Постанова

від 11.05.2023 по справі 640/10515/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10515/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Аліменка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Газтрім» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0023580902.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що фактичну перевірку позивача було проведено із дотриманням норм законодавства, в результаті якої встановлено факт оптової реалізації пального 10.07.2019 за відсутності відповідної ліцензії, яка була отримана лише 30.07.2019.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що зміст апеляційної скарги повністю відповідає відзиву на позовну заяву, доводи якого були предметом дослідження судом першої інстанції, при цьому, відповідачем здійснено фактичну перевірку з тих самих питань, що були охоплені під час попередньої фактичної перевірки, за результатами якої не встановлено будь-яких порушень вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43143484) на правонаступника - ГУ ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ44106679).

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 визначено ліквідацію ГУ ДПС у Волинській області з передачею прав та обов`язків до Державної податкової служби та її територіальним органам, як відокремленим підрозділам юридичної особи публічного права.

Таким чином, клопотання про заміну відповідача є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача його правонаступником ГУ ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ44106679).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 20.10.2020 №2165 (а.с.198 т.1), направлень від 20.10.2020 №474, 475 (а.с.199), уповноваженими особами ГУ ДПС у Волинській області з 21.10.2020 по 27.10.2020 проведено фактичну перевірку позивача з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, поставлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним - акцизного складу, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Н. Ужвій, 3, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ТД «Газтрім», за результатами якої складено акт від 28.10.2020 №03/201/09-05/42656819 (а.с.25-28 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - реалізація пального з акцизного складу без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі.

У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» було встановлено факт реалізації пального без наявності ліцензії, а саме 10.07.2019 ТОВ «ТД «Газтрім» здійснило реалізацію пального з акцизного складу (уніфікований номер 1005977) за адресою: м. Володимир-Волинський, вул. Н. Ужвій, 3 згідно з акцизною накладною форми «П» №722 від 10.07.2019 в кількості 117660,73 л без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0023580902, яким згідно з п.54.3 ст.54 ПК України, ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 500000,00 грн (а.с.34).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 24.03.2021 №6679/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.79-81).

Вважаючи наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у відношенні позивача вже проводилась фактична перевірка, результатами якої встановлено відсутність будь-яких порушень вимог законодавства, та при здійсненні якої вже використовувались дані з тих самих реєстрів, які були використані відповідачем і при здійсненні спірної фактичної перевірки, що охоплювала раніше перевірений податковим органом період. Тобто, контролюючим органом вже здійснювалась перевірка з тих самих питань і зокрема періоду та інформації, які були охоплені спірною перевіркою, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, що свідчить про допущення відповідачем процедурних порушень, які передували винесенню оскаржуваного у даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Нормами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Частиною 8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з абз.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції внаслідок встановлення факту оптової реалізації ним пального 10.07.2019 за відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі.

За змістом акту перевірки від 28.10.2020 №03/201/09-05/42656819 (а.с.25-28 т.1) вбачається, що вказане порушення встановлено внаслідок перевірки реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового».

В той же час, в матеріалах справи наявна копія довідки ГУ ДПС у м.Києві №2253/26-15-09-02/42656879 від 08.10.2020, складеної за результатами фактичної перевірки ТОВ «ТД «Газтрім», проведеної на підставі наказу ГУ ДПС у м.Києві від 25.09.2020 №6727 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального (а.с.227-231 т.1), якою не встановлено порушень.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що в ході перевірки позивача співробітниками ГУ ДПС у м.Києві використано дані системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕРАП та СЕ), Електронного реєстру акцизних накладних (ЕРАН2019), Електронного реєстру податкових накладних (ЕРПН), Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

В рамках попередньої перевірки, що була проведена ГУ ДПС у м.Києві (за результатами якої складено довідку №2253/26-15-09-02/42656879 від 08.10.2020 про відсутність порушень) було охоплено період, за який проводилась фактична перевірка ГУ ДПС у Волинській області, досліджувались укладені ТОВ «ТД «Газтрім» договори зберігання з розпорядниками місць зберігання пального та використання позивачем акцизного складу за адресою Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Н. Ужвій, 3.

Таким чином, контролюючим органом здійснено дві перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України з одного і того ж питання щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, з використанням тієї самої інформації з Реєстру акцизних накладних та Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, за результатами яких контролюючих орган дійшов протилежних висновків стосовно дотримання позивачем вимог законодавства України у відповідній сфері діяльності.

Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу «належного урядування», які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за раніше здійсненою перевіркою податковим органом не було виявлено відповідних порушень вимог профільного законодавства - позивач мав правомірні очікування розраховувати на правомірність своєї поведінки як платник податків, а відтак, держава в особі контролюючого органу не повинна отримувати вигоду шляхом виправлення своїх можливих помилок, зокрема через притягнення такого платника до відповідальності за раніше не виявлене правопорушення, оскільки це матиме наслідком порушення принципу «належного урядування» та «правової визначеності», на необхідності дотримання яких неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0023580902, з огляду на допущені відповідачем процедурні порушення, які передували його винесенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та доводів стосовно правомірності здійснення повторної фактичної перевірки контролюючим органом позивача з тих самих підстав, за той самий період, з використанням тих самих баз даних, а також не наведено, яким чином здійснюючи аналогічні фактичні перевірки позивача територіальні органи ДПС дійшли протилежних висновків стосовно допущення позивачем порушень законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

В той же час, всі інші доводи апеляційної скарги щодо правомірності наказу про призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, дотримання відповідачем порядку направлення другого примірника акту перевірки платнику податків тощо, були досліджені судом першої інстанції за результатами чого суд погодився із відповідними обґрунтуваннями контролюючого органу.

При цьому, скільки судом встановлено не дотримання відповідачем принципів «належного урядування» та «правової визначеності», розсудливості та обґрунтованості при встановленні обставин порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та застосування до нього штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Замінити відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ 43143484) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (код ЄДРПОУ44106679).

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 11 травня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

В.О.Аліменко