Постанова

від 21.08.2023 по справі 607/17337/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17337/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/688/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

апелянта ОСОБА_1 ,

представник апелянта ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представник Тернопільської міської ради Друзюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/17337/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2023 року (ухвалене суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 12 травня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_6 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_3 , Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право приватної власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що вона є співвласником 6/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , потім АДРЕСА_2 . Іншими співвласниками будинку являються ОСОБА_7 (7/25 частин) та ОСОБА_8 (12/25 частин). 10.12.1997 року рішенням виконкому Тернопільської міської ради «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста» №1066 передано у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв.м., які були у їхньому користуванні.

Межі переданої у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв.м. відображені на Генеральному плані (схемі) з будівлями по АДРЕСА_4 , виготовленому 15.02.1983 року Тернопільським МБТІ, яке на той час вело облік земель.

Зазначає, що закон визнає ОСОБА_1 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 власниками земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 площею 910 кв.м.

06.06.2002 року рішенням Тернопільської міської ради передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 та 10.07.2002 року йому видано Державний акт про право власності на землю Р1 665799 площею 0.0877 га, хоча в користуванні відповідача до 2000 року було 0.0802 га.

Площу земельної ділянки відповідача збільшено на 0.0075 га за рахунок земельної ділянки позивача, про що свідчить генеральний план від 29.12.1964 року, із змінами.

При цьому, межі земельної ділянки ОСОБА_3 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались, що свідчить про порушення вимог закону при визначенні та відновленні меж земельної ділянки відповідача при проведенні кадастрової зйомки його земельної ділянки.

11.10.2016 року ПП «Тернопільський край» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 в натурі (на місцевості), якою змінено межі земельної ділянки ОСОБА_3 із сторони суміжного землекористувача ОСОБА_1 , але суміжними користувачами змінені межі земельної ділянки відповідача знову не погоджувались.

В травні 2019 року відповідач ОСОБА_3 почав копати траншею безпосередньо біля стіни житлового будинку позивачки, внаслідок чого несуча стіна прибудови до її будинку почала давати осадку, а на несучих стінах і перегородках будинку появились тріщини, що загрожує руйнацією будинку. Саме після цього з`ясувалося, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 із сторони ОСОБА_1 проходить по стіні будинку позивачки, а у власність відповідача передано частину її земельної ділянки.

Відповідачами при передачі ОСОБА_3 у власність частини належної на праві власності ОСОБА_1 земельної ділянки порушено вимоги щодо землеустрою, оскільки прийнято рішення без врахування її приватних інтересів щодо права власності на земельну ділянку.

На думку позивачки, в даному випадку має місце порушення її прав та законних інтересів, у зв`язку із чим рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року та реєстрація права власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0.0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також, підлягають скасуванню.

У зв`язку з наведеним просить суд усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0.0075 га та житловим будинком в АДРЕСА_6 , шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ;

- визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_3 10.07.2002 року на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ;

- визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, здійсненої 31.01.2017 року за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0.0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не довела наявного у неї права власності на земельну ділянку площею 910 кв.м. що розташована по АДРЕСА_3 .

Зазначає, що вона набула право власності на земельну ділянку площею 910 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку під власною добудовою на підставі рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1066 від 10.12.1997 року, а тому починаючи із вказаної дати у позивачки разом із іншими співвласниками житлового будинку на праві власності знаходиться ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав, межа якої із сусідньою ділянкою ОСОБА_3 знаходиться на відстані не менше 1.0 метра від крайньої стіни здійсненої позивачем добудови.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_3 захопив частину земельної ділянки позивачки та інших співвласників житлового будинку по АДРЕСА_3 шляхом внесення змін у технічний паспорт 12.06.2000 року на власне будинковолодіння, згідно яких схему земельної ділянки площею 802 кв.м. було погашено, а натомість зображена інша схема земельної ділянки під будинковолодінням ОСОБА_3 , але уже площею 877 кв.м. із зміщенням межі цієї ділянки в бік земельної ділянки позивача, яка на той час уже була сформована як об`єкт цивільних прав і перебувала у її власності разом з іншими співвласниками вказаного житлового будинку.

У зв`язку з наведеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.05.2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

06.07.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника Тернопільської міської ради Р. Друзюка надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_5 . За результатами проведеної перевірки Держгеокадастром встановлено, що межа даної земельної ділянки від Г до А проходить впритул до стіни житлового ОСОБА_1 . Проміри розмірів земельної ділянки зазначених на кадастрових зйомках відповідають тим, що зазначені у вищевказаному державному акті. Також Держгеокадастром відзначено, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників (в тому числі ОСОБА_1 ). Вищенаведене нівелює твердження позивачки про те, що нею не погоджувалися межі спірної земельної ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви, порушення своїх прав зі сторони відповідачів ОСОБА_1 пов`язує із тим, що ОСОБА_3 почав копати траншею безпосередньо біля стіни житлового будинку позивачки, що спричинило певну руйнацію прибудови до її будинку. Із наведеного слідує, що в діях ОСОБА_3 , можливо, вбачається порушення норм чинного законодавства в сфері будівництва, у зв`язку з чим скасування вищевказаного рішення Ради не є належним способом захисту його прав та інтересів.

Додатково наголошує, що площа земельної ділянки, що перебуває у власності позивачки, 910 кв.м., із прийняттям спірного рішення Ради не змінилася. Окрім цього, додатком до даного рішення Ради є додаток до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1247 від 30.12.1999 року «Список громадян, яким передаються у власність та надається у користування земельні ділянки та перелік рішень, що втратили чинність», із якого вбачається, що у ОСОБА_3 була у власності спірна земельна ділянка, площею саме 877 кв. м.

Спірним рішенням Ради передано земельні ділянки ряду фізичних осіб, в тому числі і позивачці. Однак, остання просить повністю скасувати рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року № 4/3/44, що у свою чергу вплине на права та обов`язки всіх осіб, визначених у додатку до нього.

Таким чином, обраний позивачкою спосіб захисту містить ознаки зловживання правом, оскільки у разі задоволення позову, будуть порушені права третіх осіб, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

17.07.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області В.Бліщ надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що у приватній власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ 665799 від 10.07.2002 року перебуває земельна ділянка площею 0.0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 . Право власності ОСОБА_3 оформлено у відповідності до вимог земельного законодавства, чинного на момент видачі йому держаного акту на право приватної власності на землю.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена ПП «Тернопільський край» у 2016 році, відновлено межі земельної ділянки по АДРЕСА_5 . Проміри розмірів земельної ділянки, зазначених на кадастрових зйомках, відповідають тим, що зазначені у даному державному акті.

Крім цього, вказав, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників, зокрема, позивача.

Також зазначив, що державним реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 площею 0.877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , 31.01.2017 року проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник Тернопільської міської ради Друзюк Р.М. проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачці ОСОБА_1 на праві особистої власності належить 6/25 частин домоволодіння АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування, посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 29.10.1990 року за реєстром № 4-4446 та записане в реєстрову книгу за №751, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 18.11.1997 року (т.1 а.с.8).

Іншими співвласниками будинку є ОСОБА_7 (7/25 частин), про що свідчить реєстраційне посвідчення Тернопільського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації від 18.02.1983 року та ОСОБА_10 (12/25 частин), що підтверджується реєстраційним посвідченням Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 08.09.2000 року (т.1 а.с.9-10).

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10.12.1997 року № 1066 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам міста», вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 , площею 910 кв.м., надавши їм в користування (т.1 а.с.11).

Рішенням Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року №4/3/44 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам», вирішено передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 877.0 кв.м. для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 . При цьому, пунктом 4 даного рішення зазначено, що слід вважати такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету, які перераховані в додатку до рішення, в зв`язку з уточненням площ земельних ділянок, юридичних адрес, прізвищ, імен та по батькові власників, зокрема, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.12.1999 року за № 1247 (т.1 а.с.96-97).

На підставі рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року № 4/3/44, 10.07.2002 року відповідачу ОСОБА_3 видано державний акт про право приватної власності на землю серії Р1 № 665799, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3483 (т.1 а.с.75).

04.06.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про проведення перевірки використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

Листом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.06.2019 року № С-147/0-284/6-19 щодо звернення ОСОБА_1 повідомлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050 площею 0.0877 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка) перебуває у приватній власності ОСОБА_3 та 2016 року ПП «Тернопільський край» на замовлення ОСОБА_3 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Встановлено, що межа даної земельної ділянки від Г до А проходить впритул до стіни житлового будинку суміжника ОСОБА_1 , від Б до В проходить по існуючій кам`яній огорожі, відображеній на картографічній зйомці суміжника ТОВ «Мрія». Проміри розмірів земельної ділянки, зазначених на кадастрових зйомках, відповідають тим, що зазначені у державному акті про право приватної власності на землю серії Р1 № 665799. Також, зазначено, що в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання наявні підписи суміжників (в тому числі ОСОБА_1 ), а тому на час проведення перевірки порушень вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок по АДРЕСА_5 не виявлено (т.1 а.с.25).

20.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Тернопільської міської ради щодо можливого спору між домоволодільцями по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 , згідно якої ОСОБА_3 проводить будівництво впритул до фундаменту її будинку.

Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.07.2019 року №9956/02-1 на заяву ОСОБА_1 повідомлено, що працівниками управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради проведено обстеження території, вказаної у її заяві, в ході якого не виявлено порушення Правил благоустрою м.Тернополя та встановлено, що земельна ділянка у її сусідів знаходиться в приватній власності.

31.01.2017 року державним реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 площею 0.0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , проведена державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6110925072019 від 08.07.2019 року.

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №948/20-22, складеного ТВ КНІДСЕ 18.06.2021 року вбачається, що станом на день проведення обстеження у належному ОСОБА_1 житловому будинку по АДРЕСА_6 , наявні пошкодження, а саме:

- вертикальна тріщина у примиканні прибудови до житлового будинку;

- тріщини у примиканні стін та стелі;

- тріщини у перегородках у місцях на дверними прорізами;

- тріщини у стіні з газобетонних блоків, яка улаштована по межі з суміжником.

Експерт зазначив, що вертикальні тріщини по всій висоті будівлі також наявні у конструктиві стіни, яка перпендикулярна до межі з домоволодінням.

Причинами виникнення пошкоджень (тріщин) у належній ОСОБА_1 прибудові до житлового будинку по АДРЕСА_6 можуть бути наступні причини, а саме:

- глибина закладення фундаменту;

- якість ґрунтів під основою фундаментів;

- товщина фундаменту;

- нерівномірне просідання фундаменту старої будівлі житлового будинку та здійсненої прибудови;

- матеріал, який використовувався при улаштуванні фундаменту;

- відсутність деформаційного шву у місці примикання до житлового будинку;

- відсутність жолобів та ринв водовідведення від атмосферних опадів;

- виконання будівельних робіт по влаштуванню фундаментів під огорожу, внаслідок чого могла порушитись щільність основи обпирання фундаментів.

Крім цього, експерт зазначив, що проведена ОСОБА_1 прибудова до житлового будинку по АДРЕСА_6 не відповідає чинним на території України станом на час проведення будівельних робіт по спорудженню прибудови, а саме п.3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» який був чинний до 09.01.2018 року:

- відстань від межі з суміжником повинна становити не менше 1.0м. (стіна добудови улаштована по межі з суміжником). При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок (жолоби та труби водовідведення на покрівлі відсутні) (т.2 а.с.13-22).

Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022 року вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_5 , виготовлена ПП «Тернопільський край», в 11.10.2016 року площею 0.0877 га. кадастровий номер 6110100000:09:003:0050 розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства. Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_3 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0.0075 га в АДРЕСА_6 , яка могла належати гр. ОСОБА_1 (т.2 а.с.35-42).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою та другою статті 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом:

- визнання прав;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- визнання угоди недійсною;

- визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

- відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений позивачем спосіб, має бути наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15.

За чинним на сьогодні законодавством земля може правомірно використо-вуватися на підставі таких правовстановлюючих документів:

1) Державний акт на право власності на земельну ділянку (виданий до 01 січня 2013 року) або свідоцтво про право власності (видане після 01 січня 2013 року);

2) Договір оренди землі, зареєстрований державним органом земельних ресурсів до 01 січня 2013 року, або право користування за яким зареєстровано після 01 січня 2013 року;

3) Державний акт на право постійного користування;

4) Договори суперфіцію, емфітезису, сервітуту.

До 01.01.2013 року основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку, а з 2013 року даними державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Частиною першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України , визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Стаття 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (частина четверта ), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (частина шоста) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (частина десята).

Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Частинами другою, десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Отже, норми чинного законодавства чітко врегульовано процедуру державної реєстрації земельної ділянки, порядок внесення відомостей до державного земельного кадастру про земельну ділянку, порядок ведення Поземельної книги та підстави для її скасування.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку на 0.0075 га більшої площі, ніж та, яка йому була передана у користування до 2000 року. Крім цього, межі земельної ділянки ОСОБА_3 суміжними користувачами земельних ділянок не погоджувались. Також, державний кадастровий реєстратор не перевірив відповідність поданих документів для реєстрації земельної ділянки вимогам законодавства, внаслідок чого необґрунтовано зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, площею 0.0877 га.

Предметом спору у цій справі є законність рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року за № 4/3/44, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії РІ № 665799, виданого ОСОБА_3 10.07.2002 року на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, здійсненої 31.01.2017 року за кадастровим номером 6110100000:09:003:0050, площею 0.0877 га, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 11.10.2016 року, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0.0877 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , із присвоєнням кадастрового номера 6110100000:09:003:0050, яка належить ОСОБА_3 , були погодженні суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачкою ОСОБА_1 .

Вказана державна реєстрація здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 площею 0.0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_5 , виготовленої ПП «Тернопільський край», який відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про землеустрій» несе відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

При цьому, висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022 року, встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_5 , виготовлена ПП «Тернопільський край» 11.10.2016 року площею 0.0877 га. кадастровий номер 6110100000:09:003:0050 розроблена у відповідності з діючими нормами і правилами у сфері землеустрою та відповідає вимогам земельного законодавства.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що генеральний план від 29.12.1964 року не являється документом, який визначає площу земельної ділянки позивачки, а конфігурація та розмір земельної ділянки в генеральному плані та в спірному державному акті є ідентичні. Також, ОСОБА_1 не подала суду затвердженої документації із землеустрою, яка б давала можливість підтвердити розміри, площу, конфігурацію, цільове призначення її земельної ділянки.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що державна реєстрація ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відбулася відповідно до вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд зазначає, що єдиним належним доказом, що міг слугувати для підтвердження чи спростування порушення права позивачки, є висновок земельно-технічної експертизи, однак висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022 року, встановлено, що Тернопільська міська рада не передавала у власність ОСОБА_3 в складі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0.0877 га, кадастровий номер 6110100000:09:003:0050, за адресою: АДРЕСА_5 , частину земельної ділянки площею 0.0075 га в АДРЕСА_6 , яка могла належати гр. ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право порушене відповідачами, а також доказів, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 .

Таким чином, Тернопільська міська рада при прийнятті спірного рішення діяла в межах своїх повноважень та відповідно до порядку, визначеного ст.118 ЗК України в редакції, чинній на момент вирішення питання передачі безоплатно їй у власність земельної ділянки для обслуговування належного ОСОБА_3 на праві власності будинку.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку є похідними, а тому враховуючи законність рішення Тернопільської міської ради від 06.06.2002 року в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0877 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , яке було підставою набуття ОСОБА_3 земельної ділянки у власність та те, що державний акт на право власності на земельну ділянку та державна реєстрація права власності лише посвідчують відповідне право на земельну ділянку та не мають самостійного юридичного значення, місцевий суд правильно вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що суд помилково вважав, що вона не довела наявного права власності на земельну ділянку площею 910 кв.м., що розташована по АДРЕСА_3 колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції встановлено протилежне та зазначено, що відсутні належні докази, тобто графічні матеріали (точки напряму координат), яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 .

Твердження апелянтки про те, що вона набула право власності на земельну ділянку площею 910 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку під власною добудовою на підставі рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1066 від 10.12.1997 року апеляційний суд приймає до уваги, однак вказане не є безумовною обставиною, яка підтверджує факт порушення прав останньої з боку відповідачів.

Посилання апелянтки про те, що ОСОБА_3 захопив частину її земельної ділянки та інших співвласників житлового будинку по АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки вказане спростовано висновком експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи № 946/947/20-22, складеної ТВ КНІДСЕ 05.10.2022 року.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 01 вересня 2023 року.

Головуючий

Судді