Постанова

від 08.05.2023 по справі 440/7012/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 р.Справа № 440/7012/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 28.10.22 по справі № 440/7012/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30.05.2022 № 00016520701.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2022 року по справі № 440/7012/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 30 травня 2022 року № 00016520701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "В-ПЛАСТ" витрати по сплаті судового збору у сумі 24810,00 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень.

Відповідач, не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2022 року по справі № 440/7012/22 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що у позивача не виникло права на включення до податкового кредиту у жовтні 2021 року сум податку на додану вартість у розмірі 5040000,00 грн, оскільки придбане ним приміщення станом на моменту проведення перевірки не використовувалося у господарській діяльності, що на думку податкового органу свідчить про те, що придбання виробничого приміщення не пов`язане з господарською діяльністю позивача та, відповідно, не має розумної економічної мети.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказав, що має право на нарахування податкового кредиту, та, відповідно на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду. Зазначив, що придбане приміщення використовується ним у власній господарській діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "В-ПЛАСТ" (ідентифікаційний код 43936314) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 листопада 2020 року.

Посадовою особою Головного управління ДПС у Полтавській області у період з 25.01.2022 по 02.02.2022 на підставі направлень від 20.01.2022, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області: №91 та №90, наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 18.01.2022 №62-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «В-ПЛАСТ» на підставі п.п.19-1.1.6 п.19-1, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп 75.1.2. п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "В-ПЛАСТ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.12.2021 №9385872425 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «В-ПЛАСТ» контролюючим органом складено акт перевірки №1011/16-31-07-01-10/43936314 від 09.02.2022, в якому встановлено порушення: п.189.1 ст. 189, 198.5 ст. 198, п.200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку.

На підставі висновку акту перевірки контролюючим органом стосовно ТОВ "В-ПЛАСТ" прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2022 року № 00016520701, яким зменшено суму податку на додану вартість заявлену до бюджетного відшкодування у розмірі 5040000,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1260000,00 грн.

30.06.2022 ТОВ «В-ПЛАСТ» подало скаргу до Державної податкової служби України на вказане податкове повідомлення рішення. 18.07.2002 Державною податковою службою України скаргу ТОВ «В-ПЛАСТ» залишено без розгляду, у зв`язку з пропущеним строком подачі скарги.

Не погодившись з правомірністю винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30.05.2022 №00016520701 товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування по операції з придбання виробничого приміщення не лише у випадку його фактичного використання у господарської діяльності, а й у випадках коли є об`єктивні причини для цього у майбутньому, зокрема перебування підприємства на стадії запуску виробничих процесів, що передбачає подальше нарощення продуктивності та прибутковості у роботі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз наведених приписів Податкового кодексу України свідчить, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на формування податкового кредиту у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зі змісту акту перевірки від 09.02.2022 №1011/16-31-07-01-10/43936314 вбачається, що ТОВ «В-ПЛАСТ» включено до складу податкового кредиту в жовтні 2021 податкову накладну від 22.10.2021 за №45 на суму ПДВ 5040000,00 грн, зареєстровану в ЄРПН 11.11.2021 за №9342442370, код УКТЗЕД 119. Придбання обладнання та об`єкту нерухомості здійснено для використання у власній господарській діяльності для виробництва плит, листів, труб і профілів із пластмас. З метою підтвердження /непідтвердження факту використання оприбуткованих та введених в експлуатацію виробничих основних засобів податковим органом здійснено вихід на вказаний об`єкт нерухомості, який придбано у АТ «Укртранснафта» та ПДВ від вартості якого заявлено до суми бюджетного відшкодування. Під час обстеження встановлено, що за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.9, знаходяться цеха в кількості 9 штук, різні будівлі виробничого призначення, трансформаторні, промислові майданчики тощо. Детально оглянувши приміщення встановлено, що приміщення на даний час не використовується за прямим його призначенням, виробничий процес, що здійснюється в межах господарської діяльності та підтверджує її здійснення відсутній. Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас на даний час не розпочато.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в акті перевірки не ставить під сумнів факт придбання ТОВ «В-ПЛАСТ» у АТ «Укртранснафта» нерухомого майна за адресою м. Кременчук, вул. Ярмаркова,9 на суму 30240000,00 грн.

При цьому судами встановлено, а відповідачем не спростовано факту належного оформлення АТ «Укртранснафта» (продавець об`єкта нерухомого майна за адресою м. Кременчук, вул. Ярмакова,9) та реєстрації (11.11.2021) відповідної податкової накладної № 45 від 22.10.2021 на суму 30240000,00 грн (ПДВ 5040000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Факт придбання ТОВ «В-ПЛАСТ» у «Укртранснафта» об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова,9, підтверджується копією договору купівлі-продажу будівель та споруд від 29.10.2021, актом приймання-передачі нерухомого майна від 23.10.2021, актом приймання-передачі рухомого майна від 29.10.2021, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2021 та копіями платіжних доручень, що підтверджують оплату придбаного об`єкта нерухомості у сумі 30240000,00 грн.

ТОВ «В-ПЛАСТ» задекларований заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість у розмірі 5040000,00 грн, за придбання об`єкту нерухомості за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова,9.

Відповідач заперечує таке право позивача на відшкодування суми податку на додану вартість заявлену до бюджетного відшкодування у розмірі 5040000,00 грн, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «В-ПЛАСТ» об`єкт нерухомості за адресою: м. Кременчук, вул. Ярмаркова,9 не використовується у своїй господарській діяльності. Зазначає, що якщо та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина; яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.».

Отже, приписи п.п 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ свідчать, що ключовою ознакою ділової мети є намір платника одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, який передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому.

Проаналізувавши наведені приписи чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, колегія дійшла висновку, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв`язку з чим вважає твердження відповідача безпідставними та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.

Таким чином, при перевірці податковим органом безпідставно не враховано, що за приписами ПК України що ділова мета існує не лише при фактичній наявності економічного ефекту, а й при діяльності платника по створенню умов для настання такого ефекту в майбутньому, отже, те, що приміщення на час перевірки контролюючим органом не використовувалося не є безумовною підставою для невизнання такої діяльності господарською, якщо є об`єктивні причини для цього (у цьому випадку об`єктивною причиною є перебування підприємства на стадії запуску виробничих процесів, що передбачає подальше нарощення продуктивності та прибутковості у роботі).

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.03.2019 та від 12.05.2020 у справі №0870/6956/12.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки та, як наслідок, невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 2 ст.2 КАС України, оскільки було винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено, нерозсудливо та непропорційно, з огляду на що підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 по справі № 440/7012/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. БершовСудді І.С. Чалий І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 16.05.2023.