Рішення

від 22.03.2023 по справі 759/17288/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17288/21

пр. № 2/759/195/23

22 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Істоміної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , третя особа: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмаринка» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 30.07.2021 року звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , третя особа: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмаринка» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, яким просять визнати незаконними та скасувати державну реєстрації права власності на приміщення горища, а саме реєстрацію: квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 77,1 кв.м.) за ОСОБА_10 , квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.) за ОСОБА_11 ; квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.) за ОСОБА_12 , квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) за ОСОБА_14 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на приміщення горища, а саме: квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 77,1 кв.м.), квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.), квартири АДРЕСА_5 ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.), квартири АДРЕСА_6 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.), квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м); визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно видані: ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_7 ), ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_8 ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.), ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_9 на квартири АДРЕСА_10 ( загальною площею 39,4 кв.м.), ОСОБА_14 на квартири АДРЕСА_11 (загальною площею 38,9 кв.м); визнати незаконними дії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо здійснення будівельних робіт ( реконструкцію) в приміщеннях загального користування (горищ) та щодо реєстрації права власності на приміщення горищ, а саме: квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 77,1 кв.м.), квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.), квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.), квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) без згоди співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за свій рахунок відновити приміщення загального користування (горища), забезпечивши до нього вільний доступ всіх співмешканців багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 та стягнути судовий збір.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказують на те, що їм стало відомо про те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 було оформлено право власності на приміщення горищ без згоди співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначили, що приміщення горища будинку є спільною власністю всіх мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , які не надавали згоди на їх відчуження та проведення переобладнання приміщень із нежитлових в квартири.

Крім того, зазначили, що відповідачами створені незаконні перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном, належним позивачам на праві спільної сумісної власності та незаконно було проведено будівельні роботи на горищі.

На підставі ст.ст. 369, 382, 383 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 просили задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представник позивачів ОСОБА_20 позовні вимоги підтримали у повному обсязі просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_10 - ОСОБА_21 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 30.09.2021 року відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_11 - ОСОБА_22 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 01.10.2021 року відзиві.

Представник відповідачів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 - ОСОБА_23 в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позову, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 13.10.2021 року відзиві.

Представник Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду письмові пояснення, якими просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається що рішенням Київської міської ради від 21.12.2006 року №498/555 «Про передачу комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» земельної ділянки для будівництва житлового будинку на АДРЕСА_12 (зі змінами) передано КП «Спецжитлофонд» у постійне користування земельну ділянку площею 0,31 га для будівництва житлового будинку, подальших його експлуатації та обслуговування на АДРЕСА_12 за рахунок міських земель.

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.02.2005 року № 257 «Про будівництво житлового будинку АДРЕСА_12 (зі змінами) КП «Спецжитлофонд» здійснювало будівництво будинку АДРЕСА_4 .

КП «Спецжитлофонд» (забудовник) уклало з Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (управитель) договір управителя ФФБ із забудовником по проекту «Будівництво житлового будинку АДРЕСА_12 » від 08.04.2008 року, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об`єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об`єктів інвестування довірителю.

На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т.ч. будинок АДРЕСА_4 .

Факт прийняття багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 підтверджується актом приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ( т.2 а.с.11-12).

Відповідно вищевказаного акту багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , має 9 поверхів, загальною площею будинку 8337 кв.м., житловою площею квартир 2611 кв.м., загальною площею квартир 4702,1 кв.м.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язаннями зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно норм статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У відповідності до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом було встановлено, що позивачі є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо обєкта нерухомого майна (т. 1 а.с. 70-119).

У вересні 2021 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 було створене Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмаринка», про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с. 229).

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2020 року між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ТОВ «Міськжитлосервіс» в особі директора Карасенка Р.Ю., який діяв на підставі статуту та рішення № 26/10/2020 від 26.10.2020 року, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кучмою К.С., відповідно до якого покупці ОСОБА_11 та ОСОБА_24 купили та прийняли в рівних частках по 1/2 частці кожен нежитлове приміщення, загальною площею 156,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571811980000 ( т. 1 а.с. 181-182).

Факт передачі вищевказаного нежитлового приміщення підтверджується актом від 30 жовтня 2020 року приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30 жовтня 2020 року (т. 1 а.с. 187).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2020 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , являються співвласниками по 1/2 частини квартири АДРЕСА_14 (т.1 а.с. 184-185).

Відповідно до висновку щодо переобладнання об`єкта нерухомого майна виготовленого ТОВ «Іван Алгоритм» від 09.11.2020 року № 2071, було встановлено, що об`єкт нерухомості, а саме об`єкт нерухомого майна-нежитлового приміщення № 74 за адресою: АДРЕСА_4 не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Крім того, вказаним висновком встановлено, що нежитлове приміщення № 74 було переобладнано під житлове приміщення та використовується як квартира, а також те, що в ході проведення інвентаризації було проведено уточнення нумерації квартири та встановлено фактичну нумерацію квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 199-200).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 09.06.2021 року, квартира АДРЕСА_15 , належить на праві власності ОСОБА_11 (т.1 а.с. 75).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупець ОСОБА_12 було придбано квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 44,50 кв.м., в тому числі житловою 12,70 кв.м. (т.2 а.с. 25-26).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_12 було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_16 (т.2 а.с. 26).

Окрім того, 01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупець ОСОБА_12 було придбано квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 42,30 кв.м., в тому числі житловою 17,00 кв.м. (т.2 а.с. 31-32).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_12 було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_16 (т.2 а.с. 32).

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_25 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупець ОСОБА_18 було придбано квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею 45,70 кв.м., в тому числі житловою 13,30 кв.м. (т.2 а.с. 37-38).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_18 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_16 (т.2 а.с. 38).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_25 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупець ОСОБА_18 було придбано квартиру АДРЕСА_17 , загальною площею 39,10 кв.м., в тому числі житловою 11,80 кв.м. (т.2 а.с. 43-44).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_18 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_17 (т.2 а.с. 44).

Окрім того, 01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_25 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупець ОСОБА_18 було придбано квартиру АДРЕСА_18 , загальною площею 39,40 кв.м., в тому числі житловою 10,50 кв.м. (т.2 а.с. 49-50).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_25 в особі представника за довіреністю Криловим С.М. було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_18 (т.2 а.с. 50).

Крім того, як встановлено судом 01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупцем ОСОБА_14 було придбано квартиру АДРЕСА_19 , загальною площею 48,40 кв.м., в тому числі житловою 22,00 кв.м. (т.2 а.с. 55-56).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_14 було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_19 (т.2 а.с. 56).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_14 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Куницею О.А. відповідно до якої покупцем ОСОБА_14 було придбано квартиру АДРЕСА_20 , загальною площею 39,90 кв.м., в тому числі житловою 15,90 кв.м. (т.2 а.с. 61-62).

01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та ОСОБА_14 було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупець прийняв квартиру АДРЕСА_20 (т.2 а.с. 62).

10.08.2021 року між ТОВ «Лакфорт Груп» та ОСОБА_16 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. відповідно до якої покупцем ОСОБА_16 було придбано квартиру АДРЕСА_21 , загальною площею 42,50 кв.м., в тому числі житловою 17,7 кв.м. (т.2 а.с. 185-188).

Крім того, 10.08.2021 року між ТОВ «Лакфорт Груп» та ОСОБА_16 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. відповідно до якої покупцем ОСОБА_16 було придбано квартиру АДРЕСА_21 , загальною площею 52,4 кв.м., в тому числі житловою 31,4 кв.м. (т.2 а.с. 189-192).

10.08.2021 року між ТОВ «Лакфорт Груп» та ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. відповідно до якої покупцем ОСОБА_15 було придбано квартиру АДРЕСА_21 , загальною площею 39,10 кв.м., в тому числі житловою 11,80 кв.м., що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3 а.с. 12-13).

10.08.2021 року між ТОВ «Лакфорт Груп» та ОСОБА_15 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. відповідно до якої покупцем ОСОБА_15 було придбано квартиру АДРЕСА_21 , загальною площею 39,40 кв.м., в тому числі житловою 10,5 кв.м., що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3 а.с. 14-15).

Відповідно до акту про відсутність доступу до приміщень будинку (горища) від 20.07.2021 року, складеного співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 було підтверджено факт відсутності доступу співвласників багатоквартирного будинку до приміщень горища, який перекритий замкнутими дверима, що були встановлені без погодження із співвласниками будинку (т.1 а.с. 68-69).

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» регламентовано особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, урегульовано правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконання обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

А відповідно до ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Статтею 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Такі висновки підтверджуються й у рішеннях Конституційного Суду України, а саме, у Рішенні від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_26 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Вказаним рішенням встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

У Рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_27 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

З наведених норм убачається, що у житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Вказаний висновок зроблено у постанові Великої Палати ВС від 23.10.2019 року за результатами розгляду справи № 598/175/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим у власників квартир право власності на такі приміщення не виникає.

У статті 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, у тому числі з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та іншого.

Згідно з висновками, викладеними у Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 (справа за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду») за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Аналіз зазначених норм права та Рішень Конституційного Суду України, свідчить про те, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Положеннями статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363 цс 19) вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 частини першої статті 6Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_4 перебуває у спільній власності громадян - власників квартир.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

З матеріалів справи вбачєаться, що відповідачами на підставі договорів купівлі-продажу було придбано спірне майно, при цьому позивачами не ставиться питання щодо оскарження вказаних договорів.

З аналізу вищенаведених норм закону та обставин справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, яким просять визнати незаконними та скасувати державну реєстрації права власності на приміщення горища, а саме реєстрацію: квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 77,1 кв.м.) за ОСОБА_10 , квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.) за ОСОБА_11 ; квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.) за ОСОБА_12 , квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) за ОСОБА_14 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на приміщення горища, а саме: квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 77,1 кв.м.), квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.), квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.), квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м); визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно видані: ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_7 ), ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_8 ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.), ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_9 на квартири АДРЕСА_10 ( загальною площею 39,4 кв.м.), ОСОБА_14 на квартири АДРЕСА_11 (загальною площею 38,9 кв.м), оскільки позивачами не вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Відтак, також не підлягають задоволенню, як похідні, вимоги позивачів про визнання незаконними дії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо здійснення будівельних робіт ( реконструкцію) в приміщеннях загального користування (горищ) та щодо реєстрації права власності на приміщення горищ, а саме: квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 77,1 кв.м.), квартири АДРЕСА_1 ( загальною площею 79,0 кв.м.), квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.), квартири АДРЕСА_3 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) без згоди співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та зобов`язання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за свій рахунок відновити приміщення загального користування (горища), забезпечивши до нього вільний доступ всіх співмешканців багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, а тому судовий збір слід покласти на позивачів.

Керуючись статтями 1, 3, 9, 19, 22, 55, 68, 129 Конституції України, статтями 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , третя особа: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмаринка» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук