Рішення

від 17.05.2023 по справі 420/3938/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3938/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА 500370/2023/000010/2 від 06.02.2023 року, визнання протиправним та скасування картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 500370/2023/000031 від 06.02.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дії митного органу незаконні та необґрунтовані, оскільки створюють перешкоди у законній господарській діяльності ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ». Позивач наголошує, що при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, митний орган зазначаючи про наявність розбіжності повинен чітко та з посиланням на норми законодавства вказати на наявність розбіжності та зазначити яким саме чином така розбіжність перешкоджає оформленню товару за обраним декларантом методом. Разом з тим, митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару. Крім того, позивач зазначив, що на вимогу відповідача було надано ще додаткові документи, які підтверджують вартість товару. Однак, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідач Одеська митниця з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, наголошуючи, зокрема, що у документах, які були надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, що у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, послугувало підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також відмови у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою суду від 20.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ", в межах повноважень, передбачених статутними документами, здійснює господарську діяльність, у тому числі, зовнішньоекономічну.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» (Україна) «Покупець» та Company M.K. Salt- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY (Єгипет) «Продавець» укладено прямий Контракт від виробника товару Company M.K. Salt- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY № 1/2022 від 01.10.2022 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного Контракту. Поставки здійснюються на умовах CFR (Інкотермс-2010), Ізмаїл, Україна.

06 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» звернулось до митного пункту «Ізмаїл», пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» з метою оформлення митного товару «Сіль для промислового використання (включаючи очищення), крім консервування чи виготовлення харчових продуктів, для споживання людьми або годівлі тварин: протиожеледна кам`яна сіль в біг-бегах», подавши митну декларацію та наступний пакет документів: 1) Проформа-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 2) інвойс №0103-232від 24.01.2023 року; 3) прямий контракт від виробника товару № 01/2022 від 01.10.2022 року; 4) платіжне доручення №31 від 06.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс № 010123 від 01.01.2023 року; 5) платіжне доручення №32 від 11.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 6) платіжне доручення № 33 від 12.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 7) платіжне доручення №34 від 13.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 8) Платіжне доручення № 35 від 16.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 9) платіжне доручення № 36 від 17.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 10) Платіжне доручення № 37 від 18.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 11) Платіжне доручення № 38 від 19.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 12) Платіжне доручення № 39 від 23.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 13) Платіжне доручення № 40 від 24.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 14) Платіжне доручення № 41 від 25.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 15) Платіжне доручення № 44 від 26.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 16) Платіжне доручення № 45 від 27.01.2023 року, яке підтверджує сплату за товар, згідно проформи-інвойс №010123 від 01.01.2023 року; 17) пакувальний лист б/н від 24.01.2023 року; 18) прайс-лист від виробника б/н від 01.01.2023 року; 19) Коносамент №3 від 24.01.2023 року; 20) Сертифікат походження Форма А № 1003563 від 28.01.2023 року; 21) Експертний висновок від Київської ТПП №Ц-81 від 02.02.2023 року; 22) вантажна відомсіть №7116781 від 24.01.2023 року.

За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митного органу для підтвердження митної вартості ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» надало лист, що додаткові документи відсутні.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці 06 лютого 2023 року було прийнято рішення про коригування заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" митної вартості товару за UA 500370/2023/000010/2, та на його підставі видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500370/2023/000031 від 06.02.2023 року.

Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5. контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна бути вкрита целофановою плівкою. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) У наданому до митного оформлення коносаменті від 24.01.2023 №3 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) Згідно рахунку-проформи від 01.01.2023 № 010123 оплата за товар здійснюється на умовах 85% передоплати за товар та 15% оплати після видання вантажних документів. Відповідно наданих до митного оформлення документів не здійснено в строк визначеної передоплати;

5) Наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару від 01.01.2023 року №б/н не є дійсним (відповідний перелік ціну у ньому дійсний до 31.01.2023 року);

6) Декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01.10.2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2022 від 01.10.2022 з першого по п`ятий не пронумеровані, з першого по четвертий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки;

7) Згідно п.9 зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01.10.2022, ризики переходять на Покупця з моменту постачання товару, яке може також призвести до необхідності оплати демереджу судна. У наданих до митного оформлення документах не міститься відомостей щодо страхування вантажу та можливого демереджу, що не дає змоги перевірити правильність визначення митної вартості товарів;

8) У наданому до митного оформлення сертифікату про походження від 28.01.2023 № А 1003563 не міститься даних щодо серійного номеру товару згідно п.4.4. контракту купівлі-продажу товарів від 01.10.2022 №01/2022. Згідно ж цього пункту відсутній сюрвеерний звіт (SGS);

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2023/000010/2 від 03.01.2023 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, та враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2023/000010/2 від 06.02.2023 року, та зазначено вище, останнє обґрунтоване наступним: відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5. контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна бути вкрита целофановою плівкою. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому суд враховує в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в якій Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п.1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогичним є твердження митного органу, яке суд вважає необгрунтованим, про відсутність відомостей щодо складової митної вартості товару - витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна в порту вивезення країни виробника товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Так, судом з`ясовано, та зазначено вище, що між ТОВ «РОСТ ТРЕЙДИНГ» (Україна) «Покупець» та Company M.K. Salt- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY (Єгипет) «Продавець» укладено прямий контракт від виробника товару Company M.K. Salt- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY № 1/2022 від 01.10.2022 року, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту. Поставки здійснюються на умовах CFR (Інкотермс-2010), Ізмаїл, Україна.

Відповідно до п. 5.1 п. 5 Контракту № 1/2022 від 01.10.2022 року вказано, що товар за цим договором доставляється в упаковці, що забезпечує безпеку Товару від будь-яких можливих пошкоджень під час перевезення, в тому числі морським шляхом. Упаковка повинна бути покрита целофановою плівкою.

Отже, у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивачем було понесено витрати з пакування товару, його доставці до порту навантаження та завантаження на судно додатково, а відтак і підстави витребувати документи на підтвердження таких витрат, і відповідно й обґрунтовувати ненаданням таких документів Оскаржуване рішення, оскільки такі складова митної вартості відсутні

При цьому, жодний нормативно-правовий акт чи інший документ не передбачає необхідності зазначення у товаросупровідних документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) "даних щодо включення вартості пакування, його доставці до порту навантаження та завантаження на судно до ціни товару та їхній фактичний розмір", як того вимагає Відповідач, саме по собі відображення таких положень у відповідному контракті є достатньою підставою для того, щоб стверджувати про включення витрат до ціни товару, адже всі товаросупровідні документи складаються на виконання умов контракту.

Щодо зауважень митного органу про те, що відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає наступне.

Так, як вже встановлено судом, відповідно до п. 5.1 п. 5 Контракту № 1/2022 від 01.10.2022 року вказано, що товар за цим договором доставляється в упаковці, що забезпечує безпеку Товару від будь-яких можливих пошкоджень під час перевезення, в тому числі морським шляхом. Упаковка повинна бути покрита целофановою плівкою. Тобто, сторони домовилися, що в ціну товару включаються також упаковка.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, є також безпідставною та належним чином не обґрунтованою.

Також, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах CFR, про що зазначено у Інвойсі № 0103-23 від 24.01.2023 року, тобто, витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару вже включена до вартості.

Щодо посилань митного органу про те, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 24.01.2023 №3 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Контракту № 1/2022 від 01.10.2022 року поставка товару здійснюється однією партією згідно кожного інвойсу, при цьому на адресу покупця направляються оригінали, а також попередньо електронні копії на E-mail, наступних документів: Інвойс з номером та датою контракту, з умовами оплати, з печаткою та підписом; сертифікат походження на товар, що поставляється за даним Контрактом з серійним номером Товару; пакувальні листи з зазначенням кількості місць, вагою брутто, Нетто, типом паркування; коносамент; сюрвеерний звіт (SGS).

Відтак, суд зазначає, що у Контракті № 1/2022 від 01.10.2022 року міститься посилання на коносамент. Відповідно до правил Інкотермс 2010 поставка Товару здійснювалась на умовах CFR Port Izmail, Ukraine, про що зазначено у Інвойсі № 0112-22 від 20.12.2022 року. Умови CFR (Вартість і фрахт) вже його включають.

Таким чином, у митного органу відсутні будь-які підстави стверджувати, що у коносаменті від 24.01.2023 №3 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, оскільки Контракт № 1/2022 від 01.10.2022 року містить пряме посилання на коносамент від 24.01.2023 №3.

Також, оскаржуване Рішення ґрунтується, у тому числі, на зауваженнях митного органу про те, що згідно рахунку-проформі від 01.01.2023 № 010123 оплата за товар здійснюється на умовах 85% передоплати за товар та 15% оплати після видання вантажних документів. Відповідно наданих до митного оформлення документів не здійснено в строк визначеної передоплати.

Так, суд зазначає, що відповідно до п.п.2.4 п. 2 контракту № 1/2022 від 01.10.2022 року загальні умови оплати: згідно умов в кожному проформа-інвойсі. При цьому, суд зазначає, що як умови оплати, так і не зазначення цих умов у інвойсах, а також строки визначеної предоплати безпосередньо на ціну товару не впливають.

Суд вважає, що не здійснення в строк визначеної передоплати - не є розбіжністю, та жодним чином не може впливати на складові митної вартості товару, визначеної декларантом самостійно.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Стосовно тверджень відповідача у оскаржуваному рішень з приводу того, що наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товару від 01.01.2023 року №б/н не є дійсним (відповідний перелік ціну у ньому дійсний до 31.01.2023 року), то суд зазначає, що це не може мати вплив на вартість розмитнення товару, також суд вказує на те, що отримання прайс-листа є одним із перших етапів переговорів, що призводить або не призводить до укладення договору і відповідно до його оплати. Цей процес є довготривалим і не здійснюється одразу є, що не виключає наявність розбіжностей у датах, а тому такі твердження відповідача не можуть бути достатніми для здійснення коригування митної вартості товару, водночас він був актуальний на день укладення контракту від 01.10.2022 року.

Щодо посилань митного органу про те, що декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01.10.2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2022 від 01.10.2022 з першого по п`ятий не пронумеровані, з першого по четвертий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, суд зазначає, що фахівці контролюючого органу не мають спеціальних знань у відповідній галузі, а отже окреслене є суто припущенням останніх.

Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

На підтвердження вказаних тверджень у Рішенні № UA 500370/2023/000010/2 від 06.02.2023 року будь-яких експертних досліджень відповідачем не проводилось, а відтак суд вважає неспроможним посилання в оскаржуваному рішенні на підробку документів лише з посиланням на те, що окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку та аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів №01/2022 від 01.10.2022 з першого по п`ятий не пронумеровані, а з першого по четвертий не містять підпису сторін договору. При цьому суд враховує, що митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підробних документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Не заслуговують також на увагу зауваження митного органу, що згідно п. 9 зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01.10.20228, ризики переходять на Покупця з моменту постачання товару, яке може також призвести до необхідності оплати демереджу судна. У наданих до митного оформлення документах не міститься відомостей щодо страхування вантажу та можливого демереджу, що не дає змоги перевірити правильність визначення митної вартості товарів, адже, як вже було зазначено судом поставки товару здійснювалась на умовах CFR.

Так, суд зазначає, що за умовами поставки CFR страхування вантажу не передбачене, відповідно воно не може вплинути на вартість товару.

Стосовно демереджу, то суд зазначає, що за умов CFR (Cost and Freight) перевезення та можливого демереджу сплачується продавцем. Відтак, Таким чином, жодних розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару документи, що подавалися позивачем для митного оформлення товару не містили, а відтак вищенаведені доводи викладені в оскаржуваному рішенні є безпідставними.

Безпідставними, на думку суду, є також зауваження митного органу, що у наданому до митного оформлення сертифікаті про походження від 28.01.2023 № А 1003563 не міститься даних щодо серійного номеру товару згідно п.4.4 контракту купівлі-продажу товарів від 01.10.2022 №01/2022. Згідно ж цього пункту відстуній сюрвеерний звіт (SGS).

Так, відповідно до ст. 53 МК України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Даний перелік є вичерпним, а відтак, суд зазначає, що встановлювати митну вартість на підставі сертифікату про походження товару законодавчо не передбачено, при цьому суд зазначає, що у декларанта були наявні документи, що передбачені ст. 53 МК України.

Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

При цьому суд зазначає, що митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, не надавши їм відповідної оцінки, а саме: 1) коносамент №3 від 24.01.2023 року; 2) пакувальний лист б/н від 24.01.2023 року; 3) Інвойс № 0103-23 від 24.01.2023 року.

При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Між тим, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними, достатніми доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зокрема зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.

Відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

За таких обставин, митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Згідно з ч. 11 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У Постанові від 30.04.20 по справі №820/231/16 Верховний Суд акцентував, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. А." та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно з п. 17 рішення у справі "TOB "Полімерконтейнер" проти України", будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Одеською митницею, спірного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500370/2023/000010/2 від 06.02.2023 року, натомість обґрунтованості, і як наслідок, правомірності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ".

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" до Одеської митниці є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжна інструкція кредитового переказу №579 від 21.02.2023 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 19 579,41 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь підприємства суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» до Одеської митниці - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА 500370/2023/000010/2 від 06.02.2023 року стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 500370/2023/000031 від 06.02.2023 року, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі19 579,41 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" (вул. Маршала Бірюзова, 37, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 39771951).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Іванов Е.А.