Рішення

від 16.05.2023 по справі 916/3655/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3655/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/3655/22

за позовом Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008)

до відповідача: Фермерського господарства «ПОЛЕПРОДУКТ» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31728516)

про стягнення 100 775,60 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Мастістий І.А.,

ВСТАНОВИВ:

Болградська міська рада Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «ПОЛЕПРОДУКТ» про стягнення 100 775,60 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ФГ «Полепродукт» є власником нежитлової будівлі за адресою: м. Болград, вул. Транспортна, 3 та дане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,8227 га за тією ж адресою (кадастровий номер 5121410100:02:005:0164), яка сформована відповідно до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України з 22.12.2021.

Вказує, що 28.07.2022 Болградською міською радою Одеської області прийнято рішення № 1213-VIII про передачу в оренду даної земельної ділянки ФГ «Полепродукт». Зазначене рішення міської ради разом з двома проектами договорів оренди землі, розрахунком орендної плати, копією витягу про нормативно грошову оцінку було направлено на адресу відповідача, однак відповідач не підписав та не повернув позивачу підписаний примірник договору оренди.

З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення в порядку ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених відповідачем коштів, які останній мав сплатити за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.10.2022.

Ухвалою від 02.01.2023 позовну заяву (вх. № 3776/22 від 26.12.2022) Болградської міської ради Одеської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3655/22, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.02.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Протокольною ухвалою від 01.02.2023 судове засідання відкладено на 21.02.2023.

21.02.2023 оголошено перерву до 07.03.2023.

07.03.2023 у судове засідання з`явився відповідач, за усним клопотанням якого суд відклав розгляд справи на 27.03.2023.

27.03.2023 за вх. № 9705/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно визначено площу спірної земельної ділянки без встановлення на місцевості її меж.

Погоджується, що протягом періоду з січня по жовтень 2022 року ним використовується земельна ділянка, яка безпосередньо знаходиться під нерухомим майном, що належить Фермерському господарству «ПОЛЕПРОДУКТ».

За даними відповідача, що містяться у технічному паспорті (станом на 2001 рік), площа земельної ділянки під забудовою складає 1643 кв.м.

Разом з тим, відповідач вказує, що також користується земельною ділянкою для обслуговування будівель і споруд, проте розмір такої земельної ділянки, на його переконання, підлягає встановленню.

Судове засідання, призначене на 27.03.2023, не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 03.04.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 18.04.2023.

Протокольною ухвалою від 18.04.2023 судове засідання відкладено на 02.05.2023.

02.05.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на подачу відповіді на відзив.

02.05.2023 суд за усним клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою відклав судове засідання на 11.05.2023.

11.05.2023 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.09.2005 № 8483803, в якому зазначено площу земельної ділянки.

11.05.2023 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з метою встановлення площі земельної ділянки, якою фактично користується відповідач.

Також, 11.05.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 11.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи, а також оголосив перерву в засіданні до 16.05.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2023, представник відповідача просив залучити до матеріалів справи додаткові докази, зазначивши, що такі докази є в наявності у позивача.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з тим, що докази було подано на стадії розгляду справи по суті, відповідач не назвав поважних причин пропуску строку на подачу доказів, а також з тієї підстави, що відповідачем не було надано підтвердження відправлення доказів на адресу позивача.

16.05.2023 після виходу з нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки № 298571978 від 09.02.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 10) Фермерське господарство «ПОЛЕПРОДУКТ» є власником об`єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі за адресою: Одеська обл., м. Болград, вул. Транспортна, буд. 3 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 9-01-03 від 09.01.2003).

Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Фермерським господарством «ПОЛЕПРОДУКТ», розташоване на земельній ділянці площею 1,8227 га за адресою: м. Болград, вулиця Транспортна, 3, цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (кадастровий номер земельної ділянки: 5121410100:02:005:0164).

Відповідно до вимог ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 Верховним Судом неодноразово зазначалося, що при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати, встановленню підлягає, зокрема, факт того, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2022 (а.с. 13) земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Транспортна, 3, сформована та зареєстрована з 22.12.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Транспортна, 3, є власністю Болградської міської ради Одеської області (форма власності: комунальна), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 17).

28.07.2022 Болградська міська рада Одеської області прийняла рішення № 1213-VIII (а.с. 18) про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки відповідачу.

Пунктом 3 вказаного рішення, зокрема, передбачено Фермерському господарству «ПОЛЕПРОДУКТ» укласти договір оренди землі з Болградською міською радою та провести реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази укладення між Болградською міською радою Одеської області та Фермерським господарством «ПОЛЕПРОДУКТ» договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту cт. cт.120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У той же час, Фермерське господарство «ПОЛЕПРОДУКТ», набувши право власності на нерухоме майно за адресою: Одеська обл., м. Болград, вул. Транспортна, буд. 3, не оформило правовідносини щодо користування земельною за кадастровим номером 5121410100:02:005:0164, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до положень ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що за спірний період (з 01.01.2022 по 31.10.2022) відповідач не сплачує плату за користування земельною ділянкою, яку фактично використовує, у зв`язку з чим місцевий бюджет недоотримує кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіюється шкода інтересам територіальної громади.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати за рахунок позивача зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які мав сплатити за користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164 площею 1,8227 га, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Транспортна, З, сформованого заступником начальника відділу №3 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 10.02.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4 031 024,90 грн (а.с. 20).

Як вказав позивач, на підставі вказаного витягу ним здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки.

Так, за період з 01.01.2022 по 31.10.2022, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164 за адресою: вул. Транспортна, 3 у м. Болград загальною площею 18227 кв.м. становив 10077,56 грн. (4 031 024,90 грн. (НГО*3 відсотка/12 місяців), що за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 складає 100 775,60 грн.

У матеріалах справи наявна інформація фінансового управління Болградської міської ради Одеської області (вих. № 877 від 09.11.2022), відповідно до якої плата за землю від ФГ «ПОЛЕПРОДУКТ» у 2022 р. не надходила (а.с. 21).

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою за спірний період, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Так, відповідач зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування спірною земельною ділянкою.

Набуте відповідачем нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язане з цією земельною ділянкою, тому визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно призвело до фактичного набуття відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовано це нерухоме майно.

В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати коштів у вигляді орендної плати, які останній мав спрямувати на рахунок міської ради.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п.14,1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні.

Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є Болградська міська рада Одеської області.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотримані від оренди землі кошти підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправданого очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади.

Як вже зазначалось вище, норми ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17.

Беручи до уваги, що відповідач як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України кошти, збережені Фермерським господарством «ПОЛЕПРОДУКТ» у вигляді несплаченої орендної плати, підлягають стягненню на користь Болградської міської ради Одеської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, законні інтереси Болградської міської ради Одеської області може бути поновлено шляхом стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 100 775,60 грн.

Щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем фактичного використання земельної ділянки у розмірі 1,8227 га суд відноситься критично, так як використання Фермерським господарством «ПОЛЕПРОДУКТ» земельної ділянки саме в зазначеному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: інформаційною довідкою № 298571978 від 09.02.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 10), витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2022 (а.с. 13), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 17), а також доданим самим відповідачем до матеріалів справи технічним паспортом (а.с. 91-94), в якому вказано, що площа земельної ділянки становить 18711 кв.м.

Крім усього зазначеного суд також звертає увагу, що заперечуючи проти використання земельної ділянки у вказаних позивачем розмірах, відповідач не надав до суду доказів свого звернення до Болградської міської ради Одеської області із заявою щодо відведення земельної ділянки в меншому розмірі.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008) до Фермерського господарства «ПОЛЕПРОДУКТ» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3, код ЄДРПОУ 31728516) про стягнення 100 775,60 грн задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ПОЛЕПРОДУКТ» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31728516) на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45, код ЄДРПОУ 04057008; банківські реквізити: Банк Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Болград/24060300, номер рахунку IBAN UA818999980314070544000015660, Інші надходження, КБК 24060300) 100 775,60 грн безпідставно збережених коштів, 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16 травня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков