Постанова

від 10.05.2023 по справі 120/4519/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4519/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

10 травня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лунь Т. С.,

представника позивача - Герасимчука О.О.

представника відповідача - Кравчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану населеного пункту плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.

Відповідач скористався правом подання письмових пояснень стосовно доводів апеляційної скарги, в яких заперечив проти задоволення останніх та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2023 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин, викладених в ній, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивача, відзначивши про відсутність належних доказів в підтвердження порушення прав та інтересів апелянта внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а також про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення 23 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану населеного пункту плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-13258/15-16-СГ від 06.10.2016 року позивачем у 2017 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (код цільового призначення - 01.03.) орієнтовним розміром 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Позивачем, разом із іншими громадянами, подано клопотання до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Приборівської сільської ради Липовецького району (кадастровий номер 0522285200:04:000:1197).

Однак, головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено у затвердженні поданої документації, у зв`язку з тим, що на момент розгляду клопотань, бажані земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності (лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.331-2844/2-20 від 02.04.2020 року).

Позивач та ще 27 громадян, які є замовниками вказаного проекту, звернулись до Приборівської сільської ради із заявою щодо погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, однак рішенням від 18.04.2017 року 17 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради їм відмовлено, оскільки земельні ділянки передбачаються під будівництво та в подальшому будуть внесені в межі населеного пункту згідно генерального плану, тобто з підстав невідповідності розробленого проекту землеустрою містобудівній документації.

Не погоджуючись із таким рішенням Приборівської сільської ради, громадяни, в т.ч. і позивач, звернулись до Липовецького районного суду з позовом про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, де рішенням від 11.07.2017 року вказані вимоги були залишенні без задоволення (справа № 136/811/17).

21.12.2017 року 23 сесією 7 скликання Приборівською сільською радою Липовецького району Вінницької області прийнято рішення "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

30.11.2017 року проект генерального плану та плану зонування села Приборівка розглянуто та погоджено архітектурно-містобудівною радою при Департаменті будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

12.07.2021 року позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8560 га за кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, яка розташована на території Приборівcької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

03.08.2021 року головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого, невстановлені особи, підробивши рішення Приборівської сільської ради, оформили право власності на земельні ділянки (номер кримінального провадження 42021020000000339).

04.10.2021 року на земельні ділянки, в тому числі і з кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, право власності на яку зареєстрував позивач, накладено арешт на підставі ухвали суду.

В межах кримінального провадження, згідно ухвали Вінницького міського суду, у ФОП ОСОБА_2 вилучено оригінали протоколу сесії, висновків постійної комісії (земельної), порядок денний, протокол сесії, рішення з результатами поіменного голосування Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 30.06.2020 року 43 сесії 7 скликання, з приводу вирішення питань затвердження і передачі у власність земельних ділянок, в тому числі і з кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, на яку зареєстрував право власності позивач.

21.01.2022 року представником позивача зроблено адвокатський запит до Турбівської селищної ради щодо отримання копії містобудівної та проектної документації щодо виготовлення генерального плану та плану зонування с. Приборівка Липовецького району Вінницької області.

Листом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради від 01.02.2022 року за № 01/17/73 надана інформація щодо виготовлення генерального плану зонування села Приборівка Липовецького району.

Після ознайомлення із наданими документами, позивач, вважаючи, що рішенням 23 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області" порушено його особисті права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем порушення з боку відповідача мають бути реальними, обґрунтованими і стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів останнього, однак, на момент прийняття рішення у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що безпосередньо позивач зазнав втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, або воно спричинило суттєвий негативний вплив на нього.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Порядок погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на час розроблення позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був наведений у ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 5, 6 ст.186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

В свою чергу, згідно зі ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною 1 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Згідно з частиною 1, 2, 5, 6, 10 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Так, механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначає Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального від 16.11.2011 року № 290 (далі також Порядок № 290).

Пунктом 4.1. розділу IV. Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є, при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (пункт 4.3. розділу IV. Порядку № 290).

Генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території розробляються суб`єктами господарювання, у складі яких є архітектор, що має кваліфікаційний сертифікат (пункт 4.5. розділу IV. Порядку № 290).

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (пункт 4.11. розділу IV. Порядку № 290).

Виходячи з аналізу наведених норм, розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів належить до компетенції органу місцевого самоврядування, зокрема, сільської ради, яка виступає замовником розроблення містобудівної документації генплану населеного пункту.

Встановлені обставини справи свідчать, що позивач не погоджується з рішенням 23 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області", як таким, що прийняте з порушенням процедури виготовлення відповідної документації та всупереч його правам та інтересам.

Надаючи оцінку вказаній обставині, судова колегія зауважує, що більшість доводів апелянта грунтуються на суб`єктивному та не завжди вірному трактуванні норм чинного законодавства щодо затвердження оновленої містобудівної документації, оцінку яким надано позивачем виключно в розрізі власних інтересів.

Як було достеменно встановлено судом першої інстанції, та не спростовано апелянтом в ході розгляду справи, відповідачем було прийнято рішення про розроблення генерального плану села Приборівка, яке було належним чином опубліковано у газеті "Липовецькі вісті".

Розробником генплану відповідачем визначено ДП "Поділлягеодезкартографія", м. Вінниця; ГАП - Безпрозванний М.М., що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем наведених вимог Порядку № 290.

В подальшому, проект генерального плану розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при Департаменті 30.11.2017 року, за результатами чого відповідачу надано витяг з пропозиціями і рекомендаціями щодо доопрацювання проекту, які були розглянуті та враховані, а проект генплану доопрацьовано.

Так, на переконання позивача, Приборівською сільською радою порушено законодавчо визначену процедуру оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, що в свою чергу, призвело до позбавлення можливості всіх зацікавлених осіб ознайомитись з відповідною інформацією та реалізувати власні законні прав та інтереси.

Разом з тим, суд першої інстанції встановивши, що в результаті проведеної реформи та реорганізації Приборівської сільської ради шляхом приєднання до Турбівської селищної ради було зупинено роботу офіційних сайтів приєднаних сільських рад, а роботу офіційного сайту новоствореної Турбівської територіальної громади розпочато з часу приєднання сільських рад, тобто з грудня місяця 2020 року, дійшов висновку про хибність доводів позивача щодо прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог нормативно-правових актів України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та відзначає, що позивачем жодних вагомих доказів, окрім тих, які вже були предметом дослідження в суді першої інстанції, стосовно порушення процедури оприлюднення проекту містобудівної документації не надано. В даному випадку, суд першої інстанції надав оцінку всім реальним обставинам та подіям, які супроводжували всю процедуру прийняття Приборівською сільською радою Липовецького району рішення "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради".

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, зводяться виключно до його особистої необізнаності про вказані події, а саме затвердження генерального плану с. Приборівка, та, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть слугувати тим оціночним фактором, який надасть підстави вважати дії відповідача протиправними.

Судова колегія ще раз зауважує, що достатніх та належних доказів в підтвердження позиції апелянта суду апеляційної інстанції не надано, а отже є вірним висновок суду першої інстанції про хибність доводів позивача щодо прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог нормативно-правових актів України.

Стосовно доводів апелянта про порушення його особистих прав в результаті прийняття 21.12.2017 року 23 сесією 7 скликання Приборівською сільською радою Липовецького району рішення "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради", судова колегія відзначає наступне.

Так, на переконання апелянта, відповідач, діючи всупереч інтересів позивача та інших громадян (27 осіб), генеральним планом та планом зонування с. Приборівка Липовецького району Вінницької області запроектував зміну цільового призначення належної вказаним особам земельної ділянки з земельної ділянки сільськогосподарського призначення на земельні ділянки житлової та громадської забудови.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія виходить з наступного.

Так, на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.10.20216 року групою громадян, в тому числі і позивачем, відповідно до договору від 06.06.2017 року, укладеного з ДП "Центр державного земельного кадастру" Вінницька регіональна філія, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Скориставшись правом на затвердження розробленої документації, вказана група осіб, в тому рахунку і позивач, звернулись до Приборівської сільської ради із заявою щодо погодження меж, однак отримавши відмову, оскільки бажані ними земельні ділянки передбачаються під будівництво та в подальшому будуть внесені в межі населеного пункту згідно генерального плану, звернулись до Липовецького районного суду з позовом про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, однак також рішенням від 11.07.2017 року отримали відмову в задоволені позову (справа № 136/811/17).

В подальшому, позивачем, разом із іншими громадянами, подано клопотання до головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Приборівської сільської ради Липовецького району (кадастровий номер 0522285200:04:000:1197).

Однак, головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено у затвердженні поданої документації, у зв`язку з тим, що на момент розгляду клопотань, бажані земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності (лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.331-2844/2-20 від 02.04.2020 року).

Колегія суддів зазначає, що хронологія наведених подій свідчить про те, що підставою для оскарження позивачем рішення від 21.12.2017 року Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області" є виключно особисто отримана ним відмова у наданні у власність бажаної земельної ділянки, яка, як було встановлено вище, увійшла до земель житлової забудови територіальної громади, змінивши своє первинне цільове призначення.

Генеральний план населеного пункту відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону, генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як встановлено в ході розгляду справи, при розробленні генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області було враховано інтереси жителів громади, від яких надходили численні звернення до сільської ради саме з питань надання земельних ділянок для житлового будівництва.

Тим самим, одночасно з розробленням генерального плану, за погодженням з Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, в межі населеного пункту було включено частину землі, яка перебувала в державній власності та цільове призначення якої змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.

30 листопада 2017 року проект генерального плану та плану зонування села Приборівка було погоджено архітектурно - містобудівною радою при Департаменті будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

Тож, під час прийняття 43 сесією 7 скликання Приборівської сільської ради рішення від 30 червня 2020 про відмову у затвердженні земельної документації, розробленої позивачем, діяв генеральний план села Приборівка, затверджений 21.12.2017 року 23 сесією 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, відповідно до якого бажана позивачем земельна ділянка увійшла до меж населеного пункту з іншим цільовим призначення.

В призмі встановлених обставин, судова колегія зауважує, що відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення" та не передбачено відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року по справі №320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку, надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Таким чином, позивач, отримавши у 2016 році дозвіл на розробку земельної документації, не мав жодних переваг перед іншими громадянами, які також виявили бажання стосовно розробки проектів землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку та подальше отримання частини останньої у власність.

До того ж, як було встановлено судом, 20 серпня 2020 року Приборівська сільська рада на 44 сесії 7 скликання прийняла рішення про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.22 га 92 жителям Приборівської територіальної громади із земельної ділянки, яка була внесена в межі населеного пункту.

Стосовно наявності у позивача права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0522285200:04:000:1197, то судова колегія відзначає, що останнє було зареєстровано 12.07.2021 року, а отже на момент прийняття рішення Приборівською сільською радою про затвердження генерального плану права та інтереси позивача порушені не були.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому скасування рішення суб`єкта владних повноважень задля захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушеними, є безпідставним.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В даному випадку позивачем не доведений факт безпосереднього втручання в його права, внаслідок прийняття спірного рішення, або спричинення останнім суттєвого негативного впливу саме на нього.

До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач, намагаючись довести правомірність своїх вимог, фактично нівелює права та інтереси інших жителів територіальної громади с. Приборівка, оскільки визнання протиправним та скасування рішення Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області" матиме суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав ряду осіб (92 особи) - інших мешканців територіальної громади.

В той же час, колегія суддів не заперечує право позивача у відповідності до п. 14 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва, яке він може реалізувати шляхом звернення до органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 травня 2023 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.