Рішення

від 21.04.2023 по справі 510/563/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/563/23

Провадження № 2-а/510/26/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Дудник В.І.,

за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Рені адміністративнусправу заадміністративною позовноюзаявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (третя особа Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав, причини його неявки суду невідомі.

Від третьої особи - Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області будь-яких заперечень, заяв не надходило.

Позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав.

Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія постанови серії БАБ №668668 від 28.03.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (штраф 20400 грн.); копія повідомлення про запрошення до підрозділу поліції від 18.03.2023р.; копія супровідного листа від 28.03.2023р. про направлення ОСОБА_1 копії постанови про накладення адмінстягнення; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ автомобіля «Мерседес-Бенц» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 ; копія поштового конверту; копія водійського посвідчення, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія паспорту громадянина України ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ГУНП в Одеській області із вищезазначеними вимогами, зазначивши, що 30.03.2023р. він отримав поштовий конверт від відповідача із постановою посадової особи від 28.03.2023р. про накладення на нього адміністративного стягнення. Так, з копії постанови серії БАБ №668668 від 28.03.2023р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної заст. начальника ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Русєвим О.О., щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП вбачається, що 13.03.2023р. об 11.00 год. на 218 км. а/д М-15 Одеса-Рені водій ОСОБА_1 керував а/м «Мерседес-Бенц» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , будучи при цьому позбавленим права керування транспортними засобами строком на 3 місяці згідно постанови Болградського районного суду від 24.01.2023р. Вказуючи на те, що ОСОБА_1 порушив п.п. 2.1 а ПДР України, відносно нього посадовою особою було винесено постанову про накладення адмінстягнення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та призначено штраф в розмірі 20400 грн. в доход держави.

Позивач вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, він такого правопорушення не допускав, посилається на те, що взагалі він того дня не керував вищевказаним транспортним засобом, за кермом автомобіля був його син ОСОБА_2 , а транспортний засіб був зупинений інспектором поліції у зв`язку із тим, що водій начебто не увімкнув ближнє світло фар. Чому працівник поліції вирішив, що саме ОСОБА_1 був за кермом він не знає, на розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення він не викликався та не брав участі в такому розгляді. Щодо суті самого правопорушення то воно взагалі не мало місце, ОСОБА_1 керування ним транспортним засобом заперечує, а будь-які належні докази його керування відсутні (відео- та фотофіксація правопорушення працівником поліції не велась, будь-яких свідків, які б підтвердили цей факт не було). Будь-якого протоколу про вчинення адміністративного правопорушення у його присутності ніхто не складав, жодного документу він не підписував, на розгляд справи про адміністративне правопорушення його ніхто не викликав, а про наявність відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП він дізнався тільки тоді, коли отримав її поштою на домашню адресу. Будучи незгодним з прийнятою відносно нього постановою, позивач оскаржив її шляхом подачі адміністративного позову до суду.

На підставі вищенаведеного, позивач, у зв`язку із тим, що він не вчиняв адмінправопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із цілковитою необізнаністю щодо складення відносно нього адмінпротоколу та накладення на нього адмінштрафу, просив скасувати винесену відносно нього третьою особою постанову про накладення штрафу .

Вивчивши матеріали справи та надані документи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Як виходить з матеріалів адміністративної справи та було встановлено в суді, 28.03.2023р. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП та постановлено накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. в доход держави. Копію вищевказаної постанови позивач отримав за адресою свого мешкання 30.03.2023р. Будучи незгодним із постановою про накладення адміністративного стягнення, він звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив її скасувати.

В якості підстав для скасування постанови, позивач вказав на те, що в його діях не було ані складу, ані події, що передбачені нормами ч. 4 ст. 126 КУпАП, адміністративного правопорушення 13.03.2023р. по а/д М-15 Одеса-Рені він особисто не вчиняв, адмінпротокол, постанова відносно нього та в його присутності не складалися.

Разом із тим позивач зазначив, що дійсно 13.03.2023р. він разом із своїм сином проїжджали вищевказаною ділянкою дороги, за кермом транспорту був його син ОСОБА_2 , вони дійсно були зупинені інспектором поліції на цій ділянці дороги, під час зупинки поліцейський пояснив водію законну підставу для зупинення транспорту (не увімкнене ближнє світло фар). Позивач наполягає на тому, що під час зупинки до нього, як до пасажира, претензій не було, у його присутності відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався та не вручався, жодної відео- або фотофіксації інспектором не велося. Дізнався позивач про те, що на нього накладено адміністративне стягнення тільки 30.03.2023р., коли отримав копію постанови поштою. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не повідомлявся, будь-яких пояснень він не надавав, клопотань не заявляв.

Право звернення до суду встановлене та гарантоване статтею 55 Конституції України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (статті 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) також передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 287 КУпАП визначено право особи на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо якої винесено.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Згідно положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 289 КУпАП, 286 КАС України скаргу (адміністративний позов) на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Зважаючи, що оскаржувана постанова винесена 28.03.2023р., та була отримана позивачем 30.03.2023 року, слід вважати, що адміністративна позовна заява подана до суду у передбачені чинним законодавством строки.

Завданням КодексуУкраїни проадміністративні правопорушенняє охоронаправ ісвобод громадян,власності,конституційного ладуУкраїни,прав ізаконних інтересівпідприємств,установ іорганізацій,встановленого правопорядку,зміцнення законності,запобігання правопорушенням,виховання громадяну дусіточного інеухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.4 а ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Згідно п. 1.10 ПДР України встановлено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Із системного аналізу положень диспозиції частини 4 статті 126 КУпАП слідує висновок, що об`єктивна сторона правопорушень виражається у такій формі:

керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Отже, адміністративна відповідальність за порушення положень статті 126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.

Таким чином, основною ознакою, за якою визначається об`єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме факт керування такою особою транспортним засобом.

Як вбачається зі змісту постанови (суті адміністративного правопорушення), позивачу, як водієві транспортного засобу, поставлено у провину порушення вимог п. 2.1. а ПДР України, кваліфіковано дії позивача за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням наданих суду доказів, викладених позивачем доводів та встановлених обставин справи, суд не погоджується із тим, що позивач вчинив дане адмінправопорушення, спростовує його, вказує на те, що воно є таким, що не підтверджено належними та достатніми доказами.

Так, статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 251 КУпАП відзначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно норм ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах пре деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилав» правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівникам; органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України N 1376 від 06.11.2015 р.

Зокрема,згідно п.3 розділу ІІ цієї Інструкції, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі N 23-рп/2010 від

22.12.2010 р.

Таким чином, докази, що підтверджують керування позивачем вищевказаним транспортним засобом чи перебування його у статусі водія, який керує транспортним засобом, відповідачем та/або третьою особою до постанови не додані, хоча для притягнення до адміністративної відповідальності поліцейський мав зафіксувати саме факт керування мною відповідним транспортним засобом без наявності на те права.

Крім того, оскаржувана постанова від 28.03.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 КУпАП, адже не містить інформації про фіксацію правопорушення технічними засобами.

Поліцейський на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови не надав позивачу (на той час особі, яка притягається до адмінвідповідальності) жодних доказів керування ним транспортним засобом та наявності у його діях складу правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Позивач вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не визнає, факт керування позивачем транспортним засобом марки «Мерседес Бенц» із д/н НОМЕР_1 належними доказами не підтверджений, транспорт належить синові позивача і, як стверджує позивач, в той день саме його син був за кермом, будь-яким чином відповідач не спростував доводи позивача, фото і відеофіксація начебто вчиненого адмінправопорушення поліцейським не велась, свідки відсутні.

При цьому,слід зауважити,що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження N К/9901/32368/18).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden N 36985/97) суд визначив, що "...адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Згідно з п. 10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодними доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях позивача подій, складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови про накладення штрафу, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Крім того,суд такожзвертає увагуі нате,що поліцейським було допущено порушення процедури розгляду справ та винесення оскаржуваної постанови.

Як вже зазначалося вище, засобами поштового зв`язку за адресою проживання позивача 30.03.2023 року було доставлено конверт, у якому містилися: супровідний лист третьої особи від 28.03.2023р. №65/3-1931, копія оскаржуваної постанови від 28.03.2023 серії БАБ №668668 та повідомлення про запрошення до підрозділу поліції від 18.03.2023 року. До цього, повідомлення від 18.03.2023 року про запрошення до підрозділу поліції 28.03.2023р. об 11:00 годині позивачем не отримувалось та у інший спосіб йому не вручалося, про що свідчить відсутність відміток на ньому.

Таким чином, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Більше того, у повідомленні час розгляду вчиненого правопорушення вказано 11:00 год., однак саму постанову інспектором поліції складено та винесено о 09 годині 30 хвилин.

Отже,враховуючи вищевказанівимоги щодовинесення постановпро накладенняадміністративного стягнення, поліцейським порушено вимоги щодо безпосереднього винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місті скоєння та виявлення ним адміністративного правопорушення.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови позивача було позбавлено права на захист, не надано можливість висловити свої пояснення, зауваження та заперечення, адже постанову поліцейським було винесено самостійно без його участі. Також, враховуючи, що оскаржувану постанову було винесено без участі ОСОБА_1 , записи в ній про його відмову від підпису викликають сумніви.

Забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на її участь у процесі прийняття рішення та права на захист передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, слід вважати, що обмеження права особи на отримання правової допомоги для захисту своїх прав свідчить про порушення прав людини, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, поліцейський, як посадова особа суб`єкта владних повноважень, при винесенні рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв поза межами вимог чинного законодавства, оскільки відсутні докази, які б доводили факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, як і те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився з суттєвими процесуальними порушеннями, що зазначені вище.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що зазначена постанова винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав ОСОБА_1 , що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Тому постанову від 28.03.2023р. серії БАБ №668668 слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у вказаній справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право у т.ч. скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положення цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вищенаведеного, сплачений позивачем судовий збір (536,80 грн.) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову серії БАБ №668668 від 28.03.2023р. заступника начальника ВРПП Ізмаїльського РВП ГУНП вОдеській областіРусєва Олександра Олександровича у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп. на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, - визнати протиправною і скасувати її.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління національної поліції в Одеській області 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суддя Вячеслав ДУДНИК