Ухвала

від 11.05.2023 по справі 910/1902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/1902/23

За позовом Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти"до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"про зобов`язання вчинити дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Фінагіна В.Б.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1902/23 за позовом Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" (далі також - позивач, Асоціація) до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі також - відповідач, Офіс) відповідно до якого позивач просить:

- визнати незаконним повернення документів щодо передачі прав по свідоцтвам №№ 87394, 181311;

- зобов`язати опублікувати в офіційному бюлетені "промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу до Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" права власності на знак за свідоцтвом № 181311;

- зобов`язати опублікувати в офіційному бюлетені "промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу Всеукраїнській громадській організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" права власності на знак за свідоцтвом № 87394.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 11.05.2023.

13.04.2023 позивачем подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої Асоціація просить до набрання рішенням суду у цій справі законної сили заборонити Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", Міністерству економіки України, її підрозділам та територіальним органам, підприємствам, установам, організаціям, що знаходяться в його управлінні, а також будь-яким іншим суб`єктам, які здійснюють державну політику у сфері інтелектуальної власності здійснювати дії щодо:

- державної реєстрації торговельної марки "Expertus" за заявкою № m202215056 від 08.12.2022 та торговельної марки "Головбух" за заявкою № m202215060 від 08.12.2022, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку Україна";

- публікації відомостей про видачу свідоцтва на торговельну марку "Expertus" за заявкою № m202215056 від 08.12.2022 та на торговельну марку "Головбух" за заявкою № m202215060 від 08.12.2022 в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- внесення будь-яких відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на торговельну марку "Expertus" за заявкою № m202215056 від 08.12.2022 та на торговельну марку "Головбух" за заявкою № m202215060.

Відповідно до ухвали суду від 17.04.2023 розгляд заяви про забезпечення позову призначено в судовому засіданні 11.05.2023.

28.04.2023 відповідачем подані письмові заперечення проти заяви позивача про забезпечення.

Крім того, 09.05.2023 відповідач надав письмові пояснення щодо відсутності спірних правовідносин між Офісом та Асоціацією та долучив докази, на підтвердження своїх доводів.

Безпосередньо в судовому засіданні 11.05.2023 представник відповідача проти вжиття заходів забезпечення позову заперечував та наполягав на відсутності предмету спору у справі.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.05.2023 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, з урахуванням доводів відповідача суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

При розгляді заяви взято до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви про забезпечення позивач посилається, зокрема, на таке:

- реєстрація торговельних марок за вказаними заявками може призвести до того, що кінцевий споживач буде введений в оману щодо особи, яка надає товари та послуги з такою торговельною маркою;

- позначення за поданими ТОВ "МЦФЕР-Україна" заявками від 08.12.2022 є повністю тотожними зареєстрованим торговельним маркам за чинними свідоцтвами №№ 181311, 87394 та збігається з ними в усіх елементах.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, суд дійшов висновку про неспівмірність заходів забезпечення із заявленим позивачем вимогами, оскільки предметом спору в справі є оскарження дій відповідача в частині покладених на нього законодавством обов`язків, а не захист прав інтелектуальної власності позивача на знаки для товарів та послуг за свідоцтвами №№ 181311, 87394.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, оскільки зі змісту заяв реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 220, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Всеукраїнської громадської організації "Асоціація працівників дошкільної освіти" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано - 15.05.2023

Суддя Ю.О.Підченко