Постанова

від 15.05.2023 по справі 160/1405/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року

м. Київ

справа №160/1405/19

адміністративне провадження № К/9901/25436/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 (головуючий суддя: Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі №160/1405/19 за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Селянського (фермерського) господарства «Яна» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області (далі - Держекоінспекція у Дніпропетровській області або позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Яна» (далі - С(Ф)Г «Яна» або відповідач), в якому просила застосувати заходи реагування у вигляді часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, яке пов`язано із експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: на території тракторної бригади: склад ПММ (2 ємності), паливо роздавальні колонки - 3 од., склад для зберігання сільгосптехніки, стоянка сільгосптехніки, склад запчастин, в приміщенні майстерні: зварювальний пост, свердлильний, токарний та заточувальний верстати, котел твердопаливний індивідуального виготовлення; на території мехтоку: вагова (котел твердопаливний на пілетах), зерносклади - 2 од., зерноочисний комплекс ЗАВ - 50 (обладнаний ГОУ) та зерноочисний комплекс БСХ-200 (обладнаний ГОУ - 2 групи ЦН-15), пункти навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; котел твердопаливний індивідуального виготовлення в побутовому приміщенні; ангар для зберігання сільгосптехніки; котел твердопаливний на пілетах в приміщенні охорони; на території свиноферми: крупорушка з міксером; пункт приймання кормів; 2 корпуси утримання свиней, обладнані вентиляцією; 2 майданчики компостування навозу; дезбар`єри; котел твердопаливний на пілетах в приміщенні охорони С(Ф)Г «Яна» (місцезнаходження: вул. Гагаріна, 6/Е, с. Українка, Межівський район, Дніпропетровська обл., 52905; місце провадження діяльності: вул. Гагаріна, 63/6Ж, с. Українка, Межівський район, Дніпропетровська обл., (ЄДРПОУ 21897081) до повного усунення порушення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.12.2019 позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17.08.2020 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними видами діяльності відповідача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). 0.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід. 01.45 Розведення овець і кіз. 01.46. Розведення свиней. 01.61.Допоміжні діяльність у рослинництві. 10.11 Виробництво м`яса. 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

Для здійснення господарської діяльності підприємство використовує виробничі об`єкти на території с. Українка, Межівського району, а саме:

- адміністративне приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 6Е, с.Українка, Межівський район, Дніпропетровська (належить підприємству відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2012 Серія САС №449111);

- механічну майстерню, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 63/6Ж, (с.Українка, Межівський район, Дніпропетровська (належать підприємству відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2012 Серія САС № 449114 і Серія САС № 449113);

- механізований тік, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 63/6Ж, с. Українка, Межівський район, Дніпропетровська (належать підприємству відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2012 Серія САС № 449114, Серія САС № 449113).

У період з 23.10.2018 по 05.11.2018 Держекоінспекцією у Дніпропетровській області на підставі наказу від 25.09.2018 №877-П та посвідчення (направлення) від 25.09.2018 №4-10134-3-3 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів С(Ф)Г «Яна», за результатами якого складено акт №617/3-8/18. Перевіркою встановлено ряд порушень.

Серед іншого, в акті перевірки (а.5-7 акту) зазначено, що інвентаризація викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел на підприємстві не проведена, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел підприємства відсутній. Підприємство не поставлено на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря згідно Постанови КМ України №1655 від 13.12.2001. Підприємство не складає статистичну звітність по формі № 2-ТП (повітря).

Під час візуального обстеження підприємства встановлено обладнання, яке є джерелами утворення викидів, а саме: тракторна бригада: стоянка сільгосптехніки; склад ГСМ (2 ємності), паливо роздавальні колонки - 3 шт., склад для зберігання сільгосптехніки, майстерня (зварювальний пост, свердлильний, токарний та заточувальний верстати, котел твердопаливний індивідуального виготовлення), склад запчастин, погріб - 2 шт.; Мехтік: вагова (котел твердопаливний на пілетах), зерносклади - 2 од., зерноочисний комплекс ЗАВ - 50 (обладнаний ГОУ) та зерноочисний комплекс БСХ-200 (обладнаний ГОУ - 2 групи ЦН-15), пункти навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; побутове приміщення (котел твердопаливний індивідуального виготовлення), ангар для зберігання сільгосптехніки, приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах); Свиноферма: крупорушка з міксером, пункт приймання кормів, 2 корпуси утримання свиней обладнані вентиляцією, 2 майданчики компостування навозу, дезбар`єри, приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах).

Під час виїзду провести вимірювання параметрів газопилового потоку та концентрацій забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства не має можливості, стаціонарні джерела викидів за візуальним оглядом не працюють.

При візуальному огляді території підприємства виявлено, що на підприємстві в результаті господарської діяльності утворюються: відпрацьовані ртутьвмісні лампи, відпрацьовані шини, відпрацьовані акумулятори, зернові відходи, забруднена екскрементами тварин підстилка, будівельні відходи, відходи гумовотехнічних виробів, промащені ганчір`я та пісок, тара забруднена нафтопродуктами, тверді побутові відходи, відходи абразивно-металеві, відходи ЛФМ, тара з-під добрив та агрохімікатів, відпрацьовані транспортні відходи, металобрухт, тощо.

За встановлених вище обставин перевіряючі дійшли висновку про порушення СФГ «Яна», зокрема, статей 10, 11 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон №2707-XII) в частині непроведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел, відсутності дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел; під час візуального обстеження встановлено обладнання, яке є джерелом утворення викидів, а саме гараж - заточувальний верстат; мехток - котли твердопаливні індивідуального виготовлення (в приміщенні сторожки та складу); зерносклад, зерноочисний комплекс БЦС - 50 (обладнані ГОУ) - 2 одиниці, зерносушарка (працює на соломі), зернонавантажувачі ЗМ-60 - 3 од., крупорушка (обладнана ГОУ), пункти навантаження зерна на відходів від очищення на автотранспорт; тракторна бригада - автозаправка на 1 пістолет, ємності для зберігання палива (5 од.); ферма - корпуси для утримання КРХ, 2 літніх табори.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень, посадовими особами Держекоінспекції винесено припис № 4-11736-3-3 від 07.11.2018, який в подальшому визнаний протиправним і скасований в судовому порядку (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №160/9102/18, що набрало законної сили 10.10.2019).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за інформацією, зазначеною у бухгалтерській довідці СФГ «Яна» від 11.03.2019 № 11/03/19, на балансі господарства наявне наступне обладнання:

- тракторна бригада: стоянка сільгосптехніки; склад ГСМ (2 ємності), паливо-роздавальні колонки - 3 штуки; склад для зберігання сільгосптехніки, майстерня (зварювальний пост, свердлильний, токарний та заточувальний верстати), склад запчастин, погріб - 2 штуки;

- мехтік: вагова та приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах), зерносклади - 2 одиниці, зерноочисний комплекс БСХ-100 (не обладнаний ГОУ), зерноочисний комплекс БСХ-200 (не обладнаний ГОУ) станом на 11.03.2019 року не введений в експлуатацію), ангар для зберігання сільгосптехніки, зернонавантажувач «Давид»;

- свиноферма: крупорушка з міксером, 1 корпус для свиней обладнаний вентиляцією, 1 корпус для свиней не обладнаний вентиляцією, 1 дизбар`єр, приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах), пункт приймання кормів.

Підставою для звернення Держекоінспекції у Дніпропетровській області з цим позов до суду слугувало встановлення в ході проведеної перевірки наявності у відповідача обладнання, яке, за висновками перевіряючих, є джерелом утворення викидів, які здійснюються без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що у ході проведеної перевірки встановлено факт наявності на підприємстві обладнання, яке є джерелами утворення викидів, а саме: на території тракторної бригади: склад ПММ (2 ємності), паливо роздавальні колонки - 3 од., склад для зберігання сільгосптехніки, стоянка сільгосптехніки, склад запчастин, в приміщенні майстерні: зварювальний пост, свердлильний, токарний та заточувальний верстати, котел твердопаливний індивідуального виготовлення; на території мехтоку: вагова (котел твердопаливний на пілетах), зерносклади - 2 од., зерноочисний комплекс ЗАВ - 50 (обладнаний ГОУ) та зерноочисний комплекс БСХ-200 (обладнаний ГОУ - 2 групи ЦН-15), пункти навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; котел твердопаливний індивідуального виготовлення в побутовому приміщенні; ангар для зберігання сільгосптехніки; котел твердопаливний на пілетах в приміщенні охорони; на території свиноферми: крупорушка з міксером; пункт приймання кормів; 2 корпуси утримання свиней, обладнані вентиляцією; 2 майданчики компостування навозу; дезбар`єри; котел твердопаливний на пілетах в приміщенні охорони.

Відповідно господарська діяльність С(Ф)Г «Яна» повинна здійснюватися за наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Водночас викиди забруднюючих речовин від вищезазначених джерел утворення викидів здійснюються без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено вимоги статті 11 Закону № 2707-XII.

Відповідач позов не визнав. Зокрема відповідач посилається на дефектність акту перевірки, що виявилося у наступному: не зазначено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими; в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. Крім того, матеріали перевірки також не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевіряючих, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування (модель, марка) або інші індивідуальні ознаки. Перевіряючими визначено лише найменування зерноочисних комплексів. В ході перевірки інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювались, проби не відбирались, технічна документація на обладнання не досліджувалась, відомості щодо віднесення обладнання до джерел, які потребується отримання дозволу, відсутні. Також відповідач звернув увагу на протиправність винесеного за результатами перевірки припису, що встановлена в судовому порядку (справа №160/9102/18). Окрім зазначеного вище, відповідач також наголосив, що зважаючи на вид основної діяльності підприємства, зупинення експлуатації окремих приміщень та обладнання неминуче паралізує його діяльність в цілому та призведе до того, що на весні поля господарства будуть не засіяні, що як наслідок вплине на зменшення валового доходу України, оскільки останній є поповнювачем державного бюджету України.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

В ході розгляду справи судом першої інстанції були допитані свідки (державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області ОСОБА_2, яка брала участь у проведенні перевірки відповідача і керівник С(Ф)Г «Яна» - ОСОБА_1 ).

Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не має будь-яких дозвільних документів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не проводить інвентаризацію викидів, хоча в ході перевірки встановлено наявність на підприємстві стаціонарних джерел викидів, зокрема, обладнання, яке обладнане газоочисним обладнанням, яке має експлуатуватися відповідно до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди № 52, статті 10 Закону №2707-XII, а також іншого обладнання, яке є джерелом утворення викидів, та викиди здійснюються без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням статті 11 згаданого вище Закону, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Окрім наведеного вище, суд першої інстанції зазначив, що в ході перевірки підприємством також не надано інформації та не забезпечено огляд місць тимчасового зберігання пестицидів і агрохімікатів, місць для проведення робіт з приготування розчинів пестицидів та агрохімікатів та заливки їх у спецтехніку, місць протруєння насіння, місць зберігання непридатних до використання пестицидів та агрохімікатів та тари з-під них, чим вчинено перешкоди для виконання обов`язків покладених на посадових осіб, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища. Доказів того, що пестициди та агрохімікати (небезпечні речовини), що купуються підприємством, доставляються одразу безпосередньо на поле, вносяться в цей самий день в повному обсязі, відповідачем не надано. За таких обставин суд першої інстанції констатував порушення вимог статей 11,17 Закону України «Про пестициди і агрохімікати», статей 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Щодо посилань відповідача на судове рішення у справі №160/9102/18, яким було скасовано припис від 07.11.2018 №4-11736-3-3, то суд першої інстанції відзначив, що винесення припису та звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування у розумінні частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є різними заходами реагування та не співвідносяться один з одним. Позовні вимоги Держекоінспекції у цій справі ґрунтуються на акті перевірки № 617/3-8/18 підприємства відповідача.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що здійснення суб`єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, за рішенням суду, проте зазначив, що обставини надходженням в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження (за переліком найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню), від стаціонарних джерел забруднення атмосфери, мають бути зафіксовані актом, складеним за результатами здійснення державного нагляду (контролю).

Водночас, за висновками апеляційного суду, акт перевірки не містить інформації щодо викидів речовин хімічного або біологічного походження, які можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. Зокрема, актом перевірки не встановлено кількісний та якісний склад можливих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від діяльності відповідача. Також акт перевірки не містить жодних даних щодо проведення інструментально-лабораторних вимірювань, що в свою чергу не дає можливості встановити факт викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не містить відомостей про інструментально-лабораторні вимірювань показників складу та властивостей викидів саме об`єктів, щодо яких заявлений позов про часткове зупинення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що акт перевірки не містить фіксування обставин, з якими законодавець пов`язує негативні наслідки для суб`єкта господарювання, зокрема, чи є речовини, які надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об`єктів, забруднюючими.

Стосовно твердопаливних котлів то суд апеляційної інстанції зазначив, що індивідуальні ознаки та потужність таких котлів актом не встановлена, що є необхідним для визначення відомостей щодо номінальної теплової потужності твердопаливних котлів задля віднесення до джерел утворення викидів, для яких необхідне отримання дозволу згідно із Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, до якого у сфері енергетики та переробної промисловості, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317 (далі - Перелік №317).

Актом перевірки також не визначено, чи виявлене обладнання є устаткуванням, для якого розроблені вказані нормативи. Зокрема, Перелік передбачає таке устаткування як теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Розробка вказаних нормативів для устаткування є передумовою для отримання дозволу на їх використання як джерел викидів забруднюючих речовин та, зокрема, критерієм визначення, чи потребує таке устаткування отримання дозволу взагалі.

Також, за позицією апеляційного суду, позивачем не доведено, яким чином склад запчастин, погріб, крупорушка, пункт приймання кормів можуть бути джерелом утворення викидів.

Крім іншого, за змістом бухгалтерської довідки від 11.03.2019, у відповідача відсутнє визначене актом перевірки обладнання: тракторна бригада; котел твердопаливний індивідуального виготовлення; мехтік: зерноочисний комплекс ЗАВ-50, зерноочисний комплекс БЦС-50, зерносушарка (на соломі), зернонавантажувачі ЗМ-60 - 3 одиниці, крупорушка (обладнана ГОУ), котли індивідуального виготовлення в приміщеннях сторожки та складу, пункт навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; свиноферма: 2 майданчики компостування навозу, 2 корпуси утримання КРХ, 2 літні табори.

Отже, зважаючи на те, що в ході перевірки відповідача інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювались, проби не відбирались, технічна документація на обладнання не досліджувалась, відомості щодо віднесення обладнання до джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, апеляційний суд дійшов висновку про невстановлення, які саме викиди здійснює обладнання.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга Держекоінспекції у Дніпропетровській області обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що діє в межах правового поля, визначеного законодавством. Зазначає, що нормами чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел шляхом проведення спеціалізованою організацією інструментально-лабораторних вимірювань або розрахунковим методом або за матеріалами технологічного регламенту та проектних показників. Водночас до повноважень Держекоінспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а не визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел підконтрольного суб`єкта господарювання.

Також скаржник наголосив, що відповідно до вимог КНД 211.2.3.063-98 у взаємозв`язку із Положенням про відділ інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції у Дніпропетровській області, відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів здійснюється лише від організованих стаціонарних та пересувних джерел забруднення повітря, проте виявлені у ході перевірки об`єкти, відносяться до неорганізованих джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а отже провести інструментально-лабораторні вимірювання позивач не міг.

Додає, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.09.2019 у справі №804/9101/16 і від 01.09.2020 у справі №820/6496/16.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення апеляційного суду, просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що наведена скаржником судова практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин. Натомість навів іншу судову практику Верховного Суду (постанови від 12.09.2019 у справі №440/3838/18, від 03.09.2019 у справі №815/3210/18, від 14.03.2018 у справі №820/12120/15) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Наполягає, що позивачем не надано належного документального підтвердження того, що в результаті діяльності С(Ф)Г «Яна» здійснюються саме викиди забруднюючих речовин, що справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час проведення перевірки підприємства на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якого складено акт, не було вчинено відповідних дій щодо відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з`ясування чи дійсно відповідачем здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Також відповідач констатував, що судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини щодо фактично наявного у власності підприємства майна.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Згідно із частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон № 2707-XII.

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Зміст понять і термінів, що вживаються у цьому Законі наведено у статті 1, зокрема: забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону № 2707-XІI)

Згідно із статтею 5 Закону № 2707-XIІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону № 2707-XI).

Також, частиною першою статті 7 Закону № 2707-XIІ визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону № 2707-XІI, відповідно до якої вказані суб`єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За правилами статті 11 цього Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Водночас статтею 12 Закону № 2707-XIІ передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

Разом з цим, необхідність отримання суб`єктом господарювання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це вставання того факту, що певний об`єкт є джерелом викиду, тобто є об`єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об`єкт має експлуатуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 160/301/19, від 20.04.2022 у справі №420/6935/19.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом від 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) .

Відповідно до статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Верховний Суд наголошує, що зазначеними нормами Закону № 877-V передбачений вичерпний перелік заходів реагування, які застосовуються за рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), а саме: 1) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; 2) повне або часткове зупинення реалізації продукції; 3) повне або часткове зупинення виконання робіт; 4) повне або часткове зупинення надання послуг.

Водночас винесення припису та звернення до суду із позовом щодо повного або часткового припинення виробництва - це два різних засоби реагування органу державного нагляду, які застосовуються окремо.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.10.2019 у справі №816/1349/16, від 28.05.2019 у справі №820/4764/16.

Своєю чергою, право на звернення до суду виникає у органу державного нагляду з наявності порушень виявлених під час перевірки та зафіксованих у відповідному акті складеному за її результатами, які можуть слугувати підставами для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Зазначений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.11.2021 у справі № 808/2993/17.

Суди встановили, що в акті перевірки позивач посилається на наявність у відповідача об`єктів, що здійснюють забруднення атмосферного повітря, без наявності у відповідача відповідного дозволу на викид забруднюючих речовин, а саме:

- тракторна бригада: стоянка сільгосптехніки; склад ГСМ (2 ємності), паливо роздавальні колонки - 3 шт., склад для зберігання сільгосптехніки, майстерня (зварювальний пост, свердлильний, токарний та заточувальний верстати, котел твердопаливний індивідуального виготовлення), склад запчастин, погріб - 2 шт.;

- мехтік: вагова (котел твердопаливний на пілетах), зерносклади - 2 од., зерноочисний комплекс ЗАВ - 50 (обладнаний ГОУ) та зерноочисний комплекс БСХ-200 (обладнаний ГОУ - 2 групи ЦН-15), пункти навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; побутове приміщення (котел твердопаливний індивідуального виготовлення), ангар для зберігання сільгосптехніки, приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах);

- свиноферма: крупорушка з міксером, пункт приймання кормів, 2 корпуси утримання свиней обладнані вентиляцією, 2 майданчики компостування навозу, дезбар`єри, приміщення охорони (котел твердопаливний на пілетах).

Одночасно у акті перевірки зафіксовано, що провести вимірювання параметрів газопилового потоку та концентрацій забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства не має можливості, стаціонарні джерела викидів за візуальним оглядом не працюють.

Пунктом 1.14 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери визначено як підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 від 10.02.1995 затверджена Інструкція про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємства, за змістом якої інвентаризація викидів - це систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря. Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

Стаціонарним джерелом забруднення атмосфери визнається підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Джерелом забруднення атмосфери є об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.09.2019 у справі №440/3838/18, «….для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.».

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності ідентифікаційних ознак наявного у відповідача обладнання для експлуатації якого згідно із відповідними нормативними актами необхідно отримувати дозвіл на викиди в атмосферне повітря та для роботи.

Отже уповноважена особа позивача при здійснені заходу контролю мала визначити та ідентифікувати відповідне обладнання із зазначенням його характеристик та посиланням на певні норми законодавства, які передбачають отримання дозволу на використання цього обладнання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/6935/19.

