Постанова

від 08.08.2023 по справі 619/354/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року

м. Харків

справа № 619/354/23

провадження №22-ц/818/1328/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР»

треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КАПСУЛАР», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року, постановлене суддею Остропілець Є.Р.,

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) та директором Товариства - Нагорним Олександром Юрійовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ТОВ «КАПСУЛАР» (код ЄДРПОУ 38128375, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, провулок Залізничний, 3/4) на користь позивача судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» та директором Товариства - Нагорним Олександром Юрійовичем на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

В апеляційній скарзі ТОВ «КАПСУЛАР» посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі в зв`язку з порушенням правил підвідомчості.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивач на думку апелянта звернувся до неналежного відповідача Товариства, оскільки уповноваженим діяти від імені Товариства є його директор - позивач ОСОБА_1 . Вказане ставить у залежне становище відповідача юридичну особу, яка в свою чергу не може діяти у відповідь.

Також, позивач не дотримався вимог ЗУ «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю». Позивач належним чином не повідомив всіх учасників Товариства про скликання позачергових зборів учасників, ОСОБА_2 не отримував повідомлення. Всі поштові відправлення повернулись без вручення. Посилання позивача, що ним вжито всіх заходів не відповідає дійсності.

Позивачем обрано невірний спосіб захисту та порушено судову юрисдикційність. Зауважує, що цей спір відносить до корпоративних спорів і підлягає розгляду в господарському суді.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі протоколу № 2 від 25.08.2015р Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» його було призначено директором товариства.

Місцезнаходженням ТОВ «КАПСУЛАР» є Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, провулок Залізничний, 3/4, керівником значиться позивач ОСОБА_1 , призначений Загальними зборами учасників товариства на посаду директора відповідно до протоколу №2 від 25.08.2015 року.

Засновниками (учасниками) ТОВ «КАПСУЛАР» станом на день розгляду справи є ОСОБА_2 , з долею у статутному фонді 66% (шістдесят шість відсотків), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 з долею у статутному фонді 34% (тридцять чотири відсотка), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказані відомості станом на день розгляду справи наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що перевірено судом з сайту Міністерства юстиції України.

Відповідно до розділу 5 Статуту ТОВ «КАПСУЛАР» органами управління товариством є : загальні збори учасників та виконавчий орган - директор.

Відповідно до розділу 6 Статуту, вищим органом управління Товариством є загальні збори учасників, які мають право приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

За п.2.6 розділу 7 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства належить,- обрання та припинення, у тому числі достроково, повноважень директора.

14 листопада 2022 року позивач звернувся до Товариства та учасників товариства з заявою про звільнення його з посади директора 14 грудня 2022 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Одночасно з заявою про звільнення, в порядку, ч. 3 ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Позивач направив повідомлення від 14.11.2022 р. про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства, призначених на 14.12.2022.

Однак, позачергові загальні збори, що мали відбутися 14.12.2022 року і на порядок денний яких було винесено питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ «КАПСУЛАР», не відбулися у зв`язку з відсутністю кворуму для голосування через неявку учасника товариства - ОСОБА_2 , який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «КАПСУЛАР» у розмірі 66% (шістдесят шість відсотків).

Участь у загальних зборах в режимі відеоконференції прийняли позивач, а також представник учасника ТОВ «КАПСУЛАР» Пивоваров Є.П., який володіє 34% (тридцятьма чотирма відсотками) статутного капіталу Товариства, - ОСОБА_4 . Безпосередньо за юридичною адресою ТОВ «КАПСУЛАР» був присутній представник позивача.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з неявкою учасників ТОВ «Капсулар» на загальні збори він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частинаперша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Судова колегія з урахуванням чинного правового регулювання вважає, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України не є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону № 2275-VIII).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п`ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).

Суд першої інстанцій встановив, що позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який згідно з відомостями з ЄДР наділений правом вчиняти дії від імені товариства.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частини перша та третя статті 38 КЗпП України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України.

Згідно Статуту товариства до виключної компетенції загальних зборів його учасників належить обрання та припинення повноважень директора, у тому числі достроково.

Звільнення з посади директора товариства (припинення повноважень директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону № 2275-VIII повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону № 2275-VIII).

Як убачається з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №448/362/22 від 14.06.2023 господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки звільнення/припинення повноважень Директора товариства стосується корпоративних прав товариства, спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції за вказаних вище обставин, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ТОВ «Капсулар», просив вирішити питання щодо судових витрат, понесених у зв`язку із поданням заяви про перегляд заочного рішення суду та подання апеляційної скарги.

Згідно ч.5 ст. 142 ЦПК у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За подання заяви про перегляд заочного рішення ТОВ «Капсулар» було сплачено 1342,00 грн, за подання апеляційної скарги на рішення суду було сплачено 1640,41 грн. Зазначені витрати підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, у загальному розмірі 2952,41 грн

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» задовольнити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 січня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання припиненими трудових відносин закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПСУЛАР» судовий збір у сумі 2952,41 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований

Повне судове рішення складено 09 серпня 2023 року.