Постанова

від 15.05.2023 по справі 910/3924/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/3924/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022

у справі № 910/3924/22 (суддя Л.М. Шкурдова)

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Промінь Київ»

до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи»

про стягнення 56 262, 20 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Обслуговуючий кооператив «Промінь Київ» (далі - ОК «Промінь-Київ», позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» (далі - ДП «КиївГазЕнерджи», відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №221239 від 03.01.2017 у розмірі 56 264,20 грн, в т.ч. 37 829,44 грн, які були помилково перераховані відповідачеві в лютому 2017 року з призначенням платежу за поставку природного газу за січень 2016 року, а також 3 507,78 грн - сума переплати річних, 8 903,78 грн - сума переплати інфляційних втрат, 1 072,02 грн - сума надмірно стягнутого судового збору під час розгляду судової справи № 910/3579/20.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3579/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, з нього на користь ДП «КиївГазЕнерджи» стягнуто заборгованість за договором постачання природного газу №221239/Е від 03.01.2017 у розмірі 74 300,61 грн з урахуванням переплати в частині основного боргу у розмірі 37 829,44 грн. Вказаний розмір переплати, за твердженням позивача, увійшов в розрахунок стягнутої за вищевказаним рішенням суду пені, 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на користь Обслуговуючого кооперативу «Промінь Київ» 37 829,44 грн суми переплати за поставлений газ, 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості та доведеності переплати позивачем суми коштів за договором постачання газу у розмірі 37 829,44 грн, яка підлягає поверненню у відповідності до ст. 693 ЦК України; втім, вимоги про стягнення переплачених сум інфляційних втрат, 3% річних та судового збору місцевий господарський суд відхилив як безпідставні, оскільки такі стягнуті за судовим рішенням, яке набрало законної сили, відповідно є обов`язковим до виконання; разом з тим, суд визнав необгрунтованою заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, зауваживши, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах трирічного строку.

Не погоджуючись із рішенням суду, Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує про прийняття судом рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник зазначає, що суд, не дотримуючись принципу преюдиціальності фактів, встановлених рішенням у справі №910/3924/22, дійшов висновків, які не підтверджуються жодними доказами; судом не було враховано, що сума оплати за договором постачання газу у розмірі 37 829,44 грн була зарахована Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» по договору №221239/Е від 30.06.2015, натомість, предметом позову у справі №910/3579/20 та ухваленим судом рішенням, на яке посилається позивач як на підставу позову, була заборгованість за договором постачання природного газу №221239/Е від 03.01.2017; судом не враховано, що за даними бухгалтерського обліку жодних переплат по договору постачання природного газу ОК «Промінь Київ» не має, при цьому протягом 2017-2022 років останній не звертався до відповідача з претензіями про повернення переплати, відтак позовні вимоги є недоведеними; суд не застосував до заявлених вимог наслідки спливу строку позовної давності, оскільки позивач обізнаний із зарахуванням спірної суми в рахунок сплати заборгованості по договору №221239/Е з січня 2017 року.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2022 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3924/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.12.2022 матеріали справи № 910/3924/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному з 14.12.2022 по 23.12.2022, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги має здійснюватися після виходу судді Агрикової О.В. з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

02.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено ДП «КиївГазЕнерджи» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; позивачеві встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.02.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22.

23.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

27.02.2023 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній погоджується з наданою судом оцінкою правовідносин, застосованими нормами матеріального права, вважає рішення суду законним та вмотивованим. Позивач зауважив, що ДП «КиївГазЕнерджи» під час розгляду справи №910/3579/20 у підготовчому засіданні скористалось опискою, допущеною ОК «Промінь Київ» у платіжному дорученні та подало заяву №475/01 про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована помилковим записом у призначенні платежу платіжного доручення №1265184224 від 10.02.2017 в сумі 37 829,44 грн, хоча в дійсності платник допустив описку у редакції: «оплата за постачання природного газу за січень 2016 року», замість 2017 року; при цьому ДП «КиївГазЕнерджи» не надало доказів заборгованості споживача за січень 2016 року та первинні бухгалтерські документи на підтвердження того, за який саме період ним зарахований прибуток, отриманий 10.02.2017 в сумі 37 829,44 грн; разом з тим, у межах справи №910/3579/20 кооперативом надавались докази на підтвердження оплати спожитого у січні 2016 року газу у повному обсязі згідно з актом приймання-передачі послуг від 30.12.2016 в сумі 34 469,76 грн по ціні 7 403,30 грн/тис.куб.м, поряд з тим, що у січні 2017 року ціна 1 тис. куб.м складала 7 881,13 грн згідно з авансовим рахунком від 30.12.2016; позивач вважає, що право на звернення до суду з вимогою про стягнення помилково зарахованої заборгованості виникло у позивача з 24.04.2021, з моменту примусового стягнення 37 829,44 грн, що є переплатою на підставі судового рішення у справі №910/3579/20.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, Обслуговуючим кооперативом «Промінь Київ» платіжним дорученням №1265184224 від 10.02.2017 на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» було здійснено платіж в сумі 37 829,44 грн, із зазначенням у розділі Призначення платежу: «оплата за постачання промислового природного газу за січень 2016 року згідно авансового рахунку №221239/5813 від 30.12.2016, у т.ч. ПДВ 20% 6 304,91 грн» (а.с. 34).

Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3579/20 за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до Обслуговуючого кооперативу «Промінь-Київ» про стягнення 108 345,34 грн заборгованості за договором постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) №221239/Е від 03.01.2017, за результатами розгляду якої ухвалено рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Промінь-Київ» на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» 74 300,61 грн основного боргу, 9 708,25 грн пені, 6 878,07 грн 3% річних, 17 458,41 грн інфляційних втрат та 2 102,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3579/20 залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено факт поставки Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» природного газу Обслуговуючому кооперативу «Промінь-Київ» у період з січня 2017 року по серпень 2017 року на загальну суму 160 300,61 грн згідно з договором №221239/Е від 03.01.2017, на виконання якого кооператив перерахував підприємству 86 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1265184226 від 14.02.2017 на суму 20 000,00 грн, №1265184229 від 24.02.2017 на суму 23 000,00 грн, № 1265184250 від 31.03.2017 на суму 13 000,00 грн, №1377356251 від 27.04.2017 на суму 20 000,00 грн, №1377356254 від 28.04.2017 на суму 10 000,00 грн. Оскільки зобов`язання за договором кооперативом виконані не в повному обсязі, суди дійшли висновку про наявність у останнього заборгованості за фактично спожитий природний газ за період з березня 2017 року по серпень 2017 року. Водночас, судами не враховано у якості належного доказу, що підтверджує факт часткової оплати за січень 2017 року платіжне доручення №1265184224 від 10.02.2017 на суму 37 829,44 грн з призначенням платежу: «оплата за постачання промислового природного газу за січень 2016 року згідно авансового рахунку №221239/5813 від 30.12.2016, у т.ч. ПДВ 20% 6 304,91 грн», вказавши при цьому, що у разі наявності переплати за природний газ, поставлений за попередні періоди, зокрема, на суму вказаного вище платіжного доручення, ОК «Промінь-Київ» не позбавлений права звернутися до ДП «КиївГазЕнерджи» як із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, так і з вимогою щодо повернення такої переплати, в тому числі і судовому порядку (а.с.22).

Враховуючи наведені у постанові апеляційного суду висновки та маючи намір повернути вищевказану суму коштів у позасудовому порядку, позивач надав докази направлення відповідачеві листів від 03.03.2021 вих. № 03/03-2021 та від 21.07.2021 вих. №21/07-21, в яких висловив прохання Дочірньому підприємству «КиївГазЕнерджи» повернути кошти в розмірі 39 829,44 грн на підставі рішення Північного апеляційного господарського суду (а.с. 27-28).

З викладеними у вищевказаних листах обставинами ДП «КиївГазЕнерджи» не погодилось, надало позивачеві відповідь листом від 13.04.2021 вих.№236/01, в якій повідомило про наявність у споживача заборгованості за поставку газу за договором №221239/Е від 03.01.2017 - 41 801,35 грн, та за штрафними санкціями згідно рішення суду у справі 910/10653/18 за договором №221239/Е від 17.08.2018 - 176,20 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що між Обслуговуючим кооперативом «Промінь-Київ» та Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» існували правовідносини з постачання природного газу у 2016 році на підставі укладеного сторонами договору №221239/Е від 31.03.2016 (а.с.40-48).

Відповідно до п. 5.3.4 вищевказаного Договору споживач прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Підпунктом 4.6.3. Договору його сторони передбачили, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 4.6.4. Договору у разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді.

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.6. Договору).

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2016 сторонами договору був складений акт прийому-передачі послуг з газопостачання, в якому зафіксовано надання відповідачем послуги з газопостачання та споживання позивачем 3,880 тис. куб.м газу на загальну суму 34 469,76 грн (а.с.33).

При цьому, матеріали справи містять виписку з особового рахунку платника в Otpbank від 19.10.2021, яка надавалась позивачем, і яка містить інформацію про здійснення ним розрахунків за спожитий газ за січень 2016 року наступними платежами: 04.02.2016 №1907 - доплата за січень 2016 року за газопостачання в розмірі 5000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 833,33 грн; 04.02.2016 №1908 - доплата за січень та передоплата за лютий 2016 за газопостачання у розмірі 3000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 500,00 грн; 14.01.2016 №1862 - передоплата за січень 2016 за газопостачання у розмірі 24 000,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 4000,00 грн; 05.01.2016 №1852 - передоплата за січень 2016 за газопостачання у розмірі 7 500,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 1 250,00 грн, а всього на суму 39 500,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вмотивовано зазначив в оскаржуваному рішенні про надання позивачем доказів на підтвердження поставки газу в 2016 році та проведенні розрахунків за таку поставку, що зумовило звернення останнього до суду з позовом про повернення здійсненої оплати в розмірі 37 829,44 грн, що власне і є предметом даного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасник/ господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, споживач одержав природний газ від постачальника в січні 2016 року на суму 34 469,76 грн та здійснив повний розрахунок за нього протягом січня-лютого 2016 року, що об`єктивно підтверджується банківською випискою Otpbank від 19.10.2021 та складеним і підписаним сторонами актом прийому-передачі послуг з газопостачання від 31.01.2016 на загальну суму 34 469,76 грн (а.с.33).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про ненадання відповідачем, у свою чергу, доказів на підтвердження того, що він у відповідності до умов п.4.5 договору зарахував суму оплати в лютому 2017 року в розмірі 37 829,44 грн за спожитий газ у січні 2016 року в рахунок інших поставок, при цьому обсяги спожитого газу в січні 2016 року, зафіксованого в акті прийому-передачі природного газу жодним чином не оспорював.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом під час розгляду даної справи принципу преюдиціальності фактів, встановлених судом при ухваленні рішення у справі №910/3924/22, є безпідставними.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про правомірність вимоги позивача про повернення йому спірних коштів як передоплати у відповідності до положень ст. 693 ЦК України, є правомірними, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 37 829,44 грн є такою, що підлягає задоволенню.

Втім, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОК «Промінь Київ» про відшкодування переплачених сум інфляційних та 3% річних, а також судового збору, оскільки такі кошти були стягнуті з позивача на підставі судового рішення у справі №910/3579/20, яке набрало законної сили, відповідно є обов`язковим до виконання в силу приписів ст. 129-1 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з умов п. 4.5 договору поставки газу, яким передбачалось, що у разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді, чого відповідачем не було зроблено, при цьому про таку обставину позивачеві стало відомо саме під час розгляду справи № 910/3579/20, рішення в якій набрало законної сили 09.02.2021.

Отже, суд апеляційної інстанції поділяє позицію місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності на момент звернення ОК «Промінь Київ» до суду з даним позовом останнім не було пропущено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського судом міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішенняГосподарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 910/3924/22.

4. Матеріали справи № 910/3924/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз