Рішення

від 04.05.2023 по справі 918/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/92/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, корпус В, кімната 15, код ЄДРПОУ 36424641)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, смт. Карнаухівка, вул. Костромська, 5, кв.54, код ЄДРПОУ 32838181)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44а, код ЄДРПОУ 34781258)

до відповідача 3: Грушвицької сільської ради (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Грушвиця Друга, код ЄДРПОУ 04387198)

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту

у судовому засіданні приймав участь представник позивача - Грабовський В.А.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року до Господарського суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ", до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид", до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач", до відповідача 3: Грушвицької сільської ради про визнання права власності на транспортний засіб, а саме навантажувач дизельний телескопічний (марки Dedalus 30.9, виробник - Dieci Montecchio, Італія, рік випуску - 2014, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , державний номерний знак - НОМЕР_3 ) та зняття арешту.

Ухвалою від 25.01.2023, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" б/н від 17.01.2023 залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СБПМ" строк протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, надавши суду докази доплати судового збору у розмірі 9 076 грн.

03 лютого 2023 року на адресу суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" надійшло клопотання б/н від 02.02.23 про долучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору, відповідно до ухвали від 25.01.2023.

Як вбачається із фіскального чеку №1140433955 від 02.02.23, доданого до клопотання від 02.02.2023, позивач сплатив судовий збір у розмірі 9 076 грн. А від так, недоліки позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" усунуті.

Ухвалою від 07.02.2023, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2023.

01 березня 2023 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" надійшов відзив на позовну заяву №773 від 27.02.23.

02 березня 2023 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" надійшли наступні документи: клопотання №774 від 27.02.23 про витребування оригіналу платіжного доручення №912 від 18.01.2019; клопотання №798 від 02.03.2023 про розгляд справи за відсутності останнього. Разом з тим, відповідач 2 зазначив, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню та просив суд відмовити у задоволенні останнього.

Ухвалою суду 02.03.2023, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" оригінал платіжного доручення №912 від 18.01.2019 для огляду у судовому засіданні. Залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Запропоновано третім особам подати до суду у строк до 20 березня 2023 року письмові пояснення по суті справи із доказами надіслання таких пояснень іншим учасникам справи. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 21.03.2023.

14 березня 2023 року на електронну адресу суду від Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання у якому третя особа просить здійснювати розгляд справи без їхньої участі, а вирішення питання по суті, покладають на розсуд суду.

21 березня 2023 року від відповідача-2 до суду надійшло клопотання у якому останній зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, а справу розглянути без їхньої участі.

Ухвалою від 21.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/92/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2023.

У судовому засіданні 11.04.2023, судом оголошено перерву та відповідною ухвалою повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 04.05.2023.

02 травня 2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" надійшли письмові пояснення щодо предмету спору.

04 травня 2023 року у судове засідання з`явився представник позивача. Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі відсутніх представників відповідачів - 1 та -2, а також третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є власником технологічного транспортного засобу, який був придбаний у відповідача-1 згідно з договором поставки від 11.01.2019 за 784 000 грн 00 коп. Між позивачем та відповідачем-1 було підписано Акт приймання-передачі майна від 14.01.2019. Однак після того, як у 2022 році позивач намагався оформити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виявилося про неможливість здійснення вказаної дії через наявність арешту рухомого майна, який накладено Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Південним відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відносно боржника відповідача-1. Стягувачами у виконавчих провадженнях у яких накладено арешт є відповідачі-2 та -3, тобто стягувачі є особи в інтересах яких накладено арешт на майно. З огляду на те, що накладенням арешту порушено права та інтереси позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" звернулося до господарського суду із даним позовом, у якому просить суд визнати право власності на технологічний транспортний засіб за собою, зняти арешти, що накладені на це майно третіми особами, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Із відзиву, що надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" вбачається, що відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що згідно з даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідач-1 є боржником перед відповідачем-2 та іншими особами і на усе рухоме майно на яке накладено арешт. Відповідно до цих відомостей відповідач-2 не має підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт змінило власника на законних підставах згідно з договором поставки.

Відповідач -2 зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженому постановою КМУ № 8 від 06.01.2010, - експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється. Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" зазначає, що позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" підкреслює, що ураховуючи те, що спірний технологічний транспортний засіб не було знято з обліку в уповноваженому органі Держпраці та зареєстровано за позивачем, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на технологічний транспортний засіб та зняття з нього арешту, оскільки продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про ре єстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу.

Отже, сам по собі факт укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу не створює право власності покупця, а лише є передумовою для реєстрації такого права відповідно до вимог закону, проте позивач цим правом не скористався. Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, висловленого у постановах: від 17.04.019 у справі № 761/18330/15-ц (провадження № 61-18861св18), від 28.11.2018 у справі № 662/397/17 (провадження № 61-24913ев18), від 26.09.2018 у справі № 757/488/16-ц (провадження № 61-23233св18), від 20.06.2018 у справі № /2009/16-ц (провадження № 61-19946с» 18), від 17.10.2019 в справі № 380/11122/16 (провадження №61-30234 св 18), від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц (провадження N 61-17988св18).

Також відповідач 2 звертає увагу, що з Договору поставки випливає, зокрема з п. 4.6., що протягом 10 робочих днів з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі транспортного засобу Покупець зобов`язаний надати Постачальнику копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оформленого на ім`я Покупця. Аналогічна вимога зазначена у п. 6 Порядку, де говориться, що юридичні і фізичні особи, іноземні фізичні і юридичні особи, особи без громадянства (що перебувають в Україні на законних підставах), які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (далі - власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. Тобто, позивач знав про свій обов`язок реєстрації транспортного засобу, але свідомо га умисно цього не зробив.

Окрім іншого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" зазначає, що відповідач-1 починаючи з 2018 року не повертав відповідачу-2 борг, та навіть після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу у справі № 918/112/19 заборгованість не погасив. Як свідчить із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у відповідача-1 є не виконані зобов`язання перед багатьма особами, що підтверджується рішеннями судів у справа № 918/743/18, № 918/30/19 та № 918/112/19.

Враховуючи велику кількість судових проваджень, можна говорити про цілеспрямо ване приховування свого майна відповідачем-1 та свідомим небажанням останнього повертати кошти кредиторам. Крім того позивач, не надав підтвердження того, що у підписантів Договору поставки зі сторони позивача і відповідача-1 були відсутні обмеження на представництво та укладення правочинів від імені Товариства і підписаний ними Договір поставки не являється значним правочином, згідно ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеже ною та додатковою відповідальністю» в редакції, що діяла па момент підписання Договору поставки. Відповідно до цих відомостей відповідач-2 не мав підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт змінило власника на законних підставах, згідно з Договором пос тавки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" звертає увагу, що позивач вважає, що технологічний транспортний засіб належить йому згідно Договору поставки, але не надав жодних пояснень та законних підстав чому з 2019 р. по 2022 р. він його не зареєстрував, а в позовній заяві тільки згадав про неможливість такої реєстрації.

Зважаючи па викладене, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідачів-2 та -3, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

11 січня 2019 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (далі - покупець) та відповідачем-1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Світовид" (далі - постачальник) укладено Договір поставки № 11-01-19/ТЗ (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти транспортний засіб та оплатити його вартість, на умовах і в порядку, викладеними у цього Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування та характеристика товару технологічний транспортний засіб, тип - навантажувач дизельний телескопічний, марки - DEDALUS, виробник - DIECI MONTECCHIO, Італія, рік випуску - 2014 р., ідентифікаційний № - НОМЕР_4 , двигун № - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_3 , що належить Товариству на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого Управлінням Держпраці у Рівненській області 30.1.2015.

Кількість товару - 1 (одна) штука (п. 1.3. Договору).

Стан товару - бувший у використанні (б/у) (п. 1.4. Договору).

Ціна та вартість Товару становить 784 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 130 666.67 грн. (п. 3.1. Договору).

У відповідності до п. 4.3. Договору факт передачі товару покупцю засвідчується шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі транспортного засобу, обов`язок складання якого покладається на Постачальника.

Згідно з п. 4.5. Договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до Покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (постанова Верховного Суду від 21.11. 2018 у справі № 577/5321/17).

Судом встановлено, що 14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світовид" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СБПМ» (покупець) був складений Акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого на виконання умов Договору поставки від 11.01.2019, постачальник передав, а покупець прийняв наступний транспортний засіб (далі по тексту - ТЗ): технологічний транспортний засіб, тип навантажувач дизельний телескопічний, марки - DEDALUS 30.9, виробник - DIECI MONTECCHIO, Італія, рік випуску - 2014р., ідентифікаційний № - НОМЕР_1 , двигун № - НОМЕР_2 , державний номерний знак - НОМЕР_3 , належить Постачальнику на праві власності Свідоцтва про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу НОМЕР_6 , виданого Управлінням Держпраці у Рівненській області 30.11.2015.

Оплату за вищезазначений транспортний засіб позивач здійснив для відповідача-1 у розмірі 784 000 грн 00 коп., що підвереджується платіжним дорученням № 12 від 16.01.2019.

Водночас державна реєстрація права власності на транспортний засіб за позивачем не проведена.

Позивач вказує, що після того, як у 2022 році намагався отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дізнався про неможливість здійснення вказаної дії через наявність арешту рухомого майна ТОВ «Світовид», які вчинені після набуття ТОВ «СБПМ» права власності на відповідний транспортний засіб.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №27510817 від 28.12.2022 відносно боржника відповідача-1 ТОВ «Світовид» 20.02.2020 17:18:39 за №27510717 зареєстровано реєстратором Козярчук Ольга Вікторівна Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано обтяження, тип арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер; 59158026, виданий: 20.02.2020, видавник: державний виконавець Козярчук О.В., сума за договором: 157 529,26 грн, об`єкт обтяження: інше рухоме майно, все рухоме майно, обтяжував: Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із терміном дії: 20.02.2025.

Також із Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №28927657 від 28.12.2022 вбачається, що відносно боржника ТОВ «Світовид» 31.05.2021 09:52:01 за №28927657 реєстратором Плінкевич Ірина Володимирівна, Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано обтяження, тип: арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 64551991. виданий: 25.05.2021, видавник: державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), сума за договором: 44016,94 грн, об`єкт обтяження: інший, навантажувач дизельний телескопічний, номер об`єкта: N1 .МІ87440, номер державної реєстрації: Т00745ВК, реєстраційний номер майна: ВК000806, навантажувач дизельний телескопічний Dedalus 30.9, рік випуску - 2014, терміном дії: 31.05.2026,

За даними Автоматизованої системи виконавчого провадження сторонами у виконавчому провадженні №59158026, що перебуває на виконанні у Рівненському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) є боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світовид» (код ЄДРПОУ 32838181) та стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергопостач» (код ЄДРПОУ 34781258).

Сторонами у виконавчому провадженні №64551991, що перебуває на виконанні у Південному відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) є боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світовид» (код ЄДРПОУ 32838181} та стягувач: Грушвицька сільська рада (код ЄДРПОУ 04387198).

З огляду на встановлені обставини справи та суб`єктний склад учасників даного спору, суд враховує таке.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за їх захистом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За частиною другою ст. 41 Основного Закону України «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». Конституційний Суд України в цьому контексті зазначав: «Посутнє тлумачення … приписів Основного Закону України дозволяє стверджувати, що юридичні інститути будь-якої країни конституційної демократії не є підґрунтям для набуття права власності або права добросовісного володіння внаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, оскільки подібне унормування суспільних відносин суперечило би конституційному ладу, порушувало би публічний порядок та права власників і добросовісних володільців, які є потерпілими від такої діяльності» (Рішення КС України від 30.06.2022 № 1-р/2022).

Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законними межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними (Рішення КС України від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021).

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти або правовідносини. Традиційно підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). Розглядаючи спори про захист права власності, набутого у похідний спосіб, судам необхідно враховувати імовірність наявності прав на відповідне майно в інших осіб.

Відповідно до Цивільного Кодексу України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (ст. 331 ЦК України), переробка речі (ст. 332 ЦК України), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК України), набувальна давність (ст. 344 ЦК України) та інші.

Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (ст. 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам».

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України). Аналогічний висновок наведений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20.

Враховуючи вказане, договором поставки № 11-01-19/ТЗ від 11.01.2019 конкретно визначено, що моментом переходу права власності на транспортний засіб є підписання сторонами Акту приймання-передачі транспортного засобу.

Будь-яких інших умов переходу права власності на транспортний засіб договором поставки не передбачено.

Як стверджується матеріалами справи, 14.01.2019 між TOB «СБПМ» (як Покупцем) та ТОВ «Світовид» (як Постачальником) підписано Акт приймання-передачі транспортного засобу, відповідно до якого ТОВ «Світовид» передав, а ТОВ «СБПМ» спірний транспортний засіб.

Таким чином, з моменту підписання акту приймання-передачі транспортного засобу, тобто з 14.01.2019, ТОВ «СБПМ» набуло право власності на вищевказаний транспортний засіб.

Відповідно до ст. 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 06.01.2010 затверджено Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, (далі - Порядок № 8).

Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, зокрема великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, здійснюють територіальні органи Держпраці через центри надання адміністративних послуг, (п. 1 Порядку).

Юридичні і фізичні особи, інші особи, які є власниками технологічних транспортних засобів чи використовують їх на законних підставах, або уповноважені ними особи (власники) зобов`язані зареєструвати зазначені транспортні засоби протягом 10 днів після придбання або виникнення інших законних прав на їх використання, у тому числі у разі тимчасового ввезення на територію України. У такий же строк власники зобов`язані перереєструвати технологічні транспортні засоби у разі настання обставин, у зв 'язку з якими виникла потреба у внесенні змін у реєстраційні документи (пункт 6 Порядку № 8).

Технологічний транспортний засіб, що належить юридичній особі, реєструється за місцем реєстрації органу управління юридичної особи. Допускається реєстрація технологічного транспорту за місцем його експлуатації, у тому числі того, що перебуває у постійному користуванні або оренді юридичної чи фізичної особи (пункт 7 Порядку № 8). Експлуатація незареєстрованих технологічних транспортних засобів забороняється (пункт 8 Порядку Ns 8).

Враховуючи вищевказане, законодавством передбачено окремий порядок реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних.

При цьому, законодавство не передбачає, що умовою переходу права власності на технологічні транспортні засоби є здійснення їх державної реєстрації.

Аналогічний висновок наведений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20.

Зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 Верховний Суд зазначив, що «як положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Крім того, в наведеній постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/1 б-ц про відмову у визнанні права власності на автомобіль та зняття арешту з огляду на неподібність обставин та правового регулювання у зазначеній справі та у справі Ns 911/12 78/20.

Зокрема, у справі № 683/2694/16-ц судами не було встановлено укладення сторонами договору, яким би визначалися дві умови для переходу права власності на автомобіль (передача майна та його державна реєстрація). Також різним є нормативне регулювання обліку автомобілів у зазначених справах. Зокрема, у справі № 683/2694/16-ц спірний автомобіль RENAULT Kongo підлягав перереєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 М 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин у липні 2012 року).

В той час, як порядок реєстрації та постановки на облік екскаваторів у справі № 911/1278/20 регулювався постановою Кабінету Міністрів України М 8 від 06.01.2010 про Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібнім висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення ст. 334 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «...правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі - продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень ст. 34 Закону Ns 3353 -XII викладено Верховним Судом також у постановах від 13.12.2018 у справі Ns 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі Ns 912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі Ns 905/1053/18».

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2020 відносно боржника ТОВ «Світовид» реєстратором Козярчук Ольгою Вікторівною, Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано обтяження, тип: арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 59158026, виданий: 20.02.2020, видавник: державний виконавець Козярчук О.В., сума за договором: 591580,26 грн, об`єкт обтяження: інше рухоме майно, все рухоме майно, обтяжував: Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із терміном дії: 20.02.2025.

У виконавчому провадженні № 59158026, в якому накладений зазначений арешт, сторонами є ТОВ «Світовид» (боржник) та ТОВ «Західенергопостач» (стягувач).

31 травня 2021 року відносно боржника ТОВ «Світовид» реєстратором Плінкевич Іриною Володимирівною, Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано, тип: арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 64551991, виданий: 25.05.2021, видавник: державний виконавець Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), сума за договором: 44016,94 грн., об`єкт обтяження: інший, навантажувач дизельний телескопічний, номер об`єкта: NLM187440, номер державної реєстрації: Т00745ВК, реєстраційний номер майна: ВК000806, навантажувач дизельний телескопічний Dedalus 30.9, рік випуску - 2014, терміном дії: 31.05.2026.

У виконавчому провадженні № 64551991, в якому накладений зазначений арешт, сторонами є ТОВ «Світовид» (боржник) та Грушвицька сільська рада (стягувач).

Беручи до уваги наведені обставини, станом на 20.02.2020 та 31.05.2021, тобто на час вчинення арештів у виконавчих провадженнях № 59158026 та № 64551991 відповідно, на майно ТОВ «Світовид», технологічний транспортний засіб (тип - навантажувач дизельний телескопічний, марки - Dedalus 30.9, виробник - Dieci Montecchio, Італія, рік випуску - 2014 р, ідентифікаційний № - НОМЕР_7 , двигун № - НОМЕР_2 , державний номерний знак - НОМЕР_3 ) не належав ТОВ «Світовид», у зв`язку з переходом останнього у власність ТОВ «СБПМ» з 14.01.2019.

Як наслідок, ТОВ «СБПМ» набуло у власність транспортний засіб до моменту, коли були накладені обтяження (арешт) останнього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 зазначено, що «ч. 1 ст. 10 та ч. 2 ст. 12 Закону про забезпечення слід розуміти так, що необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати. Суди попередніх інстанцій не встановили, чи був зареєстрований арешт спірного майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Водночас Велика Палата бере до уваги, що додаткова угода до договору купівлі-продажу спірного майна, яка була спрямована на передання права власності на нього, була укладена 18.06.2021, тобто після звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту. Отже, на момент укладення зазначеної додаткової угоди позивач знав про існування арешту, тобто усвідомлював, що відповідач ТОВ «Плисецький гранітний кар`єр» не має права його відчужувати, зокрема передавати право власності на арештоване майно на виконання зобов`язального договору купівлі -продажу, укладеного раніше. Тому позивач не є добросовісним набувачем, а відтак не набув права власності на нього. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що право власності на спірні транспортні засоби за договором від 01.08.2016 не перейшло до позивача на час накладення арешту на них приватними виконавцем постановою 30.09.2019. А послідуюча зміна умов переходу права власності з виключенням вимоги щодо державної перереєстрації (як його складової частини за додатковою угодою від 18.06.2021) не надає позивачу права на визнання в судовому порядку його власності на спірне рухоме майно як таке, що було обтяжене згідно з постановою судового виконавця про накладення арешту на спірні транспортні засоби 30.09.2019. Дії позивача, направлені на зловживання правом з наміром перешкодити відповідачу 2 задовольнити свої вимоги до відповідача 1 в ході виконавчого провадження з виконання судових рішень про стягнення кредитних заборгованостей з відповідача 1 не підлягають судовому захисту.

Судом встановлено, що ТОВ «СБПМ» є добросовісним набувачем спірного технологічного транспортного засобу за Договором поставки від 11.01.2019.

Водночас необхідною підставою переходу права власності на таке рухоме майно окрім передачі за Актом приймання-передачі транспортного засобу від 14.01.2019 є його перереєстрація на особу покупця.

Отже, за відсутності саме сукупності цих фактів право власності на рухоме майно не могло перейти до набувача (позивача) відповідно до частини першої статті 334 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

З вказаної норми випливає, що господарським судам підсудні справи щодо належності майна, яке знаходиться під арештом , в яких первісною вимогою є визнання права власності, а похідною - зняття арешту із такого майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16, від 07.04.2021 у справі № 174/474/17).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (п.п. 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п. 71)).

Як вбачається, позов у даній справі про визнання права власності на транспортний засіб та зняття з нього арешту правомірно пред`явлений позивачем (покупцем) до особи продавця (відповідача-1) та осіб, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях (відповідачів-1 та -2).

Якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі, якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно (п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Відповідач-2 звертає увагу на те, що позивач знав про свій обов`язок реєстрації транспортного засобу, але свідомо і умисно цього не зробив.

Суд зазначає, що позивач реально не має можливості зареєструвати за собою спірний транспортний засіб, позаяк на нього накладено арешт в межах виконавчих проваджень, стягувачами за якими є відповідачі-2 та -3, а боржником - відповідач-1. Водночас майно, на яке накладено арешт у даних виконавчих провадження було продано стороною боржника (відповідачем-1) для позивача до того моменту, як було накладено арешт.

При цьому відповідачами-1 та -2 не визнається право власності позивача на спірний транспортний засіб.

Так, як вбачається із матеріалів справи, накладення арешту на спірний транспортний засіб та можливе здійснення його реалізації за зобов`язаннями відповідача-1 перед відповідачами-2 та -3 порушує право позивача на вільне володіння майном і свідчить про невизнання його права власності на спірний транспортний засіб.

Відтак позивач правильно обрав спосіб захисту його порушених прав, звернувшись до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірний транспортний засіб та зняття з нього арешту, як спеціального способу захисту прав власника згідно зі ст. 59 Закону № 1404-VIII.

Судом встановлено, що транспортний засіб було передано за Актом приймання-передачі транспортного засобу від 14.01.2019, відповідно до якого на виконання умов Договору поставки від 11.01.2019, постачальник передав, а покупець прийняв спірний транспортний засіб.

Отже, на дату винесення постанов про арешт майна боржника спірний транспортний засіб був зареєстрований за відповідачем-1, а до позивача право власності не перейшло, так як необхідною умовою такого переходу є сукупність двох фактів для переходу права власності (передача предмета договору та його перереєстрація у певному органі).

Оскільки такі умови не були дотримані у сукупності, а саме, перереєстрації на позивача спірний транспортний засіб не проведено, таке рухоме майно не перейшло у власність позивача, а продовжувало перебувати у власності відповідача 1 та могло бути обтяжене арештом на користь відповідачів - 2 та -3 як стягувачів у виконавчих провадженнях № 59148026 та № 64551991.

Отже, на момент накладення арешту постановами від 20.02.2020 та від 25.05.2021 транспортний засіб позивачу не належав, а продовжував перебувати у власності відповідача 1. Водночас зміна переходу права власності на транспортний засіб на особу позивача не може бути проведена, адже існують не зняті арешти.

Цивільний оборот є основою економіки. Сучасний розвиток економіки потребує швидкого і безпечного, а відтак ефективного і дешевого обороту, добросовісні учасники якого будуть захищеними і не страждатимуть від несподіваного виявлення обставин, які розумна і обачлива особа не могла передбачити, і не нестимуть збитки, пов`язані з такими обставинами. Отже, добросовісний набувач має бути впевнений, що він не буде позбавлений свого права і воно не буде обмежене внаслідок існування іншого права чи обтяження, про яке добросовісний набувач не знав і не міг знати. За іншого підходу збитки добросовісного набувача негативно відіб`ються на вартості товарів, робіт, послуг та ефективності економіки загалом. Тому надзвичайно важливими є правила про набуття добросовісним набувачем прав на майно (так званий захист власності в динаміці).

З огляду на викладене у сукупності наявні правові підстави для захисту добросовісного набувача (позивача) та визнання за позивачем права власності на транспортний засіб, який він купив у відповідача-1 за Договором поставки від 11.01.2019, і зняття арешту з такого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд на підставі доказів, наявних у матеріалах даної справи, встановив факт виникнення у відповідача кондикційних зобов`язань та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідачі-2 та -3 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відтак судовий збір у розмірі 14 444 грн 00 коп. пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідачів-1, -2 та -3.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" до відповідача 3: Грушвицької сільської ради про визнання права власності на транспортний засіб та зняття арешту задоволити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, корпус В, кімната 15, код ЄДРПОУ 36424641) на навантажувач дизельний телескопічний, марки - DEDALUS 30.9, виробник - DIECI MONTECCHIO, Італія, рік випуску - 2014 р., ідентифікаційний № - НОМЕР_4 , двигун № - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_3 .

3. Зняти арешт з навантажувача дизельного телескопічного, марки - DEDALUS 30.9, виробник - DIECI MONTECCHIO, Італія, рік випуску - 2014 р., ідентифікаційний № - НОМЕР_4 , двигун № - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_3 , накладений постановою про арешт майна, серія та номер 59158026, виданий 20.02.2020, видавник державний виконавець Козярчук О.В. Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та постановою про арешт майна боржника, серія та номер 64551991, виданий 25.05.2021, видавник державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Плінкевич І.В.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світовид" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, смт. Карнаухівка, вул. Костромська, 5, кв.54, код ЄДРПОУ 32838181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, корпус В, кімната 15, код ЄДРПОУ 36424641) 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 67 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергопостач" (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44а, код ЄДРПОУ 34781258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, корпус В, кімната 15, код ЄДРПОУ 36424641) 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 67 коп. судового збору.

6. Стягнути з Грушвицької сільської ради (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Грушвиця Друга, код ЄДРПОУ 04387198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд.120/4, корпус В, кімната 15, код ЄДРПОУ 36424641) 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 67 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "15" травня 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич