Постанова

від 22.10.2024 по справі 320/16151/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16151/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року, суддя Колеснікової І.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила:

- визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 ; нарахування індексації на підставі визначення в якості базового місяця березень 2018, а не січень 2008, при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ; не включення винагороди, визначеної Постановою Уряду №168 до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні ОСОБА_1 та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022, компенсації за невикористані дні основоної відпустки та одноразової грошово допомоги при звільненні;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2020,2021,2022 та 2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом відповідно на 1 січня 2020,2021,2022,2023 роки, та нарахування індексації на підставі визначення якості базового місяця січень 2008, з урахуванням раніше здійснених виплат, а також у зв`язку з цим здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат допомоги на оздоровлення за 2020,2021, 2022 роки та підйомної допомоги в 2021 році;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату із врахуванням раніше здійснених виплат, компенсації за невикористані дні основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 , обрахованого із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного проваджеення без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (військова частинаНОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, щодо нарахування індексації на підставі визначення в якості базового місяця березень 2018 року, а не січень 2008 року, при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частинаНОМЕР_1) Державної прикордонної служби України, щодо не включення винагороди, визначеної Постановою Уряду №168. до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні ОСОБА_1 та виплаті допомоги на оздоровлення в 2022 році, компенсації за невикористані дні основної відпустки, та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 року, та нарахуванням індексації на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року, з врахуванням раніше здійснених виплат, а також, у зв`язку з цим, здійснити перерахунок та виплату, із врахуванням раніше здійснених виплат, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, та підйомної допомоги в 2021 році.

Зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату, із врахуванням раніше здійснених виплат, компенсації за невикористані дні основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 , обрахованого із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_1 також звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити рішення, виклавши абзац 5 резолютивної частини рішення наступного змісту: «Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату із врахуванням раніше здійснених виплат, компенсації за невикористані дні основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 , обрахованого із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, та з врахуванням винагороди, визначеної постановою КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановленно наступні обставини.

ОСОБА_1 з 06 січня 2023 року проходила військову службу за контрактом в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на посаді начальника служби охорони здоров`я.

Звільнена у відставку за підпунктом «а» пункту 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 06.01.2023 №7-ОС у зв`язку із звільненням - виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення з цієї дати.

Позивач 04 лютого 2023 року звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення.

Листом від 24.02.2023 відповідач повідомив позивача, що за період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 08.07.2020 по 06.01.2023 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 19 133,08 грн. Сума індексації визначалась відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 № 1078. Тому в ОКПП «Київ» відсутні правові підстави для здійснення перерахування індексації грошового забезпечення за вищезазначений період.

Окрім того, відповідач повідомив, що при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та вихідної допомоги при звільненні з військової служби додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не враховувалась, оскільки вищезазначена винагорода не входить до складу грошового забезпечення, а є додатковою виплатою на період дії військового стану.

Для отримання завірених копій особистих карток грошового забезпечення за 2007 - 2020 роки позивачу було рекомендовано звернутися у військові частини, в яких вона проходила військову службу.

Більш детальна та запитувана інформація відображена у додатках до даної відповіді.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - ПКМУ №704) затверджено:

а) тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №1);

б) схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток №14).

Первинною редакцією пункту 4 ПКМУ №704, яка є чинною і на сьогодні, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» були внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України; зокрема, згідно пункту 3 додатку змін що внесені до постанов Кабінету Міністрів України, у ПКМУ № 704 пункт було 4 викладено в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Державної прикордонної служби України» від 02.03.2018 №169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за № 318/31770 (далі - Наказ МВС №169), затверджено Схему розрядів за посадами осіб офіцерського складу органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України.

Відповідно редакції зазначеного Наказу МВС №169, станом на момент звільнення Позивачки, пунктом 16 Розділу II. «Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» за посадою начальник служби загону, на якій ОСОБА_1 проходила військову службу встановлено 26 тарифний розряд, тарифний коефіцієнт 3,04, та за військовим званням «підполковник» визначено тарифний коефіцієнт 0,8 згідно Додатку 14 до ПКМУ №704.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на момент виключення зі списків особового складу позивачці було встановлено посадовий оклад в розмірі 5220 грн, та оклад за військовим званням «підполковник» у розмірі 1410 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн. Відповідно, шляхом множення зазначеного показника на визначені законодавством коефіцієнти, посадовий оклад позивачки має становити 8159 грн, а її оклад за військовим званням має бути 2147 грн.

Разом з тим, продовж служби та під час звільнення з неї, з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивачці здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійні, так і одноразові види грошового забезпечення, із застосуванням для цього, як вбачається, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. (допомоги, компенсаційні виплати, надбавку за особливості проходження служби, премія).

Таким чином, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, є протиправним.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким було, повторюся, визначено як базовий показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. З огляду на зазначене, зміни в частині визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, - були визнані судом протиправними та нечинними.

Відтак, з 29.01.2020 діє первинна редакція пункту 4 постанови КМУ №704, згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Правова позиція була у подібній справі викладена Верховним Судом у постанові (п. п. 25, 38) від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19, залишеною без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі від 24.06.2020.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-ІІІ).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України у відповідному законі про державний бюджет України на рік. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Саме такі правові висновки сформував Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах наголошуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 ПКМУ №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Відповідно, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 ПКМУ №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Такі висновки, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, під час проходження військової служби ОСОБА_1 та на момент її звільнення, відповідач мав би нараховувати та виплачувати їй грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються - з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 ПКМУ № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, встановлення позивачці посадового окладу та окладу за військовим званням під час проходження військової служби та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням - здійснено у значно меншому розмірі, що свідчить про порушення гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмір

Отже, в грудні 2020, серпні 2021, та в березні 2022 року позивачці виплачена у меншому, ніж належало, розмірі допомога на оздоровлення, що призвело до неправильно обрахованої та виплаченої при звільненнні компенсації за невикористані дні основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, розрахунковою величиною для нарахування яких є розмір місячного грошового забезпечення, оскільки відповідачем грошове забезпечення позивачці нараховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не на 01.01.2023.

Що стосується компенсації за невикористані відпустки, колегія суддів звертає увагу на нступне.

Відповідно до пункту 6 Розділу 8 «Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби» Глави V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі - наказ МВС №558), у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Відповідно, неправильне обрахування місячного розміру грошового забезпечення потягло за собою неправильне обрахуванн

Крім того, відповідач при виплаті допомоги на оздоровлення у серпні 2022 року та компенсації за невикористані дні основної відпустки при звільненні - протиправно не включив до складу розміру місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини для таких виплат, додаткової винагороди, виплату якої для військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім 'ям під час дії воєнного стану» (далі - ПКМУ №168) із огляду на те, що вказана винагорода має характер додаткового виду грошового забезпечення, виплату якої проводиться щомісячно всім військовослужбовцям.

До березня 2018 року винагорода, подібна винагороді передбаченій ПКМУ № 168, виплачувалась військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», а також винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України (Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року №18.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 10.11.2021 у справі №825/997/17, зробила правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, із яких слідує що, додаткові грошові винагороди відповідають ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячними та мають постійний характер.

Віднесення винагород, які виплачуються щомісяця військовослужбовцям до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17. Віднесення винагород, які виплачуються щомісяця військовослужбовцям до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №200/11472/20-а.

Згідно відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 , грошова винагорода виплачувалась останній постійно, щомісяця із часу запровадження зазначеної, і до дня звільнення із військової служби. Тому розрахунок допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні повинні проводитися з урахуванням грошової винагороди згідно ПКМУ №168: зазначене ґрунтується на нормах законодавства, і узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах.

Щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства відносно неправильного обрахування індексації грошового забезпечення, та, як наслідок, неправильного визначення розміру місячного грошового забезпечення як розрахункової величини для визначення розміру допомоги на оздоровлення, а також - розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні суд, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1087 (далі - Порядок № 1078).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено підстави для проведення індексації.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмір 103 %.

Відповідно до абзацу 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 4 п. 11 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-ІV.

В разі підвищення грошового забезпечення, згідно з п. 5 Порядку (з урахуванням змін, унесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») значення індексу споживчих цін береться за 1,0 або 100% у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів).

Міністерство соціальної політики України, будучи відповідно до п. 14 Порядку № 1078 уповноваженим органом надавати роз`яснення щодо застосування цього Порядку, у роз`ясненні від 28.04.2016 № 201/10/137-16 повідомило про наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (із змінами, зокрема внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), передбачено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Пунктом 102 Порядку № 1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих зцін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення с тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

На законодавчому рівні розмір грошового забезпечення військовослужбовців установлюється виключно Урядом. У 2007 році, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30- 32. Вказана постанова Уряду набрала чинності в січні 2008 року.

До грудня 2015 року при індексації заробітної плати працівників на законодавчому рівні відповідно до пункті 5 Порядку № 1078 використовувався такий термін, як - «базовий місяць». В той час він залежав від багатьох чинників.

З грудня 2015 року Уряд вирішив застосувати в Порядку № 1078 (шляхом змін згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року «Про Упорядкування структури заробітної тати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») принцип єдиного підходу у визначенні базового місяця для розрахунку сум індексації заробітної плати працівників. Цей принцип полягає у визначенні базового місяця для споріднених за деякими ознаками категорій працівників відповідно до дати підвищення тарифних ставок (окладів) цих категорій працівників, яке відбувається у відповідності до актів законодавства.

Після внесення змін в Порядок № 1078, термін «базовий місяць» з тексту Порядку К 1078 був вилучений, але для зручності в роботі в колах бухгалтерських працівників цей термін і далі, хоч і не на неофіційному рівні, але знаходиться у вжитку. Як приклад, він застосований і Відповідачем у вказаній вище Довідці.

Відповідно до положень оновлених пунктів 5 і 10-2 Порядку К 1078, базовим прийнято вважати місяць, в якому на законодавчому рівні було здійснено останнє підвищення тарифних ставок (окладів) працівників. І це не залежить від розміру такого підвищення Навіть якщо таке підвищення відбулося у місяці на 1 гривню то цей місяць вже буде базовим. Також він не залежить від дати прийняття працівника на роботу, переведеш« на іншу посаду, від підвищення заробітної плати працівника за рахунок інших її складових, або яке відбулось внаслідок підвищення його окладу за результатом переатестації тощо. У базовому місяці припиняється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати і здійснюється заново з місяця, наступного за базовим.

Внаслідок прийнятим рішенням Уряду про запровадження із січня 2016 року, нового порядку індексації (у тому числі грошового забезпечення), та не здійснену останнім при цьому кроків щодо одночасного підвищення посадових окладів військовослужбовцям (як це було зроблено перед набранням чинності змінами для усіх категорій працівників, які фінансуються із державного бюджету) виникла ситуація, коли органи військового управління взагалі протиправно припинили проводити індексацію грошового забезпечення військовослужбовців. Зазначене не може визнаватися правомірним, і отже, місяцем (так званим базовим) для обчислення індексації є січень 2008 року - час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-111 (далі Закон № 2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії. Відповідно до вказаної статті, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності грошових доходів б умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті) зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини слідує що, індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, підйомної допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні, а також компенсації за невикористану відпустку.

Отже, доводи суду першої інстанції повністю узгоджуються з правовими висновками щодо застосування норм права сформованими у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, у якій Верховний Суд визнав протиправними дії та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в справі №200/3757/20-а, №200/3774/20-а, 240/11952/19 є безпідставними, оскільки правовідносини у даній справі та у вищезазначених справах є різними, стосуються різних періодів і як наслідок різного правового регулювання.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вона не підлягає задоволенню.

Так, представник позивачки в прохальній частині апеляційної скарги просив суд змінити п.6 резолютивної частини рішення, виклавши його наступного змісту: «Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату із врахуванням раніше здійснених виплат, компенсації за невикористані дні основної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 , обрахованого із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, та з врахуванням винагороди, визначеної постановою КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, полівцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Проте у позовній заяві позивач позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача вчинити такі дії виклав в іншій редакції, а саме без позовної вимоги «з врахуванням винагороди, визначеної постановою КМ України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам», тобто не заявляв позовних вимог, які просить задовольнити в апеляційній скарзі.

За змістом ст 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Посилання представника скаржника на помилку є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було розглянуто та задоволено всі позовні вимоги, що заявлено позивачем в адміністративному позові.

Таким чином, оскільки заявлені в апеляційній скарзі вимоги в позовній заяві позивач не заявляв, а суд першої інстанції їх не роглядав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними, не грунтуються на вимогах чинного законодавства і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Киїського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.