Рішення

від 05.05.2023 по справі 335/12058/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/12058/21 2/335/122/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання Савченко О.І.,

позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвоката Слизовської М.Ю.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) адвоката Куща Є.Є.,

представника третьої особи Панченка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Відділ по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 25.12.2015 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2021 у справі № 333/4174/21, яке набрало законної сили 18.10.2021, шлюб між сторонами розірвано. Шлюбні відносини між сторонами були припинені з ініціативи відповідача, яка 04.06.2021 зібрала свої речі та пішла з родини, залишивши сина. Впродовж 2 місяців відповідач не з`являлась додому, не цікавилась життям сина. Уперше відповідач зателефонувала у серпні 2021 р. та повідомила, що з Польщі повертається її матір, а тому бажає привезти сина до неї. Потім ще один раз відповідач зателефонувала йому і виявила бажання побачитися з сином та приїхала до парку, де він із сином гуляв. Відповідач, однак, під час прогулянки не приділила належної уваги сину, влаштувала сварку з позивачем, що призвело до того, що син почав плакати. Далі, 05.09.2021 відповідач зателефонувала та просила привезти сина до матері, і 07.09.2021 позивач привіз сина, а увечері забрав додому. Коли забирав дитину, побачив, що цілий день син перебував на вулиці, змерз. При цьому, відповідач була у нетверезому стані. Наступного дня з`ясувалось, що син захворів, у зв`язку із чим позивач звертався за медичною допомогою. Відповідач жодного разу не відвідала сина під час хвороби.

Вважає, що відповідач не має тісного психо-емоційного зв`язку із сином. Тривалий час не цікавилась дитиною, бачилась із сином лише декілька разів, не брала участі в його вихованні та утриманні. Протягом часу, коли син проживав із позивачем, відповідач не надавала дитині матеріальної допомоги, не купувала одягу, не надавала коштів на літній відпочинок, не оплачувала дитячий садочок та харчування сина в садочку. Проте, звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина та на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.

14.09.2021 позивач звернувся до голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про визначення місця проживання сина із ним. Після того, як спеціаліст служби у справах дітей зв`язались із відповідачем, вона 22.09.2021 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом про визначення місця проживання дитини з нею. Також ОСОБА_3 почала погрожувати йому тим, що він ніколи не побачить сина, з`ясувала, в який садочок ходить син і 07.10.2021 з`явилась зі своїм співмешканцем до садочку з наміром забрати дитину всередині дня. Вихователь, яка ніколи не бачила відповідача, відмовилась віддати сина і зателефонувала позивачу. Проте, відповідач силоміць забрала дитину і відвезла у невідомому напрямку, внаслідок чого позивач був змушений звернутись до поліції.

Водночас, від власника квартири, яку винаймала відповідач, ОСОБА_1 дізнався, що власник квартири має намір розірвати із нею договір оренди, оскільки сусіди жалілись на порушення з боку ОСОБА_3 та її співмешканця громадського порядку, а саме на гучну музику після 22:00 год., постійні п`яні компанії та сварки.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ним було підготовлене святкування Дня народження сина у дитячому садочку, він зранку приїхав до садочку, щоб побачити та привітати сина, але відповідач сина у цей день до садочку не привела. Усі вихідні син залишався з відповідачем. Коли він їй телефонував, то чув як дитина плаче. У суботу він зателефонував відповідачу о 13:00 год. та почув, що розбудив її, поцікавився, чи годувала вона сина, на що отримав відповідь, що син ще спить. Від зазначеного позивач перебував в шоковому стані, адже син мав певний режим, прокидався завжди вранці та лягав спати о 20:30 год. Отже, син перебував у стресі, із невідомими людьми у чужій квартирі, без своїх іграшок, позбавлений звичного розпорядку життя.

11.10.2021 відповідач привезла сина до садочку, про що йому повідомила вихователь. Син прийшов у тому саме, але забрудненому одязі, від нього був неприємний запах. Наприкінці дня відповідач не забрала дитину з садочку, а лише увечері поцікавилась, чи забрав він сина. Після цього відповідач більше не робила спроб побачитися з сином. Наразі їх спілкування зводиться до спілкування за відеозв`язком увечері. Син не бажає до неї їхати та жити разом з матір`ю. Після отриманого стресу позивач звернувся за допомогою до дитячого психолога, відвідував із сином індивідуальні заняття.

Отже, відповідач більше 6 місяців проживає окремо, сином майже не цікавиться, не проявляє до нього материнських почуттів, не піклується, не утримує сина матеріально, не розвиває і не бере участі в його вихованні. Відповідач не може забезпечити сину належного рівня та умов для проживання і виховання, оскільки під час перебування в шлюбі не працювала, не мала доходу, не має власного житла та постійного місця проживання. У будинку своєї матері відповідач жити не бажає, оскільки її батьки не схвалюють її образу життя. Натомість, позивач має стабільний дохід, працює у службі таксі, є керівником ТОВ «Польська праця», створив інтернет-магазин з продажу товарів побутового вжитку, отже, позивач здатен забезпечити сина усім необхідним. Також, позивач забезпечений житлом, в якому для сина створені належні умови проживання. Позивач забезпечував літній відпочинок сину декілька разів. Також позивач веде здоровий спосіб життя, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Із сином у них тісний психоемоційний зв`язок, син виявляє більшу схильність до батька, що також підтверджується висновком спеціаліста-психолога. Тому вважає, що визначення місця проживання сином разом із батьком буде відповідати інтересам сина, а тому просив суд визначити місце проживання сина із ним.

Крім того, враховуючи, що син з 04.06.2021 проживає з батьком та повністю знаходиться на її утриманні, а відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надає, проте є здоровою людиною працездатного віку та не має на утриманні інших осіб, просив стягнути з відповідача аліменти на його користь у розмірі частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 2-14 т. 1).

Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , подала зустрічний позов до нього про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що з 25.12.2015 до 13.09.2021 вони з ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем вони мешкають окремо, спільне господарство не ведуть. На початку червня 2021 р. вона із сином переїхали жити окремо, оскільки сторони прийняли рішення розлучитися. До 08.08.2021 син мешкав з

ОСОБА_2 , тобто до того як ОСОБА_1 насильницьким шляхом відібрав дитину у неї та до жовтня 2021 р. утримував у себе, не надаючи можливості бачитись і розмовляти з сином. Оскільки ОСОБА_2 має такі ж самі права щодо спілкування з дитиною, вона 07.10.2021 забрала сина з дитячого садочка до себе, і з того часу син мешкав з нею.

23.06.2021 Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини розміром частини від усіх видів його доходів. Однак, ОСОБА_1 аліменти не сплачував, у зв`язку із чим позивач звернулась до Комунарського районного відділу державної виконавчої служби, яким було відкрито виконавче провадження.

У жовтні 2021 р. ОСОБА_2 звернулась із заявою до органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району з метою визначення місця проживання дитини з матір`ю. Крім того, вона зверталась до відділу поліції з метою вжиття заходів до ОСОБА_1 щодо погроз та переслідування, внаслідок чого було винесено терміновий заборонний припис та заборонено відповідачу контактувати з нею.

Наразі у ОСОБА_2 наявне постійне місце проживання, а саме квартира, яку вона орендує, та яка була оглянута представниками відділу у справах дітей у грудні 2021 р., за наслідками чого складено відповідний акт огляду.

Також позивач має родичів - мати, вітчима та бабусю, які мешкають у м. Запоріжжі, надають їй фінансову допомогу та гарно спілкуються з дитиною.

ОСОБА_2 забезпечує належний догляд за станом здоров`я сина, відвідує лікарні з ним. Відвідує з дитиною розважальні заклади, здійснює прогулянки на вулиці, займається розвитком дитини. Наразі вона працює в мережі Інтернет неофіційно.

Стверджує, що доводи позовної заяви не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 має борги у різних банках по позиках, заборгованість по комунальних платежах, що підтверджується інформацією з сайту Судової влади України та наявністю рішень про стягнення коштів. Квартира ОСОБА_1 знаходиться у заставі. Крім того, щодо ОСОБА_1 наявна низка виконавчих проваджень, зокрема і щодо стягнення аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу. Щодо ОСОБА_1 наявні кримінальні провадження, рішення в яких ще не прийняте. Те, що ОСОБА_2 постійно дзвонили колектори, погрожували, зробили її життя нестерпним.

Враховуючи викладене, просила визначити місце проживання малолітнього сина із нею (а.с. 108-111 т. 1).

Представник третьої особи надав суду повідомлення районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 22.02.2022 № 01-10/326 про неможливість підготовки висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , за змістом якого розпорядженням голови вказаної районної адміністрації від 17.01.2022 № 11р визначено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , який за заявою ОСОБА_1 розпорядженням від 21.02.2022 № 87р був переглянутий та наразі сторонам визначено графік, за яким дитина буде проживати з батьком та матір`ю у рівному співвідношенні. Тому просив вирішити спір між сторонами на розсуд суду.

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначене підготовче судове засідання на 24.12.2021 на 14:00 год., встановлено строки для подання заяв по суті справи, витребувано у третьої особи висновок щодо розв`язання спору (т. 1 а.с. 90).

Ухвалою суду від 24.01.2022 частково задоволено клопотання Відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, внаслідок чого залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, а вищезазначений Відділ виключено з кола третіх осіб по справі. Також цією ухвалою витребувано в органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району висновок щодо розв`язання спору (т. 1 а.с. 154).

Також, ухвалою суду від 24.01.2022 задоволено заяву ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 155).

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2022, представником органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району надано лист від 22.02.2022 № 01-10/326 «Про неможливість підготовку висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 » (т. 1 а.с. 174).

Ухвалою суду від 20.06.2022 задоволені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 181).

Ухвалою суду від 14.07.2022 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження із первісним позовом, встановлено строки для подання заяв по суті справи (т. 1 а.с. 226).

02.08.2022 надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 15.09.2022 частково задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, внаслідок чого у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя витребувано належним чином засвідчену копію ухвали від 15.06.2020 у кримінальному провадженні № 331/7320/15-к (т. 2 а.с. 21).

Витребувані матеріали надійшли до суду 07.10.2022 (т. 2 а.с. 29-51).

Також під час підготовчого засідання розглянуті клопотання учасників справи про долучення доказів та з`ясовані питання, визначені ст. 197 ЦПК України.

Ухвалою суду від 11.11.2022 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 06.12.2022.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив позов задовольнити. Надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним у позовній заяві. Також доповнив, що у період з 15.11.2021 до 21.01.2022 відповідач ховала сина від нього, не водила у садочок. Він пропонував звернутись до психолога, але відповідач відмовилась. Органом опіки та піклування був встановлений графік, за яким син рівний час проводить з батьком та матір`ю. Однак, ОСОБА_17 неодноразово відмовлявся їхати до матері, плакав, іноді не бажав з нею спілкуватися телефоном. 03.03.2022 відповідач без попередження виїхала з міста Запоріжжя, не зазначила адреси, а також не давала можливості спілкуватися з сином. Надалі він відправляв їй речі сина, а також гроші на його утримання. Потім, коли дізнався, де вони знаходяться, приїхав, і зміг забрати дитину за участі працівників поліції. Далі 2 місяці син мешкав з ним та не виявляв бажання спілкуватися з матір`ю, а матір`ю називав його цивільну дружину, а її дочку - сестрою. Позивач завжди позитивно налаштовував сина на спілкування з відповідачем. Натомість, відповідач навпаки настроювала дитину проти нього. Під час перебування у відповідача, сину не приділяється належна увага, порушується його звичний режим, сину дають солодке, палять біля нього. Також ОСОБА_2 не відводить сина у садочок. В неї немає власного житла, доходу, вона не в змозі забезпечити належний рівень виховання та розвитку дитині. Співмешканець ОСОБА_2 погрожував йому зброєю, щодо нього порушено кримінальне провадження. Проти задоволення зустрічного позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) адвокат Слизовська М.Ю. у судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_1 та просила його задовольнити. Звернула увагу на тому, що ОСОБА_2 не долучено до матеріалів справи акту обстеження її житлово-побутових умов. Також матеріали справи не містять висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, що є обов`язковим у даній категорії справ. Натомість позивачем надано докази по справі в повному обсязі, у тому числі й висновок психолога, який вважав за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними. Зустрічний позов ОСОБА_2 , просила залишити без задоволення.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги зустрічного позову підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що під час сумісного проживання з ОСОБА_1 він чинив на неї тиск, крім того, їй постійно дзвонили колектори, потім вона переживала через порушене кримінальне провадження. Її мати оформила на своє ім`я кредити з метою надання коштів ОСОБА_1 , які потім самостійно виплачувала. Після народження сина вона знаходилась у реанімації. У сина були родові травми, внаслідок чого йому встановлені певні діагнози, які дотепер не зняті, син перебуває на обліку у невролога. Двічі вона уходила жити від ОСОБА_1 до своєї бабусі. 06.06.2021 вона поїхала із сином до бабусі. ОСОБА_1 не віддавав її особисті речі, ноутбук. Через деякий час він привіз їй ноутбук, але встановив на нього віддалений доступ та слідкував за її діями. Також він переслідував її, вчиняв психологічне насильство, погрожував. 08.08.2021 ОСОБА_1 забрав дитину і більше їй сина не привозив. Дитину вона забрала лише через 3 місяці, та син жив з нею. У той час ОСОБА_1 з`ясував, де вона живе, стежив за нею, приїжджав і виламував двері, вона викликала поліцію. Потім органом опіки та піклування було встановлено графік, і дитина проживала то з нею, то з батьком за цим графіком. Вона вирішила влаштувати сина у спеціальний садочок на о. Хортиці, оскільки у нього є певні захворювання, у зв`язку із чим проходили медкомісію. Однак, почалась війна і вони з сином виїхали до с. Потоки, про що не повідомила ОСОБА_1 , оскільки переживала за те, що він забере дитину і поверне назад до Запоріжжя, яке є прифронтовим містом. У подальшому ОСОБА_1 дізнався про їх місцезнаходження і перевіз дитину до ОСОБА_18 . На даний час ОСОБА_2 мешкає на о. Хортиця, де орендує житло. Квартира двокімнатна, де син займає окрему кімнату, в якій є все необхідне для його проживання і розвитку. Вона працює копірайтером-рерайтером на замовлення, а також таргетологом, має щомісячний дохід 13-15 000 грн. Також їй допомагає мати. Просила зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) адвокат Кущ Є.Є. зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав та просив його задовольнити. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Панченко І.О. пояснив, що орган опіки та піклування намагався допомогти сторонам і було складено два графіки, і на даний дитина однаковий час проживає разом із матір`ю та батьком. Орган опіки та піклування не зміг надати висновок на користь когось одного із батьків, оскільки обидва мають добрі умови для проживання і виховання дитини і добре ставляться до виконання батьківських обов`язків, здатні забезпечити дитину всім необхідним. Просив ухвалити рішення з урахуванням даної позиції органу опіки та піклування.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 і ОСОБА_19 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 грудня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1318 від 25.12.2015 (т. 1 а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1277 від 16.10.2018 (т. 1 а.с. 16).

Наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2021 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 116). У подальшому, ухвалою вказаного суду від 22.08.2022 судовий наказ скасовано за нововиявленими обставинами, та ОСОБА_2 у видачі судового наказу відмовлено (т. 2 а.с. 4-6).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2021 у цивільній справі № 333/4174/21, 2/333/2986/21, яке набрало законної сили 18.10.2021, шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 17-18).

14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про визначення місця проживання дитини із ним. У заяві зазначав, що мати дитини не проживає із ними три місяці, згоди щодо місця проживання дитини між сторонами не досягнуто (т. 1 а.с. 19).

Згідно із відповіддю районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 05.10.2021 № Д-781-В на вказане звернення, мати дитини ОСОБА_2 у телефонній бесіді повідомила, що 22.09.2021 вона звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визначення місця проживання дитини, у зв`язку із чим розгляд заяви ОСОБА_1 припинено (а.с. 20).

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2021 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини визнано неподаною та повернуто позивачу (т. 1 а.с. 223).

Листом від 22.02.2022 № 01-10/326 районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району повідомила суд про неможливість підготовки висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , зазначивши наступне.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 17.01.2022 № 11р «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 » визначений наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 : щотижня з 18:00 п`ятниці до 08:00 понеділка, 10 днів в літній період для можливості оздоровлення дитини із попереднім повідомленням матері дитини щодо строків та місця проведення такого оздоровлення. За заявою ОСОБА_1 розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 21.02.2022 № 87р «Про перегляд порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 » вказаний графік переглянуто та встановлено наступний графік: перший, третій тиждень місяця ОСОБА_1 , забирає сина о 10:00 неділі і у четвер привозить сина до дитячого закладу, ОСОБА_2 забирає сина з дитячого закладу у четвер і дитина знаходиться з нею до 10:00 неділі, другий, четвертий тиждень місяця - ОСОБА_1 забирає сина о 10:00 неділі і привозить дитину до дитячого закладу у середу, ОСОБА_2 забирає дитину з дитячого закладу у середу і дитина перебуває з нею до 10:00 неділі. Згідно з визначеним вказаним розпорядженням графіком, дитина фактично буде проживати як з батьком, так і з матір`ю у рівних співвідношеннях відповідно до ст. 141 СК України. Зважаючи на викладене, орган опіки та піклування вважає неможливим на даний час підготувати висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з батьком або з матір`ю, оскільки дитина буде мешкати як з батьком, так і з матір`ю в рівних частинах (т. 1 а.с. 174).

Копії вищезазначеного розпорядження органу опіки та піклування, яким встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 з урахуванням його зміни, наявне в матеріалах справи (т. 1 а.с. 200).

На теперішній час між сторонами існує спір про місце проживання дитини.

Так, 14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з ним, зазначивши, що мати ОСОБА_2 не проживає із ними три місяці, згоди щодо місця проживання дитини між ними не досягнуто (т. 1 а.с. 19).

Листом від 05.10.2021 № Д-781-В «Про розгляд звернення» районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району надано відповідь ОСОБА_1 , за змістом якої 04.10.2021 мати дитини ОСОБА_2 повідомила, що 22.09.2021 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про визначення місця проживання дитини, з огляду на що в порядку ч. 3 ст. 19 СК України розгляд заяви ОСОБА_1 припинено (т. 1 а.с. 20).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

При цьому, відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 141, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, з метою з`ясування обставин, визначених ст. 161 СК України, судом досліджено письмові докази, а також допитані свідки.

Стосовно ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків встановлено наступне.

Так, ОСОБА_1 займається здоров`ям, вихованням дитини та її розвитком. Суду надані докази про влаштування ним ОСОБА_4 у ДНЗ (ясла-садок) № 45 «Ліхтарик» (т. 1 а.с. 26-27), того, що ОСОБА_1 займається із сином розвиваючими заняттями (т. 1 а.с. 63-65), організовував сину відпочинок (т. 1 а.с. 67-80), а також відводив дитину до розвиваючого центру «Почемучки» (т. 2 а.с. 7-10).

Мати ОСОБА_3 доглядає і піклується про дитину, займається її здоров`ям.

ОСОБА_4 перебуває на обліку в Центрі первинної медико-санітарної допомоги № 10, з листа вказаного закладу від 28.09.2021 № 2375/01-08 випливає, що обоє батьків піклуються про стан здоров`я дитини (т. 1 а.с. 29). Також з боку ОСОБА_3 надані медичні висновки, з яких випливає, що ОСОБА_20 має вади здоров`я з народження, внаслідок чого потребує занять з логопедом, дефектологом, психологом (т. 1 а.с. 122-126, т. 2 а.с. 58).

Враховуючи надану суду медичну документацію, суд вважає непереконливими пояснення позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 про те, що на даний час дитина не страждає на вказані захворювання, та у зв`язку із цим не потребує відповідного догляду та не має особливостей у розвитку.

У судовому засіданні також були допитані свідки, з показань яких було встановлено обставини ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків.

Так, свідок ОСОБА_6 , знайома ОСОБА_1 , яка проживає у тому ж дворі, що і він, пояснила, що бачила як ОСОБА_21 гуляють разом із сином, як і батько, і мати відводили сина до центру « ОСОБА_22 ». Частіше бачила батька. Зазначила, що сину добре з батьком. Які стосунки з матір`ю не знає, оскільки не часто її бачить. У 2021 році ОСОБА_1 їй повідомив, що вони з дружиною розлучились. Усі інші обставини їй відомі зі слів ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 , сусідка ОСОБА_1 з 1-го поверху, зазначила, що бачила ОСОБА_2 , коли вона була вагітною. Декілька разів бачила її з дитиною, потім постійно бачила як батько гуляє з дитиною.

Свідок ОСОБА_7 , сусідка ОСОБА_1 з його поверху, надала пояснення про те, що з 2021 року вона перестала бачити ОСОБА_2 . Бачила, як ОСОБА_1 відвозив сина на море, гуляв з сином, а також, що деякий час син жив із батьком. До розлучення ОСОБА_2 також гуляла з сином, відводила його до садочку. Після цього ОСОБА_1 їй розповів, що ОСОБА_2 покинула його з дитиною.

Свідок ОСОБА_13 , яка є хрещеною матір`ю ОСОБА_23 , зазначила, що обидва батька добре ставляться до виконання батьківських обов`язків щодо сина. Також свідку відомо, що ОСОБА_1 після розлучення перешкоджав ОСОБА_2 бучитись з дитиною, не давав їм розмовляти телефоном. Деякий час у червні 2021 р. ОСОБА_2 з сином жили у її бабусі. Після цього ОСОБА_1 забрав сина жити до себе. Потім ОСОБА_2 знімала квартиру по АДРЕСА_1 , проте зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_1 їй постійно погрожував, бажав забрати дитину.

Також, судом була допитана як свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , та яка пояснила про наявність фінансових труднощів у той час, коли її донька перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . Стосунки були емоційно складними. Пояснила, що ОСОБА_3 розвиває дитину, шукає можливості для її оздоровлення. Вона влаштувала сина у спеціалізований дитячий садок на острові ОСОБА_24 , однак на даний час садики не працюють.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , яка є матір`ю чоловіка, з яким ОСОБА_3 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, пояснила, що ОСОБА_3 не мала можливості виховувати сина, оскільки її колишній чоловік його забрав. Коли ОСОБА_3 забрала ОСОБА_17 з дитячого садочку, ОСОБА_1 переслідував їх на автомобілі, вчинив із цим автомобілем ДТП. Також, коли син свідка уходив на роботу, ОСОБА_1 приїздив та стукав у двері квартири, де вони мешкали, чинив на ОСОБА_3 психологічний тиск, декілька разів вона викликала поліцію. Коли розпочалась військова агресія, вона з ОСОБА_26 та дитиною виїхали спочатку у Запорізьку область, а потім у Полтавську область, але ОСОБА_1 приїхав туди та забрав їх до ОСОБА_18 . Також свідок бачила, як дитина не бажала йти до батька при передачі за графіком.

Допитаний як свідок ОСОБА_12 , батько позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 надав пояснення про гарне ставлення ОСОБА_1 до виконання батьківських обов`язків. Водночас, зазначив, що ОСОБА_2 пішла з родини, погано відноситься до сина, неналежно виконує батьківські обоз родини, погано відноситься до сина, неналежно виконує батьківські обов`язки. Разом із тим, суд критично оцінює показання ОСОБА_12 в частині неналежне ставлення відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_3 до виконання батьківських обов`язків, оскільки свідок є батьком позивача (за первісним позовом), тобто близьким родичем, а тому зацікавлений у результаті розгляду справи саме на користь свого сина.

Також суду як докази надані письмові пояснення ОСОБА_5 , матері ОСОБА_1 , та ОСОБА_10 , виховательки дошкільного навчального закладу (ясла-садку) № 45 «Ліхтарик» Запорізької міської ради, які за ухвалою суду були викликані як свідки в судове засідання, проте в судове засідання не з`явились (за станом здоров`я та у зв`язку із виїздом за межі м. Запоріжжя відповідно). У той же час, Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено надання свідками пояснень письмово, без участі у судовому засіданні особисто або в режимі відеоконференції. Відсутність цих свідків у судовому засіданні позбавляє права поставити їм запитання сторонами, а відтак, порушує принцип змагальності цивільного судочинства. За таких обставин, письмові пояснення цих свідків відкидаються судом.

Отже, судом встановлено, що кожен з батьків належним чином піклується про здоров`я та виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , цікавиться його життям, турбується про його розвиток, батьки належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків.

Надані сторонами докази на підтвердження порушення графіку спілкування з дитиною як з боку батька, так і з боку матері (заяви до поліції, органу опіки та піклування, відповіді на ці заяви, тощо), суд вважає такими, що не доводять неможливості матері або батька займатись вихованням та розвитком дитини. Ці докази, на переконання суду, свідчать про те, що кожен із батьків бажає якнайбільше часу проводити разом із сином, однак, батьки не можуть досягти між собою домовленості у цьому питанні, а також не можуть в силу певних рис характеру знайти спільну мову щодо питань участі у вихованні дитини, що у подальшому призводить до конфліктів із залученням правоохоронних органів та органу опіки та піклування.

У той же час, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення домашнього насильства, що підтверджується копією термінового заборонного припису стосовно кривдника, яким ОСОБА_1 встановлено заборону на 10 діб у будь-якій спосіб контактувати з ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 121). Доказів на спростування цих обставин з боку позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 суду не надано.

Також суд враховує і те, що з боку ОСОБА_1 має місце перешкоджання матері у виконанні її батьківських обов`язків, оскільки питання щодо життя дитини він вирішує без погодження із матір`ю дитини ОСОБА_3 , а саме як встановлено з показань свідків, він після розлучення самостійно змінив місце проживання сина, після того як ОСОБА_3 забрала сина з садочка, переслідував їх на автомобілі та вчинив ДТП із автомобілем, в якому знаходився син.

Стосовно особистої прихильності дитини ОСОБА_4 до когось одного з батьків суд зазначає, що достатніх та переконливих доказів цих обставин суду не надано.

При цьому, суд відкидає як докази дані, що наведені у висновку спеціаліста-психолога за результатами психологічного аналізу в родині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вих. № 86 від 06.10.2021, складений ОСОБА_11 , психологинею-психоаналіткинею, головою Запорізької обласної громадської організації «Об`єднання психологів та психоаналітиків «ВЗАЄМОДІЯ», супервізорки, з таких підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Відповідно до ч. 2 цієї статті, допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

ОСОБА_11 не є спеціалістом у розумінні ч. 1 ст. 74 ЦПК України, який залучається судом з метою надання консультацій та технічної допомоги щодо застосування технічних засобів, а також вона не є експертом у розумінні ст. 72 ЦПК України.

Тому, вищезазначений висновок оцінюється судом як письмовий доказ по справі.

Так, за змістом вказаного висновку, враховуючи психо-емоційні особливості ОСОБА_2 , її поведінку, беручи до уваги, що несприятливі психогенні впливи можуть викликати у ОСОБА_4 стрес, тобто неспецифічну реакцію на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівнях, доцільним буде визначити місце проживання дитини з батьком (т. 1 а.с. 31-37).

У той же час, з тексту висновку випливає, що дослідження проводилось спеціалістом за даними, наведеними зі слів позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 , які ґрунтуються на його власному сприйнятті ситуації в родині та у стосунках з ОСОБА_3 , а також його власній оцінці ставлення матері до дитини. При цьому, ОСОБА_3 участі у дослідженні не приймала.

Під час допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що вона запрошувала матір дитини для участі в дослідженні, але зі слів ОСОБА_1 матір відмовилась. З матір`ю вона не спілкувалась. Вона не є експертом, а тому не має обов`язку здійснювати самостійне запрошення осіб. Висновок надано на адвокатський запит представника позивача. Також свідок зазначила, що для дитини у його найкращих інтересах є визначення постійного одного місця проживання, а не постійна його зміна, як це відбувається зараз. Медичні документи ОСОБА_4 вона не досліджувала, інформація у висновку наведена зі слів батька. Також ОСОБА_1 їй пояснював, що дитина не хоче йти до матері. ОСОБА_1 з повагою розповідав про матір дитини, нічого поганого про неї не розповідав. Однак, стосунки між батьками вона не досліджувала.

Отже, оскільки висновок складено ОСОБА_11 за відсутності ОСОБА_3 , суд вважає, що висновок не може бути визнаний об`єктивним з точки зору дотримання прав обох батьків, зокрема, матері щодо участі у вирішенні питань, які стосуються дитини, у даному випадку її місця проживання.

Крім того, суд також вважає слушними зауваження представника відповідача (за зустрічним позовом) ОСОБА_3 адвоката Куща Є.Є. про відсутність у Запорізької обласної громадської організації «Об`єднання психологів та психоаналітиків «ВЗАЄМОДІЯ» повноважень надавати висновки щодо визначення місця проживання дитини, а також про те, що документи про освіту ОСОБА_11 як психолога (свідоцтва про підвищення кваліфікації №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та диплом НОМЕР_5 (а.с. 38 - зворот - 40) видані в Російській Федерації, а докази про підтвердження визнання цих документів про освіту в Україні не надані.

З урахуванням викладеного, суд також відкидає як доказ у справі й висновок психолога-психоаналітика щодо психологічного дослідження ОСОБА_1 № 06 від 09.02.2022 (т. 1 а.с. 196-198).

Крім того, суд також вважає неналежними доказами надані ОСОБА_1 відеозаписи, на яких зображено окремі моменти передачі дитини матері, під час яких син капризує, небажання дитини спілкуватися з матір`ю по телефону у той час, коли дитина дивиться телевізор, оскільки ці відеозаписи носять уривчастий характер і відображають лише декілька хвилин з життя дитини, але не наводять у цілому обставин, на які посилається ОСОБА_1 у частині відсутності прихильності сина до матері та прихильності особисто до нього.

Більш того, з боку ОСОБА_3 також надані відеозаписи, на яких зображено як вона займається та гуляє з дитиною, і при цьому дитина не виявляє невдоволення чи заперечень проти знаходження разом із матір`ю.

Враховуючи ранній вік ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`ясування його особистої думки з цього питання, є неможливим.

Також під час вирішення справи суд враховує і те, що обоє батьків позитивно характеризуються свідками, мають задовільний стан здоров`я, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями об`єктивно нічим не підтверджені.

Також, як пояснила у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є хрещеною матір`ю ОСОБА_4 , вона неодноразово була в гостях у родини ОСОБА_21 , під час зустрічей на свята вживали вино та палили кальян як з ОСОБА_1 так і з ОСОБА_3 . Зловживання алкоголем з боку ОСОБА_3 не підтвердила. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_14 зазначила, що її донька алкогольними напоями не зловживає.

Суд також відкидає посилання відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, оскільки останнього було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України та кримінальне провадження щодо останнього за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України було закрито за закінченням строків давності ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.06.2020 по справі № 331/7320/15-к, 1-кп/337/7/2020 (т. 2 а.с. 29-50). Також, відповідно до наданої суду довідки МВС України, станом на 20.10.2021 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має (т. 1 а.с. 42).

Житлово-побутові умови проживання як за місцем проживання батька ОСОБА_1 , якому на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , так і за місцем проживання матері ОСОБА_3 , яка винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , є задовільними. Для проживання і виховання дитини батьками створено необхідні умови, що випливає зі змісту актів обстеження умов проживання сторін, складених фахівцями Відділу по Вознесенівському району Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.

При цьому, суд вважає непереконливими посилання ОСОБА_1 та його представника на недопустимість як доказу акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , з таких підстав.

Так, вказаний акт надано суду в судовому засіданні 05.05.2023. Датою складання акту у ньому зазначено 28.04.2023. У акті вказано, що обстеження умов проживання ОСОБА_3 здійснене за адресою: АДРЕСА_3 .

У той же час, як встановлено судом з пояснень ОСОБА_3 та представника третьої особи, органом опіки та піклування раніше також проводилось обстеження умов проживання відповідача (за первісним позовом), однак за іншою адресою, та органом опіки та піклування було встановлено також задовільні умови проживання. Проте, вказаний акт до матеріалів справи не долучено. ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що змінила місце проживання. Враховуючи, що вказані обставини були встановлені після початку судового розгляду справи по суті, судом після дослідження усіх матеріалів справи було роз`яснено відповідачу (за первісним позовом) право доповнити судовий розгляд та подати акт обстеження умов проживання за адресою, за якою вона мешкає на теперішній час.

Враховуючи, що відповідач (за первісним позовом) скористалась даним правом та подала вказаний акт разом із клопотанням про долучення його до матеріалів справи як доказу із обґрунтування причин неможливості його подання у строки, визначені ст. 83 ЦПК України, судом у судовому засіданні задоволено дане клопотання, встановлено додатковий строк для подання доказу та прийнято акт як доказ у судовому засіданні 05.05.2023.

При цьому, у даному випадку не має значення для вирішення справи та обставина, що дане житло не належить ОСОБА_3 на праві власності, оскільки СК України не пов`язує вирішення питання про визначення місця проживання дитини із наявністю у власності батьків житла.

Також суд вважає такими, що не мають значення для розгляду справи, посилання представника позивача (за первісним позовом) на те, що ОСОБА_3 не надано суду договір оренди даного житла, який би відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки предметом розгляду цієї справи не є питання перевірки правомірності чи неправомірності правочину, який слугує підставою для проживання ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . До того ж, суд звертає увагу і на встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину.

Стосовно наявності у сторін доходів з метою доведення матеріальної спроможності утримувати дитину, то суду не надані докази наявності заробітку чи іншого легального доходу, як з боку батька, так і з боку матері.

Так, ОСОБА_1 відповідно до наданих ним документів є керівником ТОВ «ПОЛЬСЬКА ПРАЦЯ» (ЄДРПОУ 41211117), також надає послуги водія службі таксі «Bolt». відомостей про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 до юридичної особи, яка здійснює діяльність вказаної служби таксі, суду не надано (т. 1 а.с. 46-62). Також не підтверджені доказами і доходи ОСОБА_1 від продажу інтернет-магазину. Інформації про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця матеріали справи не містять.

ОСОБА_3 пояснила в судовому засіданні, що вона є засновником ТОВ «ПОЛЬСЬКА ПРАЦЯ», проте підприємство діяльність не здійснює. Вона на теперішній час є фрілансером, на підтвердження наявності доходу надала виписку з карткового рахунку.

З пояснень ОСОБА_3 також встановлено, що ОСОБА_1 має боргові зобов`язання у кредитних установах. Проте, доказів на підтвердження розміру таких зобов`язань суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони мають певний дохід від здійснюваної ними діяльності, проте, відсутня можливість встановити належними та допустимими доказами його точний розмір та джерела його походження.

Отже, враховуючи надані сторонами докази, суд доходить висновку, що кожна із сторін може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання і навчання та належний рівень комфорту з урахуванням їх можливостей. При цьому суд враховує, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що визначальне значення при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини.

Так, як зазначено судом вище, дитина є хлопчиком чотирирічного віку, перебуває однаковий період часу як з батьком, так і з матір`ю за встановленим органом опіки та піклування графіком.

При цьому, суд враховує і те, що органом опіки та піклування у цій справі не надано висновку про доцільність визначення місця проживання з одним із батьків, оскільки визначений органом опіки та піклування графік порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина враховує проживання дитини у рівних частках як з батьком, так і з матір`ю.

Отже, органом опіки та піклування в порядку ч. 1 ст. 161 СК України спір про місце проживання дитини не вирішено.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України суд не може передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Суд встановив наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини і у матері, і у батька, їх позитивні характеристики з боку сусідів та свідків, а також дії батька щодо перешкоджання матері брати участь у догляді та вихованні дитини, винесення щодо ОСОБА_1 термінового заборонного припису внаслідок вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_3 , вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди внаслідок переслідування автомобіля, в якому рухалась ОСОБА_3 разом із дитиною, що суд розцінює як порушення інтересів дитини, що може зашкодити її розвиткові.

Крім того, суд враховує вік дитини, стан її здоров`я, а також той факт, що в інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке, на переконання суду, в змозі забезпечити саме матір, якою на початку воєнної агресії проти України було прийнято рішення про перебування разом з дитиною у більш безпечному регіоні.

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, суд надає першочергове значення та оцінку саме найкращими інтересами дитини, врахувавши обставини спору.

При цьому, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє батька брати участь у вихованні сина у спосіб, встановлений законом.

Таким чином, враховуючи інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд вважає таким, що підлягає задоволенню зустрічний позов ОСОБА_2 , за яким судом визначається місце проживання дитини з матір`ю. У зв`язку з цим позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним та похідні від них вимоги про стягнення аліментів задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що понесені нею при поданні зустрічного позову, а саме в сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 76-80, 141, 247, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з батьком, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити повністю.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору розміром 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 травня 2023 р.

Повний текст рішення складено 15 травня 2023 р.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, адреса місцезнаходження: вул. Сєдова, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035.

Суддя А.В. Шалагінова