Рішення

від 15.05.2023 по справі 380/5731/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року

справа №380/5731/22

провадження № П/380/5766/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З. , секретар судового засідання Ненчук О.І., за участю : представника позивача Кожушко Л.В., представника відповідача Гурняк О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Сеник до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Приватне підприємство Сеник (далі ПП Сеник, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00208010902 від 20.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у ході перевірки податковим органом не підтверджено жодними доказами наявності зберігання пального, а встановлено лише факт придбання пального, що саме собою не може служити підставою для висновку про зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального. Посадовими особами податкового органу не з`ясовано обставин щодо фактичної не поставки ФО-П ОСОБА_1 пального ПП Сеник та помилково ототожнено господарську операцію із придбання пального (авансовий платіж за пальне) із фізичним зберіганням пального. Позивач вказує також на те, що податковим органом не встановлено чи є наявні в ПП Сеник резервуари чи інші стаціонарні ємності для зберігання пального, а акт перевірки ґрунтується на одних лише даних реєстру акцизних накладних факт зберігання пального без наявності ліцензії не може вважатися доведеним. Також позивач зазначає, що фактична перевірка проведена всупереч вимогам Податкового кодексу України щодо наявності підстав для проведення такої, оскільки в наказі на проведення перевірки не вказано, які саме порушення стали підставою для проведення останньої. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що у ході проведення фактичної перевірки, оформленої актом №16946/13-01-09-02/37527289 від 25.08.2021, встановлено порушення ч.1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального у зв`язку з чим до позивача застосовано фінансові санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Пояснює, що здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У такому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво , зберігання та обіг пального). Вказує, що у ході перевірки встановлено відсутність у ПП Сеник ліценції на право оптової торгівлі пальним або на право зберігання пального. Вважає, що заперечуючи факт порушенням вимог ч.1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального позивачем не надано до позовної заяви належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності складу порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, просила відмовити в задоволенні таких.

В судовому засіданні 10.05.2023, суд заслухав думку сторін, ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11.08.2021 ГУ ДПС у Львівській області, з метою посиленого контролю за виробництвом та обігом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним, керуючись статтями 20, 61, 62 підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, видано наказ №2744-пп про проведення фактичної перевірки згідно додатку з 11.08.2021 по 20.08.2021.

На підставі направлень від 11.08.2021 №8526, №8525 ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку ПП Сеник, за результатами якої складено акт №16946/13-01-09-02/37527289 від 25.08.2021.

У акті перевірки №16946/13-01-09-02/37527289 від 25.08.2021 зазначено, що 09.07.2020 ПП Сеник було придбано пальне у ФОП ОСОБА_1 в кількості 35226,37 літрів згідно акцизних накладних №3547, №3549 від 09.07.2020. Станом на 20.08.2021 ПП Сеник ліцензії на право оптової торгівлі пальним або право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) не отримував. Отже, ПП Сеник зберігало пальне без отримання ліцензії, чим порушено ч.1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального.

20.09.2021 на підставі акту фактичної перевірки №16946/13-01-09-02/ НОМЕР_1 від 25.08.2021 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми ПС №00208010902, яким до ПП Сеник застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 500 000,00 грн.

ПП Сеник скористалося правом адміністративного оскарження та подало скаргу від 12.10.2021. За наслідками розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 20.01.2022 №1080/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00208010902 залишено без змін.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У свою чергу, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що дана правова норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20 та від 06 липня 2022 року у справі №420/1242/21.

Суд зазначає, що функції контролюючого органу щодо контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального визначено ПК України та Законом № 481.

Так, згідно з підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191.1 ст. 191 ПК України, контролюючі органи: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Частиною 1 статті 16 Закону № 481 встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Даною нормою на органи ДПС України було покладено функції контролю у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, як на суб`єктів, що здійснюють їх ліцензування.

Таким чином, підставою видання наказу від 11.08.2021 №2744-пп Про проведення фактичної перевірки є здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (ч. 1 ст. 16 Закону № 481), про що зазначено в абзаці першому досліджуваного судом наказу.

Судом встановлено, що у наказі ГУ ДПС міститься посилання не лише на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а прямо вказується на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального, ч. 1 ст. 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95- ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, тобто, безпосередньо у наказі зазначається підстава проведення перевірки та перераховуються норми податкового та іншого законодавства, з яких вони випливають.

Таким чином, наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №2744-пп оформлений з дотриманням вимог, встановлених ст. 81 ПК України. При цьому, зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей щодо фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою, законодавством не вимагається.

З огляду на вищевикладене, приходить до висновку щодо правомірності призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивача.

Відносно суті встановленого актом перевірки правопорушення, що слугувало підставою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 20.09.2021 ПС №00208010902, прийнятого Головним управлінням ДПС у Львівській області, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон №481/955-ВР.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Статтею 15 Закону №481/95-ВР також встановлено, що суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Таким чином, норми Закону №481/95-ВР для отримання відповідної ліцензії на місця зберігання пального встановлюють для суб`єкта господарювання обов`язковість письмового звернення із заявою до уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу виконавчої влади.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР у зв`язку із зберіганням пального без отримання відповідної ліцензії.

Так, з Акту перевірки слідує, що 09.07.2020 ПП Сеник придбало пальне у ФОП ОСОБА_1 , а саме : паливо (важкі дистеляти) код товару за УКТ ЗЕД 2710194300 в кількості 35226,37 літрів приведених до температури 15 градусів С, зокрема:

згідно акцизної накладної форми П виписаної та зареєстрованої ФОП ОСОБА_1 за №3547 від 09.07.2020, ПП Сеник було відвантажене пальне (важкі дистеляти) в кількості 32241,09 літрів за адресою зберігання пального : АДРЕСА_1 , де код операції зазначено 3 та напрям використання 0 0 реалізація пального суб`єкту господарювання неплатнику, за адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

згідно акцизної накладної форми П виписаної та зареєстрованої ФОП ОСОБА_1 за №3549 від 09.07.2020 ПП Сеник було відвантажене пальне (важкі дистеляти) в кількості 2985,28 літрів за адресою зберігання пального : АДРЕСА_1 , де код операції зазначено 3 та напрям використання 0 0 реалізація пального суб`єкту господарювання неплатнику, за адресою місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Позивачем пояснено, що у червні 2021 Підприємство листом №0206-1 від 02.06.2021 повідомило ГУ ДПС у Львівській області, що ним використовується паливо-мастильні матеріали для заправки транспортних засобів в процесі здійснення транспортування лісоматеріалів. Придбання пального протягом 2020 року та І кварталу 2021 року здійснювалось з використанням паливних карток по договорах купівлі-продажу з ПП Окко-Бізес Контракт, ТзОВ Окко-Бізес Партнер та ПП Укрпалетсистем безпосередньо за місцем знаходження автозаправних станцій вищезазначених постачальників палива.

Також зазначив, що за адресою АДРЕСА_1 розташовані приміщення та склади столярного цеху загального площею 3701,7 мІ. Приміщення та склади столярного цеху не пристосовані жодним чином для зберігання пального, резервуари та ємності для зберігання пального також відсутні. Фактична поставка ФОП ОСОБА_1 не могла бути здійснена, оскільки останній є оптовим торговцем пального і не мав змоги забезпечити ПП Сеник поставку пального з використанням паливних карток через мережу роздрібної торгівлі-автозаправні станції.

19.08.2021 ПП Сеник надіслало ФОП ОСОБА_1 лист №1908-1 з вимогою повернути кошти в розмірі 576878,40 грн, які останній повернув на поточний рахунок підприємства 22.09.2021 згідно платіжного доручення №736, в якому зазначено повернення авансового платежу.

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у виді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у виді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності на балансі у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №140/16490/20.

Суд звертає увагу на ту обставину, що за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Мальчиці, вул. Центральна,258, перевіркою не виявлено пального, яке б зберігалось ПП Сеник на час проведення перевірки, а лише встановлено можливість зберігання.

Отже, перевіркою сформовано висновок про зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального за відсутності встановленого факту наявності такого пального, тобто предмету зберігання.

На думку суду, досліджені відомості реєстру акцизних накладних про придбане позивачем пальне, як єдина фактична підстава висновку перевірки про виявлення факту зберігання пального без ліцензії, за фактичної відсутності будь-якого пального та його зберігання позивачем, виключає сам факт допущення ним відповідного правопорушення у зв`язку із відсутністю події такого порушення та як наслідок, виключає можливість притягнення його до відповідальності.

Таким чином, матеріалами фактичної перевірки не підтверджується факт зберігання у спірний період пального позивачем, оскільки за результатами перевірки ГУ ДПС у Львівській області лише констатувало факт отримання позивачем пального в певний період часу.

Однак, факт отримання позивачем пального не є доказом його зберігання протягом певного часу.

Відповідач не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у межах спірних правовідносинах з урахуванням видів його господарської діяльності і наявних у нього транспортних засобів та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

Отже, відповідач належними та допустимими доказами не довів факту зберігання ПП Сеник пального, про яке йдеться в акті перевірки.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки акта фактичної перевірки базуються лише на припущеннях, які не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00208010902 від 20.09.2021 є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 20.09.2021 №00208010902, яке з огляду на його безпідставність підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн., суд враховує таке.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.09.2019 по справі №810/3806/18, від 19.09.2019 по справі №826/8890/18, яка в контексті положень ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована при розгляді даної справи.

Як встановлено з поданих документів, 18.02.2022 між ПП Сеник та адвокатським об`єднанням Кожушко укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги.

За умовами цього договору (пункт 7.1) вартість робіт (послуг) визначається на основі актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг) в залежності від обсягу наданих Адвокатським бюро послуг, виходячи з розрахунку оплати 1000 грн за 1 годину робочого часу.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено з акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 23.02.2022 позивачеві надано такі юридичні послуги:

аналіз законодавства для подання позову, підготовка та збір документів 3 год вартість 3000 грн;

підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00208010902 на суму 500 000,00 грн 4 год вартість 4000 грн.

Всього на суму 7000 грн.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Водночас обов`язок доведення не співмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Разом з тим, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

В той же час, відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу та просив відмовити у задоволенні цих судових витрат.

З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 5000,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00208010902 від 20.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Приватного підприємства Сеник (РНОКПП: 37527289) судовий збір в сумі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень) 00 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15 травня 2023 року.

Суддя Гулкевич І.З.