Постанова

від 17.05.2023 по справі 243/8106/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1804/23 Справа № 243/8106/20 Суддя у 1-й інстанції - Мірошніченко Л.Є. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 243/8106/20

провадження № 22-ц/803/1804/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів:Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне некомерційне підприємство « Слов`янська центральна районна лікарня»,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 243/8106/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства « Слов`янська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконними наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату грошових коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року (суддя Мірошніченко Л.Є.), ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 04 березня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП «Слов`янська центральна районна лікарня», третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконними наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату грошових коштів. Позов обґрунтований тим, що він, починаючи з 1991 року, працював на посадах відповідно до фаху. 20 серпня 2020 року наказом директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» № 161-к/р його звільнено з 0,5 ставки посади лікаря-хірурга хірургічного відділення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатних посад, а також із 0,5 ставки посади лікаря-хірурга консультативної поліклініки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Вважав таке звільнення незаконним, оскільки на момент звільнення працював не на одну ставку (0,5 ставки лікаря-хірурга хірургічного відділення + 0,5 ставки лікаря-хірурга консультативної поліклініки), а на 1,5 ставки. Крім того зазначав, що для скорочення ставки хірурга не було підстав, оскільки скорочувалися ліжка гінекологічні, тому істотні умови праці лікаря-хірурга не змінювалися. При звільненні порушені вимоги закону, оскільки запропоновані йому посади не відповідали його спеціальності, фаху та кваліфікації. Звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України вважав незаконним, оскільки він працював лікарем-хірургом консультативної поліклініки за безстроковим договором, що підтверджується наказом в.о. директора Слов`янської центральної районної лікарні від 27 січня 2020 року № 30-к/тр і записом у трудовій книжці № 33. При звільненні порушена процедура його звільнення, оскільки директор не звертався до профспілкового органу, членом якого він є, для отримання згоди на звільнення. З 25 січня 2020 року у зв`язку із звільненням із посади директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» його переведено на 0,5 ставки на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення. Наказу про звільнення з цієї посади, а саме лікаря-хірурга хірургічного відділення, яку він обіймав як сумісник, не видано. З 09 по 24 червня 2020 року він перебував у відрядженні, але оплату не отримав. Звіт про відрядження надано, але адміністрація відмовила оплатити його роботу, а тому заборгованість складає 7 556,80 грн. У зв`язку з виплатою заробітної плати у меншому розмірі, а також незаконним звільненням йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути 100 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати наказ директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» про його звільнення від 20 серпня 2020 року № 161-к/тр незаконним, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, стягнути кошти за відрядження у розмірі 7 556,80 грн, судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВІ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у відповідача мало місце скорочення штатних посад, що підтверджується наявними та дослідженими наказами та штатними розписами, при звільненні власником додержані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а оскільки позивач відмовився від переведення на іншу роботу та був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, тому звільнення позивача на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам закону. Крім того, при проведенні скорочення штатних посад у позивача відбулися істотні зміни умов праці, а саме робочий день скорочувався удвічі, змінилося місто роботи (з м. Миколаївка на м. Слов`янськ). Позивач категорично заперечував проти працевлаштування на неповний робочий день і не надавав згоди на переведення на одну із вакантних посад для збереження умов щодо робочого часу, що підтверджується відповідним актом, а оскільки позивач відмовився від працевлаштування на неповний робочий день та в іншому місті, тобто продовжувати роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці, то наказ про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України - є законним. Вимоги про стягнення грошових коштів за відрядження є необґрунтованими, оскільки позивачу компенсовано зазначені витрати у розмірі 960,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним наказ директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» Коплянок С.В. від 20 серпня 2020 року № 161-к/тр про звільнення ОСОБА_1 . Стягнуто з КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 104 188,16 грн, із утриманням податків та обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 8 609,92 грн, із утриманням податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. Стягнуто з КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. В іншій частині рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звільнення відбулося без попередньої згоди первинної профспілкової організації, а тому рішення про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, є незаконним. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення грошових коштів за відрядження, оскільки такі кошти компенсовані позивачу.

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, визнаючи факт того, що профспілка не надала згоди на звільнення позивача, не перевірив, чи втратили звільненні працівники членство у профспілці та, чи передбачено статутом профспілки припинення членства у профспілці осіб, які звільнилися з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Оскільки висновок апеляційного суду не обґрунтований відповідними положеннями статуту профспілкової організації, а рішення суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях чи сумнівах суду, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду про поновлення позивача на роботі з підстав відсутності згоди профспілки на звільнення позивача не може вважатись законним та обґрунтованим. Також, апеляційний суд не звернув уваги на те, що припинення трудового договору на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України не потребує отримання попередньої згоди профспілкової організації, а тому поновлення на роботі працівника, який звільнений на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України з підстав відсутності згоди профспілкового комітету є безпідставним, оскільки суперечить положенням статті 43 КЗпП України. Оскаржуване рішення апеляційного суду не містить належного обґрунтування висновку суду про те, що «…законність самого скорочення викликає сумнів…».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання наказу директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» від 20.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним, відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмови в стягненні моральної шкоди, судових витрат та стягнення заробітку за роботу на 0.5 ставки лікарем-хірургом, в іншій частині залишити рішення без змін.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на клопотання про винесення окремої ухвали за фактом фальсифікації відповідачем документів. Копія штатного розпису від 02.01.2020 року, яка була надана відповідачем підписана особами, які не мали права його підписувати. Зазначає, що судом не було встановлено, чи звільнено було позивача чи переведено з 0,5 ставки лікаря-хірурга хірургічного відділення за сумісництвом. Крім того, суд належним чином не з`ясував, чи звертався відповідач до профкому з повідомленням про факт звільнення працівника та запитом на надання згоди на звільнення такого працівника. Посилаючись на норми законодавства зазначає, що працівники, що працюють за сумісництвом, звільняються з посад за сумісництвом на загальних підставах та з дотриманням порядку звільнення, визначеного законодавством. Вважає, що судом безпідставно відмовлено в клопотанні про витребуванні доказів, які підтверджують той факт, що позивач працював на 1,5 ставки.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від КНП «Слов`янська центральна районна лікарня надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування доводів відзиву зазначив, що судом першої інстанції було повно і всебічно з`ясовано всі обставини у справі з урахуванням наданих доказів, тому рішення суду є законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05 липня 2013 року відповідно до наказу головного лікаря КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» № 193-к/тр позивача призначено на посаду в.о. головного лікаря КНП «Слов`янська центральна районна лікарня».

Наказом від 08 липня 2013 року № 199-к/тр позивача прийнято на роботу за сумісництвом із 08 липня 2013 року на 0,5 ставки лікаря-хірурга вищої категорії хірургічного відділення. Всього робота на 1,5 ставки.

09 вересня 2013 року наказом № 288-к/тр позивача призначено на посаду директора (головного лікаря) із 09 вересня 2013 року КНП «Слов`янська центральна районна лікарня».

За умовами контракту на управління КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» від 09 вересня 2013 року позивача призначено директором із 09 вересня 2013 року по 08 вересня 2014 року (пункт 8.1 контракту).

Згідно з наказом від 25 січня 2014 року № 36-к/тр між Донецькою обласною радою та позивачем укладений новий контракт на управління КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» на строк із 25 січня 2014 року до 24 січня 2017 року включно.

24 січня 2017 року відповідно до розпорядження облдержадміністрації № 17рк «Про призначення головного лікаря Комунального лікувально-профілактичного закладу «Слов`янська центральна районна лікарня» Біланова О.М. призначено головним лікарем.

25 січня 2017 року між позивачем та Донецькою обласною державною адміністрацією укладений контракт на управління КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» з 25 січня 2014 року по 25 січня 2020 року (пункт 6.1 цього контракту).

Розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації від 23 січня 2020 року № 4/7-20-рк позивача звільнено 24 січня 2020 року з посади директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» у зв`язку з закінченням строку дії контракту згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

У зв`язку зі звільненням позивача з основної роботи (посади), наказом від 25 січня 2020 року № 29-у/тр позивача переведено на як на основну посаду на 0,5 ставки лікаря-хірурга хірургічного відділення з 25 січня 2020 року, яку він раніше обіймав за сумісництвом.

27 січня 2020 року згідно з наказом № 30-к/тр позивача також прийнято в штат КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» на 0,5 ставки на посаду лікаря-хірурга консультативної поліклініки з 28 січня 2020 року.

Таким чином, на момент звільнення позивача він працював на посадах: лікаря хірурга хірургічного відділення (0,5 ставки) та лікаря-хірурга консультативної поліклініки (0,5 ставки).

04 лютого 2020 року між Донецької обласною державною адміністрацією Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією та ОСОБА_2 укладений контракт, яким остання призначається на посаду директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня».

20 серпня 2020 року наказом директора КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» № 161-к/р його звільнено з 0,5 ставки посади лікаря-хірурга хірургічного відділення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатних посад, а також з 0,5 ставки посади лікаря-хірурга консультативної поліклініки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Апеляційним судом постановлена ухвала про звернення до профспілкового комітету КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» про надання згоди або відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга в хірургічному відділенні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та з посади лікаря-хірурга консультативної поліклініки на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, у порядку, визначеному частиною дев`ятою статті 43, статті 252 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

До апеляційного суду надійшла відповідь на зазначену ухвалу, за змістом якої профспілковий комітет первинної профспілкової організації КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга в хірургічному відділенні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та з посади лікаря-хірурга консультативної поліклініки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. До відповіді надано витяг з протоколу № 6 засідання профспілкового комітету КНП «Слов`янська центральна районна лікарня».

Зміст витягу з протоколу № 6 засідання профспілкового комітету КПН «Слов`янська центральна районна лікарня» від 04 червня 2021 року свідчить, що на засіданні комітету присутні члени профкому: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Згідно відповіді на запит апеляційного суду, КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» повідомила, що ОСОБА_8 звільнений з лікарні 14 листопада 2019 року, ОСОБА_6 звільнений з лікарні 05 травня 2021 року.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача мало місце скорочення штатних посад, що підтверджується наявними та дослідженими наказами та штатними розписами, при звільненні власником додержані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а оскільки позивач відмовився від переведення на іншу роботу та був попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, тому звільнення позивача на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам закону. Крім того, при проведенні скорочення штатних посад у позивача відбулися істотні зміни умов праці, а саме робочий день скорочувався удвічі, змінилося місто роботи (з м. Миколаївка на м. Слов`янськ). Позивач категорично заперечував проти працевлаштування на неповний робочий день і не надавав згоди на переведення на одну із вакантних посад для збереження умов щодо робочого часу, що підтверджується відповідним актом, а оскільки позивач відмовився від працевлаштування на неповний робочий день та в іншому місті, тобто продовжувати роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці, то наказ про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України - є законним. Вимоги про стягнення грошових коштів за відрядження є необґрунтованими, оскільки позивачу компенсовано зазначені витрати у розмірі 960,00 грн.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49? КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49? КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

У статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти. Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв`язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.

Статтею 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів.

Отже питання набуття членства у профспілці, так само як і припинення членства у профспілці регулюється статутом профспілки.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на момент звільнення позивача ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення (0,5 ставки) та лікаря-хірурга консультативної поліклініки (0,5 ставки). При цьому, заробітна плата позивачу нараховувалася за виконану роботу відповідно до табелів обліку робочого часу. А тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що фактично він працював на посадах по 0,5 + 0,5 ставки на основному місці роботи, та на 0,5 ставки як внутрішній сумісник до моменту звільнення з роботи 20.08.2020 року та проведення повного розрахунку, є такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, і за своєю природою, є припущеннями сторони у справі. В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з витягом з протоколу № 6 засідання профспілкового комітету КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» від 04 червня 2021 року зазначений профспілковий комітет ухвалив рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга в хірургічному відділенні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та з посади лікаря-хірурга консультативної поліклініки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Апеляційний суд виходить з того, що припинення трудового договору на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України не потребує отримання попередньої згоди профспілкової організації. Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки ОСОБА_1 відмовився від працевлаштування на неповний робочий день та в іншому місті, тобто продовжувати роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці, то наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України є законним. Так, при проведенні скорочення штатних посад у позивача відбулися істотні зміни умов праці, зокрема робочий день скорочувався вдвічі, змінилося місце роботи з м. Миколаївка до м. Слов`янська. Позивач категорично заперечував проти працевлаштування на неповний робочий день і не надавав згоди на переведення на одну із вакантних посад для збереження умов щодо робочого часу.

Стосовно звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, то апеляційний суд вважає за можливе погодитись з позицією суду першої інстанції про законність такого звільнення, оскільки відповідачем були дотримані відповідні норми трудового законодавства при проведенні скорочення штатних посад. До того ж, сам ОСОБА_1 , будучи попередженим за 2 місяці про наступне вивільнення, відмовився від переведення на іншу роботу. В свою чергу, безпідставними є посилання позивача на надану відповідачем копію штатного розпису від 02 січня 2020 року, як на документ, що не відповідає вимогам частини 1 статті 79 ЦПК України щодо достовірності доказів. Такі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції по сутні позовних вимог, оскільки позивача було звільнено з 20 серпня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату, яке відбулось за наслідками затвердження додаткового штатного розпису 15 квітня 2020 року, а тому підписання штатного розпису, який діяв з 01 січня 2020 року, для оцінки правомірності звільнення позивача правового значення не має.

Щодо надання профспілковим комітетом згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-хірурга в хірургічному відділенні за пунктом 1 статті 50 КЗпП України, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, згідно з витягом з протоколу № 6 засідання профспілкового комітету КПН «Слов`янська центральна районна лікарня» від 04 червня 2021 року на засіданні комітету присутні члени профкому: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

На запит апеляційного суду КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» надано відповідь, якою підтверджується, що ОСОБА_8 звільнений з лікарні 14 листопада 2019 року, ОСОБА_6 звільнений з лікарні 05 травня 2021 року. Отже, на час засідання профспілкового комітету двоє із його членів вже не були працівниками лікарні.

Встановлено, що Профспілковий комітет КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» діє на підставі статуту професійної спілки працівників охорони здоров`я України, затвердженого із змінами та доповненнями ІІІ з`їздом Професійної спілки працівників охорони здоров`я України 10 лютого 2000 року (далі Статут).

Відповідно до пунктів 25, 28, 33 Статуту, в редакції, яка діяла на час проведення засідання профкомітету (04 червня 2021 року) профспілкове членство припиняється у випадках: виходу з Профспілки за власним бажанням; виключення з Профспілки; звільнення з роботи у зв`язку з неналежним виконанням трудових обов`язків. Вихід із членів Профспілки відбувається в індивідуальному порядку за особистою заявою члена Профспілки. Припинення членства в Профспілці настає після подання заяви. Виборним органом первинної профспілкової організації приймається рішення про припинення членства у Профспілці. Виключення з Профспілки застосовується у випадках: несплати членських внесків без поважних причин протягом шести місяців; систематичного невиконання членом Профспілки обов`язків, покладених на нього Статутом Профспілки, якщо раніше до нього вживалися заходи впливу; вчинення дій, що завдали шкоди Профспілці або її організаціям, можуть спричинити розпад профспілкової організації, дискредитують профспілкове членство або протидіють в досягненні мети і завдань Профспілки. Рішення про виключення з Профспілки вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх на зборах (конференції), засіданні Виборного органу за наявності кворуму.

За пунктами 30, 40 Статуту члени Профспілки, обрані до складу Виборних органів, мають додаткові гарантії своєї діяльності, встановлені законом та колективними договорами (угодами). Термін повноважень Виборних органів організацій Профспілки 5 років. Повноваження Виборних органів Профспілки та її організації дійсні до формування (обрання чи делегування) нового складу Виборних органів.

Отже, з аналізу положень статуту, на підставі якого діє профкомітет КНП «Слов`янська центральна районна лікарня», випливає, що ним не передбачено припинення членства осіб, які звільнилися з роботи та які перебувають в складі виборного органу.

Враховуючи те, що строк повноважень члена профкомітету становить 5 років, а згідно з наданим апеляційному суду протоколом звітно-виборної профспілкової конференції, звільнені працівники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були обрані до складу профкомітету КНП «Слов`янська центральна районна лікарня» 02 листопада 2017 року, то вони мали право приймати участь в засіданні комітету 04 червня 2021 року.

За таких обставин, згода на звільнення ОСОБА_1 була надана уповноваженим і дійсним складом профспілкового комітету відповідача.

Таким чином, звільнення позивача й за пунктом 6 статті 36 КЗпП України й за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, а тому підстав для скасування наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за вимушений прогул немає.

З огляду на вищезазначений висновок, немає правих підстав й для покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки такі позовні вимоги мають похідний характер від незаконного звільнення.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням позиції Верховного Суду в даній справі, немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційних скаргвідсутні,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Позивач у справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» в частині вимог щодо визнання незаконним наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди з позивача підлягав сплаті судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначене, з ОСОБА_1 на користь КНП « Слов`янська центральна районна лікарня» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції. Крім того, відповідачу за рахунок держави підлягає відшкодуванню судовий збір у зв`язку з переглядом в суді касаційної інстанції в розмірі 4674,40 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Слов`янська центральна районна лікарня» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривень 60 копійок.

Відшкодувати Комунальному некомерційному підприємству «Слов`янська центральна районна лікарня» за рахунок держави судові витрати, пов`язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції в розмірі 4674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло