Постанова

від 13.09.2023 по справі 520/5126/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 р. Справа № 520/5126/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.) по справі № 520/5126/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області від 21.12.2021:

- № 0/30506/18-17, яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 50% грошового зобов`язання в сумі 6 526,00 грн. ;

- № 0/30512/18-17, яким ТОВ «Навігатор» визначено штраф у розмірі 25 % грошового зобов`язання в сумі 31 443,97 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що податковим органом не доведено в діях ТОВ «Навігатор» умислу на несплату узгоджених грошових зобов`язань у строки, встановлені ПК України, а отже притягнення його до відповідальності за пп. 124.2, 124.3 ст. 124 ПК України є безпідставним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 позов задоволено.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині обов`язку платника податків самостійно сплатити суми податкового зобов`язання в межах встановленого ПК України строку.

Вказує, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання строків сплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями, діяв недобросовісно, затримуючи їх сплату тривалий час при обізнаності щодо настання відповідальності за вчинення таких дій, проте суд першої інстанції не надав вказаним доводам оцінки.

При цьому, зауважує, що позивач не повідомив податковий орган про обставини, які призвели до встановленого камеральною перевіркою факту несвоєчасної сплати податкових зобов`язань, у тому числі у таких, що звільняють від фінансової відповідальності або пом`якшують її.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 26.11.2021 ГУ ДПС у Харківській області, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ «Навігатор» з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям з ПДВ за січень 2019 р., січень 2020 р., за наслідками якого складено акт від 26.11.2021 № 21974/20-40-18-17-10/22696829 (а.с. 11-15).

Актом встановлено, що ТОВ «Навігатор» несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з ПДВ, визначені у податкових деклараціях з ПДВ за період: за січень 2019 р. (від 20.02.2019 № 9026681464), січень 2020 р. (від 20.02.2020 № 9030285824),чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

21.12.2021 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0/30512/18-17, яким за порушення ТОВ «Навігатор» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 125777,90 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 25%, що складає 31443,97 грн;

- № 0/30506/18-17, яким за порушення ТОВ «Навігатор» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання у розмірі 13052,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 50%, що складає 6526,00 грн (а.с. 30-31, 38-39).

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, за наслідками яких, ДПС України прийняла рішення від 18.01.2023, якими скарги залишила без задоволення (а.с. 16-21).

Не погодившись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено умислу позивача у вчиненні податкового правопорушення, а отже не доведено його складу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 16.1.3 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Судом встановлено, що ТОВ «Навігатор» в перевіряємий період подавались до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ:

- за січень 2019 р. від 20.02.2019 № 9026681464, граничний термін сплати грошових зобов`язань 04.03.2019;

- за січень 2020 р. від 20.02.2020 № 9030285824, граничний термін сплати грошових зобов`язань 02.03.2020.

Відповідно до п.203.2 ст.203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок про порушення позивачем вимог п.57.1 ст. 57 ПК України в частині своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вищезазначеними деклараціями.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що контролюючим органом не доведено умислу в діях позивача щодо сплати узгоджених грошових зобов`язань поза межами граничних строків, встановлених ПК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пунктів 123.2, 123.3 ст. 123 ПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції не встановив підстави не своєчасної сплати платником податку самостійно визначених грошових зобов`язань, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ст. 109 ПК України).

Відповідно до п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Колегія суддів зазначає, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21.

Відповідач, як в акті перевірки, в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі зазначав, що платник податків не своєчасно сплачуючи грошові зобов`язання діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, оскільки був обізнаний про граничні строки подання податкової звітності, свій обов`язок сплати зобов`язання, самостійно визначив суму податкового зобов`язання, мав у офіційних джерелах інформацію про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов`язання. Про наявність обставин, які звільняють від фінансової відповідальності або її пом`якшують податковий орган не повідомляв.

Судом апеляційної інстанції встановлено та визнається позивачем, що ТОВ «Навігатор» не сплачено вчасно узгоджені суми грошового зобов`язання, а саме: за податковою декларацією за січень 2019 р. повна сплата відбулась із затримкою в 143 дні, за січень 2020 р. із затримкою 19 днів.

Як зазначив позивач, підприємство через брак коштів не мало можливості своєчасно в повному обсязі сплатити визначене у деклараціях податкове зобов`язання, разом з тим жодних доказів в підтвердження вказаних обставин ним не надано.

При цьому, ТОВ «Навігатор» не повідомляло ГУ ДПС у Харківській області про неможливість своєчасно сплатити грошові зобов`язання з ПДВ.

Крім того, наведені ТОВ «Навігатор» причини неможливості вчасно сплатити податкові зобов`язання не є такими, що спростовують встановлені контролюючим органом обставини, що позивач діяв у спірних правовідносинах нерозумно, недобросовісно та без належної обачності та не звільняють його від відповідальності.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що позивач, надаючи до контролюючого органу податкові декларації, в яких ним самостійно визначені грошові зобов`язання мав бути обізнаний про граничні строки їх сплати та усвідомлювати правові наслідки у випадку їх порушення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до положень пунктів 123.2, 123.3 ст. 123 ПК України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, прийняті ГУ ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.

Натомість, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, що призвело до формального підходу до її вирішення та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності умислу та у зв`язку з чим наявності вини платників податків, без достатніх на те підстав.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 по справі № 520/5126/23 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій