Рішення

від 03.05.2023 по справі 607/17337/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2023 Справа №607/17337/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Медвідь О. А.

учасників справи:

представника позивача Кукурудзи А. Є.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, який згодом змінила, до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування змінених позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона є співвласником 6/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , потім АДРЕСА_2 . Іншими співвласниками будинку являються ОСОБА_4 (7/25 частин) та ОСОБА_5 (12/25 частин).

10.12.1997 рішенням виконкому Тернопільської міської ради «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста» № 1066, передано у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв. м., які були у їхньому користуванні.

Межі переданої у власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв. м. відображені на Генеральному плані (схемі) з будівлями по АДРЕСА_4 , виготовленому 15.02.1983 Тернопільським МБТІ, яке на той чає вело облік земель.

Отже, закон визнає ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і ОСОБА_5 власниками земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв. м.

06.06.2022 рішенням Тернопільської міської ради передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 та 10.07.2002 видано йому Державний акт про право власності на землю Р1 665799 площею 0,0877 га, хоча в користування відповідача до 2000 року було 0,0802 га.

Площу земельної ділянки відповідача збільшено на 0,0075 га за рахунок земельної ділянки позивача, про що свідчить генеральний план 29.12.1964 р., із змінами.

При цьому, межі земельної ділянки ОСОБА_3 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались, що свідчить про порушення вимог закону при визначенні та відновленні меж земельної ділянки відповідача при проведенні кадастрової зйомки його земельної ділянки.

11.10.2016 ПП «Тернопільський край» виготовило ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) якою змінено межі земельної ділянки ОСОБА_3 з сторони суміжного землекористувача ОСОБА_1 , але суміжними користувачами змінені межі земельної ділянки відповідача знову не погоджувались.

На вказаної технічної документації, 31.01.2017 Відділом Держгеокадастру у м. Тернополі внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відомості про земельну ділянку ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 площею 0,0877 га із зміненими межами.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 площею 0,0877 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

В травні 2019 року відповідач ОСОБА_3 почав рити траншею безпосередньо біля стіни житлового будинку позивача, внаслідок чого несуча стіна прибудови до її будинку почала давати осадку, а на несучих стінах і перегородках будинку появились тріщини і це загрожує руйнації будинку.

Саме після цього з`ясувалося, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 з сторони ОСОБА_1 проходить по стіні будинку позивача, а у власність відповідача передано частину земельної ділянки позивача.

Відповідачами при передачі у власність ОСОБА_3 частини належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки, порушено вимоги щодо землеустрою, оскільки прийнято рішення без врахування її приватних інтересів щодо права власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, має місце порушення прав та законних інтересів позивача, у зв`язку із чим рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002, право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050, площею 0,0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також, державна реєстрація вказаної земельної ділянки підлягають скасуванню.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 0,0075 га та житловим в АДРЕСА_6 , шляхом визнання незаконним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , визнання недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_3 10.07.2022 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ; визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, здійсненої 31.01.2017 за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050, площею 0,0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому та відповіді на відзив.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області подав відзив на позов, в якому вказав, що у приватній власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії РІ 665799 від 10 липня 2002 року перебуває земельна ділянка площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 . Право власності ОСОБА_3 оформлено у відповідності до вимог земельного законодавства чинного на момент видачі йому держаного акту на право приватної власності на землю.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена ПП «Тернопільський край» у 2016 році відновлено межі земельної ділянки по АДРЕСА_5 . Проміри розмірів земельної ділянки зазначених на кадастрових зйомках відповідають тим, що зазначені у даному державному акті.

Крім цього, вказав, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників, зокрема, позивача.

Також, зазначив, що державним реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , 31.01.2017 проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера.

Отже, чітко врегульовано процедуру державної реєстрації земельної ділянки, порядок внесення відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку, порядок ведення Поземельної книги та підстави для її скасування. При цьому, зазначає, що позивачем не долучені жодні докази, які б підтверджували внесення до Поземельної книги невірних відомостей за результатами державної реєстрації земельної ділянки, а тому, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому вказав, що позивач є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_6 , іншими співвласниками будинку є відповідно ОСОБА_4 7/25 частин та ОСОБА_5 12/25 частин. Рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 10.12.1997 за № 1066 «Про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам міста» громадянам по АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ) передано в приватну власність земельну ділянку площею 910 кв. м.

Отже, будинковолодіння по АДРЕСА_3 є у спільній частковій власності 3-х осіб, а, земельна ділянка, перебуває у спільному володінні співвласників житла.

Таким чином, беручи до уваги зміст заявлених позовних вимог та долучені матеріали, ОСОБА_1 не може вважатись належним позивачем, оскільки предметом спору є спільні права та обов`язки щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка перебуває у володінні співвласників житлового будинку по АДРЕСА_3 згідно рішення виконкому Тернопільської міської ради від 10.12.1997 за № 1066 «Про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам міста».

Крім цього, ОСОБА_3 є належним землеволодільцем суміжної земельної ділянки площею 0,0877 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 06.06.2002 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста».

КП «Земельно-кадастрове бюро» відповідно до схваленого рішення у 2002 році виготовило технічну документацію для підготовки та видачі документів про право приватної власності на землю гр. ОСОБА_3 , по АДРЕСА_5 , відповідно до якої видано державний акт на право приватної власності на землю від 10.07.2002, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3483 (серія Р1 665799).

Як свідчить наявна копія землевпорядної документації, зокрема, акт визначення та погодження меж від 14 жовтня 1999 року, межі земельної ділянки погоджувались із суміжними землекористувачами, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ін.

Відтак, зазначені у позовній заяві міркування щодо непогодження меж ОСОБА_3 із суміжними землекористувачами не знайшло свого підтвердження, а натомість, спростовується наявною землевпорядною документацією та листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.06.2019 № С-147/0-284/6-19, долученого позивачем до матеріалів справи.

У вказаний період законодавцем визначався порядок оформлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

Відповідно, ОСОБА_3 належним чином оформив державний акт на право приватної власності на землю від 10.07.2002, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3483 (серія Р1 № 665799). Натомість, позивачем не представлено оформленого державного акту та землевпорядної документації відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради від 10.12.1997 за № 1066 «Про безоплатну передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам міста».

Також, незрозумілим є посилання позивача на те, що площа земельної ділянки відповідача збільшена на 0,0075 га за рахунок земельної ділянки позивача, з посиланням на генеральний план 29.12.1964 зі змінами, при цьому, не зважаючи на прийняті рішення розпорядника земель та уповноважених осіб щодо погодження та твердження документації, які залишаються чинними і дотепер.

Зазначив, що на дату отримання державного акту на право приватної власності на землю у 2002 році згідно висновку Тернопільського міського відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки застереження щодо видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 відсутні.

Отже, позові вимоги є надуманими, необґрунтованими щодо можливих порушень при видачі державного акту ОСОБА_3 у 2002 році.

Також, вказав, що будь-яких даних про внесення земельної ділянки позивача до системи Державного земельного кадастру та виготовлення відповідної землевпорядної документації позивачем не представлено.

Підсумовуючи, відповідач стверджує, що позовні вимоги базуються на неналежних, недопустимих та недостовірних доказах, позов має ознаки завідомо безпідставного, ОСОБА_3 є належним володільцем суміжного землекористування, а тому, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав відзив на позов та просив з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Тернопільської міської ради подав відзив на позов, в якому вказав, що скасування спірного рішення Ради не породить жодних юридичних наслідків для ОСОБА_3 , і в жоден спосіб не відновить, на думку позивача, його порушене право.

Проаналізувавши наведене, можна зробити висновок, що право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти, в даному випадку у позивача таке право відсутнє.

Звертає увагу суду, що ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

За результатами проведеної перевірки Держгеокадастром встановлено, що межа даної земельної ділянки від Г до А проходить в притик до стіни житлового ОСОБА_1 .

Проміри розмірів земельної ділянки зазначених на кадастрових зйомках відповідають тим, що зазначені у вищевказаному державному акті. Також Держгеокадастром відзначено, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників (в тому числі ОСОБА_1 ).

Вищенаведене нівелює твердження позивача про те, що нею не погоджувалися межі спірної земельної ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви, порушення своїх прав зі сторони відповідачів ОСОБА_1 , пов`язує із тим, що ОСОБА_3 , почав рити траншею безпосередньо біля стіни житлового будинку позивача, що спричинило певну руйнацію прибудови до її будинку.

Із наведеного слідує, що в діях ОСОБА_3 , можливо, вбачається порушення норм чинного законодавства в сфері будівництва, у зв`язку з чим скасування вищевказаного рішення Ради не є належним способом захисту його прав та інтересів.

Додатково наголошує, що площа земельної ділянки, що перебуває у власності позивача 910 кв. м., із прийняттям спірного рішення Ради не змінилася.

Окрім цього, додатком до даного рішення Ради є додаток до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1247 від 30.12.1999р., «Список громадян, яким передаються у власність та надається у користування земельні ділянки та перелік рішень, що втратили чинність» із якого вбачається, що у ОСОБА_3 , була у власності спірна земельна ділянка, площею саме - 877 кв. м.

Спірним рішенням Ради передано земельні ділянки ряду фізичних осіб, в тому числі і позивачу. Однак, позивач просить повністю скасувати рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 № 4/3/44, що у свою чергу вплине на права та обов`язки всіх осіб визначених у додатку до нього.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту містить ознаки зловживання правом, оскільки у разі задоволення позову, будуть порушені права третіх осіб, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги.

Відтак, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Представник Тернопільської міської ради у судовому засіданні підтримав відзив на позов та просив з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, в якій зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області у відзиві на позовну заяву, не навело жодних належних і допустимих доказів, які спростовують надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області відсутні:

- Книга записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Тернопільської міської ради за 2002 рік із записом про реєстрацію Державного акта на право власності на землю Р1 665799 від 10.07.2002 р. на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5 ;

- Технічна документація із землеустрою, на підставі якої 10.07.2002 ОСОБА_9 був виданий Державний акт на право власності на землю Р1 665799 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5 ;

- обмінний файл/електронний документ на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі якого в 2002 році були внесені відомості про вказану земельну ділянку до Державного реєстру земель;

- Поземельна книга Державного реєстру земель, 2002 року, на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5 , власник ОСОБА_3 , а тому, відповідач безпідставно стверджує, що відновлені у 2016 році межі земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_5 проміри розмірів земельної ділянки зазначені на кадастрових зйомках ніби-то відповідають тим, що зазначені у вищезгаданому державному акті на право власності на земельну ділянку.

Також, із наданого ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.10.2016 р. слідує, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 площею 0.0877 га ніби-то погоджені суміжними землекористувачами: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_10 померла в 2012 році, а ОСОБА_11 помер в 2009 році, а ОСОБА_4 і ОСОБА_1 не підписували вказаний акт, а підписи від їх імені на вказаному документі підроблені.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів для реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства.

Крім того, державний кадастровий реєстратор не дав оцінки тим обставинам, відомості про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0877 га відсутні у Державному реєстрі земель, який вівся до 2013 року, і відомості про яку мали бути перенесені до Державного земельного кадастру, а як уже вищевказано, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області не передані вищевказані документи.

Тобто, набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0877 га за відсутності відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель, викликає сумнів.

Отже, 31.01.2017 державний кадастровий реєстратор знаючи, що у Державному реєстрі земель, який вівся до 2013 року, відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0877 га, необґрунтовано зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, площею 0,0877 га, а тому, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області не навело жодного аргументу спростування доводів позивача.

Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідачі не скористалися.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду забезпечено позов, шляхом заборони відповідачу вчиняти дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Ухвалою суду призначено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду призначено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та залучено співвідповідача.

Ухвалою суду прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві особистої власності 6/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування, посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 29.10.1990р. за реєстром № 4-4446 та записане в реєстрову книгу за № 751, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 18.11.1997.

Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_4 (7/25 частин), про що свідчить реєстраційне посвідчення Тернопільського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 18.02.1983 та ОСОБА_12 (12/25 частин), що підтверджується реєстраційним посвідченням Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 8.09.2000.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.12.1997 № 1066 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста», вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 , площею 910 кв. м., надавши їм в користування.

Рішенням Тернопільської міської ради від 06.06.2002 № 4/3/44 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам», вирішено передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 877,0 кв. м. для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 . При цьому, пунктом 4 даного рішення зазначено, що вважати такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету, які перераховані в додатку до рішення, в зв`язку з уточненням площ земельних ділянок, юридичних адрес, прізвищ, імен та по батькові власників, зокрема, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.12.1999 за № 1247.

На підставі рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 № 4/3/44, 10.07.2002 відповідачу ОСОБА_3 було видано державний акт про право приватної власності на землю серії Р1 № 665799, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3483.

04.06.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про проведення перевірки використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

Листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.06.2019 № С-147/0-284/6-19 щодо звернення ОСОБА_1 повідомлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0,0877 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - присадибна ділянка) перебуває у приватній власності ОСОБА_3 та 2016 року ПП «Тернопільський край» на замовлення ОСОБА_3 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Встановлено, що межа даної земельної ділянки від Г до А проходить в притик до стіни житлового будинку суміжника ОСОБА_1 , від Б до В проходить по існуючій кам`яній огорожі відображеній на картографічній зйомці суміжника ТОВ «Мрія». Проміри розмірів земельної ділянки зазначених на кадастрових зйомках відповідають тим, що зазначені у державному акті про право приватної власності на землю серії Р1 № 665799. Також, зазначено, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників (в тому числі ОСОБА_1 ). А тому, на час проведення перевірки порушень вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_5 не виявлено.

20.06.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тернопільської міської ради щодо можливого спору між домоволодільцями по АДРЕСА_3 , згідно якої ОСОБА_3 проводить будівництво впритул до фундаменту її будинку.

Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.07.2019 № 9956/02-1 на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що працівниками управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради проведено обстеження території вказаної у її заяві, в ході якого не виявлено порушення Правил благоустрою м. Тернополя та встановлено, що земельна ділянка у її сусідів знаходиться в приватній власності.

31.01.2017 державним реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 площею 0,0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6110925072019 від 08.07.2019.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 948/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 18.06.2021 вбачається, що станом на день проведення обстеження у належному ОСОБА_1 житловому будинку по АДРЕСА_6 наявні пошкодження, а саме:

- вертикальна тріщина у примиканні прибудови до житлового будинку;

- тріщини у примиканні стін та стелі;

- тріщини у перегородках у місцях на дверними прорізами;

- тріщини у стіні з газобетон них блоків, яка улаштована по межі з суміжником.

Експерт зазначив, що вертикальні тріщини по всій висоті будівлі також наявні у конструктиві стіни, яка перпендикулярна до межі з домоволодінням.

Причинами виникнення пошкоджень (тріщин) у належній ОСОБА_1 прибудові до житлового будинку по АДРЕСА_6 можуть бути наступні причини, а саме:

-глибина закладення фундаменту;

-якість ґрунтів під основою фундаментів;

-товщина фундаменту;

-нерівномірне просідання фундаменту старої будівлі житлового будинку та здійсненої прибудови;

-матеріал, який використовувався при улаштуванні фундаменту;

-відсутність деформаційного шву у місці примикання до житлового будинку;

-відсутність жолобів та ринв водовідведення від атмосферних опадів;

-виконання будівельних робіт по влаштуванню фундаментів під огорожу, внаслідок чого могла порушитись щільність основи обпирання фундаментів.

Крім цього експерт зазначив, що проведена ОСОБА_1 прибудова до житлового будинку по АДРЕСА_6 не відповідає чинним на території України, станом на час проведення будівельних робіт по спорудженню прибудови, а саме п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» який був чинний до 09.01.2018 року:

-відстань від межі суміжником повинна становити не менше 1,0м.(стіна добудови улаштована по межі з суміжником). При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок (жолоби та труби водовідведення на покрівлі відсутні).

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022 вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_5 , виготовлена ПП «Тернопільський край», в 11.10.2016 р. площею 0.0877 га. кадастровий номер 6110100000:09:003:0050 розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства. Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_3 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0,0075 га в АДРЕСА_6 , яка могла належати гр. ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку більшої площі на 0,0075 га ніж та, яка йому була передана у користування до 2000 року. Крім цього, межі земельної ділянки ОСОБА_3 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались. Також, державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів для реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства, внаслідок чого необґрунтовано зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, площею 0,0877 га.

Суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

При вирішенні позову про захист порушених прав суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективним за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Предметом спору у цій справі є законність рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 за № 4/3/44, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_3 10.07.2022 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, здійсненої 31.01.2017 за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050, площею 0,0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У такий спосіб позивач просила захистити її права на земельну ділянку.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частинами першою, другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, має бути наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж; а також: відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж: визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

31.01.2017 державним реєстратором за ОСОБА_3 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведена у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 .

Вказана державна реєстрація здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 , площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , виготовленої ПП «Тернопільський край», який відповідно до ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про землеустрій» несе відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Твердження позивача, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались, а також, що державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів для реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства, внаслідок чого необґрунтовано зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 ЗК України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини третя, четверта статті 78-1 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Частиною першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України , визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта ), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Отже, норми чинного законодавства чітко врегульовано процедуру державної реєстрації земельної ділянки, порядок внесення відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку, порядок ведення Поземельної книги та підстави для її скасування.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.10.2016, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, яка належить ОСОБА_3 були погодженні суміжними землекористувачами, в тому числі, позивачем ОСОБА_1 .

Тому, межі спірної земельної ділянки були погоджені суміжними землекористувачами в тому числі позивачем. Посилання позивача, що її підпис був підроблений, суд не приймає до уваги, оскільки доказів по даному факту позивач не надав.

При цьому, висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022, встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_5 , виготовлена ПП «Тернопільський край», в 11.10.2016 р. площею 0.0877 га. кадастровий номер 6110100000:09:003:0050 розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства.

Отже, державна реєстрація спірної земельної ділянки, відбулася відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання позивача, що ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку більшої площі на 0,0075 га ніж та, яка йому була передана у користування до 2000 року, суд вважає безпідставним, з огляду на те, що генеральний план, 29.12.1964 не являється документом, який визначає площу земельної ділянки, а конфігурація та розмір земельної ділянки в генеральному плані та в спірному державному акті є ідентичні. Також, ОСОБА_1 не подала суду затвердженої документації із землеустрою, яка б давала можливість підтвердити розміри, площу, конфігурацію, цільове призначення її земельної ділянки.

При цьому, висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022, встановлено, що Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_3 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0,0075 га в АДРЕСА_6 , яка могла належати гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право порушене відповідачами, а також доказів, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 . Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Тому, суд вважає, що Тернопільська міська рада діяла при прийнятті спірного рішення в межах своїх повноважень та відповідно до порядку, визначеного ст. 118 Земельного кодексу України в редакції чинній, на момент вирішення питання передачі безоплатно їй у власність земельної ділянки для обслуговування належного ОСОБА_3 на праві власності будинку.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Тому суд, враховуючи законність рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , яке було підставою набуття ОСОБА_3 земельної ділянки у власність та те, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державна реєстрація права власності лише посвідчують відповідне право на земельну ділянку та не мають самостійного юридичного значення, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для визнання незаконним і скасування рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 за № 4/3/44, визнання недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_3 , скасування державної реєстрацію права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050 за адресою АДРЕСА_5 .

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Згідно частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, суд вважає, що судовий збір слід покласти на позивач, у зв`язку з відмовою від позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 283, 284, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 328, 377 ЦК України, ст. 12, 77, 116, 120, 152 ЗК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_6 ;

відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження м. Тернопіль, вул. Лисенка, 20а, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 39766192;

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_5 ;

Тернопільська міська рада, місцезнаходження вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 34334305.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 травня 2023 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко