Постанова

від 10.05.2023 по справі 916/631/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/631/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. - адвокат Драган Т.М.

від Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. - адвокат Гареєв Є.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 (про забезпечення позову) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про скасування заходів забезпечення позову)

по справі №916/631/23

за заявою Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD.

до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L.

про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна NAVITAS (ENI:2328781, прапор держави Румунія)

ВСТАНОВИВ

Компанія OCEAN MED SHIPPING LTD. звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою, до подання позовної заяви, до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. про накладення арешту на судно NAVITAS (ENI:2328781, прапор держави Румунія), яке знаходиться в акваторії морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

В обґрунтування заяви Компанія OCEAN MED SHIPPING LTD. зазначає, що у останньої наявна морська вимога до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. на суму 150 000 доларів США, яка виникла у зв`язку із заподіянням відповідного збитку майну заявника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 заяву Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна NAVITAS (ENI:2328781, прапор держави Румунія) задоволено, накладено арешт на морське судно NAVITAS, яке знаходиться в акваторії морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Рені, заборонено капітану морського порту Рені, Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна NAVITAS з акваторії морського порту Рені, тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що на час подання заяви судно NAVITAS затримано в акваторії морського порту Рені на підставі розпорядження начальника ВП "Ренійський морський порт".

Крім того, на час подання заяви, судно NAVITAS перебуває в акваторії морського порту Рені, про що, зокрема, свідчать дані, які містяться в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про подання заяви про арешт судна за належною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Також, судом першої інстанції зазначено, що 12.02.2023 сталася аварійна морська подія, а саме зіткнення суден NAVITAS та MAINLAND, внаслідок чого судну MAINLAND, яке належить Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L., було завдано пошкодження. Відповідно до пропозиції для постановки в док та ремонту Компанії ART SHIPYARD вартість відновлювального ремонту судна MAINLAND становить 150 000 доларів США.

За твердженням місцевого господарського суду, згідно з судновим сертифікатом судно NAVITAS належить Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. Однак, матеріали справи не містять доказів задоволення зазначеної вище морської вимоги на суму 150 000 доларів США.

На підставі всього вищевикладеного, судом першої інстанції встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника права морської вимоги до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. на підставі спричинення шкоди, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 задоволено заяву Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2023.

В мотивах названої ухвали місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "БЛЕК СІ ЛО КОМПАНІ" внесено на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області 5 485 290 грн, що еквівалентно 150 00 доларів США за курсом НБУ станом на 23.02.2023 в якості забезпечення позову у справі №916/631/23 за ухвалою від 17.02.2023.

Не погодившись із даними рішеннями суду першої інстанції до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулась Компанія NAVITAS SHIPPING S.R.L. з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі № 916/631/23 та постановити нову, якою у задоволенні заяви Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту судна NAVITAS відмовити, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 у справі №916/631/23 та повернути ТОВ "БЛЕК СІ ЛО КОМПАНІ" грошові кошти у розмірі 5 485 290,00 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що факт зіткнення суден не заперечується та не спростовується жодною із сторін, однак, заперечується факт розміру завданої шкоди та збитків, яких зазнав судновласник судна MAINLAND, а саме компанія OCEAN MED SHIPPING LTD.

Так, за твердженням апелянта, єдиним доказом для підтвердження завданої шкоди та збитків, яких було завдано компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. є Нота протесту капітана судна MAINLAND. До того ж, заявник зазначає, що судно MAINLAND не лише отримало пошкодження, а й зазнало втрати морехідності. Втім, судно MAINLAND без будь-яких перешкод покинуло порт Рені та продовжило свою комерційну діяльність, підтвердженням чого є надання капітаном порту дозволу на вихід судна з порту.

Скаржник зазначає, що за загальною практикою, з метою встановлення ступеню пошкодження судна/вантажу внаслідок зіткнення суден (колізії) сторони призначають проведення сюрвею за участі спільних представників та/або наймають незалежну сюрвеєрську компанію. Однак, запит на проведення сюрвею судна MAINLAND з метою встановлення збитків та/або шкоди було безпідставно відхилено, більше того було відхилено навіть запит на проведення сюрвею невідкладно у наступному порту заходу судна.

Наголошує скаржник й на тому, що аварійне зіткнення суден відбулось 12.02.2023, а вже 14.02.2023 капітаном судна MAINLAND було здійснено всі формальності для відходу судна, а відповідно 15.02.2023 судно MAINLAND покинуло Ренійський морський порт.

Наведене, на думку апелянта, спростовує доводи заявника щодо факту втрати морехідності судна MAINLAND та підтверджується очевидний намір уникнення проведення незалежного сюрвею для встановлення ступеню пошкодження судна.

Також, як стверджує апелянт, матеріали справи не містять ані витягу із суднового журналу судна MAINLAND, ані доказів належним чином оформленої заяви про морський протест та акту то морський протест як то передбачено Кодексом торговельного мореплавства України.

З огляду на викладене апелянт вважає, що ані станом на 15.02.2023, ані станом на дату звернення до суду із даною апеляційною скаргою компанія OCEAN MED SHIPPING LTD. не має та не мала обґрунтованих підстав та доказів для необхідності забезпечення морської вимоги на суму 150 000,00 доларів США.

Скаржник також наголошує на тому, що заявник просив викликати у судове засідання представника NAVITAS SHIPPING S.R.L., однак, суд першої інстанції викликав лише представника заявника, внаслідок чого судновласник судна NAVITAS був позбавлений належного правового захисту та можливості надання доказів на свій захист щоб довести відсутність наміру ухилення від відповідальності.

Крім того скаржник зазначає, що ніколи не заперечував факту аварійного зіткнення суден та не здійснював будь-яких дій спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, а навпаки надав пропозицію проведення інспекції судна MAINLAND, щоб належним чином встановити ступінь пошкодження судна, а також залучив для професійного врегулювання даного спору страхового брокера.

Також апелянт зазначає, що був позбавлений можливості надати будь-які докази на свій захист під час розгляду судом заяви про арешт судна, зокрема копії суднових реєстраційних документів, з яких вбачається, що судно NAVITAS є річковим судном внутрішнього плавання, а не морським судном, а тому застосування положень Брюссельської конвенції, яка поширюється на морські судна, у відношенні судна внутрішнього плавання є неправомірним та незаконним, а відповідно суд першої інстанції порушив норми матеріального права під час винесення оскаржуваної ухвали.

Не можуть, як вважає скаржник, бути застосовані до спірних правовідносин й положення ст. 42 КТМ України, оскільки останні не поширюються на іноземні судна, що ходять не під прапором України та застосовуються тільки до суден, зареєстрованих в Україні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 (про забезпечення позову) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про скасування заходів забезпечення позову) по справі №916/631/23 та призначено справу до розгляду на 10.05.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому заявник просить відмовити позивачеві у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

В обґрунтування своїх заперечень заявник зазначає, що законодавство не передбачає імперативної норми про виклик судом сторони апелянта для розгляду заяви про забезпечення позову. На розсуд суду, даний випадок не є винятковим, оскільки пояснення та докази, надані заявником, були достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову і, саме з даної причини, суд не призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом обох сторін.

Заявник також відзначає, що ч. 3 ст. 139 ГПК передбачає обов`язок заявника про вказання розміру та суті морської вимоги, що є підставою для арешту судна, але не зобов`язує надавати детальний розрахунок понесених збитків, докази обставин, що є підставою для арешту судна.

Натомість, як стверджує заявник, ним на підтвердження детального розрахунку понесених збитків та доказів обставин, що стали підставою для арешту судна, було подано позов до Господарського суду Одеської області, оскільки тільки позов передбачає зазначені вимоги.

Заявник також стверджує, що ним було повторно направлено апелянту рахунок на суму у розмірі 559 326,00 доларів США для виконання відновлювальних робіт судна, однак, за зазначеним рахунком не було здійснено оплату, що свідчить вчинення апелянтом дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань.

Під час судового засідання від 10.05.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник заявника Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 9 частини першої статті 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, згідно з якими позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Згідно з частиною другою статті 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту (частина друга статті 138 ГПК України).

Приписами ч. 3 ст. 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

Порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952р., до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №3702-VI від 07.09.2011р. та яка набула чинності для України 16.05.2012р. (далі - Конвенція), а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України "Арешт суден" (даті - КТМ).

Відповідно до статті 1 Конвенції морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.

Згідно з статтею 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

При цьому, згідно ст. 8 Брюссельської конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

У відповідності до ст.42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з: 1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв`язку з експлуатацією судна; 2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров`я на суші або на воді у прямому зв`язку з експлуатацією судна; 3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу; 4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування; 5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій; 6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами; 7) будь-яким договором використання або фрахтування судна; 8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні; 9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв`язку з ним; 10) загальною аварією; 11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів; 12) буксируванням; 13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його; 14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; 15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці; 16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв`язку з виконанням ними своїх службових обов`язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені; 17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом; 18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером; 20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; 21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; 22) заставою судна; 23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 12.02.2023 о 05:08 сталося зіткнення суден NAVITAS та MAINLAND.

Відповідно до ноти протесту капітана судна MAINLAND від 12.02.2023 судно NAVITAS здійснювало плавання у напрямку течії річки Дунай, у той час як судно MAINLAND було пришвартовано до Reni Oil Terminal. Внаслідок надто швидкої зміни курсу судна NAVITAS у напрямку судна MAINLAND, судно MAINLAND зіткнулось з останнім, в результаті чого судно MAINLAND отримало пошкодження у вигляді вм`ятини.

Згідно суднового сертифіката серії 0009224 від 29.07.2022 судно NAVITAS (ENI:2328781, прапор держави Румунія) належить Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L.

Внаслідок зазначеної аварійної морської події судну MAINLAND, яке належить Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L., було завдано пошкодження. Відповідно до пропозиції для постановки в док та ремонту Компанії ART SHIPYARD вартість відновлювального ремонту судна MAINLAND становить 150 000 доларів США.

Компанією OCEAN MED SHIPPING LTD. 12.02.2023 було направлено рахунок на відшкодування витрат на ремонт судна MAINLAND на суму 150 000 доларів США.

Однак, станом на час звернення Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD з заявою про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна, зазначена вище морська вимога на суму 150 000 доларів США Компаніє NAVITAS SHIPPING S.R.L. задоволена не була.

Компанією NAVITAS SHIPPING S.R.L. виставлений заявником рахунок оплачений не був.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна, оскільки на підставі наданих заявником доказів встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника - Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. права морської вимоги до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. на підставі спричинення шкоди на загальну суму 150 000 доларів США.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено вірне рішення про скасування вжитих заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Відповідно до 4 ст. 143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.

Частина 5 ст.143 ГПК України передбачає, що надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Частинами 1,3 ст. 145 ГПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі надання відповідачем до суду документа, який підтверджує здійснене ним забезпечення позову у відповідності до частини четвертої статті 143 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч.4 ст. 145 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення №115 від 23.02.2023р. Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ЛО КОМПАНІ" внесено на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області внесено 5 485 290 грн, що еквівалентно 150 00 доларів США за курсом НБУ станом на 23.02.2023. Згідно вказаного платіжного доручення призначенням платежу є: внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області від імені та за дорученням NAVITAS SHIPPING S.R.L. в якості забезпечення позову у справі №916/631/23 за ухвалою від 17.02.2023.

Відповідно до довідки фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області №08-39/52/2023 від 23.02.2023р. кошти у розмірі 5 485 290 грн, внесені Компанією NAVITAS SHIPPING S.R.L. в якості забезпечення позову, по квитанції №115 від 23.02.2023р. було зараховано на депозитний рахунок №UA928201720355209002000005416, відкритому в Управлінні Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області.

З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 у справі №916/631/23.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції необґрунтовано було викликано у судове засідання лише представника заявника, чим позбавлено відповідача права на подання власних пояснень та доказів, з огляду на таке.

Положеннями ст.140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

З огляду на наведені законодавчі приписи, суд першої інстанції може викликати у судове засідання саме заявника, що й було вчинено місцевим господарським судом та ухвалою від 16.02.2023 викликано представника Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. у судове засідання.

При цьому, колегія суддів наголошує, що чинне процесуальне законодавство встановлює обмежений строк (2 дні) для розгляду заяву про забезпечення позову та не зобов`язує суд першої інстанції повідомляти про її розгляд та викликати у судове засідання відповідача.

Колегія суддів також не приймає до уваги заперечення апелянта з приводу відсутності доказів на підтвердження розміру шкоди та збитків, яких зазнав судновласник, а саме Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD., з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище, внаслідок аварійної морської події судну MAINLAND, яке належить Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L., було завдано пошкодження.

Дані обставини апелянтом не заперечуються.

Заявник наголошує, що відповідно до пропозиції для постановки в док та ремонту Компанії ART SHIPYARD вартість відновлювального ремонту судна MAINLAND становить 150 000 доларів США.

З огляду на те, що Компанією NAVITAS SHIPPING S.R.L. не було задоволено морської вимоги на суму 150 000 доларів США, судом першої інстанції вжито відповідних заходів забезпечення позову.

Судова колегія наголошує на тому, що у даному випадку вирішується питання саме щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема через те, що Компанією NAVITAS SHIPPING S.R.L. морську вимогу заявника не задоволено.

Разом з цим, питання щодо розміру збитків (шкоди), яка була завдана судну не вирішується під час розгляду судом заяви про забезпечення позову, такі обставини мають бути встановлені судом під час вирішення справи по суті, із відповідним дослідженням наданих сторонами доказів, заперечень, висновків, тощо.

Так, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2023 відкрито провадження по справі №916/1227/23 за позовом Компанії OCEAN MED SHIPPING LTD. до Компанії NAVITAS SHIPPING S.R.L. про стягнення 557717 дол. США, що еквівалентно 20 395 710,69 грн.

Відтак, саме в межах заявленого позову та під час розгляду справи по суті, судом, на підставі наданих сторонами доказів, має бути вирішено, зокрема й питання щодо розміру шкоди (збитків), які завдані позивачеві та становлять вартість відновлювального ремонту судна.

Слід також відзначити, що за приписами ст. 145 ГПК України грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 143 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

Наразі, судом не прийнято рішення за результатами розгляду позовних вимог, про залишення позову без розгляду або закриття провадження, відповідно, й відсутні підстави для повернення грошових коштів, які були внесені на рахунок суду з метою забезпечення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвал Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 (про забезпечення позову) та від 23.02.2023 (про скасування заходів забезпечення позову) відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.02.2023 (про забезпечення позову) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 (про скасування заходів забезпечення позову) у справі №916/631/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.05.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.