Ухвала

від 15.05.2023 по справі 915/62/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову в прийнятті додаткового рішення

15 травня 2023 року Справа № 915/62/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. розглянувши без повідомлення (виклику) сторін клопотання/заяву (вх. № 4536/23 від 12.04.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЕЙФ про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЕЙФ, пров. Джинчарадзе, буд. 4 секція 1, м. Дніпро, 49040 (код ЄДРПОУ 37805721)

електрона адреса: ceo@maxsafe.com.ua

представник позивача адвокат Макаренко Сергій Сергійович

електрона адреса: makarenkoss2017@gmail.com

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ С, вул. Артилерійська, буд. 19, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ43828275)

електронна адреса: office@maxagrotech.com

про стягнення коштів в розмірі 108 615, 19 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю МАКСЕЙФ з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ С заборгованість у розмірі 108 615, 19 грн., яка складається з: основної заборгованості у розмірі 80 000, 00 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 7 705, 60 грн., процентів за користування коштами в розмірі 1 183, 56 грн., пені в розмірі 19 726, 03 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАГРОТЕХ С на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЕЙФ:

- 80 000, 00 грн. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) - основної заборгованості;

- 7 705, 60 грн. (сім тисяч сімсот п`ять грн. 60 коп.) інфляційних нарахувань;

- 1 176, 99 грн. (одна тисяча сто сімдесят шість грн. 99 коп.) - проценти за користування коштами;

- 19 616, 44 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять грн. 44 коп.) пені;

- 2 478, 27 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 27 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

12.04.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшло клопотання/заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу (вх. № 4536/23 від 12.04.2023), в якій заявник просить суд стягнути з ТОВ МАКСАГРОТЕХ С на користь ТОВ МАКСЕЙФ понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 31 000, 00 грн.

В заяві представник позивача зазначив, що відповідно до ст. 123, 130 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката складає 31 000,00 грн., який розраховується наступним чином:

- Консультація усна без вивчення документів 1 000,00 грн.;

- Ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом (2 год.) 3 000,00 грн.;

- Ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнта та додаткове встановлення інформації (3 год.) 6 000,00 грн.;

- Складання претензії 2 000,00 грн.;

- Складання позовної заяви 4 000,00 грн.;

- Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Заява про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу (вх. № 4536/23 від 12.04.2023) з додатками надіслана на адресу суду за допомогою системи "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 прийнято клопотання/заяву про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу до розгляду (вх. № 4536/23 від 12.04.2023). Вирішено здійснювати розгляд клопотання/заяви без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2023 (дата надіслання в ЄДР 18.04.2023) помилково фактично надіслана Господарським судом Миколаївської області на адреси учасників судового процесу 03.05.2023. Враховуючи, що учасники процесу мають право бути обізнаними з процесуальними діями, що вчиняються судом, а також подавати свої пояснення / заперечення тощо, суд дійшов висновку з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви та забезпечення принципу змагальності про розгляд вказаної заяви судом відповідно до ст. 244 ГПК України протягом десяти днів з дня направлення відповідної заяви учасникам процесу.

В період з 24.04.2023 по 28.04.2023 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала на навчанні суддів у НШСУ.

Від відповідача жодних заяв, клопотань, пояснень тощо на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2023 фактично надіслано учасникам справи 11.04.2023. Заява позивача про розподіл судових витрат подана суду 12.04.2023 за допомогою системи "Електронний суд", тобто в межах п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Отже, вирішення питання про прийняття / відмову у прийнятті додаткового судового рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, тобто без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Розглянувши подану заяву, судом встановлено наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням суду у даній справі від 07.04.2023 вирішено спір по суті та вирішено питання розподілу судового збору за результатами розгляду справи. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

В позовній заяві позивач зазначив: "Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи позивачем понесені судові витрати у розмірі 2 481,00 грн. та будуть понесені витрати на адвокатські послуги".

В позовній заяві позивачем не подано суду (не зазначено) попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Витрати позивача ТОВ "МАКСЕЙФ" на професійну правничу допомогу позивач підтверджує наступними доказами, які долучено до заяви від 12.04.2023:

- договором про надання правової допомоги № 14/08 від 16.08.2022 між Макаренко Сергієм Сергійовичем (адвокат) та ТОВ "МАКСЕЙФ" (клієнт);

- додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 14/08 від 16.08.2022;

- актом про надання правової допомоги № 1 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги № 14/08 від 16.08.2022;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002990 від 16.08.2022, виданому Макаренко С. С.;

- ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1096507 від 29.11.2022.

- ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1096507 від 11.04.2023.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В п. 6.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21, від 22.12.2022 у справі № 904/4134/20.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

В додатковій постанові КГС ВС від 30.06.2022 у справі № 915/517/21 зазначено, що системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись, визначені главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові КГС ВС від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Другої судової палати КЦС від 28.09.2022 у справі № 529/201/20).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, та/або порядок її обчислення повинен визначатися у самому договорі про надання правової допомоги. Отже, саме по собі підписання вказаних актів за відсутності в договорі обумовленого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару (постанова КГС ВС від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті додаткового рішення та розподіл витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

По-перше, з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат на підставі ч. 2 ст. 124 ГПК України, що є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

По-друге, з огляду на те, що договір про надання правової допомоги № 14/08 від 16.08.2022 з урахуванням додатку № 1 від 16.08.2022 до договору, а також акт про надання правової допомоги № 1 від 11.04.2023 до договору про надання правової допомоги № 14/08 від 16.08.2022 не підписано зі сторони клієнта ТОВ "МАКСЕЙФ", суд дійшов висновку, що договір між адвокатом Макаренко Сергієм Сергійовичем та клієнтом ТОВ "МАКСЕЙФ" не укладено, як наслідок сторонами не погоджено ані обсягу надання правової допомоги, ані порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки подані суду представником позивача (адвокатом Макаренко С. С.) докази, долучені до заяви про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, не дають можливості суду пересвідчитись у дійсній домовленості сторін між адвокатом та клієнтом щодо розміру такого гонорару, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 129, 232-233, 238, 240, 241, 244, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254-259 ГПК України.

Ухвалу підписано 15.05.2023

Суддя Е. М. Олейняш