Ухвала

від 16.05.2023 по справі 01/5026/1159/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 01/5026/1159/2011(925/1040/21)

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2022

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023

у справі № 01/5026/1159/2011(925/1040/21)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1.Арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Ріалті",

4. Товарної біржі «Ю-Бейс»,

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біддінг Тайм"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним правочину

у межах провадження у справі №01/5026/1159/2011

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2022 позов задоволено повністю. Визнано недійсними результати аукціону UA-PS-2021-08-18-000015-3, проведеного 30 серпня 2021 року з продажу майна товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» у складі лоту 24350064-1. Визнано недійсним правочин щодо продажу у складі лоту 24350064-1 майна товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія», вчинений на проведеному 30 серпня 2021 року аукціоні UA-PS-2021-08-18-000015-3, що підписаний 31 серпня 2021 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ» та 01 вересня 2021 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «Біддінг Тайм», а також актом про придбання майна на аукціоні від 08 вересня 2021 року, підписаним між товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія», на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», 1 513 грн. 34 коп. судового збору. Стягнуто з арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - 1 513 грн. 33 коп. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «А-РІАЛТІ» на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - 1 513 грн. 33 судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2022 у справі №01/5026/1159/2011(925/1040/21) залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті» (надіслана 25.04.2023, що підтверджується конвертом Укрпошта Стандарт) на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №01/5026/1159/2011(925/1040/21), в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Укрексімбанк»

27.04.2023 до Верховного Суду від акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті». Заперечення мотивоване тим, що касаційна скарга не містить обгрунтувань неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт ч.2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, взявши до уваги заперечення проти відкриття касаційного провадження, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1)якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи,або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

Проте скаржник не вказує підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі № 01/5026/1159/2011(925/1040/21) - залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті» строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику у справі №01/5026/1159/2011(925/1040/21), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.