Рішення

від 17.05.2023 по справі 420/4457/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4457/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Коляда-2012» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Коляда-2012» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні виписані на ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ТОП» №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року , №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку були складені та направлені до контролюючого органу податкові накладні №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року, реєстрацію яких з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу (далі ПК) України було необґрунтовано зупинено. При цьому підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Одеській області було зазначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року, підприємством було направлено до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак Комісією були прийняті рішення від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 про відмову у реєстрації зазначених податкових накладних. Позивач вищезазначені рішення вважає незаконними, необґрунтованими, такими, що не враховують специфіку господарських операцій позивача, та не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року позовну заяву Фермерського господарства «Коляда-2012» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

21.03.2023 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області та одночасно Державної податкової служби України надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідачі позов не визнають та зазначають, що рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року, є правомірними та законними, з огляду на ненадання платником податків всіх необхідних первинних документів для реєстрації спірних податкових накладних після зупинення контролюючим органом їх реєстрації.

Позивачем 27.03.2023 року було надано до суду відповідь на відзив, в якій Фермерське господарство «Коляда-2012» наполягає на задоволенні позовних вимог.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачами не надано.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд вказує на те, що суддя Білостоцький О.В. з 27.04.2023 року перебував у відпустці, в зв`язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу судді на роботу.

Суд у справі встановив наступне.

Фермерське господарство «Коляда-2012» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

19.06.2012 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

З метою здійснення власної господарської діяльності, між Фермерським господарством «Коляда-2012» (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-топ» (як покупцем) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №73762 від 20.09.2022 року, предметом якого є постачання позивачем покупцю сільськогосподарської продукції.

Згідно п.1.4 Договору продавець гарантує, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а товар який є предметом цього договору є власністю виробленим продавцем на земельних ділянках, які перебувають у його власності або в користування (оренді, суборенді, тощо).

Відповідно до п.3.1 Договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором встановлюється специфікацією. Ціна товару може змінюватись відповідно до п.2.4 Договору.

20.09.2022 року та 05.10.2022 року між сторонами були укладена специфікації до договору №73762 від 20.09.2022 року, в яких було визначено обсяг товару, який повинен бути поставлений на адресу контрагента позивача, вартість товару та умови поставки.

20.09.2022 року та 05.10.2022 року Фермерське господарство «Коляда-2012» поставило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-топ» відповідну продукцію (соняшник).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, а також рахунками-фактурами.

В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-топ» сплатило позивачу частково грошові кошти, у розмірі 86% вартості прийнятого товару, що підтверджується наданими до суду виписками з банківського рахунку позивача.

Також позивачем було надано до суду докази наявності в нього нерухомого майна та складських приміщень для здійснення власної господарської діяльності, відомості щодо наявності в нього земельних ділянок, транспортних засобів, оборотно-сальдові відомості, щодо закупівлю позивачем добрива, насіння, засобів захисту рослин.

Крім того, позивачем надано до суду повідомлення про об`єкти оподаткування, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відомості про нарахування заробітної плати робітникам, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, податкові декларації платника єдиного податку 4 групи, відомості про наявність земельних ділянок.

Також позивачем надано до суду договір складського зберігання продукції, укладений з ТОВ «Прометей Джан», а також додаткові угоди до нього, складські квитанції на зберігання продукції.

За фактом першої події, а саме поставки Фермерським господарством «Коляда-2012» товару контрагенту, позивачем було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року .

Вищезазначені податкові накладні, складені Фермерським господарством «Коляда-2012», згідно квитанцій було доставлено до Державної податкової служби України, але їх реєстрацію було зупинено з посиланням на положення п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначено, що код УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206 відсутній в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначених в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на зазначене, Фермерським господарством «Коляда-2012» засобами електронного сервісу М.E.DOC було направлено до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копії первинних документів щодо податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року .

Однак рішеннями комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних відповідно №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних.

Не погодившись із зазначеними рішеннями та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звертався зі скаргами до Держаної податкової служби України.

Разом з тим, скарги Фермерського господарства «Коляда-2012» рішеннями ДПС України від 21.11.2022 року №63524/38201250/2, від 21.11.2022 року №63517/38201250/2, від 21.11.2022 року №63516/38201250/2, від 21.11.2022 року №63526/38201250/2, від 21.11.2022 року №63523/38201250/2, були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Підставою залишення скарг без задоволення зазначено ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у справі №420/4457/23.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиву Головного управління ДПС в Одеській області та ДПС України, відповіді на відзив, а також надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Згідно п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року були затверджені Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою:

D= S/T,

де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою:

P = Pм х 1,4,

де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості здійснення операцій визначені у вигляді Додатку №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до п.п. 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520.

Згідно п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому п. 5 Порядку №520 включає в себе об`ємний перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, а саме:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (п.п. 7, 9 Порядку №520).

Разом з тим суд зазначає, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у п. 5 Порядку №520 документи.

Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.

Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Суд зауважує, що в квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача, відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цих податкових накладних.

Також суд зауважує, що у квитанції відповідачем вказано, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1206 відсутній в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, та запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/ПК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так суд зауважує, що відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності код УКТЗЕД « 1206» це насiння соняшнику, подрiбнене або не подрібнене.

При цьому згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний).

Суд зауважує, що до олійних культур належать: ріпак, льон, соняшник, соя, рицина, арахіс, соя, маслина, тунг та ін.

В свою чергу позивачем до суду було надано податкові декларації платника єдиного податку 4 групи, повідомлення про об`єкти оподаткування, звіти про посівні площі сільськогосподарських культур, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, з яких вбачається вирощування та збирання Фермерським господарством «Коляда-2012» врожаю соняшника.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 3, 4, 5, 7, 9, 11 «Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520, прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до п. 12 вказаного Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної, яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДПС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарським операціям, щодо яких було складено податкові накладні №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року .

З наданих до суду копій документів, які надавалися до податкового органу, вбачається зміст і обсяг господарських операцій, по яких позивач подав для реєстрації податкові накладні, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять. Про наявність таких невідповідностей або розбіжностей не зазначено і у відзиві представником відповідачів.

Однак рішеннями комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року .

Підставами для прийняття таких рішень відповідачем зазначено про не надання позивачем копій документів, а саме: копії первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження/розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфікації, накладних.

Суд зазначає, що затверджена Порядком №520 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюванні рішення містять лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов, щодо не надання позивачем контролюючому органу бухгалтерського документа (оборотно-сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93, плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій; документів щодо зберігання сільськогосподарської продукції та звітів про посівні площі оскільки рішення податкового органу не містить посилання та вимоги про необхідність їх надання.

Також зазначені документи не є первинними документами, що підтверджують факт поставки товару на адресу контрагенту.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області є актами індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування, а це в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 року у справі №3140/2160/18.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідачі за час розгляду адміністративної справи не надали до суду жодного доказу на підтвердження правомірності оспорюваних рішень, а також не зазначили обґрунтованих підстав для їх прийняття, при цьому вони обмежились лише формальним посиланням на недостатність наданих позивачем на пропозицію податкового органу документів.

Разом з тим позивач, на думку суду, в повній мірі виконав свій обов`язок щодо надіслання до податкового органу всіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту господарських операцій з контрагентом, які зазначені в податкових накладних.

Більш того, суд враховує, що ДПС України 09.11.2022 року було задоволено скаргу Фермерського господарства «Коляда-2012» на рішення щодо відмови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №3 від 05.10.2022 року, яка була складена позивача з аналогічних господарських правовідносин з тим же контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-топ». При цьому будь-яких відмінностей у порядку складання податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року господарських операцій або номенклатури товарів, відображених у них, порядку надання їх до контролюючого органу або будь-яких інших підстав, що могли бути причинами прийняття різних рішень щодо цих податкових накладних, податковим органом суду не зазначено.

Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують факт фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи, що їх достатність для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, з огляду на що рішення від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому суд у даній адміністративній справі враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 07.12.2022 року по справі №500/2237/20, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Так згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року датами їх фактичного надходження.

Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.

Позивачем разом із адміністративним позовом надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що Фермерське господарство «Коляда-2012» намагалося використати заходи для досудового врегулювання спору шляхом подання скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за результатами якого Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 21.11.2022 року про залишення скарги без задоволення.

Крім того, представник позивача посилався на введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а також постійну його пролонгацію до моменту його звернення до суду. На додаток, ще одною із причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказує на карантин, який діє на всій території України з 12.03.2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, із змінами внесеними постановою КМ №1423 від 23.12.2022 року до розпорядження від 25.03.2020 року №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еко-вугілля України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України Про банки і банківську діяльність від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб`єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.

Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі №640/20468/18 було зроблено наступний правовий висновок: «рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Позивач у справі №420/4457/23 оскаржує рішення від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року.

При цьому, позивачем було використано процедуру досудового врегулювання спору, відповідно до якої його адміністративні скарги були залишено без задоволення рішенням податкового органу від 21.11.2022 року.

При цьому, до суду для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся 03.03.2023 року, тобто з пропуском лише 7 робочих днів.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29).

Крім того, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").

Таким чином, враховуючи доводи представника позивача щодо неможливості подання матеріалів адміністративного позову у вказаний строк через військову агресію та введення у зв`язку із цим воєнного стану в Україні, а також карантині обмеження, ухвалою суду від 08.03.2023 року позивачу було поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/4457/23.

Будь-яких нових обставин в якості підстав залишення позовної заяви позивача без розгляду з приводу пропуску ним строку звернення до суду відповідачами не зазначено, а тому таке клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 та пп.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі ЗУ № 3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року №2710-IX, з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2684,00 гривень.

Відповідно до правової позиції Колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд зазначає, що заявлені вимоги позивача зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні є похідними від задоволених судом вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації спірних накладних.

За таких умов позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

Водночас позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №2 від 22.02.2023 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 14886,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Фермерське господарство «Коляда-2012» суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області суму судового збору у розмірі 13 420,00 грн., оскільки саме його рішенням були порушенні права та інтереси позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/4457/23 було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1 466,00 грн., суд доходить висновку про необхідність повернення позивачу надміру сплаченого судового збору у зазначеній сумі відповідно до платіжного доручення №2 від 22.02.2023 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Коляда-2012» (67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, вул. Енгельса, 67) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.10.2022 року №7504397/38201250, від 25.10.2022 року №7504396/38201250, від 25.10.2022 року №7504395/38201250, від 25.10.2022 року №7504393/38201250, від 25.10.2022 року №7504394/38201250 про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року .

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Фермерського господарства «Коляда-2012» №1 від 20.09.2022 року, №2 від 20.09.2022 року, №3 від 20.09.2022 року, №1 від 05.10.2022 року, №2 від 05.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датами їх фактичного подання.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фермерського господарства «Коляда-2012» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 13 420,00 грн.

Повернути Фермерському господарству «Коляда-2012» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 466,00 грн. відповідно до платіжного доручення №2 від 22.02.2023 року за подання адміністративного позову у справі №420/4457/23.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький