Ухвала

від 16.05.2023 по справі 910/4552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/4552/23Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б. розглянувши заяву Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви про забезпечення позову у межах справи №910/4552/23

за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви

до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"

про визнання недійним правочину щодо односторонньої відмови договору, застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви (далі - позивач) до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра" від Договору № 2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви;

- застосувати наслідки недійсності правочину щодо односторонньої відмови Національного заповідника "Києво-Печерська Лавра" від Договору № 2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви шляхом визнання за Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви (Код ЄДРПОУ14351528, адреса 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 15, корп. 42) права користування майном відповідно до Договору № 2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, укладеного між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви.

Вимоги позову мотивовані наступним.

Між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви укладено Договір №2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 цього Договору державна установа передає, а користувач приймає у безоплатне користування культові будівлі і споруди, що є державною власністю і перебувають на балансі Державної установи та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 11; м. Київ, вул. Лаврська, 15.

10.03.2023 Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви від Національного заповідника "Києво- Печерська лавра" отримано Лист (попередження) від 10.03.2023 №04-24/222 у якому зазначено, що згідно з Указом Президента України №820/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1416 утворено Міжвідомчу робочу групу з підготовки пропозицій та рекомендацій щодо організації виконання окремих завдань, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій в Україні, яка під час своєї роботи встановила порушення Монастирем умов Договору щодо використання державного майна.

Враховуючи висновки Міжвідомчої робочої групи та лист Міністерства культури та інформаційної політики України від 09.03.2023 № 06/34/2234-23, на підставі п. 8.1. Договору, Заповідник попереджає про розірвання Договору з 29.03.2023.

З метою проведення процедури приймання-передачі державного майна, Монастирю необхідно здійснити заходи щодо звільнення будівель та споруд (майна), що є державною власністю та які перебувають на балансі Заповідника, за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 11, м. Київ, вул. Лаврська, 15 до 29.03.2023.

Позивач вважає, що розірвання Договору в односторонньому порядку відбулося неправомірно та відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України така відмова не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її недійсністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 відкрито провадження у справі №910/4552/23 за вищевказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

09.05.2023 через відділ діловодства суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» процедуру приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра», встановлену наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.03.2023 № 144 «Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4552/23.

Суд звертає увагу сторін, що відповідна заява про забезпечення позову надійшла до Господарського суду міста Києва під час перебування судді Сташківа Р.Б. у відпустці, у зв`язку із чим ця заява розглядається з урахуванням ст. 140 ГПК України після виходу судді з відпустки.

Так, у своїй заяві про забезпечення позову позивач зазначає наступне.

Міністерство культури та інформаційної політики України своїм Наказом від 29.03.2023 №144 «Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» створило комісію з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», яка в термін від 30.03.2023 і по 30.06.2023, має забезпечити пооб`єктивне приймання державного нерухомого майна Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», яке було передано за Договором № 2 від 19.07.2013 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, згідно з переліком, що додається до розпорядження КМУ №519-р «Питання передачі в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української православної церкви будівель і споруд», відповідно до пункту 2.1 Договору про що скласти відповідні акти приймання-передачі.

Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» у листі від 28.03.2023 №04-24/279 наголошує на необхідності звільнення приміщень для проведення процедури приймання-передачі будівель і споруд, переданих відповідно до Договору № 2 від 19 липня 2013 року та повне сприяння діяльності Комісії відповідно до вимог законодавства. Під час роботи Комісії можливим буде виключно вивезення особистих речей ченців та майна Монастиря.

Відповідач листом від 03.04.2023 №04-24/310 повідомив Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 № 262-р визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 № 5 19-р «Питання передачі в безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі /Чоловічий монастир/ Української православної церкви будівель і споруд». Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» повідомив, що Свято-Успенська Лавра/Чоловічий монастир/Української Православної Церкви знаходиться на території Заповідника незаконно. Заповідник вимагає невідкладно надати безперешкодний доступ (ключі) до будівель і споруд, що були передані у користування відповідно до Договору.

Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» Листом від 05.04.2023 №04-24/325 повідомив Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру/Чоловічий монастир/Української Православної Церви, що у зв`язку із розірванням Договору № 2 від 19 липня 2013 року про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, та з метою забезпечення охорони території, Заповідником укладено договір з Управлінням поліції охорони в м. Києві про надання послуг з охорони всієї території Заповідника за адресами: м. Київ, вул. Лаврська, 9, 11, 15, починаючи з 05 квітня 2023 року.

Позивач зазначає, що культові будівлі та майно відповідно перебувають у користуванні Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви, яка не є стороною Договору про надання послуг з охорони, тому вказаний Договір не зобов`язує релігійну громаду виконувати його положення.

Позивач вважає, що відповідач не має права укладати договори, що стосуються охорони території Заповідника за адресами: м. Київ, вул. Лаврська, 9, 11, 15, а також вчиняти дії щодо обмеження доступу позивачу у користуванні майном Заповідника до вирішення спору в межах справи №910/4552/23.

Також позивач зазначає, що відповідач листом від 20.04.2023 №04-24/380 повідомив, що у зв`язку із розірванням в односторонньому порядку Договору № 2 від 19.07.2013 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, з метою організації пропускного режиму та охорони території Нижньої Лаври, забезпечення громадського порядку, пропуску транспортних засобів, внесення/винесення матеріальних цінностей, доступу відвідувачів та працівників Заповідника на період роботи комісії з приймання передачі державного майна Заповідника, утвореної Міністерством культури та інформаційної політики України, з 00 годин 00 хв. 21.04.2023 року вводиться обмеження на рух автотранспорту та перебування відвідувачів на території Нижньої Лаври.

На думку позивача, на даний час утворена вищевказаним наказом комісія та поліція, своїми протиправними діями, які спрямовані на приймання-передачу майна, порушують особисті права та охоронювані законом інтереси ченців, які законно проживають на території Києво-Печерської Лаври, оскільки опечатування тих чи інших приміщень призводить до порушення права користування майном Заповідника ченців, а намагання останніх захистити своє право розцінюється поліцією як перешкоджання у роботі комісії, яка полягає у прийманні-передачі майна.

Позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову необхідне з метою недопущення порушення прав позивача на законне користування ним спірним майном за Договором №2 від 19.07.2013 та недопущення порушення прав вірян на мирні зібрання, а в разі невжиття цих заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову у даній справі, виконання рішення буде утрудненим.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Досліджуючи подану заяву про забезпечення позову, судом взято до уваги, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/5094/23 за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном, яке раніше перебувало в оренді останнього за Договором №2 від 19.07.2013 та ухвалою від 24.04.2023 у справі №910/5094/23 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви вчиняти дії, що перешкоджають роботі комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" утвореної наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 березня 2023 року № 144 "Про утворення комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у справі №910/5094/23 про забезпечення позову станом на сьогодні є чинною.

Таким чином, заява про забезпечення позову у справі №910/4552/23 фактично спрямована на блокування виконання чинного рішення (ухвали від 24.04.2023 у справі №910/5094/23), оскільки заходи забезпечення позову які позивач просить суд вжити в межах справи №910/4552/23 полягають у забороні Комісії з приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» здійснювати процедуру приймання-передачі державного майна Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра», тоді як вже існує протилежна заборона Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви вчиняти дії, що перешкоджають роботі комісії.

Що ж стосується тверджень позивача, що своїми діями комісія та поліція порушують права ченців на проживання на території Києво-Печерської Лаври, а також щодо обмеження вірян та парафіян у мирних зібраннях та релігійних обрядах, то суд зауважує, що в межах заявленого позову не вирішується питання щодо прав цивільних осіб на проживання, а також щодо віросповідання, спір стосується юридичних осіб щодо правомірності односторонньої відмови відповідачем від Договору. Однак позивач не позбавлений права звертатися із відповідними позовними вимогами до суду в окремих позовних провадженнях.

Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Приймаючи до уваги викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви про забезпечення позову у межах справи №910/4552/23.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічого монастиря/Української Православної Церкви про забезпечення позову у межах справи №910/4552/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 16.05.2023.

Суддя Р.Б. Сташків