Постанова

від 10.05.2023 по справі 313/15/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.05.2023 Справа № 313/15/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 313/15/20Головуючий у 1-й інстанції Нагорний А.О. Повний текст рішення складено 31.08.2021 року.Пр. № 22-ц/807/19/23Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Крилової О.В., Кухаря С.В.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати за землю, пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання умов договору

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року поштою (конверт а.с. 49) ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі № б/н від 02.10.2014 р. на земельну ділянку площею 10,6798 га з кадастровим номером № 2321280500:02:009:003, укладений ОСОБА_3 , уповноваженого від її імені, та орендарем ОСОБА_1 , скасувати його державну реєстрацію та стягнути з ОСОБА_1 на її користь заборгованість за договором оренди землі від 02.10.2014 р. (а.с.2-9).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 у позові зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 10,6798 га, кадастровий № 2321280500:02:009:0003, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 073293 від 09.07.2004 р., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25.03.2005 р. вона за нотаріально завіреною довіреністю уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпоряджатися (здати в оренду, отримувати натуроплату, обміняти, продати за ціну та на умовах на свій розсуд) земельною ділянкою розміром 10,6798 га, що знаходяться на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області, належною мені на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 073293, виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 09.07.2004 р. на підставі її розпорядження від 11.02.2003 р. № 39.

Для цього згідно довіреності їм було надано право представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також уповноважених органах, органах місцевого самоврядування тощо, подавати від її імені необхідні у кожному конкретному випадку документи, включаючи заяви, одержувати документи, підписувати цивільно-правові документи, в тому числі договори відчуження, одержувати належні їй за результатами укладених правочинів грошові суми, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Довіреність була видана терміном на десять років з правом передоручення та дійсна до 23.03.2015 р.

02.10.2014 р. на підставі даної довіреності, уповноважена особа ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_1 уклали договір оренди землі з кадастровим номером 2321280500:02:009:0003 загальною площею 10,6798 га строком на 50 років, з орендною платою в грошовій формі готівкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 089,50 грн. в рік, яка відповідно до п. 11 Договору повинна бути внесена до 31.12. кожного року або може бути виплачена одноразово у повному обсязі, за весь термін дії договору оренди.

Договір зареєстровано реєстраційною службою Веселівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.03.2015 р. вчинено відповідний запис за №9004125.

Будь-яких змін до Договору оренди земельної ділянки сторонами не вносилося та Додаткові угоди не укладалися.

В порушення умов договору оренди земельної ділянки від 02.10.2014 р., укладеного між моїм представником ОСОБА_3 (довіреність закінчилась 25.03.2015 р.) та відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 , а також в порушення вимог Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» остання взагалі не сплатила їй орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, тобто порушила умови договору, які закріплені в п. 11 Договору, а саме: вносити орендну плату у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі в строк до 31.12 кожного року. На отримання замість неї належної їй орендної плати за землю за ці роки та на її розпорядження вона нікого не уповноважувала.

Як стало їй відомо з рішення Веселівського районного суду від 21.03.2017 року (справа № 313/860/16-ц) за оренду зазначеної земельної ділянки за 2015 рік належну їй орендну плату 04.03.2015 р. від відповідача отримав її представник ОСОБА_3 за довіреністю, дія якої закінчилась 25.03.2015 р., а також ним від її імені надано декларацію до податкових органів щодо отримання належної суми оренди за 2015 рік. З цього часу до податкових органів від її імені ні відповідачем ні будь-якою іншою особою декларації про отримання нею будь-якого іншого розміру оренди не декларувалось і про його наявність не повідомлялось.

На її неодноразові звернення до відповідача щодо належного виконання умов договору, а саме: своєчасно вносити орендну плату ОСОБА_1 ніяким чином не реагує, на лист з вимогою сплатити оренду, отриманий 27.01.2018 р. не відповіла, отримувати поштою інші листи відмовляється, будь-яких грошових переказів за оренду землі нею за весь період дії договору не отримувалося.

Не одержуючи доходи від здачі в оренду землі за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, вона не може вільно розпоряджатися належними їй грошовими коштами, чим порушуються її права на власність, а також ненадходження коштів до бюджету. Адже, відповідно до Конституції України та Податкового кодексу України з виплаченої (нарахованої) орендної плати її обов`язком є своєчасно та в повній мірі перераховувати податки до бюджету, а також військовий збір, який вона по вині відповідача не може справно сплатити, через що її постійно викликають до податкових органів для надання пояснень з цього питання. До податкових органів за місцем проживання вона щороку подає декларації про свій майновий стан та доходи від здачі в оренду землі за минулі роки у порядку, встановленому Законом (ст. 67 Конституції), в яких зазначено та перевірено податковим органом щодо неотримання нею цього виду доходу і неперерахування у зв`язку з цим податків та зборів до бюджету.

На податкові органи нормами чинного законодавства України покладено обов`язок здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов`язкових платежів). Регулювання відносин щодо податкових зобов`язань на території Веселівського району Запорізької області відноситься до компетенції Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Систематична (більш ніж за 1 рік) несплата ОСОБА_1 у встановленому цим договором розміру і строку орендної плати за користування належною мені на праві власності земельною ділянкою - є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 02.10.2014 року, тому договір оренди земельної ділянки належить розірвати достроково у судовому порядку.

Позивачка у позові зазначала, що відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку. На момент пред`явлення позову, зобов`язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за оренду землі в 2016, 2017, 2018, 2019 роках є невиконаними, тому для відновлення її прав договір оренди землі необхідно достроково розірвати, примусово стягнути заборгованість по орендній платі та застосувати відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору.

За проведеними розрахунками розмір заборгованості за оренду землі та за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 31.12.2016 по 30.12.2019 (включно) становить всього: 41304,50коп., з яких основна сума оренди - 32358,00 грн. (8 089,50+8089,50 + 8089,50+ 8089,50), пеня - 3542,00 грн. (1771+1 181+590), 3% річних - 1 455,50 грн. (728+485+242,50), інфляційні збитки - 3949,00 грн. (2435,00+1169.50+344,50)

Заборгованість за 2016 рік: за оренду землі 8089,50 грн., розмір неустойки (пені) за 1095 дня (з 31 грудня 2016 року по 30 грудня 2019 року) прострочення внесення орендної плати становить 1 771,00 грн. (8089,50 грн. х 0,02 % : 100% х 1 095 днів = 1771,00 грн.); 3% річних від простроченої суми орендної плати, складає 728,00 грн. (8089,50 грн. х 3% : 100 % : 365 днів х 1 095 днів прострочення = 728 грн.); інфляційне збільшення боргу - 2435,00 грн.

Всього: 8089,50 грн. + 1771,00 грн. + 728,00 грн. + 2 435,00 грн. = 13023,50 грн.

Заборгованість за 2017 рік: за оренду землі 8089,50 грн., розмір неустойки (пені) за 730 днів (з 31 грудня 2017 року по 30 грудня 2019 року) прострочення внесення орендної плати становить 1 181,50 грн. (8089,50 грн. х 0,02 % : 100% х 730 днів = 1 181,00 грн.); 3% річних від простроченої суми орендної плати, складає 485,00 грн. (8089,50 грн. х 3% : 100 % : 365 днів х 730 днів = 485 грн.); інфляційне збільшення боргу - 1 169,50 грн.

Всього: 8089,50 грн. + 1 181,00 грн. + 485,00 грн. + 1 169,50 грн.=10925,00 грн.

Заборгованість за 2018 рік: за оренду землі 8 089,50 грн., розмір неустойки (пені) за 365 днів (з 31 грудня 2018 року по 30 грудня 2019 року) прострочення внесення орендної плати становить 590,00 грн. (8089,50 грн. х 0,02 % : 100% х 365 днів = 590,00 грн.); 3% річних від простроченої суми орендної плати, складає 242,50 грн.(8 089,50 грн. х 3% : 100 % = 242,50 грн.); інфляційне збільшення боргу на - 344,50 грн.

Всього: 8089,50 грн. + 590,00 грн. + 242,50 грн. + 344,50 грн. = 9266,50 грн.

За 2019 рік - поточний платіж за оренду землі 8089,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору мною на адресу відповідача були направлені поштою рекомендовані листи з вимогою сплатити суму заборгованості за договором оренди з 2016 по 2019 роки та грошові кошти (3% річних, пеню, інфляційні втрати) у зв`язку простроченням внесення основної суми оренди, а також про надання інформації та документів, що підтверджують внесення орендних платежів 1). 24.01.2018 р. за № 7220202394944, який ОСОБА_1 отримано 27.01.2018 р. та проігноровано; 2). 12.12.2019 р. за № 7231302866772, який відповідачем не отримується у поштовому відділенні.

Також позивачка просить стягнути з відповідачки судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нагорного А.О. (а.с. 52).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 53) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 25 серпня 2021 року (а.с. 157-160) позовні вимоги ОСОБА_2 у цій справі задоволено.

Договір оренди землі б/н від 02 жовтня 2014 року на земельну ділянку площею 10,6798 га з кадастровим номером № 2321280500:02:009:003, укладений ОСОБА_3 , уповноваженого від імені орендодавця ОСОБА_2 , та орендарем ОСОБА_1 розірвано, державну реєстрацію скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди землі від 02.10.2014 р. за 2016 рік на суму 4934,00 грн. (1771,00 грн. - неустойки (пені) за прострочення внесення орендної плати; 728,00 грн. - 3% річних від простроченої суми орендної плати за землю; 2435,00 грн. - інфляційні збитки за період з 31.12.2016 р. по 30.12.2019 р.).

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди землі від 02.10.2014 р. за 2017 рік на суму 2836,00 грн. (1181,00 грн. - неустойки (пені) за прострочення внесення орендної плати; 485,50 грн. - 3% річних від простроченої суми орендної плати за землю; 1169,50 грн. - інфляційні збитки за період з 31.12.2017 р. по 30.12.2019 р.).

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором оренди землі від 02.10.2014 р. за 2018 рік на суму 1177,00 грн. (590,00 грн. - неустойки (пені) за прострочення внесення орендної плати; 242,50 грн. - 3% річних від простроченої суми орендної плати за землю; 344,50 грн. - інфляційні збитки за період з 31.12.2018 р. по 30.12.2019 р.).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на суму 1537,00 грн., пов`язані зі сплатою судового збору при подачі позову до суду.

Позивач та третя особа із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 163-165) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення у справі, відповідно до якого у задоволенні позовної заяви у цій справі відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Полякова О.З., суддів Крилову О.В. та Кухаря С.В. (а.с. 168)

Ухвалою апеляційного суду від 01 жовтня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 у цій справі відкрито (а.с. 171), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 173).

Третя особа - Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційному суду відзив (а.с. 181) на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі.

Позивач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року (а.с. 196-199) заяву судді-доповідача Полякова О.З. про самовідвід у цій справі задоволено, дану справу передано у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду для здійснення нового авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

В автоматизованому порядку визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Запорізького апеляційного суду Гончар М.С. (а.с. 200-201).

Ухвалою апеляційного суду від 16 листопада 2021 року дану справу прийнято до провадження до судді-доповідача Гончар М.С. та призначено до апеляційного розгляду (а.с. 202), з урахуванням навантаження колегії судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 13 квітня 2022 року, не відбувся та був відкладений через відпустку судді-доповідача (довідка а.с. 210).

У період з 18 лютого 2022 року по 10 травня 2022 року суддя-доповідач перебувала у відпустці (довідка а.с.215).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 15 серпня 2022 року, не відбувся (а.с. 218) та був відкладений без визначення конкретної дати судового засідання через перебування учасників цієї справи на тимчасово окупованій території Запорізької області внаслідок воєнної агресії РФ проти України та відсутність будь-якого зв`язку (поштового чи мобільного) з останніми (а.с. 216-217), з урахуванням письмових рекомендацій Верховного Суду щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан (а.с. 219).

Ухвалою апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року (а.с. 220) витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону, починаючи з 24 лютого 2022 року, громадянами України: 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області 31.01.1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , відомості про паспорт відсутні.

На виконання вказаної ухвали апеляційним судом отримано відповідь (а.с. 222-226), за змістом якої: такі відомості відсутні.

У січні 2023 року апеляційним судом здійснено відповідний запит до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України (а.с. 227), у лютому 2023 року ухвалою апеляційного суду у Міністерства соціальної політики України (а.с.231) витребувано інформацію на підтвердження (спростування) в ЄІБД ВПО про взяття на облік громадян України: 1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області 31.01.1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , відомості про паспорт відсутні, якщо підтверджується взяття на облік цих осіб в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування цих осіб.

02.03.2023 року на виконання вищезазначеної ухвали апеляційного суду Міністерством соціальної політики України надано відповідь, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація щодо запитуваних осіб відсутня (а.с. 233-234).

Ухвалою апеляційного суду від 03.03.2023 року (а.с. 235) дану справу призначено до апеляційного розгляду, з повідомленням про дату, час і місце розгляду цієї справи її учасників справи, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через оголошення про їх виклик на веб-сайті судової влади України (а.с. 240-241.

У дане судове засідання всі належним чином з додержанням вимог ЦПК України повідомлені про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 236-244), у тому числі відповідач (апелянт) ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Шубіна О.П., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи, окрім представника третьої особи - ОСОБА_5 (а.с. 189-190, 248-249), не з`явились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Сторона позивача ОСОБА_2 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шубін О.П. подав апеляційному суду заяву (а.с. 189-190, 245-247), в якій просив розглядати дану справу без участі відповідача ОСОБА_1 та без участі його, як представника останньої.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: клопотання представника відповідача (апелянта) задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника третьої особи - Паталах К.В. (а.с. 248-249).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішення є: … рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. ст.ст. 1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 12 - 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст. 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями ст. ст. 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , є власником земельної ділянки площею 10,6798 га, кадастровий №2321280500:02:009:0003, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 073293 від 09.07.2004 р., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 17-18).

25.03.2005 р. позивачка за нотаріально завіреною довіреністю уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпоряджатися (здати в оренду, отримувати натуроплату, обміняти, продати за ціну та на умовах на свій розсуд) земельною ділянкою розміром 10,6798 га, що знаходяться на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області, належною їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 073293, виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 09.07.2004 р. на підставі її розпорядження від 11.02.2003 р. № 39 (а.с. 19).

Довіреність була видана терміном на десять років з правом передоручення та дійсна до 23.03.2015 р.

Для цього згідно довіреності позивачка надала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право представляти її інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також уповноважених органах, органах місцевого самоврядування тощо, подавати від її імені необхідні у кожному конкретному випадку документи, включаючи заяви, одержувати документи, підписувати цивільно-правові документи, в тому числі договори відчуження, одержувати належні їй за результатами укладених правочинів грошові суми, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

02.10.2014 р. на підставі даної довіреності, уповноважена особа ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_1 уклали договір оренди землі з кадастровим номером 2321280500:02:009:0003 загальною площею 10,6798 га строком на 50 років, з орендною платою в грошовій формі готівкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8089,50 грн. в рік, яка відповідно до п. 11 договору повинна бути внесена до 31.12. кожного року або може бути виплачена одноразово у повному обсязі, за весь термін дії договору оренди (а.с. 11-14).

Договір зареєстровано реєстраційною службою Веселівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 04.03.2015 р. вчинено відповідний запис за №9004125 (а.с. 20).

Будь-яких змін до договору оренди земельної ділянки сторонами не вносилося та додаткові угоди не укладалися. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

У п. 9 спірного договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі у грошовій формі 3,00 % від суми нормативної грошової оцінки, що складає 8 089,50 грн (а.с. 11, зворот).

У п. 10 спірного договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (а.с. 11, зворот).

Відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 здійснювала дії щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині орендної плати в грошовій формі готівкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2016-2019 роки, що складає 8089,50 грн. в рік, яка відповідно до п. 11 договору повинна бути внесена до 31.12. кожного року або може бути виплачена одноразово у повному обсязі, за весь термін дії договору оренди, відповідачка суду першої інстанції у цій справі не надала, що є його процесуальним обов`язком згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Суд першої інстанції прийняв до уваги надані відповідачем у цій справі письмові розписки від 12.03.2015 р. про отримання уповноваженою особою позивача орендної плати за 2016-2019 роки (а.с.71-75), проте дані докази, на думку суду першої інстанції, є доказами у першу чергу, що підтверджують саме систематичну несплату орендної плати, ніж її своєчасну сплату, так як дані розписки, по-перше, датовані 12.03.2015р., а по-друге, аж ніяк не узгоджуються зі строками виплати орендної плати, визначеними сторонами у п.11 договору оренди землі від 02.10.2014 р., відповідно до якого орендна палата повинна бути внесена до 31.12. кожного року або виплачена одноразово у повному обсязі, за весь термін дії договору оренди.

Крім того, про неналежність та недопустимість як доказів, даних письмових розписок від 12.03.2015 р., свідчать також і надані суду представником позивача - адвокатом Бакуменко С.А., документи, а саме: - письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_6 у цивільній справі № 313/558/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 29.05.2017 р. (а.с. 102-103); - доповнення до письмових заперечень представника ОСОБА_7 від 30.06.2017 р.(а.с. 104); - відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 05.04.2018 р. по цивільній справі № 313/558/17 (а.с.105-106).

У зазначених документах відображена правова позиція ОСОБА_3 у цивільній справі № 313/558/17 станом на 29.05.2017 р. (дата подання письмових заперечень) та подання відзиву на апеляційну скаргу, тобто 05.04.2018 р. заперечувались факти отримання будь-яких коштів в якості орендної плати за землю існування яких-небудь розрахункових документів з ОСОБА_1 з приводу отримання орендної плати за землю наперед.

Тобто ОСОБА_3 , спростовує факт існування письмових розписок від 12.03.2015 р., що в черговий раз свідчить про те, що дані розписки є неналежними та недопустимими доказами.

Також під час судового розгляду цієї справи, судом першої інстанції була правильно досліджена постанова Верховного Суду від 01.07.2020 р. в іншій справі ЄУН № 313/558/17 (копія а.с. 125-136), якою з ОСОБА_3 касаційною інстанцією на користь ОСОБА_2 стягнено орендну плату за 2015 рік у розмірі 8089,50 грн., за договором оренди землі від 02.10.2014 р., який у 2015 році, згідно нотаріально завіреної довіреності від 25.03.2005 р. виданої терміном на десять років з правом передоручення та дійсною до 23.03.2015 р., повинен діяти в інтересах позивачки, а не навпаки.

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.03.2019 р. по справі № 183/262/17 викладено висновок про застосування норми права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11. 2018 р. у справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 р. у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 дублюють доводи її заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що у судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги зменшила, так як відповідач за час розгляду справи у суді сплатив у 2021 році заборгованість з орендної плати за 2016-2019 роки лише після того, коли Верховний Суд постановою від 01.07.2020 р. у справі №313/558/17 стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 орендну плату за 2015 рік у розмірі 8089,50 грн., за договором оренди землі від 02.10.2014 р. Так як відповідачка ОСОБА_1 сплатила орендну плату за 2016-2019 роки з порушенням строків визначеному сторонами у п. 11 договору від 02.10.2014 р., то вона повинна сплатити пеню, інфляційні збитки та три проценти річних за несвоєчасне виконання умов договору за 2016-2018 роки, згідно розрахунків, наведених у позові. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Задоволені судом першої інстанції зменшені позовні вимоги позивача у цій справі не спростовуються поясненнями представника відповідача у судовому засіданні у суді першої інстанції, за змістом яких ОСОБА_3 , який діяв за довіреністю від 25.03.2005 р., виданою ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 орендну плату за 2016-2019 роки, але чому він передав її позивачці тільки у 2021 році, йому не відомо (а.с.62-63,71-75).

Оскільки, лише виключним обов`язком орендаря ОСОБА_1 є своєчасна щорічна оплата на користь позивача ОСОБА_2 вищезазначеного розміру орендної плати. Оскільки, будь-які договори між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу зміни порядку здійснення оплати орендної плати за вищезазначеним договором оренди землі не укладались. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Суд першої інстанції також правильно у цій справі врахував обставини, встановлені постановою Верховного Суду від 01.07.2020 року в іншій справі ЄУН № 313/558/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 , яка набрала законної сили та якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за 2015 рік у розмірі 8089,50 грн. та судові витрати, пов`язані із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у сумі 364,05 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 773,11 грн., в іншій частині позову (про стягнення орендної плати за інший період (9 років на перед)) відмовлено, та які не підлягають доказуванню у цій справі в силу вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України (а.с. 125-136).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; с уд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч.2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім цього, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідача ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 25 серпня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 16.05.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Крилова О.В.Кухар С.В.