Постанова

від 16.05.2023 по справі 908/1537/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1537/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі №908/1537/22

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник", м.Запоріжжя

про стягнення 6872,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. (повне судове рішення складено - 17.01.2023р., суддя - Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя) у справі №908/1537/22 відмовлено повністю в задоволенні позову Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник" про стягнення 6872,57 грн. заборгованості за договором №203177 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2009р., в тому числі 6100,82 грн. основного боргу, 185,86 грн. 3% річних та 585,89 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження випуску споживачу (відповідачу у справі) теплової енергії в період липень-вересень 2021 року позивачем надано в матеріали справи акти приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печаткою лише з боку Концерну "Міські теплові мережі" та рахунки за зазначений період. У примітках до актів приймання-передачі теплової енергії міститься вказівка про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим. Однак, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, направлення або вручення відповідачу зазначених рахунків та актів у спірний період, як це передбачено умовами договору. Таким чином, в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти надання послуг, які є підставами для розрахунку за отриману теплову енергію відповідно до п. 6.3. договору. Також, позивач не довів фактичного споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді. Зокрема, не надав доказів подачі теплоносія у приміщення по вул. Волгоградська, буд. 30 в м. Запоріжжя (актів готовності до опалювального періоду). Наявний в матеріалах справи Акт від 10.10.2016 перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2016-2017 років не є таким доказом, оскільки спірний період починається з липня 2021 року. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів дійсної поставки теплоносія за спірною адресою, зокрема: ним не доведений факт, що система опалення об`єкта теплопостачання відповідача є відокремленою або не відокремлена від системи опалення житлового будинку №30 по вул. Волгоградська в м. Запоріжжя, що має підтверджуватися актом обстеження системи теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, актами готовності до опалювального періоду тощо. Так само позивачем не доведено обсяги постачання теплової енергії у спірні періоди. Оскільки судом відмовлено в частині стягнення суми основного боргу, відсутня правова підстава для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Концерн "Міські теплові мережі" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі №908/1537/22 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки дослідження матеріалів справи, оцінка та аналіз наданих доказів, висновки, яких дійшов суд, не відповідають обставинам справи;

- відповідно до п. 6.7.2. договору, у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період. Таким чином, висновки суду в частині відсутності доказів на підтвердження підстав для розрахунку за отриману теплову енергію є хибними;

- факт постачання теплової енергії підтверджується додатком №1 до договору купівлі-продажу, в якому зазначено обсяги та порядок постачання теплової енергії відповідними додатковими угодами. Разом з тим, додаток №2 до договору, який підписний сторонами, підтверджує наявність у приміщенні відповідача системи теплопостачання;

- приміщення відповідача за адресою м. Запоріжжя, вул. Волгоградська 30 є окремою будівлею (спортивний комплекс), тому висновки суду щодо недоведеності факту, що система опалення житлового будинку №30 по вул. Волгоградській м. Запоріжжя є відокремленою являються надуманими та такими, що не мають жодного доказового значення для вирішення питання щодо доведеності позовних вимог;

- при розгляді даної справи з боку відповідача не надано жодного доказу на спростування позиції позивача, тому суд не повинен був порушувати принципи змагальності та фактично перетягувати на себе обов`язки відповідача щодо доказування своєї позиції;

- крім того, у резолютивній частині рішення не вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити в силі посилаючись на те, що позивач мотивуючи рішення суду посилається на те, що відпуск теплової енергії за спірний період, підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, які направлялися на адресу відповідача, але ці документи містять лише похідні відомості та не містять жодних первинних даних, які б давали можливість встановити їх достовірність, а отже всі нарахування позивачем проводилися без врахування дійсних обставин, що передбачені укладеним між сторонами договором. Приймаючи рішення судом вірно зазначено, що позивач має довести наявність обставин, якими він обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період в обсягах, вказаних в актах приймання-передачі та виставлених рахунках і, відповідно виникнення у відповідача грошового зобов"язання у відповідному розмірі.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі №908/1537/22. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що 01.04.2009 між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник" (Споживач, відповідач у справі) укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203177, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід`ємними частинами. (п. 1.1 Договору).

Як зазначено в Додатку № 1а до Договору "Звертання-доручення" постачання теплової енергії для опалення, вентиляції, підігріву води Споживачу здійснюється на належне відповідачу на праві власності приміщення по вул. Волгоградська, буд.30 в м. Запоріжжя, опалювальною площею 3292,8 кв.м.

Теплова енергія постачається Споживачу в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального сезону, підігрів води за наявної можливості, кондиціювання по замовленню Споживача, інші технологічні потреби по замовленню Споживача. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п. 10.1 Договір діє з 01.04.2009 до 01.04.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про розірвання цього Договору. (п. 10.4 Договору)

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним Договору суду не надано.

За змістом п. 2.1 Договору вбачається, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал.

Пунктом 3.2.6 Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які в передбачені Договором.

Теплопостачальна організація згідно з п. 4.2.1 Договору зобов`язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором.

Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. (п. 5.1 Договору)

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням, та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. (п., п. 6.7.1, 6.7.2 Договору)

Так до матеріалів справи позивачем надані Акти № 203177 приймання-передачі послуг від 31.07.2021 на підігрів води за липень 2021 року на суму 8788,33 грн., від 31.08.2021 на підігрів води за серпень 2021 року на суму 1448,28 грн. і від 30.09.2021 на підігрів води за вересень 2021 року на суму 3819,56 грн., а всього на загальну суму 14056,17 грн. Вказані акти за спірні періоди містять посилання на Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203177 від 01.04.2009, проте оформлені лише підписом та печаткою Теплопостачальної організації. Також позивачем надані суду відповідні рахунки на оплату за підігрів води за спірний період.

Як зазначає позивач, належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії за спірні періоди відповідачем позивачу не повернуті, а рахунки в повному обсязі та у визначені Договором строки не оплачені. При цьому, як зазначає позивач відповідачем здійснено часткову оплату на суму 7955,35 грн., однак жодного документа у підтвердження такої оплати позивачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, заборгованість по Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203177 від 01.04.2009 за період липень вересень 2021 року складає 6100,82 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої теплової енергії за спірний період відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 185,86 грн. та 585,89 грн. інфляційних втрат.

07.07.2022 позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № 845/05-юр від 07.07.2022 з вимогою щодо погашення заборгованості за теплову енергію за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203177 від 01.04.2009 в розмірі 6100,82 грн. за період з липня по вересень 2021 року, а також нарахованих за прострочення оплати 3% річних в розмірі 185,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 585,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 6100,82 грн. основного боргу, 185,86 грн. 3 % річних та 585,89 грн. інфляційних втрат.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник" та Концерном "Міські теплові мережі" договору №203177 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2009 року (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частинами.

Абзацом 6 ст.19 ЗУ "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В пункті 6.3. сторони узгодили, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

В матеріалах справи містяться рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з липня по вересень 2021 року з вказівкою про необхідність повернення оформленого належним чином одного примірника акту теплопостачальній організації, а в разі неповернення або ненадання письмових заперечень про підписання акту, він вважається погодженим. Водночас, зазначені акти підписані та скріплені печаткою в односторонньому порядку, а саме лише з боку Концерну "Міські теплові мережі" .

Відповідно до п. 6.7., споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. №4, тел. 33-00-65, 34-44-72, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п. 6.7.1, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання. Датою отримання вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направлені рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Положеннями, що містяться в п. 3.2.26 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується щомісячно, у строки, визначені цим договором, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем засобами поштового зв`язку або вручення нарочно представникам ТОВ "ЗСК "Будівельник" актів приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, рахунків-фактури тощо на виконання п.п. 6.7., 6.7.1. договору.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження направлення теплопостачальною організацією актів приймання-передачі, рахунків-фактур за спірний період тощо, а також підписання обома сторонами договору зазначених актів відповідно до п. 6.3. договору.

Отже, позивачем не доведено фактичного споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді, зокрема не надано суду доказів подачі теплоносія у приміщення по вул. Волгоградська, 30 в м. Запоріжжя. Наявний в матеріалах справи акт від 10.10.2016 перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2016-2017 років не є таким доказом, оскільки спірний період починається з липня 2021 року.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "ЗСК "Будівельник" суми основного боргу за теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №203177 від 01.04.2009 в розмірі 6 100, 82 грн. за період з липня по вересень 2021 року у зв`язку з недоведеністю.

Оскільки вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 585, 89 грн. є похідними від основного боргу, у стягненні якого судом першої інстанції було правомірно відмовлено, то й вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат також не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2023р. у справі №908/1537/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков