Ухвала

від 27.02.2025 по справі 910/4552/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"27" лютого 2025 р. Справа№ 910/4552/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.

за участю представників:

від позивача - Караговнік А.Ю., Шульженко Д.Ю., Ковальчук Я.В.,

від ОСОБА_1 , ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_5 (особи, які не брали участі у справі) - Ковальчук Я.В.,

від відповідача - не прибув;

від третьої особи - Яцишен Д.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича про відвід судді Пономаренка Є.Ю. від розгляду справи №910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_3. (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_4. (особа, яка не брала участі у справі), та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23 (суддя Сташків Р.Б., повний текст складено - 17.08.2023) за позовом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної Церкви до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, про визнання недійсним правочину.

ВСТАНОВИВ наступне.

У провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Буравльов С.І., Кропивна Л.В. перебуває справа №910/4552/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у справі), ОСОБА_4 (особа, яка не брала участі у справі), та Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/4552/23, розгляд якої було призначено на 27.02.2025.

Від представника ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі та приєдналася до апеляційної скарги Свято - Успенської Києво-Печерської Лаври / Чоловічий монастир / Української Православної церкви) адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича 27.02.2025 надійшли заяви про відвід судді Буравльова С.І. від розгляду справи №910/4552/23, зміст яких є ідентичним.

В обґрунтування відводу заявник зазначав про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

На думку заявника, наведене підтверджується тим, що суддя Буравльов С.І. неодноразово здійснював розгляд справ, правовідносини в яких пов`язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій та систематично ухвалював рішення проти Української Православної Церкви.

Також, на переконання заявника, суддя Буравльов С.І. не може неупереджено та об`єктивно здійснювати розгляд даної справи, з огляду на прихильність судді до іншого релігійного об`єднання (Православної Церкви України) та неприязнь до Української Православної Церкви.

В судовому засіданні 27.02.2025 представники позивача та ОСОБА_1 , ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтримали заяви про відвід.

Представник третьої особи заперечив щодо заявленого відводу, вказавши, що він є необґрунтованим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 заяви представника ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича про відвід судді Буравльова С.І. від розгляду справи №910/4552/23 визнано необґрунтованими.

Після проголошення в судовому засіданні 27.02.2025 про визнання заяв представника ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича про відвід судді Буравльова С.І. від розгляду справи №910/4552/23 необґрунтованими, заявником подано заяву про відвід судді Пономаренка Є.Ю. від розгляду справи.

В обґрунтування відводу заявник посилається на те, що суддя Пономаренко Є.Ю. після проведення повторного автоматизованого розподілу справи та призначення судді Буравльова С.І. мав вирішити питання про відвід останнього у зв`язку з його упередженістю, однак вказаного здійснено не було.

При цьому, на думку заявника відводу така упередженість судді Буравльова С.І. полягає у тому, що він неодноразово здійснював розгляд справ, правовідносини в яких пов`язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій та систематично ухвалював рішення проти Української Православної Церкви.

Також, на переконання заявника, суддя Буравльов С.І. не може неупереджено та об`єктивно здійснювати розгляд даної справи, з огляду на прихильність судді до іншого релігійного об`єднання (Православної Церкви України) та неприязнь до Української Православної Церкви.

В судовому засіданні 27.02.2025 представники позивача та ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_5 підтримали заяву про відвід.

Представник третьої особи заперечив щодо заявленого відводу, вказавши, що він є необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, які викладені у Заяві про відвід, дійшла висновку, що заявлений представником ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) адвокатом Ковальчуком Ярославом Вадимовичем відвід судді Пономаренку Є.Ю. від розгляду справи №910/4552/23 є необґрунтованим.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. ст. 35, 36 ГПК України.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. ст. 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі".

Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Водночас, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02), яке згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ, зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

За критеріями об`єктивної неупередженості судді, наведеними у рішенні ЄСПЛ у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 Суд відзначав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Отже, як вбачається вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Північний апеляційний господарський суд відмічає, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Проаналізувавши викладені у заяві про відвід міркування й доводи, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, враховуючи наступне.

Так, підставою для відводу судді заявником визначено те, що суддя Пономаренко Є.Ю. після проведення повторного автоматизованого розподілу справи та призначення судді Буравльова С.І. мав вирішити питання про відвід останнього у зв`язку з його упередженістю, однак вказаного здійснено не було.

При цьому, на думку заявника відводу така упередженість судді Буравльова С.І. полягає у тому, що він неодноразово здійснював розгляд справ, правовідносини в яких пов`язані зі свободою совісті і діяльністю релігійних організацій та систематично ухвалював рішення проти Української Православної Церкви.

Також, на переконання заявника, суддя Буравльов С.І. не може неупереджено та об`єктивно здійснювати розгляд даної справи, з огляду на прихильність судді до іншого релігійного об`єднання (Православної Церкви України) та неприязнь до Української Православної Церкви.

Колегія суддів вказує, що наведені заявником підстави для відводу судді Буравльова С.І. були розглянуті Судом та визнані необґрунтованими.

Відповідно посилання заявника на те, що суддя Пономаренко Є.Ю. після проведення повторного автоматизованого розподілу справи та призначення судді Буравльова С.І. мав вирішити питання про відвід останнього у зв`язку з його упередженістю є безпідставними.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Частиною третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід надійшла до суду 27.02.2025, тобто в день судового засідання, вона не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати заяву представника ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича про відвід судді Пономаренка Є.Ю. від розгляду справи №910/4552/23 - необґрунтованою.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна