Рішення

від 04.05.2023 по справі 908/95/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/30/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2023 Справа № 908/95/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775)

до відповідача: Приватного підприємства ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС (69114 м. Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, буд. 19, кв. 101, ідентифікаційний код юридичної особи 34868910)

про стягнення 9 899 грн 00 коп.

за участю

представника позивача: Ашмінець І.В., дов. № 2-1322д від 13.12.2022, в режимі відеоконференцзв`язку

представник відповідача: Лисак О.В., директор, в режимі відеоконференцзв`язку

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Укргазвидобування звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС 9 899 грн 00 коп. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання договору надання послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні № 1018/21 від 20.09.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023, справу № 908/95/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

11.01.2023 позивач надіслав на електронну адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 9 899 грн 00 коп. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання договору надання послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні № 1018/21 від 20.09.2021 (в прохальній частині позовної заяви не було зазначено розмір штрафу).

Заява про уточнення прийнята судом.

Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/95/23, присвоєно справі номер провадження 27/30/23.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 13.02.2023.

06.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 9899 грн. 00 коп. штрафу саме за односторонню необґрунтовану відмову від виконання Договору, проте з наведених вище підстав відмова є обґрунтованою та зумовлена діями самого позивача. Якби договір був підписаний у день опублікування у Електронній системі публічних закупівель Ргоzогго повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, відповідач мав би достатньо часу для виконання робіт, з урахуванням кошторисної трудомісткості робіт. Крім цього, позивачем фактично змінено в односторонньому порядку умови закупівлі, якими було встановлено строк надання послуг до 30.11.2021 із якими наше підприємство погодилось шляхом подання тендерної пропозиції. З наведених вище підстав відповідач відхиляє твердження позивача про те, що ПП «ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС» необґрунтовано відмовилось від Договору.

Ухвалою суду від 13.02.2023 розгляд справи відкладено на 14.03.2023.

17.02.2023 від позивача електронною поштою та 21.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній зазначив, що твердження відповідача щодо обґрунтованості його відмови від виконання Договору, яка зумовлена діями самого позивача є хибним. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт того, що спірний Договір підписано «із зволіканням» саме з вини позивача. Відповідач, усвідомлюючи, що свої договірні зобов`язання не виконає, не повідомив негайно про це позивача у відповідності до п.п. 6.3.5 Договору. Відмова ПП «ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС» від виконання Договору вих. №56/ПР від 13.10.2021 надійшла Позивачу зі спливом значного часу після підписання Договору. Відповідач помилково вважає, що протиправно та безпідставно відмовившись від виконання Договору, не підпадає під застосування штрафних санкцій відносно нього. Пунктом 7.10 Договору не передбачено право на односторонню відмову від взятих на себе зобов`язань, а встановлено виключно відповідальність за відмову від договору та/або від виконання взятих на себе зобов`язань. Відтак, позиція відповідача ґрунтується на власному тлумаченні положень Договору та законодавства та повністю спростовується змістом пункту Договору, на який сам відповідач і посилається. Також позивач заперечив проти зменшення суми штрафу.

Ухвалою суду від 14.03.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/95/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 11.04.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 04.05.2023.

У судовому засіданні 04.05.2023 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

04.05.2023 судове засідання у справі № 908/95/23 проведено у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представників позивача та відповідача, та програмного забезпечення ЕasyСоn.

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 04.05.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 04.05.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

04.05.2023 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

04.05.2023 представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, відповідача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

20.09.2021 Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Замовник) та Приватним підприємством «ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС» (Виконавець) укладено Договір надання послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні N 1018/21 (Договір).

Пунктом 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується своїми силами, засобами надати послуги з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні зазначені в пункті 1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити належним чином та якісно надані послуги згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування послуг, місце та кількісні характеристики визначені цим Договором визначені в Додатку №1 «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі» - (далі - технічне завдання), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору визначений строк надання послуг для представлення технічних звітів на обладнання:

Піч ПТ-16/150 УП-1Р (УКПНГ Більськ) - до 30.11.2021;

Піч ПТ-16/150 УП-1Р (УКПГ Куличиха) - до 20.10.2021;

Підігрівач газу ТК-ПГ-5М (АГРС Качалівка) - до 20.10.2021.

Додатком №1 визначено, що до початку робіт Виконавцю необхідно подати на погодження Замовнику графік виконання налагоджувальних робіт та програму налагоджувальних робіт.

Графік виконання налагоджувальних робіт повинен містити етапи виконання робіт, їх терміни.

Після закінчення режимних та еколого-теплотехнічних налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні Виконавець повинен надати технічні звіти по кожній одиниці обладнання.

Відповідно до п.1.5 Договору та Додатку № 1 до Договору, результатом надання послуг за цим Договором є встановлення оптимальних еколого-теплотехнічних режимів роботи обладнання з врахуванням технічних умов, мінімально можливих питомих витрат палива і викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які не перевищують норм.

Згідно з п. 2.2 Договору, Виконавець гарантує якість надання послуг, дотримання правил технічної безпеки, трудової і виробничої дисципліни, охорони праці працівниками Виконавця при знаходженні на території Замовника протягом всього терміну надання послуг, та несе відповідальність за порушення безпеки надання послуг.

Ціна Договору визначена в Додатку №2 «Договірна ціна вартості послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні», що складений на підставі Додатку №3 «Локальний кошторис вартості послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні», (виконаних в програмному комплексі АВК-5), що є невід`ємними частинами цього Договору, та не може перевищувати 98 990,00 грн. (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 16 498,33 грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім грн. 33 коп.).

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки та в обсягах, що встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 6.3.5 Договору, Виконавець зобов`язаний негайно повідомити Замовника про виникнення в процесі надання послуг обставин, що можуть викликати неможливість одержання очікуваних результатів, недоцільність надання послуг, порушення надання строків та (або) якості надання послуг.

Позивач посилався на те, що виконання своїх договірних зобов`язань відповідач не розпочав, послуги з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні не надані.

Позивачу від ПП «ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС» надійшла Відмова вих. №56/ПР від 13.10.2021 від виконання Договору №1018/21 від 20.09.2021 надання послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні.

За результатами її розгляду позивачем відповідачу направлена відповідь №ПГВ004.1.2-4521 від 09.11.2021 щодо необґрунтованості відмови і вимогою надати послуги визначені Договором.

Відповідач у відповідь на лист №ПГВ004.1.2-4521 від 09.11.2021 повторно направив позивачу односторонню відмову від виконання Договору вих. №68/ПР від 18.11.2021.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 7.10. Договору, за односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або виконання своїх зобов`язань протягом дії Договору Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ).

В зв`язку з односторонньою необґрунтованою відмовою від виконання Договору позивачем відповідачу нарахований відповідно до п. 7.10 Договору штраф в розмірі 9 899,00 грн. та надіслано претензію (вимога про виконання зобов`язання) №ПГВ004.4-5056 від 06.12.2021 про вимогу сплатити суму штрафу та пені, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9899 грн. 00 коп. в примусовому порядку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в Договорі погоджено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. За односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або виконання своїх зобов`язань протягом дії Договору Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ). (п.п. 7.1, 7.10 Договору).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9899 грн. 00 коп. правомірна та обґрунтована.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, суд задовольнив його частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що судом не встановлено, що позивач зазнав збитків або шкоди, в зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань відповідачем.

Отже, в даному випадку слід дійти висновку про неспіврозмірність передбаченої умовами договорів відповідальності сторін за допущені ними порушення.

Таким чином, незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач поніс будь-які збитки, шкоду або інші негативні наслідки внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань, враховуючи, що він відмовився від їх виконання в порядку умов Договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд враховує, що зазначене рішення Конституційного Суду України стосується кредитних правовідносин, проте вважає за можливе за аналогією застосувати даний підхід і правову позицію до визначення суті і мети такого виду забезпечення виконання зобов`язання боржником як неустойка (штраф, пеня). Застосування всіх дозволених видів забезпечення виконання зобов`язань до одного й того ж зобов`язання господарюючих суб`єктів, звичайно, не забороняється діючим законодавством, однак таке застосування не може перетворюватися в засіб збагачення управненої сторони такого зобов`язання, порушувати баланс інтересів сторін та загальні засади цивільного судочинства справедливість, добросовісність та розумність.

Судом приймається до уваги той факт, що відповідач добросовісно відмовився від виконання зобов`язань по Договору, штраф за невиконання договірних зобов`язань відповідач зобов`язаний сплатити, однак застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора.

Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс, беручи до уваги, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу на 50 %, що становить 4949 грн. 50 коп. При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування до Приватного підприємства ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС (69114 м. Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, буд. 19, кв. 101, ідентифікаційний код юридичної особи 34868910) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) 4949 (чотири тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 50 коп. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання договору про надання послуг з технічних випробувань та налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні № 1018/21 від 20.09.2021, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 15.05.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.