Постанова

від 15.05.2023 по справі 910/4932/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2023 р. Справа№ 910/4932/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022

у справі № 910/4932/22 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Кірасир»

до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард»

про стягнення заборгованості у сумі 62 017,97 грн,-

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Приватне підприємство «Кірасир» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення заборгованості у сумі 62 017, 97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за договором № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019 про надання охоронних послуг не здійснив своєчасну оплату за фактично надані послуги.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на користь Приватного підприємства «Кірасир» заборгованість у розмірі 62 017, 97 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард» 27.10.2022 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Також скаржник просив розподілити судові витрати.

27.12.2022 Північним апеляційний господарським судом витребувано невідкладно матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, у зв`язку з тим, що головуюча суддя Пашкіна С.А. рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 звільнена з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 по справі № 910/4932/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апеляційна скарга, по-перше, обґрунтована тим, що укладений договір закінчився 26.06.2022, що було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21, у зв`язку з чим не створює для відповідача правових наслідків з оплати за надані послуги та не встановлено строк, протягом якого відповідач повинен розрахуватись за надані послуги. Таким чином, за доводами апелянта послуги з охорони позивачем надавались, але у зв`язку із закінченням дії договору не встановлено строк, протягом якого відповідач повинен розрахуватись за надані відповідачу послуги. Сторона посилається на ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 2 ст. 530 ЦК України.

По-друге, апелянт зазначає (з посиланням на Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75), що позивачем до позовної заяви не додано банківської виписки, чим останній не підтверджує належним чином наявність заборгованості. Таким чином вважає, що стягнення заборгованості у сумі 62 017,97 грн. є незаконним та необґрунтованим у розумінні ст. 236 ГПК України, що є підставою для його скасування та відмови в позові.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

25.11.2022 (електронною поштою та через Укрпошту) на адресу суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу, які Північний апеляційний господарський суд визнав тотожними та прийняв в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/14554/21, яке набрало законної сили, встановило приюдиційний факт наявності заборгованості. Тому вважає, що слід застосувати ч. 4 ст. 75 ГПК України.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вчабається з матеріалів справи, 25.06.2019 між Приватним підприємством «Кірасир» (охоронне агентство, позивач) та філією «Кіровський» Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» (замовник, відповідач) укладено договір про надання охоронних послуг № КІР - 25/06/19.

Відповідно до п. 2.1 договору, охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно Акту прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 206 026,05 грн, в т.ч. ПДВ (п. 7.3. договору).

Пунктом 7.5 договору сторони узгодили, що охоронне агентство зобов`язано за перший місяць надання послуг надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку такі послуги вважаються наданими належним чином.

Згідно п. 10.1 договору, договір набирає чинності 25.06.2019 та діє до 25.06.2020.

Між позивачем та відповідачем підписані акти надання послуг № 274 від 31.07.2021 на суму 132 000,00 грн та № 276 від 17.08.2021 на суму 70 257,97 грн, відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги охорони за липень та серпень 2021 року відповідно до договору № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019.

Відповідач зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг виконав частково у розмірі 90 240,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано копію платіжного доручення № 9920705758 від 08.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21 у позові Приватного підприємства «Кірасир» до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення заборгованості в сумі 62 017,97 грн та 754,85 грн пені за договором № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019 про надання охоронних послуг відмовлено повністю.

У справі № 910/14554/21 позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за договором № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019 про надання охоронних послуг не здійснив своєчасну оплату за фактично надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21 про відмову у позові мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги на суму 62 017,97 грн, а отже, у відповідача відсутній обов`язок для здійснення сплати вартості фактично наданих на підставі усного договору охоронних послуг до направлення такої вимоги. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача коштів за охоронні послуги, що надавались відповідно до Актів про надання послуг від 17.08.2021 № 276 та від 31.07.2021 № 274 у розмірі 62 017,97 грн є передчасною, та такою що не підлягає задоволенню.

24.05.2022 позивачем було направлено відповідачу досудове попередження від 24.05.2022 та рахунок на оплату №11 від 24.05.2022 про сплату боргу в розмірі 62 017,97 грн, з вимогою сплатити борг у сумі 62 017,97 грн протягом п`яти банківським днів. На підтвердження направлення досудового попередження та рахунку на адресу відповідача позивач надав оригінал опису вкладення в цінний лист від 24.05.2022 та поштову квитанцію від 24.05.2022, поштову накладну від 24.05.2022 №5002907070868.

Оскільки відповідачем не задоволено вимогу позивача та не здійснено повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 62 017,97 грн за надані послуги на підставі Актів про надання послуг від 17.08.2021 № 276 та від 31.07.2021 № 274 та вказаних вимог у розумінні ст. 530 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом. Стаття 205 ЦК України розкриває зміст об`єктивного вираження цієї форми, яка врешті одночасно відображає способи зовнішнього волевиявлення суб`єкта правочину, зокрема правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З системного аналізу положень Цивільного кодексу України вбачається, що охоронні послуги, споживаються замовником в процесі їх надання виконавцем.

У той же час, при укладанні усних договорів про надання охоронних послуг, на підставі спірних актів, позивач та відповідач не встановили строк, протягом якого відповідач повинен розрахуватись з позивачем за надані охоронні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вимога ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем та відповідачем не визначено строк, протягом якого відповідач повинен розрахуватись з позивачем за надані охоронні послуги, з огляду на зміст статей 206, 530, 901 та 903 ЦК України, строк (термін) виконання відповідачем обов`язку по оплаті грошових коштів, що виник на підставі усного договору.

Так, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21 у позові Приватного підприємства «Кірасир» до Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» про стягнення заборгованості в сумі 62 017,97 грн та 754,85 грн пені за договором № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019 про надання охоронних послуг відмовлено повністю.

У справі № 910/14554/21 позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за договором № КІР - 25/06/19 від 25.06.2019 про надання охоронних послуг не здійснив своєчасну оплату за фактично надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21 про відмову у позові мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги на суму 62 017,97 грн, а отже, у відповідача відсутній обов`язок для здійснення сплати вартості фактично наданих на підставі усного договору охоронних послуг до направлення такої вимоги. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача коштів за охоронні послуги, що надавались відповідно до актів про надання послуг від 17.08.2021 № 276 та від 31.07.2021 № 274 у розмірі 62 017,97 грн є передчасною, та такою що не підлягає задоволенню.

Преюдиційність обставин - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що обставини справи встановлені рішенням Господарським судом міста Києва у рішенні від 24.11.2021 у справі № 910/14554/21 в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Водночас, як вбачається з матеріалів даної справи, 24.05.2022 позивачем було направлено відповідачу досудове попередження від 24.05.2022 та рахунок на оплату №11 від 24.05.2022 про сплату боргу в розмірі 62 017,97 грн, з вимогою сплатити борг у сумі 62 017,97 грн протягом п`яти банківським днів, яка була отримана стороною 02.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на зміст ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен виконати свій обов`язок по оплаті грошових коштів, що виник на підставі усних договорів про надання охоронних послуг, у семиденний строк від дня пред`явлення Відповідачу вимоги Позивачем.

Тобто пред`явлення кредитором вимоги є початком строку виконання, і виконання боржником обов`язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. З огляду на вказане, боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред`явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред`явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (стаття 253 ЦК України).

Таким чином, на підставі вказаного вище, суд апеляційної інстанції враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що строк виконання зобов`язання в частині оплати наданих послуг на момент звернення з позовом у даній справі - настав. Натомість доводи відповідача про неправомірність стягнення суми у розмірі 62 017, 97 грн на підставі припиненого договору не приймається судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, та у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 62 017, 97 грн. А тому доводи апелянта про обов`язок позивача надати банківську виписку, яка відображала б несплату відповідачем заборгованості з посиланням на п. 61-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 - є необґрунтованими та такими, що не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта на те, що до позовної заяви не додано банківської виписки, у зв`язку з чим не доведено факту наявності заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази "за внутрішнім переконанням" вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення відповідачем суми основного боргу за договором у розмірі 62 017, 97 грн. А тому позовні вимоги були правомірно задоволені судом першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про наявність заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрохолдинг Авангард» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року по справі №910/4932/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року по справі №910/4932/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Агрохолдинг Авангард».

4. Матеріали справи №910/4932/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич