Постанова

від 19.04.2023 по справі 373/1323/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 373/1323/21

головуючий у суді І інстанції Рева О.І.

провадження № 22-ц/824/5852/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди та витребування майна із незаконного чужого володіння, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської областііз позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 98-99 т. 1), просила суд:

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , шляхом перенесення самочинно встановленої огорожі на попереднє її місце розташування, ворота, хвіртку та паркан;

зобов`язати ОСОБА_2 оформити у нотаріуса договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, яка раніше передавалася ОСОБА_1 за розпискою;

зобов`язати ОСОБА_2 відновити ганок, світло на ганку та покрити ганок профнастилом;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 13 793 грн 53 коп.;

витребувати у відповідача належні їй на праві власності речі: паркан (основні характеристики якого: матеріал - метал, профнастил; розмір - висота 1,5 м, ширина 1,10 м); профнастил (навіс над вхідними дверима), матеріал: метал, розмір - висота 1,5 м, ширина 1,10 м в кількості 15 штук; плити тротуарні бетонні, розміром 0,5 м х 0,5 м, в кількості 17 штук та зливову систему з даху (не ідентифіковано).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2010 року, за яким придбала у відповідача цей будинок. На підставі іншого договору купівлі-продажу із відповідачем вона придбала у нього земельну ділянку.

Влітку 2018 року відповідач без будь-якого погодження з позивачем переніс її власний паркан (профнастіл щільний), що стояв на суміжній межі їхніх земельних ділянок у сторону житлового будинку позивача, внаслідок чого відстань він стіни будинку позивача до паркану з північної сторони становить 1 м, а з південної - 0,80 м, що є порушенням державних будівельних норм.

Указаний паркан чинить позивачу перешкоди в користуванні будинком, оскільки звузив прохід до вхідних дверей, а також затіняє стіну та вікна в будинку. За домовленістю з відповідачем вона сплатила йому 1 000 грн за 0,01 га його земельної ділянки аби збільшити площу своєї. Про цей факт складено письмову розписку, але відповідач ухиляється від оформлення угоди в установленому законом порядку.

Також зазначає, що відповідач пошкодив ганок в її будинку, електромережу на ньому, а також покрівлю цього ганку. Окрім того, просить витребувати у відповідача належний їй паркан з металевого профнастилу, певну кількість листів профнастилу, 17 тротуарних плит та зливну систему з даху будинку.

У зв`язку з такими діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000 грн та просить стягнути її з відповідача, а також понесені нею судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення її прав відповідачем. Інші вимоги є похідними від первинної, а тому також не можуть бути задоволені у зв`язку з їх недоведеністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у 2011 році відповідач самостійно переніс без відома позивача паркан, який стояв між їхніми земельним ділянками, збудував новий паркан, глухий, металевий, висотою більше 2,4 м, відстань якого від вхідного фасаду житлового будинку позивача становить 73 см. Наявність цієї огорожі створює позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, оскільки не відбувається провітрювання земельної ділянки, унаслідок чого рослини гинуть, вікна, будинок, взагалі позбавленні сонячного світла. Відповідачем зруйнований попередній паркан позивача, при монтажі нової огорожі, а також завдано шкоди її ганку, покрівлі та електромережі. Указана огорожа встановлена з порушенням правил добросусідства та санітарних норм, оскільки є суцільною, а її висота перевищує 2 м.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2010 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 .

Житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0222 га, кадастровий номер 3211000000:01:061:0040.

Цим договором передбачено, що одночасно з цим договором укладається договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, площею 0,0222 га за цією ж адресою (а.с. 10-11 т. 1).

На підставі цього договору 25 вересня 2011 року позивач отримала правовстановлюючий документ на цю частину земельної ділянки площею 0,0222 га - державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 151277, у якому зазначений інший кадастровий номер земельної ділянки - 3211000000:01:061:0064 (а.с. 12 т. 1).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 травня 2014 року, відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:061:0092, площею 0,0449 га, що розміщена на АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03 серпня 2022 року № 5-22 вбачається, що фактично існуючі межі домоволодіння позивача не відповідають межам належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:061:0064. По фактичному землекористуванню площа її земельної ділянки збільшилася на 15 м2 за рахунок земель Переяславської сільської ради.

Цим же висновком встановлено, що фактично існуючі межі домоволодіння відповідача також не відповідають межам належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:061:0092. По фактичному землекористуванню площа його земельної ділянки збільшилася на 42 м2 за рахунок земель Переяславської сільської ради.

Фактично розміщений паркан у домоволодінні позивача не відповідає межам належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3211000000:01:061:0064 (а.с. 192-200 т. 1).

До висновку експерт надав збірний план цих земельних ділянок, на якому позначив фактичне місце розташування цих сусідніх земельних ділянок в натурі; згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання (переоформлення) державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку позивача та відповідача, а також накладення цих земельних ділянок одна на одну.

Також з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що експерта Бойко М.В. допитано судом першої інстанції та він пояснив суду, що висновок слід розуміти та тлумачити так, що є накладення площею 208,59 м2 земельної ділянки площею 0,0222 га по АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання (переоформлення) державного акта, що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 . ДП КОФ «Центр ДЗК», 2010 року на земельну ділянку площею 0,0449 га по АДРЕСА_1 , кадастровий № 3211000000:01:061:0092, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи наведене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 , шляхом перенесення самочинно встановленої огорожі на попереднє її місце розташування, ворота, хвіртку та паркан.

При цьому, позивачем не визначено у позовній заяві попереднє місце розташування огорожі (конкретно), на яке слід перенести огорожу.

А суд з власної ініціативи не може визначати конкретне місце перенесення огорожі без чітко зформованих позовних вимог в цій частині.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на порушення її прав як власників земельної ділянки, оскільки перенесений відповідачем паркан між їхніми домоволодіннями не відповідає плану забудови, розміщений не на межі, а поза нею та з порушенням відповідних норм, що призвело до затінення частини її будинку та утворення занадто вузького проходу між парканом та стіною її будинку.

Оскільки фактично існуючі межі домоволодіння як позивача так і відповідача не відповідають межам належних їм земельних ділянок, межа між земельними ділянками позивача та відповідача не встановлена у встановленому законом порядку, належне місце розміщення паркану, встановленого між цими земельними ділянками, не може бути визначене судом, а указаний спір між сторонами не може бути вирішений на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Крім того, огорожа, питання про перенесення якої порушується у позові, належить саме позивачу, що вбачається зі змісту позовної заяви, у якій позивач посилається на те, що влітку 2018 року відповідач без будь-якого погодження з позивачем переніс її власний паркан (профнастіл щільний), що стояв на суміжній межі їхніх земельних ділянок у сторону житлового будинку позивача (а.с. 2 т. 1), а до позовної заяви ОСОБА_1 додано товарний чек від 21 серпня 2018 року на підтвердження придбання нею профнастилу, саморізів та замку урізного (а.с. 38 т. 1).

Факт належності указаної огорожі позивачу також встановлений рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2017 року у справі № 373/1945/16-ц, яке скасоване постановою Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року в частині частково задоволеного зустрічного позову

Указане судове рішення набрало законної сили, у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому наявні підстави вважати, що указані обставини є преюдиційними.

Апеляційний суд зауважує, що, як вбачається із долученої позивачем фото таблиці та актів (а.с. 40, 69, 70 т. 1) висота огорожі становить 240 см та знаходиться на відстані 60-70 см від стіни будинку належного ОСОБА_1 , що могло б свідчити про порушення правил добросусідства, однак указана огорожа належить саме позивачу.

На вирішення експерта не становилося питання щодо того, де може бути встановлена огорожа між земельними ділянками сторін, але про призначення додаткових експертиз сторонами питання не порушувалося. Тобто у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, де проходить межа її земельної ділянки та чи порушена така межа відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Указані висновки щодо предмету та засобів доказування у подібних справах узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки позивач не надала належних доказів на підтвердження того, що саме відповідач чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, та порушив межу такої ділянки, оскільки нею не доведено місце знаходження межі її земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем не було доведено протиправності дій ОСОБА_2 , а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про не доведення заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 13 793 грн 53 коп., яку позивач обґрунтовує пошкодженням відповідачем її ганку, даху цього ганку та його системи електрифікації, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Натомість, неправомірність дій, вину та причинно-наслідковий зв`язок між ними спростовує відповідач.

Правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності шкоди, яка за її посиланнями спричинена її ганку позивача, даху цього ганку та його системи електрифікації. Крім того, з технічного паспорту житлового будинку позивача вбачається, що електрифікація у її ганку та навісі над ним відсутня (а.с. 46 т. 1).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15 травня 2023 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська