Ухвала

від 04.05.2023 по справі 585/2903/21

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/2903/21

Номер провадження 6/585/11/23

У Х В А Л А

04 травня 2023 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської областіу складі :

Головуючого судді Цвєлодуб Г.О.,

з участю секретаря Салій О.І.,

заявника - ОСОБА_1

стячгувача ОСОБА_2

представника стягувача ОСОБА_3

боржника ОСОБА_4

представника боржника ОСОБА_5

представника третьої особи Загамули В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни матеріали подання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні заявника: Служба у справах дітей Роменської міської ради, Роменський міський центр соціальних служб, про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд суду у порядку, визначеному для виконання судового рішення, надійшло подання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні заявника: Служба у справах дітей Роменської міської ради, Роменський міський центр соціальних служб, про вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Вказане подання державним виконавцем обґрунтовується тим, що ним було вжито вичерпних заходів з метою виконання рішення суду щодо відібрання малолітньої дитини, у той же час, не зважаючи на спілкування у ході проведення виконавчих дій малолітньої дитини безпосередньо із психологом, дитину передати матері не вдалося, оскільки останній відмовляється, плаче, перебуває у стресі тощо. За наслідками проведення таких виконавчих дій та враховуючи психологічну характеристику малолітнього ОСОБА_6 , що була надана дитині психологом Роменської ЗОШ №10, ним було прийнято рішення про доцільність звернення до суду із поданням про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу, для налаштування дитини до подальшої передачі матері.

Судом при дослідженні матеріалів, долучених в обґрунтування подання було встановлено, що психологічну характеристику малолітнього ОСОБА_6 , 2015 р.н., було складено практичним психологом Роменської ЗОШ №10 26.01.2023 р., у той же час дитина за заявою батька з вересня 2022 р. знаходиться на дистанційному навчанні.

Психолог Роменського міського центру соціальних служб приймала участь про проведенні виконавчих дій щодо відібрання малолітнього ОСОБА_6 для передачі його матері.

З наведеного вбачається, що у матеріалах подання відсутня психологічна характеристика малолітньої дитини, яка б була складена неупереджено та безсторонньо відповідним спеціалістом, який не залучався раніше в ході розгляду питання щодо визначення місця проживання дитини та може об`єктивно встановити дійсний психологічний стан дитини, без впливу на нього сторонніх чинників, зокрема і самих батьків.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

При вирішенні поставленого на розгляд питання судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У той же час надання доручення іншому органу, юридичній особі тощо - чинним ЦПК не передбачене.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо встановлення дійсного психологічного стану малолітньої дитини суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 9 ст.10ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі № 2-591/11, інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі№ 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19),від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження№ 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Виходячи із наведеного вище та керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України ,-

У Х В А Л И В:

Доручити психологу Сумського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру №1 Сумської міської ради (20020, м.Суми, вул.Ю.Липи, 130), з метою визначення психо-емоційного стану дитини, скласти характеристику психологічного стану малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без впливу на нього сторонніх чинників.

Зобов`язати ОСОБА_4 (зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , м.т. НОМЕР_1 ) за повідомленням психолога, забезпечити прибуття дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Сумського багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру №1 Сумської міської ради (20020, м.Суми, вул.Ю.Липи, 130).

Зобов`язати представника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Колоса Р.В. (400003, м.Суми, вул.Петропавлівська, 75, р.т. 0542-78-05-55, 78-04-92) на вимогу психолога надати для вивчення матеріали виконавчого провадження, на підставі яких було прийнято рішення про звернення до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

З повним текстом ухвали суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області 09 травня 2023 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