Ухвала

від 15.05.2023 по справі 308/7740/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7740/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Ужгродське АТП -12107» про відшкодування матеріальної та компенсацію моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки у наслідок скоєння ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ПАТ «Ужгродське АТП -12107» про відшкодування матеріальної та компенсацію моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки у наслідок скоєння ДТП.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до наступного висновку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. ст.175, 177 ЦПК України.

Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульованийЦивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідатистатті 175 ЦПК України, а також вимогамстатті 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно п. п. 4, 6, 8, 9, 10 ч. 3ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Проте вищевказані вимоги, а саме з п. 4, 5, 6, 10 ч.3ст. 175 ЦПК Українипри зверненні до суду позивачем не виконані.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд:

«3а спричинену моральну шкоду, солідарно стягнути з Відповідача 1, ОСОБА_2 та Відповідача 2, ПАТ «Ужгродське АТП - 12107» на свою, ОСОБА_1 користь грошову компенсацію у розмірі 600000, 00 гривень.

3а спричинену матеріальну шкоду, Солідарно стягнути із відповідача 1. ОСОБА_2 та Відповідача 2, ПАТ «Ужгродське АТП - 12107» на свою, ОСОБА_1 користь грошову суму у розмірі 169052,31 гривню.»

Позов мотивовано тим, що близько 14 години, 15 хвилин, 30 червня 2015 року, водій ОСОБА_2 , найманий працівником ПАТ «Ужгородське АТП 12107», виконуючи службові обов`язки по перевезенню пасажирів, керуючи технічно справним маршрутним автобусом ПАЗ 32051-110 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є вказане АТП, рухаючись по лівій проїзній частині вул. Гагаріна м. Ужгорода, із боку автобусної зупинки «Механічний завод»., у бік вул. Краснодонців, не забезпечив безпечну дистанцію та не обрав безпечний бічний інтервал, внаслідок чого допустив наїзд на мотоцикл «Фокус» д.н.з. НОМЕР_2 , яким їдучи попереду вказаного автобуса керував його батько ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що по причині ряду несумісним із життям отриманих тяжкого ступеню тілесних травмувань, помер його батько, та він є потерпілим у кримінальному провадження за фактом ДТП (відомості про що внесено до ЄРДР від 30.06.2015 №12015070000000230 за ч.2 ст. 286 КК України).

Мотивуючи позов ОСОБА_1 , вказує на те, що до теперішнього часу від жодного із зазначених відповідачів він не отримав ніяких відшкодувань за спричинену йому як матеріальну так і моральну шкоду.

При цьому, позивач вказує, що на даний час триває розгляд вказаного кримінального провадження в Ужгородському міськрайонному суді, та що позов який був поданий у межах розгляду справи кримінального провадження ним відкликано. До матеріалів позовної заяви додано копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною 5 статті 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим, серед документів доданих до позову відсутні: обвинувальний вирок або ухвала суду з нереабілітуючих підстав в кримінальному провадженні відносно відповідача ОСОБА_2 , в якому позивач має статус потерпілого.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Виходячи з позовних вимог, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 1. ОСОБА_2 та Відповідача 2, ПАТ «Ужгродське АТП - 12107» грошову компенсацію у розмірі 600000, 00 гривень та за спричинену матеріальну шкоду, солідарно стягнути із відповідача 1. ОСОБА_2 та Відповідача 2, ПАТ «Ужгродське АТП - 12107» на свою, ОСОБА_1 користь грошову суму у розмірі 169052,31 гривню.»

При цьому, на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору в позовній заяві посилається на п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закон України «Про судовий збір», як позивач у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення та у справах про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Згідно із п. 6 та п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у справах про відшкодування шкоди заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Виходячи із загального обсягу доказів, які долучено позивачем до позовної заяви,відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що відповідачів визнано винними у вчиненні інкримінованого їм правопорушення в межах кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України та притягнуто до відповідальності на підставі обвинувального вироку суду. Подана позовна заява не містить доказів щодо існування на теперішній час обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, яким би було встановлено факт незаконності дій відповідачів при зазначених вище обставинах, принаймні посилань на такі судові рішення в позовній заяві немає.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаютьсяЗаконом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в сумі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: працездатних осіб - 2684 гривні.

За подання позовної заявинемайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачем ставиться позовна вимога про відшкодування з відповідачів моральної шкоди у розмірі 600000 грн., слід зазначити наступне.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначено ст.ст.23,1167 ЦК України.

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

За ч.2ст.23 ЦК Україниморальна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправ і залишити позовну заяву без руху.

За змістом частини третьої статті 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди стає майновою вимогою, якщовона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження №61-23674св18) дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою. А тому за неї підлягає сплаті судовий збір як за позовну вимогу майнового характеру згідно абз. 3 пп. 1 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позовна заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов; до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом здоров`я та (або) душевними стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідачів, зокрема, докази витрат на лікування.

Позивачем не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивач оцінив свої моральні страждання.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної та матеріальної шкоди, як за позовні вимоги майнового характеру, у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: працездатних осіб - 2684 гривні.

Таким чином позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 6 000 грн.(600 000 грн * 1%) та судовий збір за вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1690,52 грн. (169052,31 грн. * 1%)

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA308999980313141206000007493 ; Кодкласифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім цього, у пункті 4 ПостановиПленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 1 частини 1статті 1188 ЦК Українивстановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в рамках кримінального провадження за ч.2 ст. 286 КК України, про яке вказує позивач, було завдано шкоду протиправними діями відповідачами по справі. Разом з тим, позовна заява не містить будь-яких документальних посилань на підтвердження того, що відповідачами під час подій зазначених в позові було порушено норми законодавства, що дії останніх були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Таким чином, звертаючись із позовом про відшкодування шкоди позивачу слід обґрунтувати, зазначити підстави з яких встановлюється винність відповідача у вчиненні протиправних дій, а також причинно-наслідковий зв`язок між вчиненими діями та завданням шкоди позивачу (матеріальної та моральної). Вказані обставини необумовлені та необґрунтовані в поданій позовній заяві.

В свою чергу, згідно з ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, згідно вимог ст.ст.3-5Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п.а п. 41.1 ст.41Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В той же час позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди, однак в позові відсутні відомості про наявність в учасників ДТП, що відбулося 30.06.2015 року полісів обов`язкового страхування цивільного-правового страхування власників наземних транспортних засобів, що позбавляє суд можливості встановити, чи була застрахована цивільно-правова відповідальність учасників ДТП відповідно до вимог Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» та чи звертались учасники ДТП до страховика чи МТСБУ з питанням відшкодовування шкоди.

Матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо звернення із вимогами відшкодування шкоди до страховика власника джерела підвищеної небезпеки чи до МТ СБУ (у разі відсутності у нього полісу про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Між тим, відповідна страхова компанія (чи в разі відсутності у відповідача відповідного полісу страхування - МТСБУ) в якості співвідповідача або третьої особи до участі у справі позивачем залучена не була.

Матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо звернення із вимогами відшкодування шкоди до страховика власника джерела підвищеної небезпеки чи до МТ СБУ (у разі відсутності у нього полісу про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Між тим, відповідна страхова компанія (чи в разі відсутності у відповідача відповідного полісу Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни №2від 12.06.2009року «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне дану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.175,185,260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,ПАТ «УжгродськеАТП -12107»про відшкодуванняматеріальної такомпенсацію моральноїшкоди,спричиненої джереломпідвищеної небезпекиу наслідокскоєння ДТП залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош