Рішення

від 12.05.2023 по справі 320/3909/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2023 року справа №320/3909/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Фастівської міської ради Київської області (далі відповідач) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фастівської міської ради Київської області, що полягає в не здійсненні належного розгляду заяви №П12253 від 02.11.2021 ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області;

- зобов`язати Фастівську міську раду повторно розглянути заяву №П12253 від 02.11.2021 ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області та прийняти відповідне рішення.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду його заяви у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України, чим порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Витребувано докази від відповіла.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 повторно витребувано докази від відповіла.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, причини не подання відзиву на позовну заяву суду невідомі. Разом з цим, представником Фастівської міської ради Київської області, на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2023 надано копії запитуваних судом документів.

Відповідно до частини 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

При цьому, згідно із положеннями частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

21.10.2020 за наслідком розгляду звернення гр. ОСОБА_1 жителя: АДРЕСА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Мала Офірна, на території Малоснітинської сільської ради Фастівського р-ну Київської області, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, статями 19, 81, 96, 116, 126 Земельного кодексу України Малоснітинською сільською радою Фастівського району Київської області прийнято рішення №02-45-УII, яким вирішено надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Мала Офірна, на території Малоснітинської сільської ради Фастівського р-ну Київської області.

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-4614748362020 від 01.12.2020 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3224984200:01:005:0011, з місцем розташування: Київська область, Фастівський район, с. Мала Офірна на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.10.2020.

Між тим, рішенням Фастівської міської ради Київської області від 24.11.2020 №19-II-VIII «Про реорганізацію Малоснітинської сільської ради шляхом приєднання до Фастівської міської ради» відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», статей 104, 105, 107 Цивільного кодексу України, статей 14, 15, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», статті 31 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи», Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, пункту 7 Розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, частини 4 статті 3 Розділу XIV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, враховуючи рішення Фастівської міської ради «Про результати виборів міського голови та депутатів міської ради» від 24.11.2020 № 1 I-VIII вирішено, зокрема:

1. Розпочати процедуру реорганізації Малоснітинської сільської ради (08523, Київська обл., Фастівський район, с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, 134, код ЄДРПОУ 04361367) шляхом приєднання до Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, 1, код ЄДРОУ 34446857).

2. Встановити, що Фастівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Малоснітинської сільської ради.

3. Утворити комісію з реорганізації Малоснітинської сільської ради шляхом приєднання до Фастівської міської ради та затвердити її персональний склад (додаток № 1). Затвердити План заходів з реорганізації Малоснітинської сільської ради (додаток № 2).

Як стверджує позивач він звернувся до Фастівської міської ради Київської області, як до правонаступника Малоснітинської сільської ради, із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна.

За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 вх. №П-1334 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна, Фастівська міська рада Київської області листом від 28.09.2021 повідомив заявника, що вказане питання було винесено на розгляд сесії Фастівської міської ради, яка відбулася 16.09.2021, однак, за результатами голосування депутатів Фастівської міської ради рішення з даного питання не прийнято.

В подальшому, 01.11.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до Фастівської міської ради Київської області, як до правонаступника Малоснітинської сільської ради, із заявою (вх. П-12253 від 02.11.2021) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна.

Листом від 29.12.2021 №ПЕ 12253/126 виконавчий комітет Фастівської міської ради повідомив позивача, що подане ним звернення П-12253 від 02.11.2021 щодо розгляду питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в м. Мала Офірна було розглянуто на засіданні сесії Фастівської міської ради, яке відбулося 09.12.2021, однак, за результатами обговорення та голосування депутатами з даного питання, рішення не прийнято.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що мало своїм наслідком звернення до суду із даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 ЗК України), а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3 ст. 2 ЗК України).

Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки (ст.. 5 ЗК України).

Згідно із частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 186 ЗК України схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.

Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов`язкового) відселення.

Згідно із пунктом 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (ч. 10 ст. 186 ЗК України).

Між тим, положеннями частин 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, громадянин, який зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, за наслідком розгляду якого останній у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

По-друге, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін та підлягає погодженню в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України.

По-третє, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, положеннями ЗК України, орган місцевого самоврядування наділено правом відмовити у погодженні проекту землеустрою, однак визначено, що така відмова можлива виключно у разі невідповідності документації положенням вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації та зобов`язано суб`єкта владних повноважень вказати у рішенні вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Як вбачається з матеріалів справи 07.12.2021 на засіданні постійної комісії Фастівської міської ради з питань земельних відносин та містобудування вирішено рекомендувати щодо винесення на розгляд пункти 1-45 розділу 10 «Затвердження проектів землеустрою, передача земельних ділянок у власність».

Згідно із наявного в матеріалах справи Переліку питань, поданих відділом з питань раціонального використання земель Виконавчого органу Фастівської міської ради на засідання сесії Фастівської міської ради від 09.12.2021 до розділу 10 «Затвердження проектів землеустрою, передача земельних ділянок у власність» включено питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна (пункт 31).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання ХV-ї (15-ї) сесії Фастівської міської ради VIII скликання від 09.12.2021 начальником відділу з питань раціонального використання земель Зінченко І.С. проінформовано про те, що на засіданні Погоджувальної ради була озвучена пропозиція, за результатами розгляду земельної комісії, пункти з 30 по 45 включно не підтримувати.

У той же час, міський голова ОСОБА_2 запропонував взяти проекти даного розділу за основу та зазначив, що є пропозиція пункти з 30 по 45 включно поставити на голосування окремо та поставив на голосування пункти з 30 по 45.

Згідно із Витягом з протоколу засідання ХV-ї (15-ї) сесії Фастівської міської ради VIII скликання від 09.12.2021 пункти з 30 по 45 включно не були прийняті, 29 депутатів утримались від голосування.

Наведене у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 двічі звертався до Фастівської міської ради Київської області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна, про те, ані на сесії Фастівської міської ради Київської області 16.09.2021, ані на сесії 09.12.2021 рішення по зазначеним заявам позивача прийнято не було, що підтверджується листами Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 28.09.2021 №П-1334, 29.12.2021 №П 12253/126 та Витягом з протоколу засідання ХV-ї (15-ї) сесії Фастівської міської ради VIII скликання від 09.12.2021.

Отже, суд, аналізуючи всі фактичні обставини справи констатує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, адже в порядок та спосіб, визначений положеннями статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із приписами статті 186 ЗК України відповідачем не прийнято рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га в с. Мала Офірна та/або про відмову у його затвердженні.

Доказів зворотного матеріли справи не містять.

Суд відмічає, що станом на час вирішення спору по суті відомості щодо прийняття відповідного рішення за заявою позивача №П12253 від 02.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Суд наголошує, що правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду «майном» може бути «наявне майно», або активи, включно з вимогами, стосовно яких заявник здатен довести, що він мав принаймні «правомірне очікування» дієвої реалізації його майнового права» (Див.: Malhous v. Czech Republic (dec.) [GC], no. 33071/96, ECHR 2000-ХП; Draon v. France [GC], no. 1513/03, ECHR 2006-IX; Pressos Compania Naviera S. A. and Others v. Belgium, no. 17849/91, §§ 29-31, ECHR A332). Хоча Суд доволі часто використовує концепцію «правомірного очікування», найбільш типова категорія справ така. Унаслідок певного юридичного факту, який уже відбувся (це може бути договір, делікт чи видача ліцензії), особа набуває майнове право. Однак невдовзі по тому, до того як особа це право встигне зреалізувати, держава ухвалює акт (нормативний або індивідуальної дії), котрим таке право скасовується із наданням цьому актові ретроспективної дії щодо фактів, які відбулися до його прийняття. При цьому підстави, з яких особа позбавляється раніше набутого права, не пов`язані з її поведінкою. У подібних ситуаціях на момент розгляду справи Європейським Судом право заявника не може вважатися «наявним» відповідно до національного законодавства. Через те Суд визнає порушеним не право, а правомірне очікування заявника.

Під терміном «правомірні очікування» слід розуміти «законні сподівання» особи вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 p.).

Суд зазначає, що позивач, який зареєстрував земельну ділянку на підставі розробленого проекту землеустрою та подав відповідну заяву, мав правомірні очікування щодо можливості отримання у власність такої земельної ділянки.

Варто відмітити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Отже, беручи до уваги зазначене вище суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Фастівської міської ради Київської області, яка полягає в не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 №П12253 від 02.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання Фастівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №П12253 від 02.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області та прийняти відповідне рішення, в порядок та строки встановлені Земельним кодексом України.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Відповідно до частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2915-IX від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Отже, на дату постановлення цього рішення в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Відповідно до пункту 3 вказаного вище Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У свою чергу, відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в частині розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Разом з цим суд вказує, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сума судового збору, яка підлягає сплаті становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Звідси слідує, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання даного адміністративного позову становить 992,40 грн., у той час коли ним сплачено 1984,80 грн.

Отже, сума судового збору у розмірі 992,40 грн. є переплатою.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, при розподілі судових витрат в межах даної адміністративної справи в порядку статті 143 КАС України сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань становить 992,40 грн.

Натомість позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на повернення переплати судового збору у розмірі 992,40 грн. шляхом подання відповідного клопотання до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фастівської міської ради Київської області, яка полягає в не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 №П12253 від 02.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області.

3. Зобов`язати Фастівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №П12253 від 02.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2 га, що знаходиться в с. Мала Офірна в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області та прийняти відповідне рішення в порядок та строки, встановлені Земельним кодексом України.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фастівської міської ради Київської області (08500, Київська область, Фастівський район, м. Фастів, пл. Соборна, 1, код ЄДРПОУ 34446857) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

5. Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 12.05.2023.

Суддя Кушнова А.О.