Ухвала

від 09.05.2023 по справі 333/2634/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.05.2023 Справа № 333/2634/23

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/321/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №333/2634/23Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2023 року за клопотанням слідчого накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку будинку у АДРЕСА_1 в межах розслідування кримінального провадження за ч.3 ст.201-2 КК злочину.

Не погодившись з вказаною ухвалою, представник власника арештованого майна адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Свої вимоги мотивував відсутністю для цього правових підстав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просив її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді; вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого групи - начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, перелік якого зазначений у клопотанні.

Слідчий суддя задовольнив таке клопотання слідчого, мотивуючи своє рішення тим, що 20.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння передбаченого ч.3 ст.201-2 КК кримінального правопорушення. Слідчий суддя виходив з того, що з матеріалів провадження вбачається, 06.02.2023 ОСОБА_10 в зоні діяльності Львівської митниці Держмитслужби України, через пункт пропуску «Рава-Руська» ввезено на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортний засіб - автомобіль «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 у кузові чорного кольору. Ввезення транспортного засобу на територію України відбулося на підставі гарантійного листа від керівника Благодійної організації «Благодійний фонд «Лютий», яким гарантовано, що, транспортний засіб ввозиться в Україну з метою передачі його на потреби ЗСУ, Прикордонної служби, МВС, а також територіальних громад, населенню яке постраждало внаслідок військової агресії РФ на території України без отримання прибутку.

В подальшому, невстановлена в ході досудового розслідування особа, достовірно знаючи про походження автомобіля та його цільове призначення, а також встановлену Законом України «Про гуманітарну допомогу» заборону на продаж гуманітарної допомоги, вирішила незаконно ним розпорядитися з метою отримання прибутку, для чого залучила ОСОБА_11 , якому за невстановлених під час досудового розслідування обставин, передано автомобіль «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 . Для реалізації свого злочинного умислу, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за заздалегідь узгодженим планом повинна розмістити оголошення про продаж зазначеного вище автомобіля на інтернет ресурсі «OLX.ua» та приймати телефонні дзвінки від потенційних покупців, а ОСОБА_11 , в свою чергу, повинен передати після продажу автомобіль покупцеві з заздалегідь підготовленими документами, а саме актом приймання передачі автомобіля від Благодійної організації «Благодійний фонд «Лютий» до покупця.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на продаж гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, а саме автомобіля «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 , невстановлена в ході досудового розслідування особа, на інтернет ресурсі «OLX.ua» розмістила оголошення про продаж вищезазначеного автомобіля за грошові кошти у сумі 6 800 Євро.

Так, у січні 2023 року ОСОБА_12 в ході пошуку транспортних засобів підвищеної прохідності для потреб військових Збройних Сил України за допомогою Інтернет-ресурсу «OLX.ua» в ході огляду одного з відповідних оголошень звернувся до невстановленої в ході досудового розслідування особи, чий номер телефону був вказаний в оголошенні.

У подальшому під час телефонної розмови, між ОСОБА_12 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, останній повідомив про наявність у місті Запоріжжя автомобіля «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 , який був викладений в оголошенні, який можна переглянути попереднього зв?язавшись з ОСОБА_11 та надав номер мобільного телефону останнього. Крім того, невстановлена в ході досудового розслідування особа, повідомила ОСОБА_12 що зазначений автомобіль ввезений на територію України як гуманітарна допомога та може бути переданий тільки військовослужбовцю і тільки за грошову винагороду у сумі 6 800 Євро або 7 400 доларів США.

Після цього, ОСОБА_12 зателефонував за наданим невстановленою в ході досудового розслідування особою номером ОСОБА_11 та домовився про перегляд автомобіля «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 . Після огляду вказаного транспортного засобу ОСОБА_12 узгодив купівлю автомобіля з ОСОБА_11 та передав завдаток у сумі 300 доларів США.

03.03.2023, приблизно о 14 годині, ОСОБА_12 знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, 42, передав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 7 100 доларів США у якості оплати за автомобіль «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 , ринкова вартість якого, станом на 03.03.2023, відповідно до висновку експерта № 4016 від 03.03.2023 становить 498 919 гривень, а ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 автомобіль «Ford Ranger», ідентифікаційний номер (vin: НОМЕР_1 ) н.з. НОМЕР_2 , технічний паспорт до нього та акт приймання передачі автомобіля від благодійної організації «Благодійний фонд «Лютий» (код ЄДРПОУ 44781034) до ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ.

04.04.2023, на підставі ухвали слідчого судді, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено майно, яке складається з 69 позицій переважно складових частин комп`ютерної техніки (у великій кількості металеві каркаси з металевими платами, блоки живлення, материнські плати, жорсткі диски), і яке з великою долею вірогідності використовується для майнинга криптовалюти. Також було накладено арешт на вилучені MacBook Air, свіч, Antminer в кількості 9 шт., печатку.

З метою збереження речових доказів у справі слідчий суддя, посилаючись на ч.1 ст.170 КПК, задовольнив клопотання і наклав арешт на вищезазначене майно.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді з огляду на таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону слідчий, який звернувся з клопотанням про арешт майна та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.

Відповідно до ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладено у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Зокрема, у матеріалах, які додані до клопотання слідчого відсутні докази, що майно, яке вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_8 , було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК, оскільки в самому клопотанні слідчого та у постанові від 04.04.2023 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК вказане майно, визнано речовими доказами, що свідчить про формальність згаданої постанови.

Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

При цьому, колегія суддів зважає і на те, що 20.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК.

В той же час, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.201-2 КК є гуманітарна та/або безоплатна допомога, благодійна пожертва, тобто кошти/речі/майно/послуги тощо, головною ознакою яких безоплатне та безкорисне їх надання виключно особам, які її потребують, або для чітко визначених благодійних цілей.

З об`єктивної сторони злочин полягає у вчиненні з метою отримання прибутку у значному розмірі таких дій: 1) продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги; 2) використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги; 3) укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном.

З матеріалів провадження і фабули справи убачається, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення 04.04.2023 року проводився обшук приміщення, здійсненні інші слідчі дії.

Разом з цим, підстав і доцільності арешту майна, виявленого під час вказаного огляду, не убачається з огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, яке розслідується.

В самому клопотанні також не обґрунтовано, яким чином перелічене в клопотанні слідчого майно, може бути використано як доказ вчинення правопорушення, передбаченого ст.201-2 КК.

Крім того, колегія суддів вважає, що ні слідчий у клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК, не оцінили розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно, за викладених у клопотанні слідчого обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна ОСОБА_8 потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у зв`язку з недоведеністю необхідності арешту майна.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2023 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого від 06.04.2023 року про накладення арешту на майно в цій справі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4