Постанова

від 09.05.2023 по справі 910/158/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/158/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Процюк О.С.,

товариства - Меше О.П.,

третьої особи- Семенов О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" Леоненка Іллі Вікторовича

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Плотницька Н.Б.)

від 08.08.2022

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)

від 30.01.2023

у справі за позовом Компанії "Фрезеніус Медикал Кер Дойчланд ГмбХ"

до Міністерства юстиції України; Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації;

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" Леоненко Іллі Вікторовича

про зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору

1. У січні 2022 року Компанія "Фрезеніус Медикал Кер Дойчланд ГмбХ" (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Реєстратор) про зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) № 1000651110021012037 від 15.11.2021 про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" (далі - Товариство);

- зобов`язати Реєстратора скасувати реєстраційний запис про припинення Товариства.

2. Позов мотивований порушенням процедури припинення Товариства внаслідок ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог позивача, невчинення всіх необхідних дій, що встановлені Кодексом України з процедур банкрутства, а також здійснення державним реєстратором реєстрації змін місцезнаходження Товариства за відсутності правових підстав (створення нібито технічної помилки), чим створено "штучні" перешкоди для відкриття провадження в іншій справі щодо кредиторських вимог позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 18.01.2021 між Компанією "Неомед Глобал с.р.о." (цедент) та Компанією (цесіонарій) укладено угоду про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якої цесіонарій придбав всі права та обов`язки цедента за угодою № 01-03-RN від 01.02.2017 (надалі - договір купівлі-продажу), укладеною між Товариством (покупець) та Компанією "Неомед Глобал с.р.о." (продавець), загальною вартістю 10 266 278,01 євро.

4. 21.05.2021 рішенням єдиного учасника Товариства № 05/21 від 21.05.2021 вирішено: 1) припинити Товариство шляхом його ліквідації у добровільному порядку, відповідно до чинного законодавства України, у зв`язку з незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг; 2) призначити головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) Товариства директора товариства Леоненка Іллю Вікторовича; наділити голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) повноваженнями керівника (директора) Товариства відповідно до установчих документів товариства з чинного законодавства України; визначити, що рішення в ліквідаційній процедурі приймаються головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) одноособово з усіх питань; 3) затвердити порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства.

5. Цим рішенням був затверджений порядок проведення ліквідаційної процедури Товариства, до переліку заходів якого, зокрема, включено виявлення кредиторів боржника та направлення їх відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства.

6. У матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора Товариства до Компанії "Неомед Глобал с.р.о." листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства.

7. 24.05.2021 в ЄДР було здійснено офіційне оприлюднення відомостей про прийняте рішення, а також про встановлення строку на заявлення вимог кредиторів до Товариства до 24.07.2021.

8. 19.07.2021 Компанія надіслала ліквідатору Товариства повідомлення про відступлення права вимоги від 18.01.2021 за угодою № 01-03-RN від 01.02.2017 у розмірі 10 266 278,01 євро (копія опису вкладення у цінний лист № 0102121606930, поштова накладна та фіскальний чек), а також 23.07.2021 надіслала заяву про визнання кредиторських вимог до Товариства.

9. Це відправлення було повернуто позивачеві з причини "за закінченням строку зберігання" 08.08.2021.

10. Позивач звернувся до суду із позовом до ліквідатора про включення кредиторських вимог Компанії у сумі 10266 278, 01 євро до проміжного ліквідаційного балансу Товариства.

11. Господарський суд Одеської області ухвалою від 28.10.2021 відкрив провадження у справі № 910/14784/21.

12. 15.11.2021 державний реєстратор вніс до ЄДР запис № 1000651110021012037 про державну реєстрацію припинення Товариства за рішенням засновників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 08.08.2022 позов задовольнив частково. Суд визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню реєстраційний запис в ЄДР про припинення Товариства, й зобов`язав Реєстратора скасувати цей запис.

14. Суд дійшов висновку, що відповідно до частини третьої статті 110 ЦК України ліквідація Товариства мала відбуватися в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, оскільки у Товариства недостатньо було майна для задоволення вимог за договором купівлі-продажу, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

15. Суд зазначив, що внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість пред`явлення безпосередньо до такої особи вимог про оскарження рішень її органів щодо внесення спірного запису чи інших дій, пов`язаних з її припиненням, тому належним способом захисту прав та інтересів, в такому випадку, є пред`явлення позову до державного реєстратора з вимогою про скасування зазначеного запису.

16. Суд послався на те, що у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна вимога про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи відповідає належному способу захисту прав та інтересів.

17. У задоволенні позову до Мін`юсту було відмовлено, оскільки останній не є належним відповідачем.

18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.01.2023 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог. У цій частині було ухвалено нове рішення, яким відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства. У решті рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що ліквідація Товариства була проведена з порушенням чинного законодавства, що позбавило позивача права на пред`явлення своїх кредиторських вимог до цієї юридичної особи.

20. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту права в таких правовідносинах є відміна державної реєстрації припинення юридичної особи.

21. Суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

22. 02.03.2023 Ліквідатор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

24. В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права скаржник посилається на те, що:

- суди неправильно застосували норми статті 514, частини першої статті 517 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, що фактом набуття прав вимоги за договором є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги і докази на підтвердження оплати за такими договорами;

- суди не з`ясували обставини наявності заборгованості Товариства за договором купівлі-продажу перед первісним кредитором; набрання чинності угоди про відступлення права вимоги та проведення оплати за відступлене право;

- суди не перевірили обставини надіслання позивачем листів. Позивач не надав суду доказів вжиття заходів, щоб направити повідомлення таким чином та у такий строк, який би відповідав належному та у встановлений строк заявленню кредиторських вимог до Товариства. Надані позивачем докази не містять належних причин невручення відправлення з заявою про грошові вимоги, тому не можуть застосовуватися для обґрунтування твердження щодо ухилення Товариства в особі ліквідатора від розгляду кредиторських вимог в розумінні пункту 3 статті 112 ЦК України;

- суди не з`ясували обставини наявності/відсутності порушеного права позивача внаслідок внесення державним реєстратором запису про припинення Товариства;

- суди неправильно застосували норми статей 55, 124 Конституції України, частини першої статей 3, 15 ЦК України без висновків, що викладені у постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-649гс15, від 18.05.2016 у справі № 6-658цс15, 09.12.2015 у справі № 6-849цс15, від 03.09.2014 у справі № 6-84цс14, Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18, від 29.05.2019 у справі № 910/4989/18, від 29.11.2018 у справі № 914/2583/17, від 20.11.2018 у справі № 922/1111/18, від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17, від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17, що "підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову". Права позивача не порушені, оскільки відсутні докази підтвердження наявності права вимоги до Товариства за договором купівлі-продажу та переходу такого права до позивача;

- суди внаслідок неправильного застосування норми частини першої статей 638, 655 та частини третьої статті 656 ЦК України без урахування висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/7320/17, щодо розповсюдження на відносини цесії положення про договір купівлі- продажу, не надали належної оцінки обставинам угоди про відступлення права вимоги;

- суди порушили норми частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини четвертої статті 263 ГПК України, оскільки не надали оцінки аргументам ліквідатора стосовно необхідності врахування висновків Верховного Суду щодо доказів прав нового кредитора у зобов`язанні та встановлення обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася;

- суд апеляційної інстанції порушив підпункти "б", "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки не навів мотивів відхилення аргументів, викладених ліквідатором в апеляційній скарзі, стосовно ефективності обраного способу захисту порушеного права позивачем та необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених в пунктах 116-117 постанови від 26.10.2022 у справі № 910/406/22 щодо "розмежовування випадків, коли після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи у такої юридичної особи наявне майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредитора, та коли таке майно відсутнє (або його недостатньо)", у постанові від 08.12.2021 у справі №914/2450/20, що "за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи" та у постанові від 21.07.2022 у справі № 908/3468/13 стосовно можливості оскарження (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо вона доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором;

- суд апеляційної інстанції порушив при розгляді справ порушив положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 11-987сап18 (щодо забезпечення права на справедливий судовий розгляд через право на мотивоване судове рішення), оскільки не навів мотивів відхилення аргументів, викладених ліквідатором в апеляційній скарзі, що у Товариства після задоволення вимог кредиторів не залишилося майно, за рахунок якого можливо б було задовольнити вимоги позивача. Товариство не укладало договорів з відчуження майна, щоб свідомо погіршити свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредиторами, а позивач не довів зворотного в цій справі. Відміна державної реєстрації припинення Товариства не наддасть позивачу можливість захистити власні майнові інтереси, тому обраний спосіб захисту не є ефективним.

Позиція інших учасників справи

25. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач заперечує проти аргументів касаційної скарги з таких підстав:

- наявність/відсутність у позивача прав вимоги до Товариства є предметом розгляду в іншій справі №910/14784/21;

- підставою звернення позивача до суду з цим позовом стало не його порушене право на задоволення грошових вимог, а право на належний розгляд вимог кредитора при здійсненні скаржником ліквідаційної процедури. Ухилення від розгляду таких вимог не було єдиним порушенням, яке стало підставою для відміни державної реєстрації припинення Товариства;

- твердження скаржника про відсутність в матеріалах справи належних доказів направлення позивачем своїх кредиторських вимог у належний спосіб та строк не відповідає дійсності та фактично є вимогою до суду переоцінити докази та перевстановити обставини у справі.

26. 01.05.2023 адвокат Товариства подав письмові пояснення, в яких просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що позивач не має статус кредитора у зв`язку з відсутністю судового рішення щодо визнання кредиторських вимог у сумі 10 226 278,01 євро.

27. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення, виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Згідно із статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч. 1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч. 3).

29. За своєю суттю письмові пояснення, що містять вимоги про скасування судових рішень з інших підстав, є приєднанням до касаційної скарги, однак до пояснень не додано документа про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, тому пояснення залишаються без розгляду.

30. 03.05.2023 аналогічні за змістом пояснення подав адвокат Ліквідатора. Водночас, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

31. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України).

32. Скаржник звернувся із доповненнями до касаційної скарги поза межами встановленого законом строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин пропуску, Верховний Суд залишає подані ним доповнення без розгляду відповідно до частини другої статті 118 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

37. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 ЦК України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

38. Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (пункт 1 частини першої, частина третя статті 110 ЦК України).

39. Відповідно до частини одинадцятої статті 111 ЦК України після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання податковим органам.

40. Стаття 112 ЦК України визначала, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3). Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4). Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5).

41. Отже, закон гарантує право кредиторів на розгляд його вимог ліквідатором, а також права на звернення до суду з позовом у разі відмови у визнанні цих вимог (ухиленні від їх розгляду).

42. Тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021).

43. Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

44. За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19)). Цей висновок стосується і ліквідаційної комісії (ліквідатора), який за рішенням органу (особи), яка прийняла рішення про ліквідацію юридичної особи, вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи.

45. При цьому, слід мати на увазі, що у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою статті 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частина шоста статті 13 ЦК України).

46. Неотримання ліквідатором вимоги кредитора, що своєчасно надіслана на адресу за місцезнаходженням товариства, з причин відмови, відсутності за місцезнаходженням, закінчення строку зберігання є ухиленням ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та порушенням частини другої та третьої статті 13 ЦК України. Такі дії ліквідатора суперечать добросовісності та чесній діловій практиці, тобто не відповідають основним засадам цивільного законодавства.

47. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

48. Складання ліквідаційного балансу та затвердження його учасниками юридичної особи до розгляду в суді вимог кредитора, що своєчасно звернувся з вимогами та до суду з позовом (частина п`ята статті 112 ЦК України), суперечить частині одинадцятої статті 111 ЦК України, яка допускає можливість складання такого балансу після завершення розрахунків з кредиторами, та порушує законний інтерес такого кредитора, який внаслідок ліквідації юридичної особи та проведення державної реєстрації припинення юридичної особи позбавляється права на доступ до суду та вирішення його позову у справі № 910/14784/21, що прямо гарантовано законом.

49. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

50. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

51. Відповідно до частини першої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

52. Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту законного інтересу позивача.

53. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема, у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).

54. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що якщо ліквідація юридичної особи за рішенням власника відбулася із порушенням вимог частини третьої статті 110 ЦК України, частини першої статті 95 Закону про банкрутство, що призвело до порушення прав та інтересів кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишились незадоволеними, то належним способом захисту прав та інтересів цього кредитора буде звернення до господарського суду із позовом про скасування запису в ЄДР (рішення реєстратора) про припинення цієї юридичної особи з підстав порушення порядку та процедури її ліквідації (постанова від 06.07.2022 у справі № 906/308/20).

55. У постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Тому належному способу захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, а не скасування реєстраційної дії.

56. При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону про державну реєстрацію судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).

57. У даному випадку позивач звернувся з позовом для захисту законного інтересу (належний розгляд його кредиторських вимог). Належним та ефективним способом захисту в цих правовідносинах є відміна державної реєстрації припинення юридичної особи, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції, який обґрунтовано врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22).

58. З цих підстав Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо не порушення прав позивача внаслідок внесення державним реєстратором запису про припинення Товариства.

59. Аргументи скаржника щодо не порушення прав позивача з підстав відсутності доказів підтвердження наявності права вимоги до Товариства за договором купівлі-продажу та переходу такого права до позивача, а також аргументи щодо неврахування висновків Верховного Суду стосовно застосування норм статті 514, частини першої статті 517, статей 638, 655 та частини третьої статті 656 ЦК України, відхиляються, оскільки відповідні обставини не є предметом доказування у справі, що переглядається. Підстави заміни кредитора у зобов`язанні; обсяг прав, що перейшли до нового кредитора у зобов`язанні, оцінка доказів прав нового кредитора у зобов`язанні є предметом доказуванні у справі № 910/14784/21 за позовом позивача, що був поданий до проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

60. Стосовно необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених в пунктах 116-117 постанови від 26.10.2022 у справі № 910/406/22, щодо "розмежовування випадків, коли після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи у такої юридичної особи наявне майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредитора, та коли таке майно відсутнє (або його недостатньо)", а також у постанові від 08.12.2021 у справі №914/2450/20, що "за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи", то колегія суддів виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

61. Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22) висловила правову позицію, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (пункт 9.6). У цій справі Велика Палата Верховного Суду не пов`язувала можливість вчинення таких дій з наявністю майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

62. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, і порушення цього припису є також підставою для відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, про що вказала Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №906/308/20.

63. Аргументи скаржника стосовно обставин надіслання позивачем листів Верховний Суд не розглядає. В цій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які дослідили суди першої й апеляційної інстанцій. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. Посилання скаржника на порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд відхиляє, оскільки в цій частині скарга є абсолютно необґрунтованою та безпідставною, постанова суду апеляційної ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Конвенція покликана "гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а лише ті, які є практичними та ефективними".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення суду апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

66. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. З огляду на наведені вище висновки, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 - без змін.

Розподіл судових витрат

68. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренарт" Леоненка Іллі Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 910/158/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко