Рішення

від 15.05.2023 по справі 520/5126/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 травня 2023 року № 520/5126/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григорова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (вул. Мухачова, буд. 1-А,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ22696829) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/30506/18-17 від 21.12.2021 р., яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 50% грошового зобов`язання в сумі 6526 грн. 00 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/30512/18-17 від 21.12.2021 р., яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 25 % грошового зобов`язання в сумі 31443 грн. 97 коп.;

- судовий збір покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права з підстав відсутності доведеності відповідачем вини платника, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2022р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, спірні рішення є правомірними, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ «Навігатор» з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 26.11.2021р. № 21974/20-40-18-17-10/22696829.

Згідно висновків акту перевірки встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період: за січень 2019 (від 20.02.2019р. № 9026681464), січень 2020 (від 20.02.2020 № 9030285824), чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0/30512/18-17 від 21.12.2021р. про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 25% погашеної суми податкового боргу на суму 31443,97 грн. за затримку на 19,80 календарних дні та №0/30506/18-17 від 21.12.2021р. про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 6526,00 грн. погашеної суми податкового боргу за затримку на 111,91,43 календарних дні.

Ухвалюючи перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наявності винних умисних дій позивача, як платника податків, щодо несплати узгоджених сум податкового зобов`язання.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Так п. 124.1. ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями п.124.2 ст. 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог п.124.3. ст. 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Тобто, для застосування штрафу п.124.3. ст. 124 ПК України податковому органу слід встановити повторність умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

При цьому, згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки, а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Таким чином, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку обраних ним норм Податкового кодексу України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 та 50 відсотків відповідно від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням, на яке посилається податковий орган, проте дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, та, зокрема, не є доказом наявності діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті та яке вчинене повторно протягом 1095 календарних днів або яке призвело до прострочення сплати грошового зобов`язання.

Пункт 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п.124.2 та в подальшому застосування п.124.3 ст.124 ПК України є протиправним.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п.124.1 ст.124 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування сум штрафних санкцій у зв`язку з порушенням строків сплати грошового зобов`язання було прийнято на підставі п. 124.2, п.124.3 ст.124 ПКУ. Проте відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому застосування п.124.2, п.124.3 ст.124 ПКУ є протиправним. Доводи відзиву на позовну заяву вказаних висновків суду не спростовують.

Суд вказує, що визначені вище підстави є самостійними та достатніми для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зважає на неприпустимість зміни судом юридичних та фактичних мотивів їх ухвалення і, відповідно, перекваліфікацію як складу податкового правопорушення, так і обставин скоєння протиправного діяння.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції з захисту прав людини щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (вул. Мухачова, буд. 1-А,м. Харків,61036, код ЄДРПОУ: 22696829) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/30506/18-17 від 21.12.2021 р., яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 50% грошового зобов`язання в сумі 6526 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області № 0/30512/18-17 від 21.12.2021 р., яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 25 % грошового зобов`язання в сумі 31443 грн. 97 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (код ЄДРПОУ: 22696829) сплачений судовий збір в сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров