Ухвала

від 15.05.2023 по справі 320/16151/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 травня 2023 року м. Київ № 320/16151/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

доОкремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (військова частина НОМЕР_1 )

провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно із частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє уніфікованості національної судової практики.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою.

Так позивачем оскаржуються дії відповідача щодо:

- застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- нарахування індексації на підставі визначення в якості базового місяця березень 2018 року, а не січень 2008 року, при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- не включення винагороди, визначеної Постановою Уряду №168, до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні ОСОБА_1 та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році, компенсації за невикористані дні основної відпустки, та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, які мають різну правову та фактичну природу їх виникнення і регулюються різними нормативно-правовими актами.

Суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи, оскільки суд повинен надавати оцінку за спірними правовідносинами між сторонами по кожній вимозі позивача окремо, що суперечить меті досягнення процесуальної економії та ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги є самостійними, утворюють окремий склад порушення та характеризуються самостійними правовими наслідками, зокрема мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір підлягає сплаті за кожну позовну вимогу, заявлену позивачем.

У позовній заяві позивач стверджує, що вона звільнена від сплати судового збору згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вона застосовується за умов:

а) якщо позивачем виступає спеціальний суб`єкт: 1) військовослужбовець, 2) військовозобов`язаний/резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори (такий висновок можна зробити, зважаючи на використання законотворцем коми після слова військовослужбовці, що свідчить про відокремлення одного виду спеціального суб`єкта, а також сполучника та між словами військовозобов`язані і резервісти, що свідчить про рівність їх правового статусу та поширення на них умови щодо обов`язкової їх участі у відповідних зборах);

б) якщо предмет позову пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Натомість, як вказує позивач, наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ"( військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України №7-ОС від 06.01.2023 у зв`язку із звільненням- виключена зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

При зверненні до суду, позивачем не надано доказів, що він є призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і саме у цьому становищі подає позов у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Враховуючи викладене, позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір.

Інших підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем не надано та судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.

Судом встановлено, що прохальна частина позовної заяви містить 3 вимоги немайнового характеру.

Отже, з врахуванням положень статті 4 Закону України № 3674-VI, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за кожну заявлену вимогу немайнового характеру.

Також, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, в силу положень частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, відповідно до положень частини четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позивачем не наведено пояснень, які б свідчили, що заявлені вимоги пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, позивач не заявив клопотання щодо необхідності об`єднання заявлених вимог в одне провадження, а наявні у позовній заяві обставини за своїм змістом фактично містять обґрунтування вимог за окремими позовами, приймаючи до уваги викладене у сукупності, з метою дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, дотримання принципу рівності перед законом і судом, що відповідає міжнародним стандартам, зокрема частині 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві час на усунення її недоліків шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви приведеною у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, із заявленими вимогами, що мають єдині підстави виникнення та доказування яких спирається на однакові докази, або подати до суду окремі позови у відповідності до визначеного позивачем предмета спору;

- докази сплати судового збору відповідно до кількості заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення ним у встановлений судом спосіб і строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву буде повернуто відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Колеснікова І.С.