Постанова

від 11.05.2023 по справі 911/2298/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/2298/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

прокурор Офісу Генерального Прокурора - Кондратюк Д.А.,

Державна екологічна інспекція України - не з`явився,

відповідач - Дорошенко Є.В., Тетера Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (колегія суддів у складі: Коробенко Г.П. - головуючий, Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 (суддя Бацуца В.М.)

у справі №911/2298/21

за позовом керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України

до Житлово-експлуатаційної контори Баришівської селищної ради

про стягнення 5269933,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У серпні 2021 року прокурор діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції, звернувся з позовом до Житлово-експлуатаційної контори Баришівської селищної ради про стягнення 5269933,90 грн, з яких 4586626,21 грн відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на земельній ділянці загальною площею 5,7626 га; 621860,10 грн - відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на земельній ділянці загальною площею 0,7813 га та 61447,79 грн - відшкодування заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу щодо земельної ділянки загальною площею 0,7813 га.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2. 13.03.2016 Баришівською районною державною адміністрацією та Управлінням Держкомзему у Баришівському районі видано Баришівській селищній раді державний акт серії ЯЯ №154540 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, під розміщення сміттєзвалища, що знаходиться на території Баришівської селищної ради.

3. Рішенням №19 від 24.03.2017 "Про визначення виконавця послуг з благоустрою, санітарної очистки, збору, вивозу та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради" вирішено визначити Баришівський ВКККП виконавцем послуг з благоустрою, санітарної очистки, збору, вивозу та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради.

4. 10.01.2018 Баришівським селищним головою було затверджено Паспорт місця видалення відходів (МВВ), який 01.10.2018 погоджено Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Київській області та Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації та 01.11.2018 зареєстровано за реєстраційним номером №90-1-18, щодо сміттєзвалища твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради проектною площею 5,8 га, власником якого є Баришівська селищна рада.

5. Рішенням №8 від 06.02.2018 "Про визначення виконавця послуг з благоустрою, санітарної очистки, збору, вивозу та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради" вирішено визначити Баришівський ВКККП виконавцем послуг з благоустрою, санітарної очистки, збору, вивозу та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради.

6. 27.03.2019 між Баришівською селищною радою та ТОВ "Екосистем Груп" було укладено договір про співпрацю та взаємодію щодо впровадження заходів, спрямованих на сортування, переробку та захоронення побутових відходів на полігоні твердих побутових відходів (смт. Баришівка, земельна ділянка за кадастровим номер 3220255100:01:139:1000) з метою поліпшення екологічної ситуації, згідно з умовами якого сторони за цим договором домовилися співпрацювати та взаємодіяти шляхом об`єднання вкладів та майна сторін з метою досягнення позитивного екологічного ефекту на полігоні твердих побутових відходів (смт. Баришівка Баришівського району Київської області, земельна ділянка з кадастровим номером 3220255100:01:139:1000, шляхом впровадження та здійснення заходів, спрямованих на зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізацію, видалення, знешкодження та захоронення побутових відходів (клас за рівнем токсичності 3-4 класів небезпеки).

7. Рішенням №196 від 03.12.2019 "Про визначення виконавця послуг з приймання та утилізації твердих побутових відходів на сміттєзвалищі твердих побутових відходів в смт. Баришівка" Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Баришівського району Київської області вирішено визначити виконавцем послуг з приймання та утилізації твердих побутових відходів на сміттєзвалищі твердих побутових відходів в смт. Баришівка - Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради.

8. 24.02.2020 між Баришівською селищною радою та Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради було укладено договір №25 на закупівлю послуг ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місць загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної територіальної громади) номер закупівлі UA-2020-02-12-000765-b, згідно з умовами якого учасник зобов`язується у 2020 році надати послуги (ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місць загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної територіальної громади) замовникові, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги за цінами та у термін відповідно до договору.

9. 23.11.2020 між Баришівською селищною радою та Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради було укладено договір №196 на закупівлю послуг ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місць загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної територіальної громади) номер закупівлі UA-2020-11-12-003607-c, згідно з умовами якого учасник зобов`язується у 2020 році надати послуги (ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям (вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місць загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної територіальної громади) замовникові, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги за цінами та у термін відповідно договору.

10. У період з 20.01.2021 по 02.02.2021 комісією з проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради, утвореною Державною екологічною інспекцією України відповідно до наказу №18 від 19.01.2021, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері поводження з відходами Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради, за результатами якої складено акт №4.2-19/3 від 01.02.2021, згідно з яким під час огляду сміттєзвалища встановлено, що сміттєвоз марки МАЗ номерний знак НОМЕР_1 здійснив видалення та захоронення побутових відходів в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 та встановлено ряд порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в результаті експлуатації Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради сміттєзвалища твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради, власником якого є Баришівська селищна рада, на земельній ділянці площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000.

11. 01.02.2021 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України за фактом засмічення земельної ділянки площею 4,4813 га (кадастровий номер 3220255100:01:139:1000) та земельної ділянки площею 0,7813 га на території Баришівської селищної ради шляхом розміщення, захоронення побутових відходів, що є порушенням положень Закону України "Про відходи", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", було складено протокол №ДЕІ 136 про адміністративне правопорушення від 01.02.2021 щодо директора Житлово-експлуатаційної контори Баришівської селищної ради Яременка Т.Г.

12. 09.02.2021 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України за наслідками розгляду протоколу №ДЕІ 136 про адміністративне правопорушення від 01.02.2021 було винесено постанову №4.2-21/2 від 09.02.2021 про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою визнано директора Житлово-експлуатаційної контори Баришівської селищної ради Яременка Т.Г. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

13. У березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із претензією №2450/4.2/5-21 від 15.03.2021, у якій вимагав від останнього відшкодувати завдані державні збитки, а саме сплатити 621860,10 грн відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на земельній ділянці загальною площею 0,7813 га.

14. У березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із претензією №2451/4.2/5-21 від 15.03.2021, у якій вимагав від останнього відшкодувати завдані державні збитки, а саме сплатити 4586626,21 грн відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на земельній ділянці загальною площею 5,7626 га.

15. У березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із претензією №2723/4.2/5-21 від 19.03.2021, у якій вимагав від останнього відшкодувати завдані державі збитки, а саме сплатити 61447,79 грн відшкодування заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу - щодо земельної ділянки загальною площею 0,7813 га.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 залишено без змін.

18. Судові рішення суду обґрунтовані недоведенням факту заподіяння саме відповідачем шкоди (збитків) державі, їх розмір, наявність вини відповідача у заподіянні шкоди (збитків), наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, що виключає застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків (відшкодування шкоди), через відсутність всього складу цивільного (господарського) правопорушення.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

19. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

21. Скаржник зазначив про порушення судами попередніх інстанцій принципів оцінки доказів за ст. 79 ГПК України - за критерієм "вірогідності доказів", тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому скаржник послався на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

22. Також скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам матеріального права, а саме ст.ст. 4, 5, 40, 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та постановлені з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 11, 13, 73-74, 76-80, 86, 91, 236, 238 ГПК України; господарськими судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 02.11.2021 у справі №918/1131/20, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16, від 15.06.2021 у справі №918/864/20, від 18.05.2021 у справі №925/1328/19, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

23. Скаржник зазначає, що акт перевірки від 01.02.2021 №4.2-19/3 складений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в межах повноважень визначених Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Держану екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, є таким, що не оскаржений та не скасований у встановленому законом порядку, а також у розумінні ст. 76 ГПК України є належним доказом, який вказує на обставини, які входять в предмет доказування, а саме підтверджує наявність факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища у сфері поводження із відходами, здійснення підприємством складання та захоронення твердих побутових відходів поза межами земельної ділянки, відведеної під розміщення сміттєзвалища, зокрема, на землях комунальної та приватної власності площами 0,7813 га та 5,7626 га відповідно.

24. Також скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій в порушення ч. 4 ст. 75 ГПК України не застосували у цій справі преюдицію, оскільки не взяли до уваги протокол про адміністративне правопорушення №136 від 01.02.2021 за ст. 52 КУпАП щодо директора ЖЕК Баришівської селищної ради Яременка Т.Г. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №320/3265/21.

25. На думку скаржника, відповідачем не доведено відсутність його вини, яка полягає у здійсненні господарської діяльності, що призводить до зберігання та видалення відходів на землях не відведених для таких цілей.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

27. Відповідач зауважує на тому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами.

28. У відзиві зазначено, що відповідач дійсно використовує земельну ділянку за кадастровим номером 320255100:01:139:1000 площею 5,8 га згідно з договором від 24.02.2020, долученого позивачем до позову, але ця обставина ніяким чином не доводить використання та засмічення саме відповідачем суміжних земельних ділянок площею 0,7813 га, вказаних в акті перевірки.

29. Відповідач вважає, що господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і всебічно з`ясували обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому судові рішення є законним та обґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про відшкодування державі шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів на відповідних земельних ділянках.

31. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, серед іншого, Законами України "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", Земельним кодексом України, тощо.

32. В ст. 35 Закону України "Про охорону земель" наведено вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, за змістом якої вказані особи зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

33. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані:

з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

и) здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

34. Відповідно до ст. 33 цього ж закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

35. Статтею 43 Закону України "Про відходи" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

36. Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

37. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

38. Згідно п. ґ) ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

39. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 91 цього кодексу на власників земельних ділянок покладається обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, а згідно п. б ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

40. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

41. Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

42. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

43. Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

44. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

45. Дослідивши надані до матеріалів справи докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:

І) відповідач у 2020-2021 роках був виконавцем послуг з приймання та утилізації твердих побутових відходів на сміттєзвалищі твердих побутових відходів, що знаходиться на земельній ділянці (під розміщення сміттєзвалища) площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, на території Баришівської селищної ради;

ІІ) земельна ділянка загальною площею 5,7626 га, щодо якої прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду в сумі 4586626,21 грн за її забруднення, є масивом земельних ділянок, що не перебувають у володінні і користуванні відповідача, а перебувають у власності фізичних осіб і не є частиною сміттєзвалища твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради, власником якого є Баришівська селищна рада, на земельній ділянці площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, що сторонами не заперечується;

ІІІ) земельна ділянка загальною площею 0,7813 га, щодо якої прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь держави шкоду у сумі 621860,10 грн відшкодування заподіяної шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів та 61447,79 грн відшкодування заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є масивом земельних ділянок, що не перебувають у володінні і користуванні відповідача, а є комунальною власністю (Баришівської селищної ради), не передані у власність і користування інших осіб і не є частиною сміттєзвалища твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради, власником якого є Баришівська селищна рада, на земельній ділянці площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, що також сторонами не заперечується;

ІV) наведене підтверджується листом №18-10-0.331-299/2-22 від 11.01.2022 Головного управління Держгеокадастру у Київській області, інформацією (витягами) від 22.12.2021 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, план-схемою сміттєзвалища твердих побутових відходів на території Баришівської селищної ради, власником якого є Баришівська селищна рада, на земельній ділянці площею 5,8000 га, кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, та іншими документами, наявними у матеріалах справи.

46. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

47. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій наголосили на недоведеності позивачем наявності усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача (протиправної поведінки, збитків, причинно-наслідкового зв`язку), що є обов`язковою умовою для покладення на нього відповідальності у виді відшкодування збитків. Зокрема, за висновком судів, позивачем не надано доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку у діях відповідача, оскільки матеріалами справи не підтверджено використання та засмічення саме відповідачем відповідних земельних ділянок.

48. Зважаючи на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про наявність в діях відповідача повного складу правопорушення, з яким пов`язується настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи.

49. Дійшовши вказаного висновку, Верховний Суд відхиляє протилежні аргументи касаційної скарги, зокрема щодо неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права.

50. Крім того, посилаючись на загальні висновки Верховного Суду у постановах від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 02.11.2021 у справі №918/1131/20, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16, від 15.06.2021 у справі №918/864/20, від 18.05.2021 у справі №925/1328/19, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19 щодо застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, зокрема щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, скаржник по суті намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції немає повноважень встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

51. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що акт перевірки від 01.02.2021 №4.2-19/3 підтверджує наявність факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища у сфері поводження із відходами, здійснення підприємством складання та захоронення твердих побутових відходів поза межами земельної ділянки, відведеної під розміщення сміттєзвалища, зокрема, на землях комунальної та приватної власності площами 0,7813 га та 5,7626 га відповідно, оскільки господарські суди попередніх інстанцій встановили, що цей акт конкретних фактів забруднення і засмічення відповідачем земельних ресурсів або порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища саме щодо земельної ділянки загальною площею 5,7626 га (земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних осіб) та щодо земельної ділянки загальною площею 0,7813 га (земельні ділянки, які є комунальною власністю (Баришівської селищної ради) не містить.

52. Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на те, що господарськими судами не взято до уваги протокол про адміністративне правопорушення №136 від 01.02.2021 за ст. 52 КУпАП щодо директора ЖЕК Баришівської селищної ради Яременка Т.Г. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 у справі №320/3265/21, в результаті чого, на думку скаржника, порушено ч. 4 ст. 75 ГПК щодо застосування преюдиції, Верховний Суд виходить з такого.

53. Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

54. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

55. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції встановив, що у наведених документах, на які посилається скаржник, встановлено факт порушення екологічного та природоохоронного законодавства, що стосується діяльності відповідача як виконавця послуг з приймання та утилізації твердих побутових відходів, проте адміністративним судом не встановлювались усі складові вчинення правопорушення: а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача у заподіянні збитків, що є обов`язковим при вирішенні спорів про стягнення шкоди, а тому наведені обставини та судове рішення не мають преюдиціального значення під час розгляду цієї справи, про що правомірно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній поставі.

56. Отже, доводи скаржника про те, що суди не взяли до уваги наведені докази є безпідставними, оскільки господарський суд апеляційної інстанції надав цим доказам відповідну оцінку згідно з вимогами ст. 86 ГПК України.

57. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

58. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).

59. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

60. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

61. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

62. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

63. Так, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій врахували наведені норми процесуального закону та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і у сукупності дійшли відповідних висновків. При цьому, посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

65. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у справі обґрунтованим. Суди попередніх інстанцій правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

67. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

68. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

69. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2022 у справі №911/2298/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді О. Банасько

В. Пєсков