В цьому контексті, суд апеляційної інстанції цілком слушно показово акцентував увагу на твердопаливних котлах та наголосив на необхідності встановлення та зазначення уповноваженою особою позивача індивідуальних ознак та потужності цих котлів із відповідною фіксацією в акті, що своєю чергою необхідно для визначення відомостей щодо номінальної теплової потужності твердопаливних котлів задля віднесення до джерел утворення викидів, для яких необхідне отримання дозволу згідно із Переліком № 317.

Проте в акті перевірки відсутня інформація щодо ідентифікації наявного у відповідача обладнання, в якості об`єктів відносно яких існують нормативно визначені вимоги отримання відповідного дозволу на викиди у тому числі (…) передбачені Переліком №317 критерії номінальної теплової потужності за наявності яких отримується дозвіл. Так відповідний дозвіл щодо експлуатації котла передбачає перевищення останнім теплової потужності понад 50 МВт.

Визначення характеристик обладнання та наявність його у відповідних нормативно визначених переліках обладнання щодо необхідності отримати відповідний дозвіл є обов`язковою передумовою порушення позивачем перед судом питання щодо обмеження діяльності підприємства.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, що Інспекцією не надано доказів, наявності у відповідача обладнання яке є джерелом небезпечних викидів та для експлуатації якого необхідно отримувати відповідні дозволи.

В цьому контексті суд апеляційної інстанції цілком слушно зауважив, що позивачем не зазначено за якими ознаками позивач відніс склад запчастин, погріб, крупорушка, пункт приймання кормів до об`єктів які є джерелом утворення шкідливих викидів.

Водночас на підставі інформації, зазначеної в бухгалтерській довідці від 11.03.2019, суд апеляційної інстанції встановив, що у С(Ф)Г «Яна» відсутнє визначене актом обладнання: тракторна бригада; котел твердопаливний індивідуального виготовлення; мехтік: зерноочисний комплекс ЗАВ-50, зерноочисний комплекс БЦС-50, зерносушарка (на соломі), зернонавантажувачі ЗМ-60 - 3 одиниці, крупорушка (обладнана ГОУ), котли індивідуального виготовлення в приміщеннях сторожки та складу, пункт навантаження зерна та відходів від очищення на автотранспорт; свиноферма: 2 майданчики компостування навозу, 2 корпуси утримання КРХ, 2 літні табори, відповідно обґрунтовано спростував вимоги позивача щодо переліченого обладнання.

За такого правового регулювання та оцінки судом апеляційної інстанції встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками цього суду, що зазначені контролюючим органом обставини не можуть достеменно свідчити про вчинення суб`єктом господарювання певних порушень на момент перевірки, а відтак - про обґрунтованість висновків контролюючого органу про правопорушення у сфері природоохоронного законодавства.

Також при вирішенні цього спору, колегія суддів враховує, що припис № 4-11736-3-3 від 07.11.2018, яким серед іншого вимагалося від С(Ф)Г «Яна» у строк до 01.02.2019 розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до фактичного стану підприємства з урахуванням всіх джерел утворення викидів та обсягів викидів, а також отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з урахуванням всіх джерел викидів, скасований в судовому порядку (справа №160/9102/18).

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги Держекоінспекції щодо необхідності отримання дозволів.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права повторно провести перевірку, і у разі доведення факту експлуатації суб`єктом господарювання джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, використання яких вимагає оформлення дозвільних документів, вжити відповідних заходів.

Також колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обставин цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.09.2020 у справі №820/6496/16 та від 30.09.2020 у справі №804/9101/16, позаяк фактичні обставини цих справ є різними. Зокрема, у справах №820/6496/16 та №804/9101/16, на відміну від обставин цієї справи, позиція судів щодо наявності підстав для застосування до суб`єктів господарювання заходів реагування у вигляді зупинення роботи джерел викидів ґрунтувалася на встановленні органом контролю об`єктів щодо експлуатації яких необхідно отримувати відповідний дозвіл та повній доведеності з боку контролюючого органу факту експлуатації цими суб`єктами джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозвільних документів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі №160/1405/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа