Ухвала

від 11.05.2023 по справі 619/354/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/354/23

провадження № 2-п/619/1/23

УХВАЛА

11 травня 2023 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді- Остропілець Є.Р.,

при секретарі Ковалевській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ТОВ «КАПСУЛАР» Пироженко О.С. про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.01.2023,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області розглядалась

цивільна справа №619/354/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КАПСУЛАР», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26.01.2023 року позов ОСОБА_1 , задоволено повністю.

Визнано припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) та директором Товариства - Нагорним Олександром Юрійовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

22.02.2023до Дергачівського районного суду Харківської області звернувся представник відповідача ТОВ «КАПСУЛАР» Пироженко О.С. з заявою про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що жодних повісток та ніяких документів відповідачу за офіційним місцезнаходженням не надходило, тому відповідач був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, а також був позбавлений реалізувати своє право на подачу відзиву.

До суду надійшла заява представника позивача Нагорного О.Ю., який просив відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ «КАПСУЛАР», надав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Вважає рішення законне і обґрунтоване. Просив розглядати справу у його відсутність.

Усудове засіданняпредставник відповідача ТОВ «КАПСУЛАР» - Пироженко О.С. надав заяву про слухання справи у відсутність відповідача та його представника, наполягав на задоволенні заяви, заперечення сторони позивача просив відхилити, як необгрунтовані.

Суд вважає за можливе слухати справу без фіксування технічними засобами відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26.01.2023 року позов ОСОБА_1 , задоволено повністю.

Визнано припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) та директором Товариства - Нагорним Олександром Юрійовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

22.02.2023 до Дергачівського районного суду Харківської області звернувся представник відповідача ТОВ «КАПСУЛАР» Пироженко О.С. з заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Судом взято до уваги, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення та те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява № 76943/11, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі "С.В. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65; рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року у справі "Дель Ріо Прада проти Іспанії", заява № 42750/09, § 93).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах (частина перша статті 56 ЦПК).

У частині першій статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом ст. 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За ст. 4 КЗпП законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У ст. 5-1 КЗпП зазначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації передбачено статтями 38, 39 КЗпП та статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Як убачається із позовних вимог позивача ОСОБА_1 , він просив визнати припиненими трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР». Свої вимоги він мотивує, зокрема, тим, що відповідачем порушено норми законодавства про працю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача про те, що спір у справі має корпоративний характер, є помилковими. Оскільки спір у справі стосується саме розірвання трудового договору, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата ВС зазначила, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України.

Таким чином, необхідно враховувати специфіку становища керівника господарського товариства, який об`єднує в собі як статус виконавчого органу товариства, так і статус найманого працівника.

Підставою поданого позову є недотримання вимог трудового законодавства та трудових прав керівника товариства, а тому спір в цій частині за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до трудових спорів і підлягає вирішенню загальним судом.

За змістом ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною 1 ст. 38 цього Кодексу передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю суд розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

У випадку відсутності рішення Загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №520/11437/16-ц, від 24.12.2019 року у справі №758/1861/18, 127/27466/20 від 08.02.2023).

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

З врахуванням викладеного суд у своєму рішенні від 26.01.2023 року зробив правильний висновок про віднесення такого спору до загальної юрисдикції.

Щодо отримання поштової кореспонденції адресатом.

Позивачем вжито всіх належних та допустимих заходів щодо належного повідомлення адресатів про час та дату скликання загальних зборів ТОВ «КАПСУЛАР». В тому числі учасника загальних зборів ОСОБА_2 . Про що свідчать відповідні поштові відправлення, підтвердження яких маються в матеріалах справи. Одночасно із цим, крім поштового відправлення, всі учасники загальних зборів ТОВ «КАПСУЛАР» були також обізнані про дату, час, місце проведення загальних зборів, а також порядок денний, завдяки належному повідомленню позивачем через електронну адресу останніх та телефонним зв`язком. В свою чергу відмова одного з учасників товариства від фізичного підпису про отримання повідомлення не залежить від волевиявлення позивача та свідчить лише про навмисні дії адресата, які спрямовані на ухилення від належного проведення загальних зборів та не можуть негативно впливати на реалізацію ОСОБА_1 свого права на працю.

Щодо відмови позивача від передачі документів, печаток, штампів ТОВ «Капсулар» тощо, необхідно зазначити, що вказане питання не стосується предмету спору, та не може досліджуватись у межах справи про припинення трудових відносин.

В будь-якому разі, трудові відносини, які є предметом спору, не можуть бути примусовими та залежати від вчинення певних дій. Свобода праці, яка гарантована Конституцією України, КЗпП України, передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати чи не вступати у трудові відносини. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

В рішенні у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019, Конституційний Суд України констатує, що всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

Що стосується тверджень відповідача про відсутність доказів присутності представника позивача на позачергових загальних зборах за юридичною адресою ТОВ «КАПСУЛАР», то такі твердження є хибними. Присутність останнього за юридичною адресою підприємства зафіксована за допомогою відеофіксації проведення позачергових загальних зборів ТОВ «КАПСУЛАР». Відповідний відеозапис долучений до матеріалів справи.

Відповідно доч.1ст.288ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи зазначену норму закону та вище викладені обставини, якими спростовано доводи відповідача у заяві про перегляд заочного рішення, суд вважає, що дана заява повинна бути залишена без задоволення, так як відповідачем не доведено обставини, які є підставою для скасування заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 247, 285-288, 353-354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ТОВ «КАПСУЛАР» Пироженко О.С. про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.01.2023 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Р. Остропілець