Постанова

від 15.05.2023 по справі 203/2802/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3546/23 Справа № 203/2802/21 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 08 червня 1996 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року шлюб між сторонам було розірвано та рішення суду набрало законної сили станом на 30 жовтня 2015 року.

Сторони є батьками двох синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та утримуються нею.

За рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було вирішено стягувати аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 з 30 червня 2017 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Як пояснила позивач, 27 серпня 2020 року між нею та Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ було укладено договір про надання освітніх послуг ОСОБА_4 , форма навчання - денна, спеціальність - Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, термін навчання з 14 вересня 2020 року по 28 червня 2024 року. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 84 000,00 грн, вартість послуги за календарний рік становить 21 000,00 грн.

Також позивач зазначила, що їй дуже важко утримувати двох синів, у зв`язку з тим, що необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники та інші потреби, що і зумовило необхідність звернення до суду. Відповідач зобов`язаний надавати допомогу на період навчання сина ОСОБА_4 , однак не робить цього добровільно.

При цьому, позивач стверджувала, що відповідач не має інших дітей, працює керівником та одночасно є співзасновником іншої юридичної особи. Тобто, окрім заробітної плати керівника, відповідач отримує дивіденди (прибуток) від діяльності ТОВ «Крайт», а тому має можливість надавати грошову допомогу на утримання сина.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення після дня досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 (двадцяти трьох) років. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Допущено рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

ОСОБА_2 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, тому справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони є батьками повнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це підтверджується копіями: свідоцтва про шлюб (повторно) від 14 липня 2015 року серії НОМЕР_1 ; свідоцтв про народження (повторно) від 14 липня 2015 року серії НОМЕР_2 та від 15 липня 2015 року серії НОМЕР_3 , відповідно; заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року у справі №203/4723/15-ц (провадження №2/0203/1303/2015), яке набрало законної сили станом на 30 жовтня 2015 року.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року у справі №203/2365/17 (провадження №2/0203/988/2017) було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів щомісячно на утримання повнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 30 березня 2017 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, у решті позову - відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 21 листопада 2017 року.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2018 року у справі №203/4267/17 (провадження №2/0203/305/2018) було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по аліментах. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за порушення строків сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період від 26 серпня 2015 року по 01 липня 2017 року в сумі 34 823,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за порушення строків сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період від 26 серпня 2015 року по 01 липня 2017 року в сумі 37 586,75 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили станом на 18 жовтня 2018 року.

На підтвердження факту навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання за спеціальністю 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії терміном з 14 вересня 2020 року по 28 червня 2024 року, загальна вартість навчання: 84 000,00 грн, вартість послуг за календарний рік: 21 000,00 грн, позивач надала суду копії: договору №68д/20/СПОУ від 27 серпня 2020 року про надання освітніх послуг, за яким замовником є ОСОБА_1 , одержувачем - ОСОБА_4 , а виконавцем - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ; довідки: від 13 липня 2021 року №1167, дійсна до 25 липня 2021 року; від 19 січня 2022 року №4185, дійсна до 30 червня 2022 року; від 19 січня 2022 року №4186, дійсна до 30 червня 2022 року; від 12 грудня 2022 року №68, дійсна до 31 грудня 2022 року; копії квитанцій про сплату за навчання.

На підтвердження факту реєстрації місця проживання позивача та повнолітнього сина - ОСОБА_4 за однією адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09 червня 2021 року, позивач надала суду довідку №5974 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, ОСОБА_2 є одним із засновників ТОВ «Крайт», код ЄДРПОУ 24601394, та його керівником (без нарахування заробітної плати).

За відомостями із довідки від 13 січня 2022 року №12, виданої ТОВ «Крайт», код ЄДРПОУ 24601394, повідомлено, що дивіденди на ТОВ «Крайт» за 2020-2021 роки не виплачували.

На підтвердження факту перебування на примусовому виконанні у Новокодацькому ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області виконавчого листа №203/2365/17, виданого 14 листопада 2017 року, та розміру доходів, відповідач надав суду копії: постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 грудня 2017 року, ВП №55289151, постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 23 квітня 2018 року, ВП №55289151, довідок про доходи, звітів про здійснення відрахувань та виплати.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю та продовжує навчання, а відповідач є його батьком, на нього покладено однаковий з матір`ю обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. При цьому, районний суд вказував, що відповідач, з урахуванням отримуваних ним доходів, здійснених відрахувань щодо примусового виконання судових рішень про стягнення аліментів, з огляду на вимоги ст.ст.182, 200 СК України, має можливість утримувати свого повнолітнього сина на період його навчання до досягнення ним 23 років, а тому вважав, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Водночас, місцевий суд врахував вимоги ст.ст.182, 191, 200 СК України та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення після дня досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 (двадцяти трьох) років, тоді як у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Відповідно до принципу 2 та принципу 4 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Згідно зі ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/1 (провадження №61-22317св19), будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За правилами, встановленими ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного із батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

У своїй постанові по справі №644/3610/16-ц від 17 квітня 2019 року Верховний Суд вказав, що батьки зобов`язані утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття незалежно від форми навчання до досягнення нею віку, що є меншим 23 років. Необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу також своїй повнолітній дитині, яка її потребує.

Відповідно до пункту 1, пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року №146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з: 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Згідно з ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач має можливість та зобов`язаний надавати допомогу сину, від чого ухиляється та не надає допомогу навіть на невідкладне лікування сина, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини від доходу, а не 1/4, як просила позивач.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав.

Частинами 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було установлено, що син сторін досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому, продовжує навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ на денній формі навчання, IV рівня акредитації, на контрактній формі, стипендією не забезпечується, не працює, зареєстрований за адресою місця проживання разом з позивачем, яка є його матір`ю.

Також районний суд взяв до уваги те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, з доходів відповідача у період з 01 січня 2019 року по 06 червня 2022 року здійснювались відрахування на виплату аліментів у виконавчому провадженні у загальному розмірі 119 084,36 грн, відповідач є керівником товариства без нарахування заробітної плати та не отримує дивідендів від діяльності товариства.

Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, пов`язаних з навчанням сина, зокрема, на проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо, позивачкою не надано ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції.

Так, сам по собі факт відсутності розрахунку позивача витрат на утримання сина не спростовує наявності таких потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, детально дослідивши матеріали даної справи, а саме вартість навчання сина сторін у справі, місцезнаходження навчального закладу в межах міста, де проживає дитина, середню вартість проживання у м.Дніпрі (вартість харчування, проїзду, інших послуг) та розмір прожиткового мінімуму, взявши до уваги доведений належними та допустимими доказами сукупний дохід відповідача та здійснених відрахувань щодо примусового виконання судових рішень про стягнення аліментів, з урахуванням того, що позивач також повинна утримувати повнолітнього сина, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення після дня досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 (двадцяти трьох) років.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що витрати, зокрема, на невідкладне лікування сина, є додатковими витратами та не стосуються виплат за аліментами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, а тому доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

При цьому, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова