Постанова

від 02.05.2023 по справі 938/39/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 938/39/22

Провадження № 22-ц/4808/457/23

Провадження № 22-ц/4808/576/23

Головуючий у 1 інстанції Джус Р.В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.,

секретаря Працун В.В.

за участю представника апелянта - адвоката Дряпачка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року та представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина Івана Івановича на додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року, ухвалені у складі судді Джуса Р.В. в селищі Верховина, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білоберізька сільська рада, про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що перебуваючи в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, під`їжджаючи до житлового будинку, де проживає батько його дружини ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , він не зміг проїхати до будинку, оскільки відповідачі самовільно встановили на проїжджій частині дороги бетонне замостя, звузивши дорогу загального користування до 1,67 м, що не відповідає генеральному плану забудови с. Довгополе, розробленому та виготовленому в 1981 році Інститутом «Дніпроміст», м. Івано-Франківськ, відповідно до якого ширина дороги складає 6 м.

З приводу неправомірних дій відповідачів він звернувся до голови Білоберізької об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області із відповідною заявою.

У відповідь на його звернення, голова Білоберізької сільської ради підтвердив факт звуження дороги з ширини 6 м на пішохідний прохід шириною 1,67 м, внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказував, що влаштування відповідачами на проїжджій частині дороги бетонного замостя створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування, які полягають в неможливості в`їзду та виїзду особистого автомобіля у двір батьків його дружини, автомобіля швидкої допомоги чи будь-якого іншого транспорту та завезення життєво необхідних габаритних речей.

Відповідачі на його вимоги, а також на вимоги уповноважених органів не реагують, а тому просив суд зобов`язати відповідачів відновити за власний кошт дорогу загального користування по АДРЕСА_2 , шириною 6 метрів на дільницях, що межує із земельними ділянками, які перебувають у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , шляхом знесення самочинно збудованих елементів благоустрою та приведення її у первинний стан у відповідності до генерального плану забудови с. Довгополе.

Ухвалою від 23 березня 2022 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області залучив до участі у справі Білоберізьку сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням від 17 січня 2023 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що такі є безпідставними і не знайшли свого підтвердження, як у матеріалах справи, так і у судовому засіданні. Так, позивач не навів підстав і не надав достатніх доказів на підтвердження того, що його право на здійснення користування дорогою загального користування порушено, внаслідок встановлених відповідачами самочинно збудованих конструкцій (бетонного замостя), а також, що у нього існували перешкоди щодо користування дорогою загального користування, яка веде до господарства батька його дружини.

Додатковим рішенням від 06 березня 2023 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 березня 2023 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області ухвалив судовий збір за розгляд справи по суті компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У стягненні із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 14000 грн витрат на правову допомогу суд відмовив.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 не довів реальності та обґрунтованості понесення ним витрат в сумі 14000 грн на послуги адвоката, а тому відсутні підстави для покладення таких витрат на позивача.

Аргументи учасників справи

ОСОБА_1 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду вважає необ`єктивним, незаконним та необґрунтованим, таким, що суперечить нормам матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує на те, що допущені відповідачами порушення меж загального проїзду у вигляді самовільного штучного звуження ними ширини проїжджої частини дороги загального користування з 6 м до 1,67 м для заїзду (проїзду) автомобілем до батьків його дружини підтверджуються листом Білоберізької сільської ради, який долучено ним до позовної заяви. Суд першої інстанції відомості викладені у зазначеному листі не врахував. Ба більше, звільнив відповідачів від обов`язку доказування та подання доказів, переклавши весь тягар доказування виключно на нього.

Апелянт звертає увагу на те, що самовільне спорудження відповідачами суцільного бетонного паркану з облаштуванням на ньому по усій довжині металевої сітки на металевих трубах-стовпчиках суперечить Генеральному плану забудови вулиці села, розробленому у 1981 році, оскільки ним не передбачено жодних парканів (елементів благоустрою). З огляду на це, апелянт вважає, що самоправні дії відповідачів прямо порушують його (членів його сім`ї) охоронювані законом права та інтереси як громадян, мешканців вулиці, оскільки створюють незручності у використанні земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 . Незручності полягають у тому, що він та власник земельної ділянки ОСОБА_4 не мають реальної змоги під`їзду з тильної сторони до належної останньому земельної ділянки. Крім того, наявні перешкоди для заїзду зі сторони земельної ділянки ОСОБА_4 карети швидкої медичної допомоги, пожежної автомашини тощо. Суд першої інстанції залишив поза увагою вказані факти, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у нього перешкод щодо користування дорогою загального користування, яка веде до господарства батька його дружини.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку права користування чи права власності на земельну ділянку навпроти якої вони із ОСОБА_3 незаконно встановили бетонне огородження. Вказаний факт, на думку апелянта, має суттєве значення під час вирішення спору.

Крім того, зазначає, що у суді першої інстанції він не зміг у повному обсязі реалізувати свої права та обов`язки як замовника експертного дослідження. Так, він не зміг надати витребувані експертом правовстановлюючі документи, оскільки є особою з інвалідністю і не може вільно пересуватися, а запровадження в Україні воєнного стану суттєво обмежило можливість отримати необхідні для експерта документи у відповідних органах та з державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції. Водночас апелянт звертає увагу, що висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і повинен оцінюватися разом з іншими доказами.

На підставі викладеного, просить оскаржуване рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким заявлені ним позовні вимоги задоволити.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить таке залишити без змін. Вважає вимоги позивача незаконними та безпідставними, оскільки він не є власником земельної ділянки чи будівель на території села Довгополе, а тому не може вимагати заїзду чи дороги, а лише користуватися існуючими.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та справедливість оскаржуваного рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вказує на те, що доводи апеляційної скарги щодо покладення судом обов`язку доказування виключно на позивача є безпідставними, так як це відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, нормами якого передбачено, що саме позивач повинен довести, що його права порушені. Крім того, він не був пасивним спостерігачем судового процесу, а намагався надати суду докази для законного і об`єктивного вирішення спору.

Відповідач вважає, що належним доказом порушення ним вимог земельного законодавства може бути тільки висновок земельно-технічної експертизи, однак від проведення такої позивач відмовився. З огляду на те, що у матеріалах справи відсутній такий доказ, відповідач погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білоберізька сільська рада своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Лазоришин І.І. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документи, які він подав на підтвердження виконаної роботи по наданню правової допомоги ОСОБА_2 і отримання від останнього відповідної оплати за це, є належними та допустимими. Суд першої інстанції в рішенні суду зіслався на поданий ним відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу, а тому суд не міг сумніватися у достовірності поданих ним документів під час ухвалення додаткового рішення суду. Довідка про обсяг виконаних робіт та затрат робочого часу адвокатом є довільної форми, не регламентована законом, а отже, посилання на номер справи не є обов`язковим. Крім того, представник апелянта вважає, що будь-які сумніви суду щодо реальності надання ним правової допомоги ОСОБА_2 у цій справі могли бути усунуті судом у судових засіданнях.

Також представник апелянта звертає увагу на те, що розмір витрат на правничу допомогу може бути зменшений лише за обґрунтованим клопотанням іншої сторони, суд за власною ініціативою зменшувати розмір вказаних витрат не може.

З урахуванням викладеного, просить апеляційну задоволити, додаткове рішення суду скасувати, заяву щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити у обсязі, зазначеному у доказах про оплату правничої допомоги (14000 грн).

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина І.І. на додаткове рішення суду не скористалися.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дряпачко С.І. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задоволити, водночас заперечив щодо задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина І.І., просив додаткове рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17, том 1).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 24 лютого 1990 року уклав шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 01 березня 2005 рокуОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 (а.с. 15, том 1).

Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №105312, виданого на підставі рішення Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 03 листопада 2003 року, ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2620883001:01:001:0001, площею 0,2310 га в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області. Згідно опису меж, вказана земельна ділянка від точки А до точки Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_7 ; від точки Б до точки В - стежка; від точки В до точки Г - із земельною ділянкою ОСОБА_8 ; від точки Г до точки А -землі запасу. (а.с.16, том 1).

З викопіювання з генерального плану забудови с. Довгопілля Верховинського району Івано-Франківської області, на якому вказано розташування спірної земельної ділянки (головна вулиця), встановлено, що ширинаспірної під`їзної дороги становить 6м (а.с. 8, том 1)

Білоберізька сільська рада листом-відповіддю №576/02-24/03 від 23 листопада 2021 року на звернення ОСОБА_1 щодо визначення меж земельних ділянок в с. Довгополе Білоберізької сільської територіальної громади та захоплення проїзної частини сільської вулиці згідно генерального плану забудови села Довгополе повідомила, що в ході обстеження меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та за результатами винесення представником проектної організації меж земельних ділянок в натуру встановлено наступне:

- проїзд до домогосподарства ОСОБА_4 наявний зі сторони домогосподарства гр. ОСОБА_9 , однак не в тому обсязі, як передбачено генеральним планом забудови с. Довгополе, а саме профілю житлової вулиці шириною 6 (шість) м. Крім того вказаний проїзд доходить тільки до домогосподарства ОСОБА_4 , а не є наскрізним, як передбачено генеральним планом с. Довгополе;

- щодо земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , рішення на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність гр. ОСОБА_2 жителю с. Довгополе надане сесією ХХІ сесією VII скликання Довгопілської сільської ради від 06.10.2020, при виготовленні проекту землеустрою у проектній документації, зокрема в плані меж (від Є до А), зведеному плані суміжних земельних ділянок, кадастровому плані земельних ділянок, акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, схемі прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів на місцевості, висновку відділу містобудування та архітектури Верховинської районної державної адміністрації за №262/01-38 від 26.05.2021, пропозицій щодо розміщення житлового будинку на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданими КП «ГРПВАПБ» ВРР на замовлення ОСОБА_2 за №К-153 від 22.02.2021 передбачено профіль житлової вулиці шириною 6м. При чому профіль вулиці встановлюється від осі вулиці 3 м у кожну сторону, за рахунок кожного із суміжних користувачів. Однак, при перевірці на його замовлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) представником проектної організації ПП «Кедр» згідно каталогу координат з проекту землеустрою, встановлено недотримання містобудівних обмежень щодо профілю вулиці шириною 6м. Ширина вулиці фактично становить від 1,67 до 5.20м. На даний час ділянка сформована та відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подано на затвердження сесією Білоберізької сільської ради та передачі земельної ділянки у власність, однак у зв`язку з виявленими невідповідностями щодо профілю житлової вулиці його розгляд та затвердження відкладено до моменту вирішення справи в судовому порядку;

- земельна ділянка площею 0,2249 га, передана у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення сесії Довгопільської сільської ради від 28.08.2008. У 2021 році змінено цільове призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». При розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в плані меж земельної ділянки (від Б до В), кадастровому плані земельної ділянки вказано межовик від Б до В «землі комунальної власності дорога (заїзд), а у викопіюванні з містобудівної документації, виданому КА «ГРПВАПБ» ВРР на замовлення гр. ОСОБА_3 за № Г-648 від 16.07.2021 передбачено профіль житлової вулиці шириною 6м. Ширина вулиці фактично становить від 1,67 м до 8,68 м, причому в окремих місцях фактична огорожа земельної ділянки зміщена в глиб своєї ж ділянки на відстань до 1,97 м, що дозволяє встановити профіль вулиці шириною 6 м, але інша частина вулиця звуженадо 1,67 м і використовується фактично, як пішохідна стежка. Земельна ділянка сформована, відомості внесені до Державного земельного кадастру, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12-13, том 1).

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), встановлено, що вона виготовлена на замовлення ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Довгопільської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 06.10.2020. Місце розташування земельної ділянки: в межах с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області; розмір земельної ділянки: 0,2210га; наявні обмеження та сервітути: відсутні; умови надання земельної ділянки: у власність. Проектна документація містить: пояснювальну записку, рішення сесії Довгопільської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 06.10.2020, згідно з яким ОСОБА_2 , жителю с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, 0,2210 га у власність з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області; перелік обмежень щодо використання земельної ділянки; викопіювання з кадастрової карти; план меж земельної ділянки; зведений план суміжних ділянок ; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання. (а.с. 46-55, том 1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-35133334152021 від 24 вересня 2021 року, наданого на запит ОСОБА_2 , земельній ділянці площею 0,2210 га, за адресою: с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області присвоєно кадастровий номер2620883001:01:002:0279. Дана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.09.2021 відділом у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 04.08.2021 (а.с. 44-45, том 1).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 881431, виданим на підставі рішення Довгопільської сільської ради від 28.08.2008 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею, 0,2249 га в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620883001:01:002:0104 (а.с. 94, том 1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-2612492072021 від 26.10.2021, наданого на запит ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,2249 га, за адресою: с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області присвоєно кадастровий номер 2620883001:01:002:0104. Дана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 09.11.2009 Управлінням Держкомзему у Верховинському районі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.10.2008 (а.с.95-97, том 1).

Згідно з актом обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_10 від 17.05.2022, комісією Білоберізької сільської ради проведено обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_10 , в результаті якого встановлено, що до громадянки ОСОБА_10 наявний під`їзд зі сторони господарства ОСОБА_9 , шириною 4 м. Дана дорога доходить до господарства ОСОБА_10 , далі переходить у стежку шириною від 1,7м до 2.9 м. Вздовж стежки по межі земельних ділянок громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена огорожа у відповідності до меж земельних ділянок встановлених у землевпорядній документації. Щодо іншої земельної ділянки, яка знаходиться у громадянки ОСОБА_10 , то до неї наявний під`їзд з іншої сторони житлової вулиці (а.с. 126, том 1).

Щодо оскарження рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом позову, суть порушеного права ОСОБА_1 полягає у тому, що відповідачі самовільно, штучно звузили межі загального проїзду у вигляді ширини проїжджої частини дороги загального користування з 6 м до 1,67 м, що створює йому перешкоди для заїзду (проїзду) автомобілем до батьків його дружини, оскільки він є інвалідом. Такі вимоги обґрунтовував тим, що технічною документацією та викопіюванням з Генерального плану села було визначено ширину дороги 6 м, яку відповідачі самовільно звузили і це підтверджується відповідним листом Білоберізької сільської ради від 23.11.2021 за № 576/02-24/03.

Разом з тим, як правильно встановив суд, позивач не представив доказів щодо звуження дороги відповідачами та не довів порушення його прав внаслідок їх дій чи бездіяльності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, обидві ділянки, які прилягають до спірної дороги сформовані у встановленому порядку та зареєстровані у Держгеокадастрі. Тобто, відповідачі оформили право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу у органу місцевого самоврядування та провели визначення їх на місці із встановленням меж узгоджених у встановленому порядку. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 має оформлене право у вигляді Державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Довгопільської сільської ради від 28.08.2008 площею 0,2249 га, а ОСОБА_2 тільки оформлену ділянку, що перебуває у користуванні. Однак, оформлення ділянки ОСОБА_2 , було здійснено відповідачем на підставі рішення сесії сільської ради від 06.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2210 га у власність.

При оформленні прав на земельні ділянки, проводиться відповідна перевірка дотримання меж як проектною організацією, так і органом місцевого самоврядування, зокрема.

Докази щодо визначення відповідачами меж виділених земельних ділянок в натурі із порушенням документації, зокрема в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як стежка та дорога (а.с. 51, 52 том 1), позивачем не представлено і такі в матеріалах справи відсутні.

Посилання в цій частині на лист Білоберізької сільської ради від 23.11.21 за № 576/02-24/03, в якому вказано про недотримання відповідачами профілю житлової вулиці 6 м згідно містобудівних обмежень, на думку колегії суддів, неналежні. Зокрема, за його змістом випливає, що профіль вулиці 6 м встановлено містобудівними обмеженнями і встановити такий профіль необхідно було за рахунок суміжних землекористувачів. Тобто дотримання ширини 6 м мало бути забезпечено за рахунок землекористувачів та власників, які межують із дорогою. Однак з цього не вбачається вина відповідачів, оскільки розмір виділеної їм ділянки при встановленні в натурі відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування, тоді як контроль і відповідальність за дотриманням наведених норм щодо ширини вулиці, яка є власністю територіальної громади, є обов`язком останнього і не може перекладатися на відповідачів.

Зворотне ж підтверджується актом обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_10 від 17.05.2022, комісії Білоберізької сільської ради, яким встановлено, що до громадянки ОСОБА_10 наявний під`їзд зі сторони господарства ОСОБА_9 , шириною 4 м. Дана дорога доходить до господарства ОСОБА_10 , далі переходить у стежку шириною від 1,7 м до 2,9 м. Вздовж стежки по межі земельних ділянок громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена огорожа у відповідності до меж земельних ділянок встановлених у землевпорядній документації. Щодо іншої земельної ділянки, яка знаходиться у громадянки ОСОБА_10 , то до неї наявний під`їзд з іншої сторони житлової вулиці.

Тобто ним підтверджено, що огорожі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено у відповідності до меж земельних ділянок визначених у землевпорядній документації, відповідно, відсутні підстави стверджувати про порушене право даними особами.

Апелянт звертає увагу і на те, що самовільне спорудження відповідачами суцільного бетонного паркану з облаштуванням на ньому по усій довжині металевої сітки на металевих трубах-стовпчиках суперечить Генеральному плану забудови вулиці села, розробленому у 1981 році, оскільки ним не передбачено жодних парканів (елементів благоустрою).

Однак посилання у цьому випадку на викопіювання з Генерального плану села, як на доказ існування дороги в певних розмірах, в даному випадку недостатнє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, докази встановлення дороги у визначених межах відсутні. Тут суд першої інстанції правильно вказав, що наведені доводи позивача беззаперечно не підтверджують, що встановлене замостя розміщено не на ділянках відповідачів, а на частині дороги.

Як вбачається з матеріалів справи, в цій частині позивач клопотав про призначення експертизи, для встановлення обставин щодо існування чи не існування дороги, щодо фактичного розташування земель відповідачів та чи наявне звуження дороги з їх вини. Однак пізніше не зміг представити витребувані експертом докази та просив слухати справу на підставі наявних матеріалів.

Тому, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 своїх позовних вимог, а саме щодо вчинення з боку відповідачів йому перешкод у користуванні дорогою загального користування шляхом самовільного встановлення на проїжджій частині дороги бетонного замостя, що мало наслідком звуження дороги до 1,67 м і доводи апелянта про те, що висновок суду базується на припущеннях є безпідставними. Крім того, суд враховує ту обставину, що заїзд до будинку ОСОБА_4 існує з іншого боку, що підтверджується сільською радою в обох документах щодо вирішення даного питання, сам ОСОБА_4 з такими вимогами не звертався і про порушене право не вказував.

Щодо оскарження додаткового рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановлено, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 у Верховинському районному суді здійснював адвокат Лазоришин І.І. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1018914 від 02 лютого 2022 року (а.с. 61, том 1).

Вказаний ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02 лютого 2022 року, відповідно до якого адвокат взяв на себе зобов`язання надати правничу допомогу та здійснити представництво і захист законних прав та інтересів клієнта в обсязі домовленості. Для виконання доручення, клієнт надав адвокату такі повноваження: витребовувати документи у всіх державних та інших організаціях, незалежно від форм власності та збирати інші докази, ознайомлюватися із матеріалами справи; здійснювати підготовку позову, подавати заяви, скарги, звернення, клопотання від імені клієнта; брати участь у судовому розгляді цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справ на стороні клієнта у всіх судах України першої, апеляційної та касаційної інстанції та Верховному Суді; користуватися правами та обов`язками передбаченими нормами статей 43, 49 ЦПК України, статей 44, 47 КАС України, статей 42, 46 ГПК України, статей 46, 47, 58, 63 КПК України, статей 268-271 КУпАП.

Пунктом 2 договору, сторони погодили, що адвокат взяв на себе зобов`язання надати правничу консультацію щодо земельних спорів, вивчити матеріали позовної заяви, витребувати докази, підготувати та подати до суду відзив на позовну заяву, представляти інтереси клієнта в судах України. Оплата за надання правничої допомоги (гонорар) визначається за домовленістю сторін в сумі 14 000,00грн (а.с. 60, том 1).

Відповідно до довідки про обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витрати робочого часу адвокатом Лазоришиним І.І. при наданні правничої допомоги ОСОБА_2 від 04 лютого 2022 року, адвокатом було надано такі послуги: 1. Правова консультація щодо вирішення земельних спорів в частині усунення перешкод щодо користування під`їзними дорогами - 2 год; 2. Ознайомлення з законодавством щодо вирішення земельних спорів - 2 год; 3. Ознайомлення з судовою практикою з аналогічних справ - 2 год; 4. Вивчення матеріалів цивільної справи, витребування доказів - 4 год; 5. Підготовка та подача до суду відзиву на позовну заяву - 10 год; 6. Відвідування суду та участь у судових засіданнях відповідно до журналу судових засідань (а.с. 62, том 1).

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04 лютого 2022 року, адвокатом Лазоришиним І.І. прийнято від ОСОБА_2 на підставі договору кошти в сумі 14 000,00 грн (а.с. 63, том 1).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним документам, виснував, що із таких не можливо встановити, які конкретно послуги надавалися адвокатом ОСОБА_2 в межах цієї справи та яка їх вартість, а тому відмовив у їх відшкодуванні відповідачу з позивача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції, дійсно договір про надання правової допомоги, який міститься у матеріалах справи передбачає широкий обсяг послуг правової допомоги ОСОБА_2 і не обмежується наданням правової допомоги лише у цій справі. Водночас у довідці про обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт відсутнє будь-яке посилання на цивільну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги, а також відсутнє посилання на договір, на підставі якого така правова допомога надавалася. У свою чергу у квитанції до прибуткового касового ордера у графі «підстава» зазначено лише договір без конкретизації його реквізитів, що унеможливлює встановлення судом факту понесення відповідачем витрат саме за надання правової допомоги та саме у цій справі.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані представником відповідача докази щодо понесення витрат на правову допомогу у цій справі не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні приписів згадуваних статей, а тому апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина І.І. необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 рокузалишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина Івана Івановича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 травня 2023 року.

Суддя-доповідач: Л.В. Василишин

Судді: В.Д. Фединяк

І.О. Максюта