Постанова

від 02.07.2024 по справі 120/4519/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 120/4519/22

адміністративне провадження № К/990/21313/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 120/4519/22 за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 (суддя Альчук М. П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 (головуючий суддя Біла Л. М., судді Матохнюк Д. Б., Гонтарук В. М.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - Турбівська селищна рада, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 21.12.2017 "Про затвердження генерального плану населеного пункту плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач порушив законодавчо визначену процедуру опублікування проектів містобудівної документації на місцевому рівні, що призвело до неознайомлення усіх зацікавлених осіб з відповідною інформацією та позбавило їх можливості реалізації законних прав та інтересів. Наголошував, що проект рішення від 21.12.2017 "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка" у встановленому законом порядку оприлюднено не було.

Порушення своїх прав позивач вбачав, зокрема, в тому, що згідно з генеральним планом та планом зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, які затвердженні оскаржуваним рішенням, земельна ділянка позивача, що перебуває у нього у власності та за цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, має використовуватись для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд із розміщеними на них вулицями, проходами та місцями загального користування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суди попередніх інстанцій констатували, що на момент прийняття рішення Приборівською сільською радою про затвердження генерального плану права та інтереси позивача порушені не були, оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522285200:04:000:1197 позивачем зареєстровано 12.07.2021, тоді як спірне рішення прийнято 21.12.2017.

Суди також зазначили про те, що доводи позивача щодо порушення відповідачем дотримання процедури оприлюднення проекту містобудівної документації обґрунтовуються його порушеним правом в майбутньому та не наводиться жоден аргумент щодо неможливості користування цією земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 30.01.2020 у справі № 826/13584/16, від 10.11.2020 у справі № 808/1638/18, від 09.02.2023 у справі № 320/10895/21.

Позивач наполягає на порушенні відповідачем вимог законодавства щодо оприлюднення спірного рішення, зазначаючи, що Приборівська сільська рада не опублікувала жодної інформації стосовно прийняття цього рішення на офіційному вебсайті. Крім того не було забезпечено відкритий доступ на електронних та паперових носіях до графічних матеріалів генерального плану.

Доводить також, що опубліковане в газеті «Липовецькі вісті» оголошення виконавчого комітету Приборівської сільської ради про проведення громадських слухань щодо обговорення проекту генерального плану с. Приборівки та с. Косарівки не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльнтсі» та Порядку громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2011 № 555.

Указує позивач і на недоліки протоколу громадських слухань від 14.08.2017 № 2.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Турбівська селищна рада подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні скарги, а ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позивачем у 2017 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність « 01.03. для ведення особистого селянського господарства» із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Позивач та ще 27 громадян, які є замовниками вказаного проекту, звернулись до Приборівської сільської ради із заявою щодо погодження меж, однак рішенням 17 сесії 7 скликання їм відмовлено, оскільки земельні ділянки передбачаються під будівництво та в подальшому будуть внесені в межі населеного пункту згідно генерального плану.

Не погоджуючись із таким рішенням Приборівської сільської ради, громадяни звернулись до Липовецького районного суду з позовом про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, де рішенням від 11.07.2017 відмовлено в задоволені позову (справа № 136/811/17).

Позивач разом з іншими громадянами подали клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Приборівської сільської ради Липовецького району (кадастровий номер 0522285200:04:000:1197).

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено у затвердженні поданої документації у зв`язку з тим, що на момент розгляду клопотань бажані земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності (лист від 02.04.2020 № 0-2-0.331-2844/2-20).

30.11.2017 проект генерального плану та плану зонування села Приборівка розглянуто та погоджено архітектурно-містобудівною радою при Департаменті будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

21.12.2017 Приборівською сільською радою Липовецького району Вінницької області прийнято рішення "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

У результаті проведеної реформи децентралізації Приборівську сільську раду на підставі рішення 2 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради від 14.12.2020 № 8/2-38 "Про реорганізацію сільських рад" реорганізовано шляхом приєднання до Турбівської селищної ради. У зв`язку з цим роботу офіційних сайтів приєднаних сільських рад зупинено. Відповідно, офіційний сайт новоствореної Турбівської територіальної громади ведеться з часу приєднання сільських ради, тобто з грудня 2020 року.

30.06.2020 року на 43 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради розглянуто питання про затвердження проекту землеустрою 28 громадянам, в тому числі і позивача, де прийнято рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності розробленого проекту землеустрою містобудівній документації.

12.07.2021 позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,8560 га за кадастровим номером 0522285200:04:000:1197, яка розташована на території Приборівької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

03.08.2021 року Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого невстановлені особи, підробивши рішення Приборівської сільської ради, оформили право власності на земельні ділянки (номер кримінального провадження 42021020000000339).

04.10.2021 на земельні ділянки, в тому числі і кадастровий номер 0522285200:04:000:1197, право власності на яку зареєстрував позивач, накладено арешт на підставі ухвали суду.

У межах кримінального провадження згідно ухвали Вінницького міського суду у ФОП ОСОБА_2 вилучено оригінали протоколу сесії, висновків постійної комісії (земельної), порядок денний, протокол сесії, рішення з результатами поіменного голосування Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 30.06.2020 року 43 сесії 7 скликання, з приводу вирішення питань затвердження і передачі у власність земельних ділянок, в тому числі і кадастровий номер 0522285200:04:000:1197, на яку зареєстрував право власності і позивач.

При цьому, як стверджує позивач, що йому від жителів села Приборівка стало відомо про те, що Приборівською сільською радою затверджено генеральний план та план зонування населеного пункту села Приборівка.

21.01.2022 представником позивача зроблено адвокатський запит до Турбівської селищної ради щодо отримання копії містобудівної та проектної документації щодо виготовлення генерального плану та плану зонування с. Приборівка Липовецького району Вінницької області.

Листом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Турбівської селищної ради від 01.02.2022 за № 01/17/73 надана інформація щодо виготовлення генерального плану зонування села Приборівка Липовецького району.

Після ознайомлення із наданими документами позивачу стало відомо про існування рішення 23 сесії 7 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 21.12.2017 року "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області".

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням та вважаючи його таким, що прийняте з порушенням процедури виготовлення відповідної документації та порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 140, 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів (частини друга статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частин першої, другої та четвертох статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою, шостою, сьомою та десятою статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк: 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації; 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування; 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах; 6-1) забезпечують розроблення проекту генерального плану населеного пункту з урахуванням обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України; 7) забезпечують здійснення стратегічної екологічної оцінки.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

У свою чергу відповідно до статті 2 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 25, пункту 42 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначає Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1. розділу IV Порядку № 290 визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (пункт 4.3. розділу IV Порядку № 290).

Генеральний план населеного пункту, план зонування території та детальний план території розробляються суб`єктами господарювання, у складі яких є архітектор, що має кваліфікаційний сертифікат (пункт 4.5. розділу IV Порядку № 290).

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (пункт 4.11. розділу IV Порядку № 290).

Виходячи з аналізу наведених норм, розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів належить до компетенції органу місцевого самоврядування, зокрема, сільської ради, яка виступає замовником розроблення містобудівної документації генплану населеного пункту.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наведених норм відповідачем прийнято рішення про розроблення генерального плану села Приборівка, яке було належним чином опубліковано у газеті "Липовецькі вісті".

Розробником генерального плану відповідач визначив ДП "Поділлягеодезкартографія", м. Вінниця; ГАП - Безпрозванний М. М., що, за висновком судів, свідчить про дотримання відповідачем наведених вимог Порядку № 290.

Статтею 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Архітектурно-містобудівні ради надають рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам`яток архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних рад з питань охорони культурної спадщини.

Архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти будівництва об`єктів за зверненням замовників таких проектів.

Результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва.

Крім того за приписами пункту 4.10. розділу IV Порядку № 290 розробник містобудівної документації на місцевому рівні: бере участь у розгляді пропозицій громадськості до проекту генерального плану, плану зонування території, детального плану території в процесі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів; доопрацьовує в разі необхідності проект містобудівної документації за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських слухань щодо врахування громадських інтересів.

Під час судового розгляду встановлено, що проект генплану розглянуто на засіданні архітектурно-містобудівної ради при Департаменті будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації 30.11.2017, за результатами чого відповідачу надано витяг з пропозиціями і рекомендаціями щодо доопрацювання проекту, які були розглянуті та враховані, а проект генплану доопрацьовано.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

Позивач наполягає, що Приборівською сільською радою порушено законодавчо визначену процедуру оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, що в свою чергу, призвело до неознайомлення всіх зацікавлених осіб з відповідною інформацією та позбавило їх можливості реалізації законних прав та інтересів. Наголошує, що проект рішення Приборівської сільської ради Липовецького району від 21.12.2017 "Про затвердження генерального плану населеного пункту та плану зонування с. Приборівка" у встановленому законом порядку оприлюднено не було.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та низки інших законів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні Приборівською сільською радою дотримано вимоги та строки щодо порядку проведення громадських слухань, оприлюднення проекту та рішення на офіційному веб-сайті Прибрівської сільської ради та в її приміщенні.

Разом з тим у результаті проведеної реформи децентралізації Приборівську сільську раду на підставі рішення 2 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради від 14.12.2020 № 8/2-38 "Про реорганізацію сільських рад" реорганізовано шляхом приєднання до Турбівської селищної ради. У зв`язку з цим роботу офіційних сайтів приєднаних сільських рад зупинено. Відповідно офіційний сайт новоствореної Турбівської територіальної громади почав свою роботу з часу приєднання сільських рад, тобто з грудня місяця 2020 року.

На підставі встановлених у справі обставин суди дійшли висновку, що твердження позивача щодо прийняття оскаржуваного рішення з порушенням вимог нормативно-правових актів України є хибним.

Також суди першої та апеляційної інстанцій указали, що під час судового розгляд не було встановлено порушеного права чи законного інтересу позивача щодо володіння та користування на праві приватної власності зареєстрованої земельної ділянки.

Такий висновок ґрунтується на тій обставині, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522285200:04:000:1197 позивачем зареєстровано 12.07.2021, а оскаржуване рішення прийняте 21.12.2017. Зазначене свідчить, що на момент прийняття рішення Приборівською сільською радою про затвердження генерального плану права та інтереси позивача порушені не були.

У касаційній скарзі позивач вказує на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а та від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, відповідно до якого генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це, зокрема, сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії. Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.

Колегія суддів відхиляє цей довід позивача, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходили з того, що рішення від 21.12.2017 "Про затвердження генерального плану населеного пункту плану зонування с. Приборівка Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області" є нормативно-правовим актом.

Саме з огляду на це згідно з ухвалою Вінницькою окружного адміністративного суду від 29.06.2022 про відкриття провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини восьмої статті 264 КАС. Крім того суд першої інстанції зобов`язав відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта, що і було зроблено.

Стосовно посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/13584/16 та від 09.02.2023 у справі № 320/10895/21 колегія суддів зазначає таке.

Так, у згаданих постановах Верховний Суд зробив наступний висновок: на законодавчому рівні чітко визначено послідовність дій органів місцевого самоврядування, у тому числі й сільських рад, стосовно реалізації закріпленої статтею 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, а також закріплено обов`язок такого органу щодо оприлюднення: прийнятих рішень з розроблення проектів містобудівної документації; розроблених проектів містобудівної документації; повідомлень про подання пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; результатів розгляду пропозицій тощо.

Таке оприлюднення має здійснюватися саме шляхом опублікування в засобах масової інформації, які поширюються на відповідній території, а також шляхом розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.

Таким чином, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень, які приймаються в інтересах мешканців територіальної громади.

Суди попередніх інстанції дали оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення громадських обговорень та оприлюднення проекту містобудівної документації. На підставі цієї оцінки суди дійшли висновку про те, що на виконання Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та низки інших законів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні Приборівською сільською радою дотримано вимоги та строки щодо порядоку проведення громадських слухань, оприлюднення проекту та рішення на офіційному веб-сайті Прибрівської сільської ради та в її приміщенні.

За таких обставин у Суду відсутні підстави стверджувати про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах. При цьому інший результат розгляду справ № 826/13584/16 та № 320/10895/21, на постанови Верховного Суду в яких посилається позивач, зумовлений наявністю інших фактичних обставин у порівняні з обставинами, встановленими під час розгляду справи, яка переглядається.

Відхиляє Суд і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 10.11.20120 у справі № 808/1638/18, оскільки у цій справі не сформовано висновку щодо застосування норм права. Такі норми, натомість, застосовані до встановлених у справі обставин.

У контексті висновків суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне рішення не порушує прав та законних інтересів позивача, колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0522285200:04:000:1197 позивач зареєстрував 12.07.2021, тоді як оспорюване рішення прийнято 21.12.2017.

Суди зазначили, що твердження стосовно порушення відповідачем дотримання процедури оприлюднення проекту містобудівної документації позивач обґрунтовує його порушеним правом в майбутньому та не наводить жоден аргумент щодо неможливості користування цією земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина четверта статті 245 КАС).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.02.2022 у справі № 200/9772/18, від 23.05.2024 у справі № 369/7296/16-а і узгоджується з висновками щодо застосування норм права, наведеними у постанові від 13.08.2020 у справі №369/3756/16-а, у якій також наголошується, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що спірне рішення начебто впливає на правове становище позивача та третіх осіб. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Водночас відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

У постанові від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 Верховний Суд виснував:

«Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд також наголосив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Суд вважає вказану позицію застосовною і до справи що розглядається, а тому доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже у цій справі не доведено і не встановлено, що під час громадського обговорення проекту генерального плану та оприлюднення рішень були допущенні процедурні порушення, що могли б мати наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача й унеможливлювали прийняття відповідачем спірного рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться фактично до незгоди позивача з оцінкою доказів у справі судами попередніх інстанції. Водночас, ураховуючи підставу, з якої було відкрито касаційне провадження у справі, а також межі касаційного перегляду, установлені частинами першою та другої статті 341 КАС, Верховний Суд позбавлений можливості робити оцінку (переоцінку) наявних у матеріалах справи доказів, а перевіряє лише правильність правозастосування судів попередніх інстанцій.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ураховуючи такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.09.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі № 120\4519\22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко