Рішення

від 17.05.2023 по справі 910/2916/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/2916/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, 14)

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 213 832,64 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 213 832,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із простроченням відповідачем виконання основного зобов`язання за Договором поставки товару № 53-123-01-21-07105 від 30.08.2021 майже на вісім місяців, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 194 722,56 грн та 3% річних у розмірі 19 110,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 залишено позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення відповідних недоліків.

03.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2916/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

16.03.2023 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти стягнення інфляційних втрат у розмірі 194 722,56 грн та 3% річних у розмірі 19 110,08 грн, з огляду на невірний розрахунок зазначених сум позивачем.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та не подав відповідь на відзив до суду не подав.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01- 21-07105.

Згідно з п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 38430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Аналізатор рідини) у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (Додаток до Договору № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Згідно з п.2.1 Договору загальна вартість товару (з ПДВ) складає 1 068 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору за даним Договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (Додатку до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору.

Згідно з п.3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2021, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 Договору, з товаром Постачальник надає Покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару (згідно ТС.0.0014.3637, ТС.0.0027.4377).

У п.3.3 Договору передбачено, що датою постачання є дата отримання товару на складі Вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції, Організація Вхідного контролю продукції АЕС», СОУ НАЕК 038:21.

Даний Договір, відповідно до п. 13.1, вступає в силу з моменту підпису обома Сторонами та скріплення печаткою з боку Покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання Сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов`язань за Договором.

Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-21-07105 від 30.08.2021 «Специфікація № 1» сторони погодили найменування товару, технічні характеристики, його кількість та вартість на загальну суму 1 068 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 068 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10 від 28.10.2021, підписаною обома сторонами без зауважень.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 28.10.2021 позивачем було зареєстровано податкову накладну на суму 1 068 000,00 грн.

За доводами позивача, відповідачем, в свою чергу, було сплачено, поставлений позивачем товар, у сумі 1 068 000,00 грн., а саме: згідно з платіжним дорученням № УВТК/1706 від 20.07.2022 на суму 160 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/1778 від 26.07.2022 на суму 200 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/1880 від 02.08.2022 на суму 120 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/1881 від 02.08.2022 на суму 84 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/1932 від 09.08.2022 на суму125 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/2022 від 16.08.2022 на суму 200 000,00 грн.; згідно з платіжним дорученням № УВТК/2052 від 23.08.2022 на суму 179 000,00 грн.

За таких обставин, позивач зазначає, що всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконав, проте з порушенням вказаного у договорі строку, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення на свою користь 194 722,56 грн інфляційних втрат та 19 110,08 грн 3% річних розрахованих за період з 31.12.2021 по 22.08.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-123-01-21-07105 від 30.08.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою останній є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 068 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 10 від 28.10.2021 на суму 1 068 000,00 грн. Проте, відповідач оплатив поставлений Товар в повному обсязі з порушенням встановленого договором строку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, на виконання однієї з умов пункту 3.2 договору, позивачем 28 жовтня 2021 було зареєстровано електронну податкову накладну. Водночас за даним договором оплата мала відбуватися протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно з Специфікацією №1 та виконання відповідачем всіх умов пункту 3.2 та 6.1 даної угоди.

За доводами відповідача, що підтверджується матеріалами справи, остаточним днем поставки товару вважається 16.11.2021, враховуючи приписи п.6.1 Договору проходження вхідного контролю (належним чином завірена копія ярлика на придатну продукцію № 2-2864 від 16.11.2021 міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі N 923/875/19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що кінцевою датою розрахунку за поставлений товар, з урахуванням умов п.п. 3.2, 3.3. та 6.1 Договору є 21.01.2022, а відтак першим днем з якого почалося прострочення по сплаті боргу за поставлений товар є 22.01.2022.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що у позовній заяві та розрахунках позивачем невірно визначено період нарахування, зокрема вказано початок прострочення нарахування з 31.12.2021, в той час як, з урахуванням п. 3.2, 3.3. та 6.1 договору, першим днем з якого почалося прострочення по сплаті боргу за поставлений товар є 22.01.2022. Відтак, за розрахунком суду до стягнення відповідача на користь позивача підлягає 3% у розмірі 17 178,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 178 517,83 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 931,18 грн та16 204,73 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не беруться судом до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, відповідно до яких, відповідач стверджує, що його вина як підстава для відповідальності відсутня, з огляду на кризовий стан в енергетичній сфері, як такі, що не обґрунтовані, не доведені та не підтвердженні належними доказами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код: 24584661) на користь з Товариства обмеженою відповідальністю «АТОМТЕПЛОЕНЕРГО» (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна, 14, ідентифікаційний код: 43015083) 3% річних у розмірі 17 178 грн 90 коп.; інфляційні втрати у розмірі 178 517 грн 83 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 935 грн 45 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.05.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин