Постанова

від 10.05.2023 по справі 761/22937/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 761/22937/18

провадження № 61-4932св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Укртара», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр № 8043 Міністерства внутрішніх справ в м. Києві,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Борисової О. В., Немировської О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позову

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Укртара» (далі - ТОВ «ВТП «Укртара»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіонального сервісного центру № 8043 МВС в м. Києві про визнання дій протиправними, визнання договору купівлі-продажу нікчемним, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання здійснити державну реєстрацію транспортного засобу та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2015 року позивачем придбано у ТОВ «ВТП «Укртара» транспортний засіб Land Rover Range Rover Sport, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску. Зазначене підтверджується довідкою - рахунком серії ВІА за № 785192, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтогруп» (ТОВ «Спецавтогруп»).

В цей же день ТОВ «ВТП «Укртара» знято транспортний засіб з обліку для реалізації та передано позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Позивач не встиг протягом 10 днів зареєструвати автомобіль, оскільки були виявлені незначні недоліки транспортного засобу. Сторони домовились відстрочити передачу автомобіля для усунення недоліків за рахунок продавця. Однак, транспортний засіб так і не був переданий позивачу, сплачені за нього кошти позивачу не повернуті.

Проте, ОСОБА_1 дізналась, що 14 серпня 2015 року автомобіль зареєстровано за ТОВ «ВТП «Укртара» (до закінчення 10-денного терміну для реєстрації автомобіля за довідкою-рахунком), при цьому подано недостовірну заяву про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .

Вважає, що вторинна реєстрація ТОВ «ВТП «Укртара» транспортного засобу за собою є протиправною. 10 серпня 2017 року автомобіль відчужено ОСОБА_2 , який перепродав транспортний засіб ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що правомірність придбання ОСОБА_1 автомобіля підтверджується довідкою - рахунком серії ВІА за № 785192, яка видана ТОВ «Спецавтогруп» 05 серпня 2015 року.

ОСОБА_1 просила:

визнати дії (операцію 14 серпня 2017 року) ТОВ «ВТП «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску протиправними;

визнати договір купівлі-продажу № 8045/2017/577873, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ВТП «Укртара» від 10 серпня 2017 року нікчемним;

витребувати транспортний засіб Land Rover Range Rover Sport із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 ;

зобов`язати Регіональний сервісний центр № 8043 МВС України в м. Києві здійснити державну реєстрацію автомобіля Land Rover Range Rover Sport за ОСОБА_1 та видати ОСОБА_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

стягнути з ТОВ «ВТП «Укртара» судовий збір у розмірі 10 924,40 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Укртара», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіонального сервісного центру № 8043 МВС в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, визнання договору купівлі-продажу нікчемним та витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння.

Скасовано заходи забезпечення позову про накладання арешту на транспортний засіб автомобіль марки Land Rover Range Rover Sport VIN: НОМЕР_3 , 2014 року випуску, вжиті постановою Апеляційного суду м. Києві від 18 вересня 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційний суд зазначив, що суди не з`ясували фактичні обставини справи, оскільки згідно з листом Регіонального сервісного центру в м. Києві від 11 жовтня 2018 року за № 31/26-851аз 04 серпня 2015 року ТОВ «ВТП «Укртара» видані дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 ; 05 серпня 2015 року зазначений транспортний засіб знято з обліку для продажу представником ТОВ «ВТП «Укртара» та 05 серпня 2015 року позивач придбала у ТОВ «ВТП ««Укртара» спірний автомобіль, на підтвердження чого в матеріалах справи знаходиться довідка-рахунок серії ВІА № 785192, дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (яке отримано 04 серпня 2015 року - нібито втрачене), а 14 серпня 2015 року відбулася вторинна реєстрація спірного транспортного засобу на ТОВ «ВТП «Укртара». Суди не з`ясували, як відбулася реєстрація транспортного засобу без свідоцтва про реєстрацію, оскільки дублікат свідоцтва був у ОСОБА_1 .

Висновок суду першої інстанції, який підтримав суд апеляційної інстанції, про те, що довідка-рахунок не може бути доказом проведення оплати за автомобіль, оскільки видана ТОВ «Спецавтогруп», а не відповідачем у справі ТОВ ВТП «Укртара», передчасний, так як згідно із пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Таким чином, довідка-рахунок видається не продавцем, а спеціальним суб`єктом господарювання, який в даному випадку є ТОВ «Спецавтогруп». Крім того, суди не взяли до уваги доводи позивача щодо неможливості зареєструвати довідку-рахунок в строк, оскільки після передачі автомобіля були виявлені певні недоліки автомобіля, які повинен був усунути відповідач. Даний факт не дає змоги вважати про відсутність права власності на автомобіль, оскільки довідка-рахунок є оригінальною, правомірною, законною, виданою суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, бланк відповідає встановленому зразку, що підтверджується висновком експертного дослідження, який міститься в матеріалах справи. Тому суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки не дослідили в повній мірі обставини та надані сторонами докази у справі.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів, які свідчать про те, що позивач здійснив реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку, а також доказів щодо виявлення під час передачі автомобіля незначних недоліків товару, що і завадило здійсненню реєстрації транспортного засобу.

Суд першої інстанції зазначив, що інформація щодо реалізації транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport (номер кузова - НОМЕР_1 ) на підставі довідки - рахунку серії ВІА № 785192 від 05 серпня 2015 року, виданої ТОВ «Спецавтогруп», в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня. З 11 грудня 2014 року, в тому числі і станом на 05 серпня 2015 року, діяльність ТОВ «Спецавтогруп» призупинена. Відомостей про поновлення діяльності немає, станом на 28 липня 2020 року за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів з 12 грудня 2014 року відсутня інформація щодо реалізованих транспортних засобів ТОВ «Спецавтогруп». Позивачем не доведено набуття права власності на спірний автомобіль, неправомірності дій ТОВ «ВТП «Укртара», а тому у задоволенні позову про визнання дій протиправними слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу № 8045/2017/577873, укладеного 10 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ВТП «Укртара» за відсутності доказів того, що угода укладена всупереч публічному порядку, без правової підстави та в порушення конституційних прав позивача.

Зважаючи на те, що в розумінні положень статей 387, 388 ЦК України витребувати майно з чужого володіння має право лише власник, з огляду на те, що ОСОБА_1 не доведено набуття права власності на спірний автомобіль, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині та в частині зобов`язання здійснити державну реєстрацію автомобіля Land Rover Range Rover Sport за ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка-рахунок серії ВІА № 785192 від 05 серпня 2015 року не може бути визнана належним та допустимим доказом переходу права власності на спірний автомобіль до ОСОБА_1 , наявності договірних відносин між нею та ТОВ «ВТП «Укртара» щодо купівлі-продажу автомобіля, оскільки зазначена довідка: не містить інформації про передачу коштів покупцем та про отримання ним автомобіля; оформлена від імені суб`єкта господарювання, який з 11 грудня 2014 року та станом на дату оформлення довідки не здійснював господарської діяльності; в електронному реєстрі відсутня інформація про реалізацію зазначеного транспортного засобу; не зазначено будь-яких даних про оціночну вартість транспортного засобу; не містить інформації про суб`єкта оціночної діяльності; бланк довідки - рахунку у повному обсязі не заповнений. Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів) в сумі 2 000 000 грн та будь-яких доказів, що кошти від реалізації спірного автомобіля надійшли до товариства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції правильно встановлено, і позивачем дана обставина не спростовується, спірний автомобіль позивачу від ТОВ «ВТП «Укртара» переданий не був, відповідно позивач не здійснювала реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку.

Крім того, в обліковій картці № НОМЕР_5 від 05 серпня 2015 року про зняття транспортного засобу з обліку для реалізації відсутні посилання на зазначену довідку-рахунок, тоді як пунктом 17 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11 листопада 2009 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою суб`єкта господарювання про продаж транспортного засобу із зазначенням дати продажу, серії та номера довідки-рахунка і відповідно номерного знака для разових поїздок.

Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний правочин не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок.

Доводи апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у цій справі про те, що оформлення довідки-рахунку спеціалізованою організацією підтверджує відчуження транспортного засобу, суд апеляційної інстанції відхилив та вказав, що при новому розгляді справи судом встановлено, що з боку ТОВ «Спецавтогруп» відбулось лише часткове заповнення бланку довідки-рахунку, тоді як доказів здійснення з боку ОСОБА_1 , ТОВ «ВТП «Укртара» сукупності усіх юридично-значимих дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу автомобіля, матеріали справи не містять. Зокрема, відсутні докази передачі коштів ОСОБА_1 за автомобіль та передачі позивачу автомобіля; ТОВ «Спецавтогруп», діяльність якого була призупинена станом на дату часткового заповнення бланку довідки-рахунку, не було внесено інформацію до електронного реєстру про реалізацію автомобіля. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин, довідка-рахунок не може бути визнана належним та допустимим доказом придбання позивачем спірного транспортного засобу.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що позивачем не доведено набуття нею у власність спірного транспортного засобу, в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством, в розумінні положень статей 387, 388 ЦК України витребувати майно з чужого володіння має право лише власник, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині та в частині зобов`язання здійснити державну реєстрацію автомобіля Land Rover Range Rover Sport за ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди застосували норми статей 328, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів та Інструкцію здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 465/5492/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 234/5040/17, від 23 січня 2019 року у справі № 484/3915/15-ц та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року;

постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року встановлені правомірність набуття позивачем у власність спірного транспортного засобу, а також наявність права власності на нього. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що «під час розгляду справи ОСОБА_1 не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів) в сумі 2 000 000 грн» є помилковим, оскільки зняття 05 серпня 2015 року транспортного засобу з обліку представником ТОВ «ВТП «Укртара», наявність у позивача рахунку та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, і є доказом того, що правочин купівлі-продажу відбувся. Посилання суду першої інстанції як на одну із підстав відмови у позові на відомості листа Головного сервісного центру МВС від 09 липня 2021 року про відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформації щодо реалізації спірного транспортного засобу на підставі довідки-рахунку, виданою ТОВ «Спецавтогруп», не спростовує дійсність правочину;

суди не взяли до уваги доводи позивача щодо неможливості зареєструвати довідку-рахунок в строк, оскільки після передачі автомобіля були виявлені певні недоліки автомобіля, які повинен був усунути відповідач. Крім того, Верховний Суд не визнав у своїй постанові необхідність з`ясування судами питання, які саме незначні недоліки мали бути усунені за рахунок продавця та у зв`язку із чим відбулась затримка передачі автомобіля позивачу, тому ця обставина не може бути підставою для сумніву у дійсності довідки-рахунку. Суди в оскаржених судових рішеннях повторно надали оцінку довідці-рахунку і експертному висновку та проігнорували те, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року вже оцінив її з точки зору законності, достовірності і належності, а також визнав прийнятним висновок експертного дослідження вказаної довідки-рахунку;

судами також проігноровано висновок Верховного Суду про те, що судами не з`ясовано, як 14 серпня 2015 року ТОВ «ВТП «Укртара» провело реєстрацію транспортного засобу без свідоцтва про реєстрацію, оскільки дублікат свідоцтва був у ОСОБА_1 . Вказує, що ТОВ «ВТП «Укртара» всупереч публічному порядку, без правової підстави, після фактичного відчуження автомобіля позивачу, відчужило його повторно, зокрема, спочатку незаконно провівши операцію «вторинна реєстрація» на своє ім`я, а згодом продавши не своє майно ОСОБА_2 , тому висновки судів про відсутність підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу помилкові;

спірний автомобіль відчужений поза волею його власника (позивача), за відплатним договором придбаний ОСОБА_3 у особи, яка не мала право його відчужувати, тому позивач має право витребувати спірне майно. Вимога про зобов`язання здійснити державну реєстрацію автомобіля є похідною від інших умов та законною та обґрунтованою.

Позиція інших учасників справи

У липні 2022 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залишити без змін; касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив обґрунтований тим, що:

позивачем ані під час судового розгляду у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не надано доказів того, що нею була проведена оплата за спірний автомобіль. Той факт, що правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажом транспортних засобів здійснюється з урахуванням загальних положень про договір, а також спеціальних правил, закріплених в Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів та Інструкції здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, жодним чином не може спростовувати вказаного у статті 655 ЦК України обов`язку покупця сплатити за товар певну грошову суму та того, що договір купівлі-продажу є відплатним правочином;

не зважаючи на те, що отримана ОСОБА_1 довідка-рахунок відповідала встановленим зразкам, вона була видана установою, яка на момент видачі цієї довідки вже втратила повноваження на видачу таких документів, тобто довідка не мала юридичної сили. Твердження позивача у касаційній скарзі про те, що Верховним Судом було визнано доведеним факт придбання ОСОБА_5 спірного автомобіля не відповідає дійсності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/22937/18, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 761/22937/18.

У листопаді 2022 року матеріали цивільної справи № 761/22937/18надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року клопотання ОСОБА_3 про продовження строку на подання відзиву задоволено, продовжено ОСОБА_3 строк для подання відзиву, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 761/22937/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22).

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року поновлено провадження у справі № 761/22937/18.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 червня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 465/5492/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 234/5040/17, від 23 січня 2019 року у справі № 484/3915/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що за довідкою-рахунком серії ВІА за № 785192, виданої ТОВ «Спецавтогруп» 05 серпня 2015 року ОСОБА_1 продано і видано транспортний засіб Land Rover Range Rover Sport, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Висновком експертного дослідження від 27 квітня 2018 року № 19/17-3/2/2-ЕД/18 підтверджено, що бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та бланк довідки-рахунку відповідають встановленим зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України.

Відповідно до листа начальника Регіонального сервісного центру в м. Києві Смольянінова Ю. С. від 14 травня 2018 року № 31/26-851аз, згідно даних автоматизованої інформаційної системи МBC, з автомобілем Land Rover Range Rover Sport, 2014 року випуску, здійснювались наступні реєстраційні операції:

07 березня 2015 року первинна реєстрація транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону, власник ТОВ «ВТП «Укртара», підстава реєстрації довідка-рахунок ВІА 881897, видана 07 березня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів», видано свідоцтво про реєстрацію;

12 березня 2015 року видача свідоцтва для виїзду за кордон на ім`я ТОВ «ВТП «Укртара» видано свідоцтво про реєстрацію;

09 липня 2015 року зняття з обліку при поверненні з поїздки за кордон;

10 липня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку, видано свідоцтво про реєстрацію ;

04 серпня 2015 року перереєстрація при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію, видано свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ВТП «Укртара»;

05 серпня 2015 року ТОВ «ВТП «Укртара» зняття з обліку для реалізації;

14 серпня 2015 року реєстрація транспортного засобу у зв`язку з не продажем, власник ТОВ «ВТП «Укртара», видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 ;

24 жовтня 2015 року перереєстрація при заміні номерного знаку, ТОВ «ВТП «Укртара» видано свідоцтво про реєстрацію;

10 серпня 2017 року перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору укладеному в ТСЦ, власник - ОСОБА_2 , підстава перереєстрації - договір купівлі-продажу № 8046/2017/577873, укладений 10 серпня 2017 року в ТСЦ № 8046 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, видано свідоцтво про реєстрацію;

27 вересня 2017 року зняття автомобіля з обліку для реалізації;

28 листопада 2017 вторинна реєстрація транспортного засобу по договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ, власник ОСОБА_3 , підстава реєстрації - договір купівлі-продажу № 8046/2017/725972, укладений 28 листопада 2017 року в ТСЦ №8046 РСЦ СМВ в м. Києві.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС 09 липня 2020 року № 31/803аз, згідно з даними, які містяться в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі обліку суб`єктів господарювання ТОВ «Спецавтогруп» 03 жовтня 2014 року отримано довідки - рахунки серії ВІА № 785016-785215 у кількості 200 штук. При цьому інформація щодо реалізації транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport (номер кузова - НОМЕР_1 ) на підставі довідки - рахунку серії ВІА № 785192 від 05 серпня 2015 року, виданої ТОВ «Спецавтогруп», в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня.

28 липня 2020 року Головний сервісний центр МВС на відповідний адвокатський запит повідомив, що відповідно до Положення про Головний сервісний центр МВС, яке затверджене наказом МВС від 07 листопада 2015 року (у редакції наказу МВС від 24 квітня 2020 року № 354) та покладених завдань ГСЦ МВС, формує електронний реєстр підприємств, установ, організацій та інших суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, і оформлення відповідних документів. Головним сервісним центром МВС повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься інформація про те, що з 11 грудня 2014 року, в тому числі і станом на 05 серпня 2015 року, діяльність ТОВ «Спецавтогруп» призупинена. Відомості про поновлення діяльності немає. Також Головним сервісним центром повідомлено, що станом на 28 липня 2020 року за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів з 12 грудня 2014 року відсутня інформація щодо реалізованих транспортних засобів ТОВ «Спецавтогруп».

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання дій (операції від 14 серпня 2017 року) ТОВ «ВТП «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску протиправними

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21) зазначено, що «позивач пред`явив позовну вимогу про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль. Така позовна вимога не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу за наявності іншого передбаченого законом способу захисту прав позивача шляхом пред`явлення вимоги про витребування спірного майна; позовна вимога про визнання неправомірними дій ОСОБА_3 щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль може складати сутність доводів сторони у межах спору щодо наявності підстав для витребування спірного автомобіля з володіння іншої особи. При цьому відповідні аргументи сторони, за наявності для цього підстав, має перевірити суд у межах спору про витребування спірного автомобіля; не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовною вимогою про неправомірними дій особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль і така позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду; відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання неправомірними дій фізичної особи щодо складання та подання документів для державної перереєстрації права власності на спірний автомобіль є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги».

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

У справі, що переглядається:

суди не врахували, що позовна вимога про визнання протиправними дій (операції від 14 серпня 2017 року) ТОВ «ВТП «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску не відповідає завданням цивільного судочинства, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягає судовому розгляду;

відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо вторинної реєстрації транспортного засобу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті;

за таких обставин суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду по суті зазначеної позовної вимоги.

Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про визнання протиправною дії (операції від 14 серпня 2017 року) ТОВ «ВТП «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу, підлягають скасуванню із закриттям провадження в справі у цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Щодо позовних вимог до Регіонального сервісного центру № 8043Міністерства внутрішніх справ в м. Києві

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц зазначено, що:

«приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) вказано, що:

«здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №889 від 28 жовтня 2015 року утворено територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ як юридичні особи публічного права. Згідно пункту 1 Положення про територіальний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 грудня 2015 року № 1646, територіальний сервісний центр МВС є структурним підрозділом територіального органу МВС - регіонального сервісного центру МВС.

У справі, що переглядається, Регіональний сервісний центр № 8043 Міністерства внутрішніх справ не є юридичною особою, а є структурним підрозділом регіонального сервісного центру МВС та не може бути відповідачем у цій справі. Тому оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до Регіонального сервісного центру № 8043 Міністерства внутрішніх справ підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу нікчемним

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. пункти 53 - 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (див. пункти 69 - 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина перша та друга статті 228 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 228 ЦК України свідчить, що при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається, перш за все, порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема, Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно-правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок.

У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок, що: «статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

У справі, що переглядається:

суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 серпня 2017 року нікчемним внаслідок недоведеності;

суди не звернули уваги, що позовна вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 серпня 2017 року нікчемним не є не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави;

підстав для нікчемності договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 серпня 2017 року під час розгляду справи не встановлено. Тому оскаржені судові рішення в частині мотивів відмови у задоволенні цієї вимоги належить змінити. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10 серпня 2017 року нікчемним.

Щодо позовних вимог про витребування транспортного засобу

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що:

«положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при відмові в задоволенні позовної вимоги про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння суди вважали, що: ОСОБА_1 не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів) в сумі 2 000 000 грн; будь-яких доказів, що кошти від реалізації спірного автомобіля надійшли до товариства, матеріали справи не містять; визначених законодавцем обов`язкових дій по внесенню інформації про здійснення реалізації транспортного засобу до електронного реєстру ТОВ «Спецавтогруп» здійснено не було, відмітка касира про передачу коштів у довідці - рахунку відсутня, автомобіль позивачу передано не було, відмітка про оцінку транспортного засобу відсутня; позивачем та її представником не спростовано встановлених судом обставин про відсутність у базі даних «НАІС ГСЦ МВС України» відомостей щодо набуття позивачем у власність спірного автомобіля за вказаною довідкою-рахунком; спірний автомобіль позивачу від ТОВ «ВТП «Укртара» переданий не був, відповідно позивач не здійснювала реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку;

суди не звернули увагу, що: автомобіль є рухомою річчю; за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна;

суди не врахували, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ; правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей;

суди встановили, що спірний автомобіль позивачу від ТОВ «ВТП «Укртара» переданий не був. За встановлених обставин справи, і відсутності посилання сторін на те, що умовами договору був передбачений інший момент переходу права власності на спірний автомобіль, суди зробили обґрунтований висновок про те, що позивач не набула права власності на спірний автомобіль. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Як наслідок відсутні підстави для задоволення позовув частині витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом з тим, суди помилково вважали що перехід права власності залежить, зокрема, і від реєстрації, від здійснення оплати. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні цієї позовної вимоги належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційних скарг, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 278/1025/19 (провадження № 61-5499св21), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23), доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що судові рішення частково постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому колегія суддів вважає необхідним касаційнускаргу задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання дій ТОВ «ВТП «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу протиправними та позовних вимог до Регіонального сервісного центру № 8043 Міністерства внутрішніх справ скасувати, провадження у справі у цих частинах закрити, в іншій частині судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Укртара» щодо вторинної реєстрації транспортного засобу та в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру № 8043 Міністерства внутрішніх справ скасувати, провадження у справі в цих частинах закрити.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук