Постанова

від 03.04.2024 по справі 938/39/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 938/39/22

провадження № 61-8463св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білоберізька сільська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року у складі судді Джуса Р. В. та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що перебуваючи в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, під`їжджаючи до житлового будинку, де проживає батько його дружини ОСОБА_4 , по АДРЕСА_1 , він не зміг проїхати до будинку, оскільки відповідачі самовільно встановили на проїжджій частині дороги бетонне замостя, звузивши дорогу загального користування до 1,67 метрів, що не відповідає Генеральному плану забудови с. Довгополе, розробленому та виготовленому в 1981 році Інститутом «Дніпроміст», м. Івано-Франківськ, відповідно до якого ширина дороги складає 6 метрів.

3. З приводу неправомірних дій відповідачів він звернувся до голови Білоберізької об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області із відповідною заявою.

4. У відповідь на його звернення голова Білоберізької сільської ради підтвердив факт звуження дороги з ширини 6 м на пішохідний прохід шириною

1,67 метрів внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

5. Вказував, що влаштування відповідачами на проїжджій частині дороги бетонного замостя створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування, які полягають в неможливості в`їзду та виїзду особистого автомобіля у двір батьків його дружини, автомобіля швидкої допомоги чи будь-якого іншого транспорту та завезення життєво необхідних габаритних речей.

6. Відповідачі на його вимоги, а також на вимоги уповноважених органів не реагують, а тому просив суд зобов`язати відповідачів відновити за власний кошт дорогу загального користування по АДРЕСА_2 шириною 6 метрів на дільницях, що межує із земельними ділянками, які перебувають у власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , шляхом знесення самочинно збудованих елементів благоустрою та приведення її у первинний стан у відповідності до генерального плану забудови

с. Довгополе.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Верховинського районного суду Івано?Франківської області

від 23 березня 2022 року залучено до участі у справі Білоберізьку сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

8. Рішенням Верховинського районного суду Івано?Франківської області

від 17 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

9. Додатковим рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 березня 2023 року ухвалено судовий збір за розгляд справи по суті компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У стягненні із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 000,00 грн витрат на правову допомогу відмовлено.

10. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лазоришина І. І. залишено без задоволення.

Додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року залишено без змін.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не навів підстав і не надав достатніх доказів на підтвердження того, що його право на здійснення користування дорогою загального користування порушено внаслідок встановлених відповідачами самочинно збудованих конструкцій (бетонного замостя), а також, що у нього існували перешкоди щодо користування дорогою загального користування, яка веде до господарства батька його дружини.

12. Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 не довів реальності та обґрунтованості понесення ним витрат в сумі 14000,00 грн на послуги адвоката, а тому відсутні підстави для покладення таких витрат на позивача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дряпачка С. І. на рішення Верховинського районного суду Івано?Франківської області від 17 січня 2023 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 714/177/18, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 17 квітня 2019 року у справі № 373/2991/14-ц,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили невідповідність ширини дороги (під`їзду) по АДРЕСА_2 згідно з даними Генерального плану забудови 1981 року (6 метрів) та даними її ширини в окремих місцях унаслідок штучного звуження з 6 метрів до 1,67 метрів на підставі висновку за результатами проведеного обстеження проєктно-планувальної організації, підтвердженого відповіддю Білоберізької сільської ради Верховинського району, проте безпідставно відмовили у задоволенні позову, спрямованого на захист прав позивача та членів його сім`ї.

19. Суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 89, 382 ЦПК України не навів мотивів відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження його позовних вимог, не спростував висновків суду першої інстанції, зроблених в результаті дослідження вказаних доказів, наведених позивачем в апеляційній скарзі.

20. Крім того, суди, розглядаючи справу, звільнили відповідачів від обов`язку доказування та подання доказів, переклавши тягар доказування виключно на позивача. Не врахували, що спірна земельна ділянка (дорога, проїзд, заїзд) належить до комунальної власності територіальної громади Білоберізької сільської ради і перебуває на її балансовому утриманні, проте самовільне спорудження відповідачами суцільного бетонного паркану з облаштуванням поверх нього по усій довжині металевої сітки-рабиці на металевих труб-стовпчиків уздовж належних їм земельних ділянок на ділянці дороги по вул. Центральній прямо свідчить про відхилення від проєкту забудови с. Довгополе згідно Генерального плану (поєднаного з поквартальним планом) забудови вулиці села, розробленого НДПШ «Дніпроміст» м. Івано-Франківськ у 1981 році, оскільки в цьому місці, на цій вулиці не передбачено жодних парканів (елементів благоустрою), які б потенційно дозволяли б зменшувати ширину проїжджої частини з 6 метрів до 1,67 метрів.

21. Вважає, що самоправні дії відповідачів прямо порушують його (членів його родини) охоронні законом права та інтереси як громадян, мешканців вулиці, оскільки створили неможливість використання земельної ділянки для під`їзду власним автотранспортом, заїзду автотракторної техніки для оранки городу, завезення на земельну ділянку будівельних матеріалів, вивезення зібраного врожаю, під`їзду карети швидкої допомоги тощо.

22. Також судами не враховано, що відповідач ОСОБА_2 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку речового права власності на земельну ділянку площею 0,2249 га з кадастровим номером 2620883001:01:002:0279, яка перебуває в його користуванні, оскільки ним не надано таких доказів та такі відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23. Позивач вважає, що поданий ним цивільний позов до вказаних відповідачів з зазначеного предмету позовних вимог у повній мірі відповідає критеріям поняття «охоронюваний законом інтерес», наведеного у рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі №18-рп/2004.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

24. У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в яких вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26. Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 лютого 1990 року уклав шлюб із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №202659 від 01 березня 2005року ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 .

28. Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №105312, виданим на підставі рішення Довгопільської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області від 03 листопада 2003 року, ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 2620883001:01:001:0001, площею 0,2310 га в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області. Згідно опису меж вказана земельна ділянка від точки А до точки Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 ; від точки Б до точки В - стежка; від точки В до точки Г - із земельною ділянкою ОСОБА_9; від точки Г до точки А - землі запасу.

29. З викопіювання з Генерального плану забудови с. Довгопілля Верховинського району Івано-Франківської області, на якому вказано розташування спірної земельної ділянки (головна вулиця), встановлено, що ширина спірної під`їзної дороги становить 6 метрів.

30. Білоберізька сільська рада листом-відповіддю від 23 листопада 2021 року №576/02-24/03 на звернення ОСОБА_1 щодо визначення меж земельних ділянок в с. Довгополе Білоберізької сільської територіальної громади та захоплення проїзної частини сільської вулиці згідно Генерального плану забудови села Довгополе повідомила, що в ході обстеження меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та за результатами винесення представником проектної організації меж земельних ділянок в натуру встановлено наступне:

- проїзд до домогосподарства ОСОБА_4 наявний зі сторони домогосподарства гр. ОСОБА_7 , однак не в тому обсязі, як передбачено генеральним планом забудови с. Довгополе, а саме профілю житлової вулиці шириною 6 метрів. Крім того вказаний проїзд доходить тільки до домогосподарства ОСОБА_4 , а не є наскрізним, як передбачено генеральним планом с. Довгополе;

- щодо земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , рішення на виготовлення проєкту землеустрою, щодо відведення якої у власність гр. ОСОБА_2 , жителю

с. Довгополе, надано сесією ХХІ сесією VII скликання Довгопілської сільської ради від 06 жовтня 2020 року, при виготовленні проєкту землеустрою у проєктній документації, зокрема в плані меж (від Є до А), зведеному плані суміжних земельних ділянок, кадастровому плані земельних ділянок, акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, схемі прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів на місцевості, висновку відділу містобудування та архітектури Верховинської районної державної адміністрації за №262/01-38 від 26 травня

2021 року, пропозицій щодо розміщення житлового будинку на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданими КП «ГРПВАПБ» ВРР на замовлення ОСОБА_2 за №К-153

від 22 лютого 2021 року, передбачено профіль житлової вулиці шириною 6 метрів. При чому профіль вулиці встановлюється від осі вулиці 3 метра у кожну сторону, за рахунок кожного із суміжних користувачів. Однак, при перевірці на його замовлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) представником проєктної організації ПП «Кедр» згідно каталогу координат з проєкту землеустрою, встановлено недотримання містобудівних обмежень щодо профілю вулиці шириною 6 метрів. Ширина вулиці фактично становить від 1,67 до 5.20 метрів. На даний час ділянка сформована та відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки подано на затвердження сесією Білоберізької сільської ради та передачі земельної ділянки у власність, однак у зв`язку з виявленими невідповідностями щодо профілю житлової вулиці його розгляд та затвердження відкладено до моменту вирішення справи в судовому порядку;

- земельна ділянка площею 0,2249 га передана у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення сесії Довгопільської сільської ради від 28 серпня 2008 року. У 2021 році змінено цільове призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства на «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». При розробленні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в плані меж земельної ділянки (від Б до В), кадастровому плані земельної ділянки вказано межовик від Б до В «землі комунальної власності дорога (заїзд), а у викопіюванні з містобудівної документації, виданому КА «ГРПВАПБ» ВРР на замовлення гр. ОСОБА_3 за

№ Г-648 від 16 липня 2021 року передбачено профіль житлової вулиці шириною 6 метрів. Ширина вулиці фактично становить від 1,67 метра до 8,68 метрів, причому в окремих місцях фактична огорожа земельної ділянки зміщена в глиб своєї ж ділянки на відстань до 1,97 метрів, що дозволяє встановити профіль вулиці шириною 6 метрів, але інша частина вулиця звужена до 1,67 метрів і використовується фактично як пішохідна стежка. Земельна ділянка сформована, відомості внесені до Державного земельного кадастру, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

31. Відповідно до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) встановлено, що вона виготовлена на замовлення ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Довгопільської сільської ради

21 сесії 7 скликання від 06 жовтня 2020 року. Місце розташування земельної ділянки: в межах с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області; розмір земельної ділянки: 0,2210 га; наявні обмеження та сервітути: відсутні; умови надання земельної ділянки: у власність. Проєктна документація містить: пояснювальну записку, рішення сесії Довгопільської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 06 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_2 , жителю

с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, 0,2210 га у власність з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області; перелік обмежень щодо використання земельної ділянки; викопіювання з кадастрової карти; план меж земельної ділянки; зведений план суміжних ділянок ; акт прийому-передачі межових знаків на зберігання.

32. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-35133334152021 від 24 вересня 2021 року, наданого на запит ОСОБА_2 , земельній ділянці площею 0,2210 га, за адресою: с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, присвоєно кадастровий номер 2620883001:01:002:0279. Дана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24 вересня 2021 року відділом у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 04 серпня 2021 року.

33. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 881431, виданим на підставі рішення Довгопільської сільської ради

від 28 серпня 2008 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею, 0,2249 га в с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2620883001:01:002:0104.

34. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-2612492072021 від 26 жовтня 2021 року, наданого на запит

ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,2249 га, за адресою: с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області присвоєно кадастровий номер 2620883001:01:002:0104. Дана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 09 листопада 2009 року Управлінням Держкомзему у Верховинському районі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18 жовтня 2008 року.

35. Згідно з актом обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_8 від 17 травня 2022 року, комісією Білоберізької сільської ради проведено обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_8 , в результаті якого встановлено, що до громадянки ОСОБА_8 наявний під`їзд зі сторони господарства

ОСОБА_7 , шириною 4 метра. Дорога доходить до господарства

ОСОБА_8 , далі переходить у стежку шириною від 1,7 метрів до 2,9 метрів. Вздовж стежки по межі земельних ділянок громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена огорожа у відповідності до меж земельних ділянок, встановлених у землевпорядній документації. Щодо іншої земельної ділянки, яка знаходиться у громадянки ОСОБА_8 , то до неї наявний під`їзд з іншої сторони житлової вулиці.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

36. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

44. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

45. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

46. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

47. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а» частини третьої статті 83 ЗК України).

48. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

49. Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи (див. висновки у постановах Верховного Суду

від 17 червня 2021 року у справі № 243/8040/17 (провадження № 61-273св20),

від 01 червня 2022 року у справі № 453/222/19 (провадження № 61-2024св21),

на яку містяться посилання в касаційній скарзі, від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 158/1788/20 (провадження № 61-2998св21)).

50. Судами попередніх інстанцій установлено, що за змістом позову суть порушеного права ОСОБА_1 полягає у тому, що відповідачі самовільно, штучно звузили межі загального проїзду у вигляді ширини проїжджої частини дороги загального користування з 6 метрів до 1,67 метрів, що створює йому перешкоди для заїзду (проїзду) автомобілем до батьків його дружини, оскільки він є інвалідом.

51. Разом з тим, судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що обидві ділянки, які прилягають до спірної дороги, сформовані у встановленому порядку та зареєстровані у Держгеокадастрі. Тобто відповідачі оформили право на земельну ділянку шляхом отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та провели визначення їх на місці із встановленням меж, узгоджених у встановленому порядку. Зокрема, відповідач ОСОБА_3 має оформлене право у вигляді державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Довгопільської сільської ради від 28 серпня 2008 року площею 0,2249 га, а ОСОБА_2 тільки оформлену ділянку, що перебуває у користуванні. Однак оформлення ділянки ОСОБА_2 було здійснено відповідачем на підставі рішення сесії сільської ради від 06 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2210 га у власність.

52. Доказів щодо визначення відповідачами меж виділених земельних ділянок в натурі із порушенням містобудівної документації, зокрема в частині межі із землею комунальної власності, які позначено як стежка та дорога, позивачем не представлено і такі в матеріалах справи відсутні.

53. Також апеляційний суд мотивовано відхилив посилання позивача на лист Білоберізької сільської ради від 23 листопада 2021 року за № 576/02-24/03, в якому вказано про недотримання відповідачами профілю житлової вулиці 6 метрів згідно містобудівних обмежень, оскільки за його змістом випливає, що профіль вулиці

6 метрів встановлено містобудівними обмеженнями і встановити такий профіль необхідно було за рахунок суміжних землекористувачів. Тобто дотримання ширини 6 метрів мало бути забезпечено за рахунок землекористувачів та власників, які межують із дорогою. Однак з цього не вбачається вина відповідачів, оскільки розмір виділеної їм ділянки при встановленні меж в натурі відповідає розпорядчим документам органу місцевого самоврядування, тоді як контроль і відповідальність за дотриманням наведених норм щодо ширини вулиці, яка є власністю територіальної громади, є обов`язком останнього і не може перекладатися на відповідачів.

54. Також, як вбачається з акту комісії Білоберізької сільської ради щодо обстеження під`їзної дороги до господарства ОСОБА_8 від 17 травня 2022 року, до громадянки ОСОБА_8 наявний під`їзд зі сторони господарства ОСОБА_7 шириною 4 метра. Дана дорога доходить до господарства ОСОБА_8 , далі переходить у стежку шириною від 1,7 метрів до 2,9 метрів. Вздовж стежки по межі земельних ділянок громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена огорожа у відповідності до меж земельних ділянок, встановлених у землевпорядній документації. Щодо іншої земельної ділянки, яка знаходиться у громадянки

ОСОБА_8 , то до неї наявний під`їзд з іншої сторони вулиці.

55. Також апеляційний суд обгрунтованого відхилив посилання позивача на викопіювання з Генерального плану села як на доказ існування дороги в певних розмірах, оскільки як вбачається з матеріалів справи, докази встановлення дороги у визначених межах відсутні.

56. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Таким чином доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 89, 382 ЦПК України не навів мотивів відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження його позовних вимог, є безпідставними.

59. Також безпідставними є й доводи касаційної скарги щодо звільнення судами попередніх інстанцій відповідачів від обов`язку доказування та подання доказів, а також перекладення тягаря доказування виключно на позивача, оскільки у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

60. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

61. Крім того судами враховано, що позивач клопотав про призначення експертизи для встановлення обставин щодо існування чи не існування дороги щодо фактичного розташування земель відповідачів та чи наявне звуження дороги з їх вини. Однак пізніше не зміг представити витребувані експертом докази та просив слухати справу на підставі наявних матеріалів.

62. З огляду на вказане вище у сукупності колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність ОСОБА_1 своїх позовних вимог, а саме щодо вчинення з боку відповідачів йому перешкод у користуванні дорогою загального користування шляхом самовільного встановлення на проїжджій частині дороги бетонного замостя, що мало наслідком звуження дороги до 1,67 метрів.

63. Крім того, суди врахували ту обставину, що заїзд до будинку ОСОБА_4 існує з іншого боку, що підтверджується сільською радою, сам ОСОБА_4 до суду не звертався і про порушене право не вказував.

64. Встановивши, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав внаслідок недотримання норм земельного чи цивільного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

65. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 714/177/18,

від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 17 квітня 2019 року у справі

№ 373/2991/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

66. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

67. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

68. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

69. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

70. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 17 січня 2023 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду

від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь Є. В. Синельников