Рішення

від 12.05.2023 по справі 540/574/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/574/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.11.2021 №213150006339 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати відповідача призначити пенсію за вислугу років позивачу згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.01.2022 року по справі №540/574/22 провадження відкрито, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2022 року по справі №540/574/22 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) до участі у справі в якості співвідповідача.

Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 р. №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 року справу прийнято до провадження. Розгляд справи розпочато спочатку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За резуьтатом розгляду заяви ГУ ПФУ в Одеській області йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який не зараховано, оскільки відсутня печатка на записі про припинення виплати. Крім того, не враховано до спеціального стажу період роботи з 22.01.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.07.2009, з 29.11.2014 по 10.10.2017, оскільки посада, на якій працювала заявниця відсутня у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота i яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909.

Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та зазначає, що трудовою книжкою підтверджується незараховані періоди роботи позивача. Вважає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи.

Від ГУ ПФУ в Херсонській області до суду подано візив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Згідно з Переліком № 909 до закладів соціального захисту належать інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих. До посад, які передбачені розділом 3 "Соціальний захист" Переліку № 909 віднесені медичні працівники (незалежно від найменування посад), педагоги, вчителі, логопеди, інструктори ЛФК та з праці. Зазначає, що для зарахування періодів роботи до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, необхідно одночасне виконання двох умов: робота у відповідному закладі та на відповідній посаді. Періоди роботи Позивачки вихователем Центру ранньої соціальної реабілітації дітейінвалідів з 22.01.2001 по 31.08.2006 та вихователем в КУ "Центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" з 01.09.2006 по 31.09.2009 не підлягають зарахуванню до спеціального стажу Позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки зазначена установа та посада вихователя в закладах соціального захисту не передбачена Переліком № 909.

Від ГУ ПФУ в Одеській області відзив на позов не надходив.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено наступне, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (а.с.10-11).

15.11.2021 року позивач подав заяву до ГУ ПФУ в Херсонській області про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п.«е» ч.1 ст.55 Закону №1788-XII та подав наступні документи: трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 12.12.1983; довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 14.09.2021 № 995/01-10, видану управлінням освіти Каховської міської ради Херсонської області; довідку про заробіток для обчислення пенсій від 07.09.2021 № 1084, видану КУ "Центр по обслуговуванню закладів освіти"; архівну довідку від 27.10.2021 № 03-29/142, видану архівним відділом Каховської районної державної адміністрації Херсонської області; довідку про реєстрацію місця проживання особи від 28.10.1884; 6. довідку від 26.10.2021 № 03-05/593, видану КЗ Херсонської обласної ради "Каховський геріатричний пансіонат"; архівну довідку від 29.11.2021 № 29, видану Державним професійно-технічним Навчальним закладом "Новокаховське вище професійне училище"; довідку від 11.11.2021 № 66, видану Центром комплексної реабілітації дітей з інвалідністю; копію наказу Міністерства освіти і науки України від 23.06.2021 № 708 "Про реорганізацію Державного навчального закладу "Каховський професійний ліцей сфери послуг"; копію наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.12.2011 №1537 "Про затвердження статуту державного навчального закладу "Каховський професійний ліцей сфери послуг"; копію рішення № 89 сесії Каховської міської ради Херсонської області VII скликання від 05.12.2019 № 1966/89 "Про зміну назви "Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів Каховської міської ради" та затвердження Положення про "Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Каховської міської ради" (нова редакція); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо юридичної особи Центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Каховської міської ради (код 34554278).

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, що передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Заяву від 15.11.2021, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію ГУ ПФУ в Одеській області.

18.11.2021 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №213150006339, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з наступних підстав: відсутній необхідний спеціальний стаж. До страхового стажу незараховано період отримання допомоги по безробіттю з 12.08.2009 року по 09.10.2010, оскільки відсутня печатка на записі про припинення виплати. Крім того, не враховано до спеціального стажу період роботи з 22.01.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.07.2009, з 29.11.2014 по 10.10.2017, оскільки посада, на якій працювала заявниця відсутня у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота i яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1993 № 909.

Позивач, непогоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих акти щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону Украни «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 N 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, аналіз змісту пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дозволяє прийти до висновку про те, що пенсія за вислугу років згідно статей 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена лише особам, які мають стаж необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону №1788-XII, що передбачає умови призначення пенсії за вислугу років, та надав відповідні документи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 позивач працював: з з 22.01.2001 по 31.08.2006 вихователем центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, з 01.09.2006 по 31.07.2009 прийнята на посаду вихователя в порядку переведення з управління праці та соціального захисту населення, з 29.11.2014 по 10.10.2017 на посаді чергового гуртожитку із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази) та проставленням штампів та печаток установи, де працював позивач (а.с.5-9).

Відповідно п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як встановлено, п. 2.14 Інструкції, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням такого стажу.

Стосовно незарахування відповідачем періодів роботи позивача до спеціального стажу у зв`язку з тим, що посада вихователя в установах соціального закладу не передбачена Переліком №909, суд зазначає таке.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабинету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за № 909 (далі Перелік № 909).

Згідно розділу 3 Переліку №909, до установ відносяться Інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих; до посад згідно цього розділу відносяться медичні працівники (незалежно від найменування посад), педагоги, вчителі, логопеди, інструктори ЛФК та з праці.

Згідно пункту 4 Приміток до цього Переліку, при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Оскільки встановлено, що право позивача порушено внаслідок протиправної бездіяльності щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 22.01.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.07.2009, з 29.11.2014 по 10.10.2017, то належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною такої бездіяльності та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 22.01.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.07.2009, з 29.11.2014 по 10.10.2017 до спеціального стажу за вислугу років.

Щодо доводів представника відповідача, що право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зберігається виключно у тих осіб, які станом на 11.10.2017 року мають достатній спеціальний стаж для призначення пенсії, суд дійшов настпуного висновку.

Статтею 55 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911 право на пенсію за вислугу років мали, зокрема, г) механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно- розвантажувальних роботах у портах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Змінами, внесеними Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788, підвищено на п`ять років вік виходу на пенсію для жінок, зайнятих на визначених пунктами "а", "б", "в", "г", "д" статті 55 Закону № 1788 роботах; підвищено на п`ять років загальний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, для категорій працівників, визначених пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "є" статті 55 Закону № 1788; підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788.

Водночас, у пунктах 3.1 та 3.4 рішення від 04.06.2019 року № 2-р/2019 Конституційний Суд України наголосив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Таким чином вказані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

У пункті 1 рішення від 04. 06.2019 року № 2-р/2019 Конституційний Суд України зазначив: «Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII».

Тобто, на дату прийняття оскаржуваного рішення від 18.11.2021 №213150006339 чинною є стаття 55 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом №213 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII.

Водночас, щодо позовних вимог - зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити пенсію за вислугу років позивачу згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.

Між тим, пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З оскаржуваного рішення від 18.11.2021 №213150006339 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу не зарахування йому до стажу спірних періодів роботи, що визнано судом неправомірним.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд вважає, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині є зобов`язання ГУ ПФУ повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2021 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією позивач за подання адміністративного позову сплатив 992,40 грн судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 600,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.11.2021 №213150006339 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати періоди роботи з 22.01.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 31.07.2009, з 29.11.2014 по 10.10.2017 до спеціального стажу за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2021 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати за сплату судового збору у розмірі 600,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса