Постанова

від 10.05.2023 по справі 922/4138/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/4138/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

від позивача - не з`явився,

від першого відповідача - Мироненко О.О.,

від другого відповідача - не з`явився,

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду,

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" (вх.№254 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 (суддя - Кухар Н.М., повний текст складено 22.12.2022),

у справі № 922/4138/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс", м. Харків,

до: 1) Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, м. Харків,

2) Холодногірсько-Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про стягнення 291646,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Виконавчого комітету Харківської міської ради та Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення з Державного бюджету України 291646,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані грошові кошти були примусово стягнуті з позивача державним виконавцем в ході примусового виконання постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Виконавчого комітету Харківської міської ради №10/494/0/250-20-П від 18.02.2020 та №9/493/0/250-20-П від 18.02.2020, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі №520/12040/2020.

Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої позовної заяви визначено приписи статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати, пов`язані з примусовим стягненням штрафів, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає порядку повернення боржником суми коштів, що вже були стягнуті державним виконавцем, після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону. Отже, відсутні законні підстави для повернення Холодногірсько-Новобаварським відділом Державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) грошових коштів, що були стягнуті у виконавчих провадженнях № 61878553 та №61878488.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано позовних вимог, заявлених до Холодногірсько-Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), та не надано доказів і не доведено обставини, які б підтверджували, що позивачем понесено матеріальні збитки (шкоду), саме внаслідок неправомірних дій Відділу виконавчої служби.

Суд першої інстанції звернув увагу, що для належного захисту права та повернення помилково сплачених штрафів, накладених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України буде вимога позивача зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України звернутись з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби, оскільки згідно Порядку №787 безпосередньо сам платник звертається з поданням відповідного органу та заявою до органів Казначейства. Враховуючи, що Департамент з інспекційної роботи Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, як контролюючий орган у розумінні положень пункту 5 Порядку №787 на виконання рішення якого позивачем сплачено штраф, ухиляється від виконання свого обов`язку щодо складання відповідного подання про повернення сплачених позивачем сум штрафу та звернення з ним до органу казначейської служби, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та Департаментом з інспекційної роботи Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю існує спір, який за своєю суттю є публічно-правовим, тобто спором, заснованим на публічному праві між двома учасниками правовідносин, в яких однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування), а відтак цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, обрав невірний спосіб захисту - відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" є необґрунтованими, не доведені наявними у матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 та ухвалити нове судове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" 291646,01 грн.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи прийшов до помилкових висновків, що, позивачем обрано невірний спосіб захисту - відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади. Апелянт переконаний, що стягнуті з позивача грошові кошти під час здійснення виконавчих проваджень, є безпідставно списаними коштами, та ним був обраний ефективний юридичний механізм захисту своїх порушених прав із урахуванням статтей 1173, 1174 ЦК України та практики Верховного Суду.

На думку апелянта, стягнуті кошти в порядку примусового виконання Холодногірсько-Новобаварським відділом Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради не є «надмірно зарахованими коштами» та/або «помилково зарахованими коштами», у зв`язку з чим, посилання суду першої інстанції на Порядок №787 є безпідставним.

Скаржник також зазначає, що визначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17). Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

Тому апелянт вказує, що неправильна кваліфікація позивачем підстави повернення коштів не замінює обґрунтованості позовних вимог, підтвердження правомірності обставин повернення коштів у заявленому розмірі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21. Призначено справу до розгляду на "22" березня 2023 р. об 11:30 годині.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Гези Т.Д. на лікарняному судове засідання, призначене на 22.03.2023 у справі №922/4138/21, не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 відбудеться "10" травня 2023 р. о 12:15 год.

До Східного апеляційного господарського суду від Холодногірсько-Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2484 ел. 4032 від 03.03.2023; вх. №2605 від 07.03.2023), в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" не оскаржувалися та не визнавалися незаконними рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради про стягнення штрафу за правопорушення у сфері були скасовані після винесення постанов про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Тому, як стверджує відповідач, державним виконавцем всі дії та рішення прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2546 від 06.03.2023).

Відповідач зазначає, що процитовані скаржником висновки Верховного Суду стосовно застосування приписів статті 1173, 1174, 1212 ЦК України у контексті доводів щодо наявності підстав для відшкодування примусово стягнутих коштів за постановами Інспекції, які в подальшому скасовані судом, не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачено можливості стягнення коштів, які були оплачені в якості штрафу на виконання постанов Інспекції України у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на оплату цих штрафів і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. На думку відповідача, скаржник, декларативно вириваючи з контексту зазначених постанов висновки Верховного Суду, не наводить обґрунтування щодо подібності правовідносин у наведених справах та у справі, яка переглядається.

Також зазначає, що враховуючи, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківбудсервіс» було стягнуто адміністративний штраф за виконавчим документом, який перебував на примусовому виконанні, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету, виступає Міністерство юстиції України.

У судове засідання 10.05.2023 року до Східного апеляційного господарського суду з`явився представник першого відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, який підтримав викладену ним правову позицію у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники по справі не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У провадженні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебували виконавчі провадження відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс":

- №61878488 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 9/493/0/250-20-П від 18.02.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 75672 грн;

- № 61878553 з примусового виконання постанови Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №10/494/0250-20-П від 18.02.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 189180 грн.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 61878553 з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" було стягнуто грошові кошти у розмірі 208261,48 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

09.03.2021 виконавче провадження № 61878553 завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 61878488 з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" було стягнуто грошові кошти у розмірі 83384,53 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

13.01.2021 виконавче провадження № 61878488 завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У вересні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" було подано до Харківського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправною та скасування Постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №10/494/0/250-20-П від 18.02.2020 та № 9/493/0/250-20-П від 18.02.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 520/12040/2020, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов задоволено; визнано протиправною та скасовано Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради № 10/494/0/250-20-П від 18.02.2020 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 189180 грн; визнано протиправною та скасовано Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради № 9/493/0/250-20-П від 18.02.2020 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 75672 грн; стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3972,79 грн.

Як вбачається з встановлених обставин справи, кошти на суму 291646,01 грн були стягнуті з позивача в ході здійснення виконавчого провадження.

Зазначені кошти добровільно сплачені позивачем на виконання постанов державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Халєєва Т.В. про відкриття виконавчого провадження №61878488 та №61878553 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс".

Встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 по справі № 520/12040/2020 факти незаконності дій державного виконавця є преюдиціальними та повторного доведення в межах розгляду справи не потребують.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" у прохальній частині позовної заяви просило стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 291646,01 грн та судовий збір за подачу позову у розмірі 4374,69 грн.

Кошти держбюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні щодо сплати коштів держбюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі відповідно до ч.4 ст.56 Господарського процесуального кодексу України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу місцевого самоврядування), або через представника.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до вимог ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги пред`явлено до Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Холодногірсько-Новобаварського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

Ухвалою господарського суду Харківської області 15.11.2021, приймаючи до уваги, що заявлені до стягнення кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України, а управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безпосереднє списання коштів з державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державної казначейської служби України, враховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки щодо однієї із сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Частинами 1-2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

Проте, за клопотанням позивача Державна казначейська служба України була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Позивач під час розгляду справи клопотання про залучення співвідповідача - Державної казначейської служби України, не заявляв.

Суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України суд не наділений правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади - відділ примусового виконання та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, дії яких призвели до безспірного стягнення коштів.

Державна казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету, не залучена позивачем у якості відповідача у справі.

Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Відтак, суд не має права покладати будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати обов`язки чи захищати права осіб, залучених до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог, процесуальний статус яких не змінювався протягом усього часу розгляду справи.

Тому колегія суддів доходить висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо посилань скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, у яких зазначено про те, що суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 листопада 2022 року по справі №685/1008/20 дійшов правового висновку, що принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від "Гусєв проти України" від 14 січня 2021 року (скарга №25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Колегія суддів зазначає, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження): як в момент його набуття (збереження), так і на час розгляду спору.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, якщо правова підстава переходу відпала згодом, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Втім, з огляду на висновки суду апеляційної інстанції, належна правова кваліфікація позову не вплинула би на результат у даній справі через пред`явлення позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у постанові.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4138/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.05.2023

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий