Рішення

від 16.05.2023 по справі 903/1065/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2023 року Справа № 903/1065/22

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Андрущак О.М. довіреність №2291/58/2-22 від 15.04.2022

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: Гаврилюк М.О. довіреність №0-3-0.6-3/62-23 від 02.01.2023

від відповідача-3: н/з

взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури: Присяжнюк І.Б. службове посвідчення №071756 від 01.03.2023

взяв участь прокурор відділу Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури: Грабовський О.О. службове посвідчення №071801 від 01.03.2023. службове посвідчення №071756 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1065/22 за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до Пороміської сільської ради Володимирського району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної адміністрації, про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2021 заступник керівника Волинської обласної військової адміністрації до Пороміської сільської ради Володимирського району Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Володимирської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2022 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації, земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га.

2. Визнати незаконним та скасувати п.37 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

3. Визнати незаконним та скасувати п. 37 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради щодо передачі земельної ділянки площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 у комунальну власність Поромівської сільської ради.

4. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

6. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га.

Ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

17.01.2023 представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову повністю.

18.01.2023 Пороміська сільська рада Володимирського району Волинської області надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та клопотання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, 6-ий прикордонний Волинський загін.

20.01.2023 заступник керівника окружної прокуратури надіслав до суду відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якій просить суд відхилити заперечення відповідача-2 на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необгрунтованості.

27.01.2023 заступник керівника окружної прокуратури надіслав до суду відповідь на відзив Поромівської сільської ради, в якій просить відмовити у задоволенні клопотання про залучення третьою особою на стороні відповідачів Міністерство захисту довкілля та природніх ресурсів України; відхилити заперечення відповідача-1 на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необгрунтованості.

31.01.2023 представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надіслав на електронну адресу суду заперечення.

Протокольною ухвалою від 31.01.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання Поромівської сільської ради про залучення третіх осіб за необгрунтованістю. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 28.02.2023 о 12:00 год.

13.02.2023 від Володимирської окружної прокуратури надійшла заява №50/1-257 вих-23 від 03.02.2023, в які прокуратура зазначає, що при складанні тексту позовної заяви були допущені помилки (описки), а саме: в пункті 1 позовної зави помилково зазначено: « 1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га», тоді як необхідно було зазначити « 1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га».

Обставини, викладені у заяві, приймаються судом до уваги: у зв`язку з допущеною у позовній заяві опискою слід вважати правильною датою розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 06.12.2013.

16.02.2023 прокурор подав до суду додаткові пояснення.

27.02.2023 відповідач-3 Володимирська районна державна адміністрація надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника Володимирської районної державної адміністрації за наявними матеріалами справи.

Протокольною ухвалою від 28.02.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 21.03.2023 о 11:30 год.

15.03.2023 від Волинської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

Протокольною ухвалою від 21.03.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.04.2023 до 11:00 год.

У зв`язку з проходженням суддею Гарбарем І.О. підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України відповідно до ст.89 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судове засідання, що призначене на 25.04.2023 о 11:00 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021) складена відповідна довідка від 19.04.2023.

24.03.2023 представник Володимирської районної державної адміністрації надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника а наявними матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю обставин, передбачених п.14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Волинської області, затверджених рішенням зборів суддів від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021), виникла необхідність призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд справи по суті призначено на 16.05.2023 о 11:15 год.

Представник позивача та прокурори в судовому засіданні просили суд позов задовольнити повністю.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити.

Представники Пороміської сільської ради Володимирського району Волинської області та Володимирської районної державної адміністрації в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурорів, представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 15.09.1946 Обласна Рада Депутатів Трудящих Волинської області прийняла постанову №39/599 про заборонену прикордонну зону, 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Цією постановою, з метою покращення охорони кордону, встановлено в межах Волинської області наступні прикордонні зони та смуги:

а) заборонену прикордонну зону, до якої включений, зокрема, Іваничівський район;

б) 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначено на місцевості від лінії кордону з позначенням відповідними вказівниками.

Голів відповідних районних рад зобов`язано здійснити відселення жителів 800-метрової прикордонної полоси; землі цієї прикордонної полоси постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг (п. 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599).

Відповідно до інформації 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України №710/8323-22-Вих від 15.12.2022, наданої на запит Володимирської окружної прокуратури №50/1-2509вих-22 від 14.12.2022 лінія прикордонних інженерних споруд на ділянці українсько-польського державного кордону в межах Поромівської територіальної-громади Володимирського району облаштована за часів Радянського Союзу та за період незалежності України значною мірою не змінювалась. Питання передачі земель в комунальну власність, які знаходяться в межах прикордонної смуги з 6 прикордонним Волинським загоном Державної прикордонної служби України не погоджувалось.

Згідно листа Волинської обласної військової адміністрації №1068/01-19/2-22 від 20.12.2022, наданої на запит Володимирської окружної прокуратури №50/1-2563вих-22 від 19.12.2022 Волинською обласною військовою адміністрацією розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ не приймалося. Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась, а тому не має підстав не брати до уваги наведеної у ній відстані прикордонної смуги.

Визначення розмірів та ширини прикордонної смуги, підтверджені рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили та в силу положень ст. 75 ГПК України є обов`язковими при розгляді інших справ.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації від 21.08.2013 №220 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» дозволено Головному управлінню Держземагенстра у Волинській області провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5512,3 га в межах району згідно додатку.

Згідно наказу Головного управління Держземагенства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» надано дозвіл ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут «землеустрою» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області, в тому числі і на території Іваничівського району.

На виконання вказаних розпорядчих актів ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. В ході проведення робіт по інвентаризації земель, проінвентаризовано 470,9192 га земель цієї сільської ради, в тому числі і земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га та цільовим призначенням - землі запасу не надані у власність чи користування.

Відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру 08.11.2013, що вбачається з витягу НВ-0001444872022 від 14.12.2022. Відповідно до вказаного витягу уся земельна ділянка знаходиться у прикордонній смузі.

Аналогічні відомості містяться у матеріалах технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Зокрема з викопіювання з чергового кадастрового плану земель цієї сільської ради (аркуш 29 технічної документації) також вбачається, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах прикордонної смуги.

З викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру, наданого листом обласної прокуратури № 15-1654вих-22 від 20.12.2022, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, розташована між державним кордоном, який проходить по річці Західний Буг та смугою інженерно-технічних споруд, яка внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером 0721184400:17:000:0017, відтак знаходиться у прикордонній смузі.

Розпорядженням Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 вказану технічну документацію затверджено, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Іваничівської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації.

У відповідності до п. 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрацїї в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації рай держадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 №4 утворено комісію з реорганізації Іваничівської районної державної адміністрації шляхом приєднання до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області.

За таких обставин, Володимир-Волинська районна державна адміністрація з моменту утворення згаданої комісії з реорганізації вважається правонаступником прав та обов`язків Іваничівської районної державної адміністрації.

Згідно розпорядження Володимир-Волинської районної державної адміністрації № 121 від 05.12.2022 виданого відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», постанов Верховної Ради України від 15.12.2021 року №1959 «Про перейменування міста Володимир-Волинський Володимир-Волинського району Волинської області», від 18.07.2022 року №2405 «Про перейменування Володимир-Волинського району Волинської області», а також розпорядження Кабінету Міністрів Україні від 15.11.2022 року №1030-р «Про перейменування Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області» Володимир-Волинську районну державну адміністрацію перейменовано на Володимирську районну державну адміністрацію.

Відповідно до п. 37 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1360/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання-передачі нерухомого майна від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг вказану земельну ділянку передано Поромівській сільській раді.

На підставі вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до п. 37 додатку до рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність Поромівської сільської ради.

Право комунальної власності в особі Поромівської сільської рада на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.05.2019.

За таких обставин, земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га (цільове призначення - землі запасу, не надані у власність та користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення) знаходиться у межах прикордонної смуги вздовж державного кордону України, відтак має належати до земель оборони.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально- культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги, та спростовує доводи відповідача-1 про те, що позивач у встановленому законом порядку не довів розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га на землях оборони.

Згідно вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України «Положення про прикордонний режим» прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Іваничівського району Волинської області затверджені постановою обласної Рада депутатів трудящих Волинської області №39/599 від 15.09.1946.

Оскільки, землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг), то вони належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, відтак земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у своє чергу вказує на її приналежність до земель комунальної власності.

За таких обставин не можна погодитись з доводами відповідача-2 про неналежність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га, до земель оборони. Вказані твердження відповідача-2 є помилковими та не грунтуються на нормах матеріального права, а також на доказах, приєднаних прокурором до позовної заяви.

Проте, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить й судова практика.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанову Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 «Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області».

Обґрунтування незаконності рішень органів влади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Оскільки пунктом 4 постанови Обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 землі прикордонної полоси постановлено передати у повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг), вказана постанова залишається чинною, відтак, спірну земельну ділянку неправомірно без зміни цільового призначення віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Поромівській сільській раді,

Зі змісту листів Волинської обласної військової адміністрації № 1030/01-19/2-22 від 08.12.2022 та № 1068/01-19/2-22 від 20.12.2022 вбачається, що вказаним органом, як розпорядником земель, рішень про вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалось. Про факти вибуття земель з державної власності вказаному органу стало відомо з листа Володимирської окружної прокуратури № 50/1- 2425вих-22 від 30.11.2022.

Статтею 35 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення проводиться з такими особливостями: а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив.

З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Іваничівського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна адміністрація.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, п. 37 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та п. 37 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради», яким прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність, прийняті за відсутності відповідного розпорядчого акту.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації №339 від 06.12.2013, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в частині п.37 додатку до наказу, рішення Поромівської сільської ради №17-2/14 від 29.12.2018 в частині п. 37 додатку, прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст, 3,15-2, 17, 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. З Закону України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь- яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Таким чином, розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, п. 37 наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018 №3-1034/15-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», п. 37 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради» якими вказану земельну ділянку передано до комунальної власності, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Щодо вимоги про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1068 га зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, проте в силу закону вона не може належати до земель сільськогосподарського призначення, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Проте, що землі оборони не можуть передаватися в комунальну чи приватну власність, свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11,09І2019 (справа №924/174/18) залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до категорії земель оборони та перебували в державній власності.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон України №1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, статтею 26 Закону України №1952 визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Поряд з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На час розгляду справи, земельна ділянка площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, зареєстрована на праві комунальної власності за Поромівською сільською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.05.2019, індексний номер 46901950.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 Земельного кодексу України Законом № 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001444872022 земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, зареєстрована у вказаному кадастрі 08.11.2013 із зазначенням її цільового призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яким згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, присвоєно код 16 та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства неправильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також послужило однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Обґрунтування підстав для повернення земельної ділянки.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка загальною площею 7,1068 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, зареєстрована на праві власності за Поромівською сільською радою, може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога прокурора про зобов`язання Поромівської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га.

Обгрунтування дотримання позовної давності при зверненні з позовом до суду.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривалості відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі й оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних відносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка земель оборони із кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 зареєстрована на праві комунальної власності за Поромівською сільською радою і порушення прав її законного володільця держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває, прокурор не пропустив строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

Обґрунтування визначення позивача у справі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Волинська обласна військова адміністрація.

Обґрунтування наявності порушень інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Окрім цього, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді Володимирською окружною прокуратурою на адресу Волинської обласної військової адміністрації було скеровано лист № 50/1-2425вих- 22 від 30.11.2022, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання повідомити прокуратуру про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

Волинська обласна військова адміністрація листом №1030/01-19/2-22 від 08.12.2022 повідомила про те, що їй не було відомо про факт передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки, а також повідомила, що у зв`язку з обмеженістю в коштах на сплату судового збору заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у державну власність, останньою не вживались, у листі обласна військова адміністрація не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах.

Листом №1068/01-19/2-22 від 20.12.2022 Волинська обласна військова адміністрація повідомила, що вона не приймала розпоряджень про вилучення вказаних земель з користування прикордонних військ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді.

Щодо доводів відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про те, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе, судом враховано наступне.

Відповідач-2 посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, й визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області. Однак, правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у справі № 903/1065/22.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а| також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1830/19 була вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас, предметом розгляду у справі № 903/1065/22 (позовна вимога, яка звернута безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Волинській області) є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га цільове призначення землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що наведена відповідачем-2 справа № 922/1830/19 не є релевантною (тотожною) справі № 903/1065/22, а тому викладені у ній правові висновки не можуть братись до уваги.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області визначено відповідачем у справі за позовною вимогою про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га, цільове призначення землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

З доводів прокурора слідує, що позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з урахуванням того, що органами Держземагенства (Держгеокадастру) було незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільових призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням ст.ст. 77, 83 та п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Згідно з поясненнями прокурора, звертаючись з позовом до суду, прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме: скасування у земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідач-2 у процесі судового розгляду не спростував належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги, а також тих доводів, що відповідач-2 з порушенням вимог закону провів інвентаризацію спірної земельної ділянки та вніс відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, внаслідок чого земельну ділянку відносено до земель комунальної власності.

Також під час розгляду справи прокурор пояснював, що з метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.

Щодо доводів Відповідача-1 про неналежність та недопустимість доказів на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 загальною площею 7,1068 га, розташована землях оборони та останню незаконно вилучено з державної власності в комунальну, судом враховано наступне.

Вказані твердження Відповідача є помилковими та не ґрунтуються на нормах матеріального права, а також на доказах, долучених прокурором до позовної заяви.

Відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, ї охоронні та інші зони із особливими умова користуванню.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Не і розроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави і висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Щодо доводів Відповідача-1 про ненадання до суду доказів та неповідомлення суду про те, що на вказаній спірній земельній ділянці розміщений загальнозоологічний заказник місцевого значення «Прибужжя», судом враховано наступне.

Відповідач зазначає, що при переході права власності на вказану земельну ділянку на якій розміщений Заказник Волинської обласної військової адміністрації, до неї також перейде додатковий обов`язок з його охорони та збереження.

Вищезазначене не дає підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки, згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим їх охорони і збережені відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язання.

Аналогічно, в пункті 3.6. «Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Прибужжя» затвердженого Наказом Управління екології та природних ресурсів Волинської державної адміністрації від 02.05.2019 №26, зазначено що, у разі зміни форми власності на землю, на якій знаходиться Заказник, землекористувача або землевласників, або їх назви, землевласники або землекористувачі зобов`язані повідомити про це управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації з метою переоформлення охоронного зобов`язання.

Таким чином, територія, якій надано статус Заказника, не вилучається та її статус не змінюється, лише змінюється землевласник, який буде зобов`язаний повідомити про це Управління екології та природних ресурсів облдержадміністрації з метою переоформлення охоронного зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору в сумі 14886,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести відповідачів порівну (14886,00 грн. : 3 = 4962,00 грн.)

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації, земель сільськогосподарського призначення державної власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га.

3. Визнати незаконним та скасувати п.37 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1360/15-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

4. Визнати незаконним та скасувати п. 37 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради щодо передачі земельної ділянки площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006 у комунальну власність Поромівської сільської ради.

5. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

6. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 7,1086 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, що розташована за межами Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

7. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради (вул. Центральна, 1б, с. Поромів, Волинська область, 45311, код ЄДРПОУ 04333359) повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації (Київський Майдан, 9, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0006, площею 7,1086 га.

8. Стягнути з Поромівської сільської ради (вул. Центральна, 1б, с. Поромів, Волинська область, 45311, код ЄДРПОУ 04333359 )на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 4962 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 4962 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

10. Стягнути з Володимирської районної державної адміністрації (вул. Небесної Сотні, 3, м. Володимир, Волинська область, 44700, код ЄДРПОУ 04051359) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 4962 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.05.2023.

СуддяІ. О. Гарбар