Рішення

від 22.03.2023 по справі 911/626/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. Справа № 911/626/22

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ

до Державного житлово-експлуатаційного підприємства Дослідницьке, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Дослідницьке

про стягнення 117 715,16 грн.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного житлово-експлуатаційного підприємства Дослідницьке про стягнення 117 715,16 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2022 р. у справі № 911/626/22 позовну заяву Державної екологічної інспекції Столичного округу залишено без руху та запропоновано позивачу у строк до десяти днів з дня отримання ним даної ухвали усунути недоліки позовної заяви.

19.05.2022 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Державної екологічної інспекції Столичного округу надійшло клопотання про виконання ухвали про усунення недоліків від 27.04.2022 р.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); повідомлено учасників справи про можливість подавати письмові пояснення та всі наявні документи по справі в електронному вигляді на електронну адресу суду через особистий кабінет в системі Електронний суд, поштою або дистанційними засобами зв`язку; встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали; встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив (відповідь) із додержанням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України п`ять днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь із додержанням вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України п`ять днів з дня отримання відповіді.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Київської області від 14.07.2022 р. № 78-АР призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/626/22 відповідно до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та пп. 2.3.50 п. 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Лопатіна А.В. (протокол від 14.07.2022 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2022 р. прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 14.12.2022 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2022 р. розгляд справи по суті у судовому засіданні відкладено на 01.02.2023 р.

31.01.2023 р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

01.02.2023 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

01.02.2023 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2023 р., про що сторонами підписано відповідну розписку.

06.03.2023 р. до суду представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності та, у зв`язку з цим, - відмову в позові.

В судове засідання з`явився лише уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка в судове засідання позивача не перешкоджає розгляду справи, так як матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про можливість проведення даного судового засідання за відсутності уповноваженого представника позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, суд

встановив:

У відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та на підставі направлення Державної екологічної інспекції Столичного округу від 04.03.2019 р. № 03-04/000385 на здійснення планового заходу державного нагляду (контролю), у період з 04.03.2019 р. по 18.03.2019 р. за адресою: вул. Інженерна, 6, смт. Дослідницьке, Васильківського району, Київської області, Державною екологічною інспекцією Столичного округу проведено плановий захід державного нагляду (контролю) Державного житлово-експлуатаційного підприємства "Дослідницьке" щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведення перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу складено Акт від 14.03.2019 р. б/н, згідно якого встановлено, що Державне житлово-експлуатаційне підприємство "Дослідницьке" у період з 01.01.2014 р. по 10.10.2014 р. та у період з 10.10.2017 р. по 19.02.2018 р. здійснило забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

13.03.2019 р. Державним житлово-експлуатаційним підприємством "Дослідницьке" було видано довідку, згідно зі змістом якої кількість спожитої відповідачем води за період з 01.01.2014 р. по 10.10.2014 р. становить 80627,74 м3, а за період з 10.10.2017 р. по 19.02.2018 р. 35479,34 м3.

14.03.2019 р. Державною екологічною інспекцією Столичного округу видано Державному житлово-експлуатаційному підприємству "Дослідницьке" припис про усунення порушень природоохоронного законодавства.

З урахуванням наданої відповідачем довідки щодо об`єму використання води в періоди, в які, як стверджує позивач, у відповідача був відсутній відповідний дозвіл на спеціальне водокористування, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел на виробничі потреби без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, відповідно до якого загальний розмір збитків за наведені періоди становить 117715,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою добровільного відшкодування відповідачем наведених збитків держави Держекоінспекцією на адресу відповідача було надіслано претензію від 15.04.2019 р. № 39/2019 з доданим до неї відповідним розрахунком. Однак, відповідач на вказану претензію належним чином не відреагував, наведені збитки добровільно не відшкодував, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували дані обставини.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не відшкодував збитки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача шкоди внаслідок порушення норм природоохоронного законодавства.

У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що цивільні права і обов`язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною першою ст. 149 Господарського кодексу України (далі- ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 151 ГК України встановлено, що суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з частиною першою та частиною другою ст. 48 Водного кодексу України (далі-ВК України) спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (пункт 9 частини першої статті 44 ВК України).

Також, відповідно до частини першої статті 49 ВК України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до частини другої та частини третьої наведеної статті ВК України дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 110 ВК України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Крім того, відповідно до змісту наведеної норми водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Частина перша ст. 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно із ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Розмір заявленої до стягнення шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища становить 117715,16 грн.

Шкода розрахована згідно з діючою Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. №389, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 р. № 367).

Надані позивачем розрахунки перевірено судом. За висновком суду розрахунки є обґрунтованими. Відповідачем контррозрахунку щодо обрахованого розміру шкоди за допущені порушення вимог природоохоронного законодавства суду не надано.

Судом враховано, що відповідачем не було оскаржено до суду дій Інспекції щодо проведення перевірки, складання акту чи нарахування шкоди. Отже, з урахуванням наведених встановлених судом обставин, факт наявності шкоди в заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи.

При цьому, слід зазначити, що наведені у відзиві в обґрунтування заперечень щодо задоволення позову, аргументи, а саме: неотримання відповідного дозволу не з вини відповідача; віднесення відповідача до об`єктів критичної інфраструктури та неприбуткових організацій; відсутність коштів; наявність заборгованості у споживачів, в тому числі з урахуванням положень статті 110 ВК України, якими визначено, що водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій, не спростовують заявлених позовних вимог про стягнення збитків в сумі 117715,16 грн. за водокористування за відсутності відповідного дозволу на спеціальне водокористування у періоди з 01.01.2014 р. по 10.10.2014 р. та з 10.10.2017 р. по 19.02.2018 р.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведене, з наданих позивачем доказів, судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме факт неправомірної поведінки відповідача (самовільного водокористування), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 117715,16 грн.) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди.

Таким чином, врахувавши, що судом критично оцінено доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки такі доводи не спростовують виявлених фактів порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення вказаного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності, викладеної у відзиві та заяви про застосування строку позовної давності, поданої окремо, до вимоги про стягнення збитків, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами третьою та четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Як визначено частиною першою ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною п`ятою ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На думку відповідача, перебіг позовної давності щодо стягнення збитків закінчився 27.10.2020 р.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне насамперед зазначити, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 від 11.03.2020 р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , якою установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.

Крім того, здійснивши аналіз аргументів відповідача та наданих доказів, судом встановлено, що ним здійснено розрахунок позовної давності з урахуванням: здійсненої позивачем перевірки в 2014 році та складеного за результатами такої перевірки акту, а не виходячи із того, що позивачем заявлено позов посилаючись на акт перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 14.03.2019 р. б/н.

З огляду на викладене, враховуючи, що станом на момент розгляду справи карантин триває, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020 р. і був продовжений, виходячи з наведених норм чинного законодавства, позивачем не пропущено.

За таких обставин, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного житлово-експлуатаційного підприємства Дослідницьке (08654, Київська область, Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 6; код ЄДРПОУ 20579580) збитки у розмірі 117715 (сто сімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень 16 копійок, перерахувавши 50% вказаної суми 58857 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят сім) тисяч 58 копійок на розподільчий рахунок Гребінківської територіальної громади, код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності"; 20% вказаної суми 23543 (двадцять три тисячі п`ятсот сорок три) гривні 03 копійки до обласного бюджету на розподільчий рахунок Київської обласної ради, Код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності"; 30 % вказаної суми 35314 (тридцять п`ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 54 копійки до спеціального фонду Державного бюджету України, Код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".

3.Стягнути з Державного житлово-експлуатаційного підприємства Дослідницьке (08654, Київська область, Васильківський район, смт. Дослідницьке, вул. Інженерна, 6; код ЄДРПОУ 20579580) на користь Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом`янська, 1; код ЄДРПОУ 42163667) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок судового збору.

4.Видати накази.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 16.05.2023 р.

Суддя А.В. Лопатін