Ухвала

від 09.05.2023 по справі 369/8438/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8438/20

Провадження №2-п/369/34/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.

за участю секретарі Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м. Києві в залі суду № 6 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву про перегляд заочного рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Співдружність» заборгованості в розмірі 144690 грн 00 коп та витрат по оплаті судового збору в розмірі по 1085 грн 17 коп з кожного.

Свою заяву мотивує наступним.

06 серпня 2021 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено рішення у справі № 369/8438/20 за позовом Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням суду позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 144 690 грн. заборгованості за кредитним договором та по 1085,17 грн. судового збору з кожного.

Відповідач не знав про відкриття провадження у справі, не отримував на свою адресу реєстрації жодних листів з суду, а про існування судового рішення дізнався абсолютно випадково.

13 липня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було відкрито провадження у справі 369/8438/20 за позовом Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач у своїй позовній заяві вказав дві адреси відповідача 1: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

При цьому, як свідчать матеріали справи, суд постійно надсилав процесуальні документи ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , в той час як Відповідачі проживав за своєю адресою реєстрації

АДРЕСА_3 свідчать матеріали справи, всі листи з суду до Відповідача поверталися назад з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Всі номери телефонів Відповідача, що вказані в шапці позовної заяви, також не відповідають дійсності, з попередньої роботи на той час вже звільнився, з Відповідачем 2 ОСОБА_2 на той час вже давно не спілкувався, контактів не підтримував, отже ніяк не міг дізнатися про наявність судової справи.

Весь цей час, починаючи з моменту ухвали суду про відкриття провадження у справі, і до моменту винесення судом рішення у справі, відповідачі навіть не здогадувався про те, що така судова справа взагалі існує. Копію заочного рішення суду також було направлено за адресою АДРЕСА_1 .

Надалі за заявою позивача 12 січня 2022 року Деснянським ВДВС у м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості.

В кінці грудня 2022 року ОСОБА_1 виявив, що його картка заблокована, але перебуваючи в районі проведення бойових дій в Донецькій області, не мав можливості дізнатися підстави блокування, і лише після ротації дізнався про те, що Деснянським ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні ВП 68111322 винесено постанову про арешт коштів боржника від 15.11.2022 року, зв`язався зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка вже наступного дня завітала до Деснянським ВДВС та написала заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, попросивши направити всі матеріали поштою на свою адресу АДРЕСА_2 . Отримавши листа з постановою ДВС про відкриття виконавчого провадження, та отримавши доступ до АСВП, дізналася про існування судового рішення, яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження, і вже наступного дня завітала до суду (04.01.2023 року) та ознайомилася з матеріалами судової справи.

Враховуючи наведене, просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Щодо перегляду заочного рішення.

Умови договору не відповідповідають діючому законодавству.

В Договорі № 180301/с від 02.03.2018 року вказано, що річна процентна ставка складає 62,05% річних. Дана ставка розрахована, виходячи із розрахунку 0,17% в день. В той же час, Позивач вказує на додатковий Договір, у відповідності до якого за певних умов встановлювалася кредитна ставка у розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що становить 365% річних.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між фінансовою компанією та фізичною особою - споживачем фінансових послуг. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Особливості регулювання відносин за договором, де однією із сторін є споживач, встановлюються Законом України "Про захист прав споживача".

За положеннями частини 5 статті 11, частин 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України "Про захист прав споживача" до договорів зі споживачами про надання кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченому у п. 6 ст. З, ч. З ст. 509 та ч. 1, ч. 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як відсотки спотворює їх дійсне правове призначення оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до положень пункту 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013, де зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як зазначалось вище, умовами додаткового договору укладеного між сторонами передбачено нарахування відсотків за користування грошовими коштами та за неналежне виконання умов договору позичальник має право нарахувати 1 процент від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Отже, виходячи з відсоткової ставки в день - 1%, річна відсоткова ставка за договором позики становить 365%.

З наведеного слідує, що умови договору щодо встановлення сторонами розміру відсотків - 1% в день від простроченої суми, що становить 365% на рік, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка в понад двадцять разів перевищує розмір виданої суми позики, у разі прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором.

При цьому незалежно від виконання позивачем вимог ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо надання усієї інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, останній відповідно до приписів ст. 18 цього ж Закону не повинен включати до кредитного договору несправедливих умов під страхом їх недійсності.

Більш того, необхідно врахувати, що з позовом про стягнення заборгованості, в тому числі по відсотках, позивач звернувся майже два з половиною роки після укладання договору. Тобто, на межі закінчення строків позовної давності, задля отримання максимальної суми від боржника внаслідок нарахування відсотків за вказаний строк. При цьому, якщо відповідач почне здійснювати оплату позики, усі кошти будуть перерахованими спочатку на погашення необґрунтованого розміру відсотків, і тільки потім основного боргу.

Аналогічна позиція була викладена в постанові Київського апеляційного суду від 09.06.2020 року в справі № 360/1124/19, провадження № 22-ц/824/1678/2020.

Варто зауважити, що на підставі виконавчого напису нотаріуса Бойко О.В. № 1424 від 26.12.2012 року, до моменту подання позивачем позовної заяви до суду, з відповідача вже було стягнуто 45030 грн. 98 коп., що підтверджується фінансовою довідкою, що більше ніж вдвічі перевищує суму тіла кредиту. Враховуючи заявлені позовні вимоги (144 69 грн.), позивач намагається стягнути з відповідача 189 721 грн., що більше ніж в 9 разів перевищує суму тіла кредиту.

Згідно з гі.5 ч.З ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача відбувається у випадку встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Таким чином, відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів", додаток до договору № 180301/с від 02.03.2018 року слід визнати недійсним в цій частині.

Згідно з Висновком Верховного Суду України в справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року, "відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором".

Наявні помилки в розрахунку заборгованості.

На підтвердження існування заборгованості позивач надав документ під назвою "Розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018 року".

Як слідує з цього документу, проценти завжди нараховувалися на всю суму тіла кредиту - 21 000 грн., тобто відповідачі жодного разу не робив платежів для погашення заборгованості.

В той же час, як свідчить Виписка з рахунку боржника (а.с. 35), " ОСОБА_1 здійснив останній платіж 3.05.2018 року", тобто Позивач власноручно стверджує, що останній платіж здійснено 3.05.2018 року.

При цьому фраза "останній платіж" означає, що це був не єдиний платіж, і до 3.05.2018 р. теж були оплати.

У відповідності до графіку платежів, позичальник здійснює перший платіж за кредитом 01.04.2018 року, другий платіж 01.05.2018 року, третій платіж 31.05.2018 року і далі. Отже, позичальник ОСОБА_1 здійснив щонайменше два платежі.

Також слід зауважити, що позивач не вказав про часткову або неповну оплату здійснених платежів, що фактично означає що обидва платежі були виконані саме на ті суми, які вказані у графіку платежів. Як слідує з графіку платежів, 01.04.2018 року платіж становив 2821 грн., з яких 1750 грн. тіло кредиту та 1071 грн. проценти; 01.05.2018 року платіж становив 2731,75 грн., з яких 1750 грн. тіло кредиту та 981,75 грн. процентів.

Таким чином, загальна оплата тіла кредиту за двома платежами становила 3500 грн. Але ці кошти не були враховані позивачем при формуванні розрахунку заборгованості, і проценти нараховувалися на суму тіла кредиту 21 000 грн. Таким чином, у наданому позивачем розрахунку заборгованості обидві складові (тіло кредиту та відсотки) нараховані невірно, а отже вказаний розрахунок заборгованості не можна приймати як належний доказ існування заборгованості.

Щодо документів, підтверджуючих заборгованість:

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 254).

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (абзац 2 пункту 4.10. Положення 254).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення 254). Згідно із абзацом 1 пункту 5.3. Положення 254 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

Отже, саме Виписка по рахунку (а не розрахунок заборгованості) є первинним документом, за умови що вона містить обов`язкові реквізити,

вказані в Положенні 254. Інших допустимих доказів на підтвердження кредитної заборгованості ОСОБА_1 позивачем не надано.

В той же час, в додатках до позовної заяви є Виписка з рахунку боржника № 243 від 26.12.2018 року (а.с. 35), де вказано що ОСОБА_1 має заборгованість за Договором про споживчий кредит, яка складається з процентів в сумі 25852 грн., штрафних санкцій за невиконання зобов`язань в сумі 10 500 грн., та пені за прострочку в сумі 2272 грн. 12 коп., та разом має непогашену заборгованість в розмірі 40011 грн. 12 коп., і при цьому взагалі не згадано про заборгованість з тіла кредиту. Отже, виходячи з даних, взятих у Виписці з рахунку, станом на 26.12.2018 року у ОСОБА_1 не було заборгованості за тілом кредиту.

Не надано доказів перерахування кредитних коштів:

Позивачем не надано до суду жодних відомостей про зазначення відповідачем номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти. Інформація про спосіб отримання відповідачем кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер карти, на яку перераховуватимуться кошти, відсутня і в кредитному договорі.

Таким чином, із тексту договору та з додатків до позовної заяви неможливо встановити - як перераховувались кошти, на який рахунок вони повинні перераховуватись, в якій сумі перераховувались, і чи перераховувались взагалі.

З тексту договору незрозуміло - коли саме, в який момент після укладення договору, і за яких обставин кредитор повинен перерахувати кошти позичальнику.

Позивач стверджує, що відповідачі отримав кредитні кошти в розмірі 21000 грн., проте не зазначає: коли отримав, в який спосіб отримав (готівкою в касі підприємства, чи переказом на кредитну карту). Натомість позивач в якості підтвердження взагалі не надав жодної інформації про спосіб отримання коштів відповідачем.

Відповідно до ч. 5ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1,5, 6, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, позовні вимоги Кредитної спілки "Співдружність" не підтверджені допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях, а тому не підлягають задоволенню, а заочне рішення суду підлягає скасуванню.

Просить суд скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року в справі № 369/8438/20 за позовом Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позивач проти поданої заяви про поновлення пропущеного строку на перегляд заочного рішення заперечує

Вважає, що обставини на які посилається Позивач і, як на підставу своїх вимог і заперечень, необґрунтовані та не відповідають дійсним обставинам справи враховуючи наступне.

Відповідно до Статті 284 ЦІІК України ч. З. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

ч. 4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 288 підставою для скасування заочного рішення є дві основоположних моменти, кожен з яких впливає на прийняття рішення:

1. відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

2. докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Глави 7, ст. 128, ч. 6. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається ... за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Таким чином, Позивач указав дві адреси Відповідачаї - місце реєстрації і місце фактичного проживання, які рукою Відповідача ї власноручно написані і скріплені підписом в документах, що є в матеріалах Справи, а саме:

-В Договорі про споживчий кредит п.5.1.4.

-Додатковому Договорі до кредитного договору п.З -Заяві-Анкеті про вступ в члени кредитної спілки

- Відповідно до п. 5.1.4 Кредитного договору «Письмово повідомляти Кредитодавця про зміни місця проживання (реєстрації), роботи, контактних телефонів...

- Згідно з Витягу з Реєстру речових прав власності будинок і земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та було вказано як фактичне місце проживання. (Додається_)

-Києво-Святошинським судом 04.06.2020 року була розглянута Справа № 369/11565/19 за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Співдружність» Приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу Бойко Олени Вікторівни, Відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню та Ухвалою суду залишена без розгляду.

Так от в Позовній Заяві до суду ОСОБА_1 вказав саме такі ж адресні дані, що і Позивач, а саме АДРЕСА_1 .

Таким чином, судові повістки і Рішення суду направлялися Відповідачу_1 саме за встановленими ним самим адресою.

-Києво-Святошинським відділом ДВС, було відкрито виконавче провадження та потім закінчено виконавче провадження № 58262344 в зв`язку з повним виконанням, саме за вказаною адресою в місті Боярка.

Відповідач не надав суду доказів, що він фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення Києво-Святошинського суду було винесене 06.08.2021 року, до початку агресії росії та початку війни. Відповідач і був мобілізований до лав ЗС України тільки у квітні 2022 року, про що свідчить Довідка лікарської комісії та доводить, що він звернувся до комісії та придатний до служби.

Про існування судового рішення Відповідач_1 дізнався нібито в кінці 2022 року, адже виконавче провадження було відкрито в січні 2022 року, відразу накладено арешти на рахунки. Відповідач і видав Довіреність (м.Вишневе) 19.01.23, до цієї ще була Довіреність 2019 року і довірена особа ОСОБА_4 , яка вела його кредитні справи.

На підставі вищевикладеного та внаслідок подання поза межами визначеного законом строку та за відсутності підстав для його поновлення у відповідності до ч.3,4 ст. 284 ЩІК України просить відмовити у поновленні строку на подання Заяви про перегляд заочного рішення.

Позивач проти поданої заяви про перегляд заочного рішення заперечує.

Щодо невідповідності умов договору діючому законодавству.

Посилання Відповідача ї на несправедливі умови Кредитного Договору та дисбаланс договірних прав та обов`язків відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а саме зміна відсоткової ставки при порушенні Графіку платежів з 0,17% до 1% в день відповідно до Додаткового Договору до договору про споживчий кредит є недоречним з огляду на наступне.

Відповідач_1 і Відповідач_2 є членами кредитної спілки «Співдружність» і особисто подавали Заяви-анкети на вступ, тому мають рівні права і обов`язки відповідно до Закону України «Про кредитні спілки».

Ст. 1. 4.1. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками. їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредиту ванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Стаття 11. Права членів кредитної спілки 1. Члени кредитної спілки мають право:

брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління;

вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту;

одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки;

Відповідно до Статті 21. Господарська діяльність кредитної спілки 1. Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

приймає вступні та обов`язкові пайові та інші внески від членів спілки;

надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості

в готівковій та безготівковій формі...

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі

Основним видом діяльності кредитної спілки є залучення внесків і видача кредитів, на які в свій час кредитна спілка отримала Ліцензії.

Відповідно ЗУ «Про захист прав споживачів» до ст. 10 Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, якщо Відповідач 1 порушує умови Договору він сплачує відсоткову ставку по кредиту 1% в день, а якщо кредитна спілка порушує строки повернення депозиту члену спілки, то сплачує пеню 3% в день. Тобто дискримінація для Відповідача 1 явно відсутня.

Більше того Кредитор - Позивач зобов`язаний формувати Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, що формується кредитною спілкою з метою покриття очікуваних збитків кредитної спілки від неповернення кредитів, включаючи прострочені зобов`язання за нарахованими, але несплаченими процентами, який передбачений Розпорядженням Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 7 від 2004 року та від 2019 року N 1840

Відповідач особисто підписав Розділ 11 Договору, в якому підтвердив, шо він :

- Отримав в письмовій формі від Кредитодавця до укладення договору інформацію вказану в ч.2. ст.12 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» ч.2. ст.11 Закот- України «Про захист прав споживачів», ч.2. ст.9 Закону «Про споживче кредитування

- Інформація видана Кредитодавцем з дотриманням вимог Законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

А ні Договір про споживчий кредит, а ні Додатковий договір в суді не оскаржувалися і є діючими.

Щодо помилок в розрахунку заборгованості.

Виконавчий напис нотаріуса № 1424 від 26.12.2018 року набрав законної сили

26.12.2018 року. Розрахунки заборгованості по відсотках здійснювались станом на

19.11.2018 року. Стягненню підлягала заборгованість тільки за відсотками (без тіла кредиту), штраф і пеня.

В Позовну Заяву 2020 року не включені нарахування по Виконавчому напису № 1424. а стягнення розраховані станом на 19.11.2018 року. В рахунок погашення боргу за нотаріальним написом примусово було стягнуто солідарно з боржника і поручителя прострочена заборгованість за Договором про споживчий кредит на загальну суму 45030 грн. 98 коп., (з яких 40 011 грн 12 коп. було зараховано на виконання нотаріального напису, решта суми 5019 грн 86 коп було зараховано у внески на особовий рахунок ОСОБА_1 )

Фінансова довідка про рух коштів в матеріалах Справи.

Відповідно до Закону і Положення про фінансові послуги, розпоряджатися цим рахунком має особисто вкладник ОСОБА_1 , якщо немає рішення суду з цього приводу.

Всі кошти були примусово стягнені державною виконавчою службою, добровільно Відповідачі нічого не платили.

В межах сум провадження у справі боржниками платежі не здійснювалися, тіло кредиту не змінилося і складає 21000 грн., на яке і нараховувалися відсотки відповідно до п. 1.1 .Додаткового договору до Договору про споживчий кредит № 180301/с.

04.06.2020 року у Справі № 369/11565/19 ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Співдружність», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко Олени Вікторівни, Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Києво-Святошинський суд ухвалив - залишити без розгляду.

Щодо документів, підтверджуючих заборгованість.

Бухгалтерський облік, в тому числі особові рахунки членів спілки, ведуться в програмному комплексу CU PROGRAM, який сертифікований та дозволений до використання НКРРФП. Договір про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р. був складений на підставі затверджених зразків (на момент оформлення) Національною комісією з регулювання ринків небанківських послуг.

Проплат щодо погашення боргу Відповідачем 1 і 2 за період з 19.11.2018 року по теперішній час до суду не надано. Тому у Позивача відсутні будь-які фінансові документи, як то прибуткові касові ордери, або виписки з банку про сплату боргу Відповідачами.

Щодо доказів перерахування кредитних коштів.

Первинним документом щодо отримання готівкових коштів у кредит за Договором про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р є особисто підписаний Відповідачем ОСОБА_1 видатковий касовий ордер 29 від 02.3.2018 року.

Відповідачами не спростовується факт підписання Договору про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р, Додаткового Договору про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р, Договору поруки та Додатків до них та отримання коштів.

На підставі вищевикладеного та внаслідок подання поза межами визначеного законом строку та за відсутності підстав для його поновлення у відповідності до ч.І) п.3 ст. 287 ЦПК України залишити Заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання відповідачі не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не відомі.

В судове засідання представник відповідача1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявність підстав для відмови в перегляді заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

13 липня 2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрите провадження у справі 369/8438/20 за позовом Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Розгляд справи ухвалено проводити за правивлами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у своїй позовній заяві вказав дві адреси відповідача 1: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Процесуальні документи надсилались відповідачу1 ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

Докази про отримання відповідачем1 ОСОБА_1 вказаних процесуальних документів відсутні.

Відповідач 1 ОСОБА_1 1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20 позов Кредитної спілки "Співдружність" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 144 690 грн. заборгованості за кредитним договором та по 1085,17 грн. судового збору з кожного.

Копія рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20 надсилались відповідачу1 ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 .

Докази про отримання відповідачем1 ОСОБА_1 вказаної копії рішення відсутні.

Відсутні також докази про те, що відповідач 1 ОСОБА_1 1 був належним чином повідомлений про відкриття 12 січня 2022 року Деснянським ВДВС у м. Києві виконавчого провадження щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості.

04 січня 2023 року представник відповідача 1 Бутузова Р.О. 1 - ОСОБА_3 отримала копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20.

23 січня 2023 року представник відповідача 1 Бутузова Р.О. 1 за довіреністю- ОСОБА_5 подав заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20.

Згідно ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Ч. 3 ст. ст. 128 ЦПК України передбачено, ш судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Відповідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Ч. 11 ст. 128 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Ч. 1 ст. 130 ЦПК України передбачено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

В заяві про перегляд заочного рішення не наведені обставин, якими спростовується факт підписання Договору про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р, Додаткового Договору про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р, Договору поруки та Додатків до них та отримання коштів та не наведені інші достатні підстави для скасування заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20.

При ухваленні заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20 суд виходив з наступного.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. (стаття 1 Закону України «Про кредитні спілки»)

Відповідно достатті 10 цього Законуприйняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі, коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

Відповідно до ч.1ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02 березня 2018 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та членом кредитної спілки «Співдружність» ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 180301/с про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 21000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надається строком на 12 місяці від дати отримання позичальником кредиту.

02 березня 2018 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та членом кредитної спілки «Співдружність» ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договору про споживчий кредит № 180301/с.

Відповідно до п. 1.1. Додаткового договору, сторони домовились про зміну розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме у зв`язку із порушенням Графіку платежів Додатка №1 до Договору про споживчий кредит №180301/с від 02.03.2018 в частині непогашення кредиту у проміжні строки, які становлять 30 календарних днів. За будь-яких умов у разі своєчасного непогашення (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком фіксована процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 365% річних тобто 1% денних на суму залишку по кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 02 березня 2018 року між Кредитною спілкою «Співдружність», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 180301/с.

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитодавець за виконання позичальником обов`язку по зобов`язаннях члена кредитної спілкиОСОБА_1 , що витікає із договору про споживчий кредит та додаткового договору до Договору про споживчий кредит №180301/с від 02 березня 2018 року укладених між Кредитодавцем та Позичальником.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно достатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина другастатті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третястатті 549 ЦК України).

Відповідно дост. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2ст.1050 Цивільного кодексу Україниякщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зістаттею 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Уст. 536 ЦК Українизакріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1ст. 1048 ЦК Українипередбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦКпозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другоїстатті 625 ЦКборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц , під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першоюстатті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит № 180301/С від 02 березня 2018 року, заборгованість відповідача 1 за позовом станом на 01 липня 2020 року складає в сумі 144690,00 грн., з яких 21000,00тіло кредиту, 123690,00 грн.відсотки за користування кредитними коштами.

Первинним документом щодо отримання готівкових коштів у кредит за Договором про споживчий кредит № 180301/с від 02.03.2018р є особисто підписаний Відповідачем ОСОБА_1 видатковий касовий ордер 29 від 02.3.2018 року.

У відповідності до положень ст.626,627 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст.638,639 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Таким чином, наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідача 1 станом на 01.07.2020 року по сплаті відсотків за кредитним договором та тіла кредиту перед КС «Співдружність» в цілому відповідає умовам Договору про споживчий кредит № 180301/С від 02 березня 2018 року.

Відповідно дост. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем КС «Співдружність» були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу 1.

Положеннямстатті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положеньст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. ст.525,526 Цивільного кодексу Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачами не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору.

Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог КС «Співдружність» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості та процентів за Договором про споживчий кредит № 180301/С від 02 березня 2018 року в розмірі 144690,00 грн.

В порядкуст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 1085,17 грн. з кожного, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.284 -288 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного - задовольнити.

Поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 у справі № 369/8438/20.

В задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року у справі№ 369/8438/20- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Київського апеляційного суду.

Суддя Тетяна ДУБАС